Рішення

від 27.10.2021 по справі 904/4527/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2021м. ДніпроСправа № 904/4527/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір

за позовом Приватне підприємство " Агрофірма "Хлібодар", с. Заплавка, Магдалинівський р-н, Дніпропетровська обл.

до відповідача-1: Солонянського районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, смт Солоне, Солонянський р-н, Дніпропетровська обл.;

відповідача-2: Управління державної казначейської служби України у Солонянському районі Дніпропетровської області, смт Солоне, Солонянський р-н, Дніпропетровська обл.

про відшкодування шкоди (упущеної вигоди) у сумі 34 300,00 грн.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача -1 не з`явився

від відповідача -2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Агропростор" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про відшкодування шкоди (упущеної вигоди) у сумі 34 300,00 грн.

Судові витрат позивач просить покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в порушення вимог статті 237 КПК України, відповідачем-1 здійснено проникнення в інше володіння особи та вилучено техніку, лізингоодержувачем якої є позивач, у зв`язка з чим останній поніс збитки у вигляді упущеної вигоди.

У відзиві на позов відповідач-2 заперечує проти позовних вимог та зазначає, що доведення факту завдання реальних збитків та втрати доходів, які б особа могла отримати, якщо її право не було б порушено, а також причинний зв`язок між цією шкодою та діями відповідача-2, покладається саме на позивача.

Договірні зобов`язання між позивачем та відповідачами відсутні, оскільки державний орган позбавлений права укладати договірні зобов`язання, без належної на те форми та вимоги.

Таким чином, на думку відповідача-2, покладання на відповідачів відповідальності у формі відшкодування збитків на здійснення свого права суперечить в цілому принципам юридичної відповідальності, що настає за порушення зобов`язань.

У межах визначеного законом строку, відповідачу-1 була надана можливість скористались своїми правами на подання відзиву з документальним обґрунтуванням.

Відповідач-2 відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою від 05.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.06.2021, з наступним відкладенням на 29.06.2021.

Ухвалою суду від 29.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 04.08.2020 та відкладено підготовче засідання до 21.07.2021.

Ухвалою суду від 21.07.2021 розгляд підготовчого засідання відкладався до 25.08.2021.

25.08.2021 в підготовчому засіданні, подано клопотання про заміну позивача - Приватного підприємства "Агропростор", його правонаступником Приватним підприємством " Агрофірма "Хлібодар".

Ухвалою суду від 25.08.2021 здійснено заміну позивача Приватне підприємство "Агропростор", його правонаступником - Приватним підприємством " Агрофірма "Хлібодар", закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.09.2021.

15.09.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду спору по суті.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи поштові повідомлення (а.с. 111,112).

Ухвалою суду від 15.09.2021 розгляд справи відкладався до 27.09.2021.

27.09.2021 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Представники відповідачів у судове засідання 27.09.2021 не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення ухвали суду від 15.09.2021.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є доведення обставин завдання відповідачем-1 позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди.

Як вказує позивач, ТОВ Пігрейн є користувачем спірної земельної ділянки на підставі договору оренди № 105/ДО-18 від 26.10.2018 укладеного з Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Речове право зареєстровано у встановленому законом порядку, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 28831147, дата реєстрації 05.11.2018.

Відповідно до положень вказаного договору та норм діючого законодавства ТОВ Пігрейн отримало у користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 42,4591 га, у тому числі 42,4591 га пасовища.

Як зазначає позивач, 25.11.2020 Приватне підприємство "Агропростор" (правонаступником якого є Приватне підприємство "Агрофірма "Хлібодар") виконувало роботи з поліпшення пасовища на земельній ділянці кадастровий номер: 1225083500:01:002:0018, що розташована на території Святовасилівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Зазначені роботи виконувалися позивачем на замовлення ТОВ Пігрейн на підставі договору від 23.11.2020.

Роботи виконувалися із використанням навантажувача телескопічного JCB 541-70AGRI, 2020 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вказана техніка використовувалася позивачем як лізингоодержувачем на підставі договору лізингу № 7847-S від 26.10.2020.

25.11.2020 працівниками Солонянського районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області було складено протокол огляду місця події та вилучено вказану техніку.

26.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020045570000136 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення передбаченого статтею 356 КК України.

Позивач вказує про те, що затримання техніки та подальше її утримання, здійснено відповідачем -1 без наявності доказів того, що діяльність, яку здійснював позивач є самовільною, вчиненою всупереч встановленому законом порядку.

Ухвалою суду від 02.12.2020 по справі № 192/1912/20 слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області відмовив в задоволенні клопотання відповідача-1 про арешт майна, по внесеному 26.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальному провадженню № 12020045570000136 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України.

При цьому судом встановлено ряд порушень вимог чинного КПК України та незаконні дії з боку співробітників Солонянського районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.

Таким чином, в наслідок незаконних дій відповідача-1, щодо вилучення техніки, лізингоодержувачем якої був позивач, останній поніс збитки у вигляді упущеної вигоди.

Наведені обставини стали причиною для звернення позивача з даним позовом за захистом свої прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.03.2015 у справі №3-18гс15.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги посиланням на наслідки дій співробітників Солонянського районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, що полягали в незаконному арешті техніки, лізингоодержувачем якої був позивач.

Однак, як вбачається з аналізу норм матеріального права збитки застосовуються як цивільно-правова відповідальність, у випадку порушення господарського зобов`язання другою стороною.

Водночас, за змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З наведеної правової норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин.

Отже, суд вважає, що правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі, пов`язані з відшкодуванням шкоди.

Як вже було зазначено вище, за загальними положеннями, наведеними у статті 1166 цього Кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені у статті 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування положень частини першої статті 1176 зазначеного Кодексу в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України)

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 цього Кодексу.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17 та постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №908/2202/18, від 02.03.2020 у справі №910/434/19 та від 09.04.2020 у справі №908/690/19.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Дії (бездіяльність) відповідного органу (у даному випадку Солонянського районного управління Головного управління МВС України в смт Солоне), внаслідок яких (якої) було, як вказує позивач, йому завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, є основним предметом доказування у даній справі.

При цьому, слід зазначити про те, що відповідно до пункту 2 частинидругої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, щоці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Так, як вбачається із матеріалів справи, позивач вказує про те, що він, відповідно до умов договору про надання послуг мав би отримати за надані послуги 34300 грн., вказуючи узгоджену сторонами вартість таких робіт.

Проте, жодних доказів, на підтвердження можливості реального отримання доходів у розмірі 34300 грн., у разі не затримання техніки, позивачем надано не було.

Як не було і надано доказів, які б підтверджували вжиття позивачем заходів для одержання таких доходів, що є необхідним при заявлені до стягнення упущеної вигоди.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не надав господарському суду належних доказів та відповідно не обґрунтував наявності всіх елементів складу правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (упущеної вигоди).

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини та зібрані у справі докази, господарський суд дійшов висновку, що позов не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не підтверджується належними засобами доказування, у зв`язку з чим відсутні підстави для його задоволення.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються позивача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства " Агрофірма "Хлібодар" до Солонянського районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та до Управління державної казначейської служби України у Солонянському районі Дніпропетровської області про відшкодування шкоди (упущеної вигоди) у сумі 34 300,00 грн. - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 07.10.2021.

Суддя І.Ф. Мельниченко