Рішення

від 30.08.2021 по справі 915/1521/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року Справа № 915/1521/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: не з`явився;

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙ АГРО"

(03067, м.Київ, вул.Гарматна, буд.8, код ЄДРПОУ 38962520),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ЛЮКС"

(54010, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, буд.17, кв.13;

54001, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, буд.17/4, код ЄДРПОУ 41104946;

електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

про: стягнення заборгованості в розмірі 278977,74 грн, -

в с т а н о в и в:

14.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙ АГРО" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 07.12.2020 (вх.№15949/20), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ЛЮКС" заборгованість в розмірі 401349,54 грн, з яких: 278977,74 грн заборгованість, яка виникла за Договором поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017 (131410,0 грн основний борг, 108064,61 грн пеня, 28237,85 грн збитки від інфляції, 11265,28 грн - 3% річних; 122371,80 грн заборгованість з поставки насіння озимої пшениці за видатковою накладною №195 від 16.07.2019 (118000,0 грн основний борг, 2553,44 грн пеня, 1180,0 грн збитки від інфляції, 638,36 грн - 3% річних. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача грошові кошти - витрати пов`язані із розглядом справи у розмірі 10000,0 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що свої зобов`язання щодо поставки товару відповідачеві згідно Специфікації №5 від 05.04.2018 до Договору поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017 та замовлення №171 від 15.07.2019 позивач виконав належним чином у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №139 від 06.04.2018 та видатковою накладною №195 від 16.07.2019. Натомість, відповідач свої зобов`язання по оплаті товару не виконав, чим порушив умови Договору поставки та норми чинного законодавства України, що призвело до утворення з боку відповідача заборгованості перед позивачем на загальну суму 249410,0 грн, з яких: 131410,0 грн основний борг за Договором поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017 та 118000,0 грн основний борг з поставки насіння озимої пшениці за видатковою накладною №195 від 16.07.2019. Крім того, у зв`язку з несвоєчасною та не повною оплатою відповідачем за поставлений йому товар, позивачем нараховані також пеня, збитки від інфляції та 3% річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020, - справу №915/1521/20 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 21.12.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

11.01.2021 від позивача на адресу суду надійшло клопотання б/н від 06.01.2021 (вх.№258/21) про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 21.12.2020.

Ухвалою суду від 16.01.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 10.02.2021.

05.02.2021 від позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання б/н б/д (вх.№1751/21 від 05.02.2021), в якому останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі, повідомив суд, що юридична адреса відповідача була змінена з 01.02.2021 та просить суд здійснювати подальший розгляд справи без участі його представника за наявними документами в матеріалах справи, у зв`язку зі встановленням на всій території України карантину.

08.02.2021 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява б/н від 08.02.2021 (вх.№ЕП:1924/21) про відкладення підготовчого засідання з метою ознайомлення з матеріалами справи та надання нового строку для подання до суду заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, достатній для підготовки таких заяв на направлення їх копій іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 10.02.2021 задоволено заяву ТОВ "ЕКСПО-ЛЮКС" б/н від 08.02.2021 про відкладення підготовчого засідання. Підготовче засідання відкладено на 05.03.2021.

04.03.2021 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 03.02.2021 (вх.№ЕП:3370/21) з додатками, в якому виклав свої заперечення та пояснення на вимоги позивача, викладених позовній заяві (т.1 а.с.93-101).

Ухвалою суду від 05.03.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 31.03.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці, розгляд справи, призначений на 31.03.2021 - не відбувся.

Ухвалою суду від 06.04.2021 призначено справу №915/1521/20 до розгляду на 20.04.2021.

20.04.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання б/н від 05.02.2021 (вх.№5887/21), в якому останній просить суд роз`єднати позовні вимоги шляхом виділення в самостійне провадження стягнення за Договором від 01.01.2018, рахунком №171 від 15.06.2019 та видатковою накладною №195 від 16.07.2019.

Ухвалою суду від 20.04.2021 було роз`єднано позовні вимоги ТОВ "ДУНАЙ АГРО" про стягнення заборгованості в розмірі 401349,54 грн з ТОВ "ЕКСПО-ЛЮКС" за Договором поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017 та по окремій видатковій накладній №195 від 16.07.2019, виділивши позовні вимоги в окремі провадження:

1) вимоги про стягнення 278977,74 грн заборгованості, яка виникла за Договором поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017 (131410,0 грн основний борг, 108064,61 грн пеня, 28237,85 грн збитки від інфляції, 11265,28 грн - 3% річних) та ухвалено розглядати у справі №915/1521/20;

2) вимоги про стягнення 122371,80 грн заборгованості з поставки насіння озимої пшениці за видатковою накладною №195 від 16.07.2019 (118000,0 грн основний борг, 2553,44 грн пеня, 1180,0 грн збитки від інфляції, 638,36 грн - 3% річних), виділити в самостійне провадження.

Ухвалою суду від 20.04.2021 підготовче засідання відкладено на 26.05.2021.

26.05.2021 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 15.06.2021.

15.05.2021 від відповідача на електрону адресу суду надійшла заява б/н від 14.06.2021 (вх.№9081/21) про приєднання доказів, а саме копії платіжного доручення №1313 від 11.06.2021, за яким відповідач перерахував на рахунок ТОВ "ДУНАЙ АГРО" 3000,0 грн в рахунок погашення заборгованості по Договору №29-06/17-01 від 29.06.20217 Специфікацією №5 від 05.04.2018.

15.06.2021 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.07.2021.

13.07.2021 від відповідача на адресу суду надійшла заява б/н від 13.07.2021 (вх.№10684/21), в якій просить суд не розпочинати розгляд справи по суті у зв`язку з неможливістю представника відповідача адвоката Чебанюка В.С. взяти участь в судовому засіданні, що призначено на 13.07.2021, у зв`язку з залученням до розгляду іншої справи.

13.07.2021 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 10.08.2021.

10.08.2021 від відповідача на адресу суду надійшла заява б/н від 09.08.2021 (вх.№12190/21), в якій просить суд не розпочинати розгляд по суті справи №915/1521/20 у зв`язку з неможливістю представника відповідача взяти участь у засіданні, що призначене на 10.08.2021, у зв`язку з залученням як адвоката в кримінальній справі в якості захисника.

10.08.2021 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 30.08.2021.

30.08.2021 від відповідача на електрону адресу суду надійшла заява б/н від 30.08.2021 (вх.№12988/21), в якій просить долучити до матеріалів справи копію платіжного доручення №68 від 30.08.2021, за яким ТОВ "ЕКСПО-ЛЮКС" перерахувало на рахунок ТОВ "ДУНАЙ АГРО" 10000,0 грн по Договору №29-06/17-01 від 29.06.2017р., спец.№5 від 05.04.2018р.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 30.08.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступні обставини.

29.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙ АГРО" (постачальник, позивач у справі ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ЛЮКС" (покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки №29-06/17-01 (надалі - Договір поставки), відповідно до п.1.1., якого на умовах цього Договору постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар/насіння/ визначений у специфікаціях та видаткових накладних що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.1.2. Договору поставки найменування, одиниці виміру, ціна, кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються специфікаціями та видатковими накладними, які є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п.п.2.2., 2.3. Договору поставки товар поставляється на умовах згідно Специфікації. Товар вважається поставленим з моменту його передачі за кількістю та якістю покупцю або його уповноваженому представнику та з моменту підписання видаткової накладної

Згідно п.4.3. Договору поставки оплата за замовлений товар покупцем, здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок, який вказаний у даному Договорі, постачальника в порядку, вказаному у п.4.3.1. даного Договору.

Покупець оплачує 100% від вартості товару, що вказана у специфікації, замовленої окремої партії товару до поставки товару або згідно інших умов вказаних у Специфікації (п.4.3.1. Договору).

Відповідно до п.4.4. Договору поставки розрахунки за даним Договором здійснюються в гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у реквізитах даного Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до Специфікації №5 від 05.04.2018 до Договору поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017, постачальник зобов`язується поставити товар (культура - Насіння соняшнику, назва сорту - КС-104, категорія насіння - Гібрид, кількість посівних одиниць - 140, ціна за посівну одиницю, грн., без ПДВ - 2575,0 грн, всього з ПДВ - 432600,0 грн), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та у строки визначених у даній Специфікації №5 (в якій узгоджено умови оплати: 130000,0 грн сплатити до 01.06.2018; 302600,0 сплата до 01.10.2018) та згідно Договору поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 432600,0 грн, що підтверджується видатковою накладною №139 від 06.04.2018 на вказану суму, підписаною обома сторонами з проставленням печаток підприємств (т.1 а.с.51).

В свою чергу відповідачем 18.06.2018 було здійснено часткову оплату у сумі 20000,0 грн, залишок до сплати склав 412600,0 грн (432600,0 грн - 20000,0 грн) та 22.01.2019 відповідачем було здійснено повернення товару на суму 281190,0 грн, залишок до сплати склав 131410,0 грн (412600,0 грн - 281190,0 грн), що підтверджується платіжним дорученням №31 від 18.06.2018 на суму 20000,0 грн, видатковою накладною (повернення) №ЕЛ-0000001 від 22.01.2019 на суму 281190,0 грн та Карткою рахунку 361 за січень 2018 р. - грудень 2020 р. (т.1 а.с.62, 98, 100).

В подальшому 22.09.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №1-22/09-20 від 22.09.2020 з вимогою від відповідача належним чином виконати свої зобов`язання за Договором поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017 та перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості в розмірі 249410,0 грн до 02.10.2020.

В матеріалах справи містяться докази направлення зазначеної претензії на адресу відповідача та отримання її останнім (т.1 а.с.53-56).

Вказана претензія залишилась без відповіді та виконання.

Оскільки відповідач оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка станом на день подання позову саме за Договором поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017 до суду становила 131410,0 грн.

Згідно приписів ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено господарським судом, відповідачем неналежним чином виконувались зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача, станом на дату подання позову, існував борг в розмірі 131410,0 грн, який сплачений ним частково у сумі 13000,0 грн після звернення позивача до суду з даним позовом, що підтверджується платіжними дорученнями: №1313 від 11.06.2021 на суму 3000,0 грн та №68 від 30.08.2021 на суму 10000,0 грн.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення 13000,0 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Решта заборгованості за отриманий товар у сумі 118410,0 грн (131410,0 грн - 13000,0 грн) залишилась відповідачем не сплаченою.

На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення залишку несплаченого боргу за поставлений йому товар у сумі 118410,0 грн.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати за поставлений йому товар по Договору поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення залишку несплаченого боргу по оплаті за поставлений товар по Договору поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017 в сумі 118410,0 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 108064,61 грн згідно наданого розрахунку позивача (т.1 а.с.30-34), з якої: 46392,07 грн пеня, нарахована на суму заборгованості - 412600,0 грн за період з 01.10.2018 по 22.01.2019 та 61672,54 грн пеня, нарахована на суму заборгованості - 131410,0 грн за період з 22.01.2019 по 07.12.2020).

Відповідно до п.5.1. Договору поставки у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується "порушення Договору"), сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.

У відповідності до п.5.2. Договору поставки порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно п.3) ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Таким чином, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін) , або стягнення пені за невиконання основного зобов`язання передбачено законом.

Крім того, як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.6.2 постанови Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Дослідивши умови пунктів 5.1., 5.2. Договору поставки, судом встановлено, що відповідальність у вигляді сплати пені покупця (відповідача у даній справі) умовами Договору не визначена.

Якщо ж у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

З огляду на відсутність у Договорі поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017 умов про нарахування пені за невиконання грошового зобов`язання, а також, враховуючи відсутність спеціального нормативного акту, який регулює відповідні правовідносини та передбачає застосування пені за невиконання грошового зобов`язання, встановлює розмір та базу нарахування пені, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 108064,61 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем також нараховано та заявлено до стягнення збитки від інфляції у розмірі 28237,85 грн (20581,64 грн збитки від інфляції, нараховані на суму заборгованості - 412600,0 грн за період з жовтня 2018 року по січень 2019 року включно та 7656,21 грн збитки від інфляції, нараховані на суму заборгованості - 131410,0 грн за період з лютого 2019 року по жовтень 2020 року включно) та 3% річних у розмірі 11265,28 грн (3866,01 грн - 3% річних, нараховані на суму заборгованості - 412600,0 грн за період з 01.10.2018 по 22.01.2019 та 7399,27 грн - 3% річних, нараховані на суму заборгованості - 131410,0 грн за період з 22.01.2019 по 07.12.2020).

Перевіривши розрахунки збитків від інфляції по Договору поставки суд вважає позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції обґрунтованими та арифметично вірними.

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку, що останні не є арифметично вірними, оскільки позивачем не вірно визначено перший день прострочення відповідачем грошового зобов`язання, оскільки прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь, тому простроченим, у даному випадку, зобов`язання буде вважатись з 02.10.2018 відповідно, а не з 01.10.2018 (оскільки, згідно Специфікації №5 від 05.04.2018 до Договору поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017 умови оплати зазначено: 130000,0 грн сплати до 01.06.2018; 302600,0 сплатити до 01.10.2018), дата до якої нараховано буде відповідно - 21.01.2019, оскільки 22.01.2019 відбулось повернення товару згідно видаткової накладної (повернення) №ЕЛ-0000001 від 22.01.2019 на суму 281190,0 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних (т.1 а.с.30-34), судом розмір нарахованих 3% річних уточнено, виходячи з наступного розрахунку:

- за період з 02.10.2018 по 21.01.2019 (112 дн.), виходячи із суми боргу 412600,0 грн: 412600,0 грн х 3% х 112 дн. / 365 дн. = 3798,18 грн. Інший період відповідачем визначено вірно.

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 11197,45 грн (3798,18 грн +7399,27 грн), а в задоволені вимог в частині стягнення 67,83 грн 3% річних позивачу слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 6170,24 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 401349,54 грн. Тобто, позивачеві необхідно сплатити судовий збір у розмірі 6020,24 грн.

У відповідності до п.1) ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в даному випадку 150,0 грн (6170,24 грн - 6020,24 грн) за клопотанням особи, яка його сплатила.

Згідно ухвали від 20.04.2021 було роз`єднано позовні вимоги ТОВ "ДУНАЙ АГРО" про стягнення заборгованості в розмірі 401349,54 грн з ТОВ "ЕКСПО-ЛЮКС", виділено в окремі провадження: 1) вимоги про стягнення 278977,74 грн заборгованості, яка виникла за Договором поставки №29-06/17-01 від 29.06.2017 у даній справі та 2) вимоги про стягнення 122371,80 грн заборгованості з поставки насіння озимої пшениці за видатковою накладною №195 від 16.07.2019, виділено в самостійне провадження (справа №915/554/21).

Тому судовий збір у даній справи становить 4184,67 грн (6020,24 грн х 69,51%). Під час розгляду справи відповідач сплатив основний борг у сумі 13000,0 грн, у зв`язку з чим судом в цій частині стягнення провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності до п.5) ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору у даному випадку 195,01 грн (4184,67 грн - 3989,66 грн) може бути повернута ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1066,04 грн (3989,66 грн х 26,72%).

До того ж позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти - витрати пов`язані із розглядом справи у розмірі 10000,0 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч.ч.4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до п.3) ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, на підтвердження надання юридичних послуг у Господарському суді Миколаївської області при розгляді справи №915/1521/20, надано:

- Договір №09/20-юр про надання юридичних послуг від 01.12.2020;

- платіжне доручення №3017 від 03.12.2020 на суму 10000,0 грн.

Судом встановлено, що 01.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бі.Ем.Бі. Консалтинг Груп" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙ АГРО" (замовник, позивач у справі) було укладено Договір №09/20-юр про надання юридичних послуг, відповідно до умов, якого:

-п.1.1 замовник замовляє, а виконавець надає, згідно умов даного Договору, наступні юридичні послуги: аналіз документів по заборгованості, підготовка та подача позовної заяви до Господарського суду Миколаївської області;

-п.2.1 до юридичних послуг, за встановленою даним Договором вартістю, відносяться: - підготовка позовної заяви ТОВ "ЕКСПО-ЛЮКС"; подання позовної заяви до Господарського суду Миколаївської області (боржник - ТОВ "ЕКСПО-ЛЮКС");

-п.3.1 юридичні послуги надаються замовнику виконавцем шляхом підготовки відповідних юридичних документів, висновків, надання консультацій, проведення переговорів тощо;

-п.3.2 послуги, зазначені в п.2.1 надаються виконавцем починаючи з 01.12.2020 до винесення судом першої інстанції ухвали про відкриття провадження у справі;

-п.3.3 по закінченні надання послуг сторони підписують акт виконаних робіт (надання послуг), що підтверджує виконання сторонами своїх обовязків по Договору та відсутність претензій між сторонами;

-п.4.1. загальна вартість юридичних послуг виконавця, відповідно до п.2.1 Договору, складає суму у розмірі 10000,0 грн;

-п.4.2 грошові кошти, зазначені в п.4.1. даного Договору, сплачуються замовником до 04.12.2020, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок виконавця, зазначений в реквізитах даного Договору та/або на підставі виставленого рахунку виконавцем або будь-яким в будь-який інший спосіб відповідно до чинного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.93-96) вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати, пов`язані з розглядом справи не підтверджені належними доказами та зазначає, що предметом наявного в матеріалах справи примірнику Договору №09/20-юр про надання юридичних послуг від 01.12.2020 є "аналіз документів по заборгованості, підготовка та подача позовної заяви до Господарського суду Миколаївської області", "зміст послуг" - "підготовка позовної заяви ТОВ "ЕКСПО-ЛЮКС", "подання позовної заяви до Господарського суду Миколаївської області". Крім цього договору надано лише платіжне доручення №3017 від 03.12.2020 на 10000,0 грн з призначенням платежу "за юридичні послуги зг.дог.№09/20-юр". Однак аналіз позовної заяви та супровідних документів свідчить про те, що всі ці документи складені, підписані, засвідчені та подані до суду директором ТОВ "ДУНАЙ АГРО". Відповідач зазначає, що позовна зава була підготовлена та подана до суду без участі ТОВ "Бі.Ем.Бі. Консалтинг Груп" самостійно директором ТОВ "ДУНАЙ АГРО", що виключає відшкодування заявлених позивачем судових витрат.

Судом приймається до уваги, що згідно ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12) ч.3 ст.2 ГПК України).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

Суд, розподіляючи витрати пов`язані із розглядом справи, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи Договір №09/20-юр про надання юридичних послуг від 01.12.2020, без зазначення в ньому конкретного переліку послуг, які надано, із зазначенням кількості витраченого часу на кожну з них, відсутність підписаного акту виконаних робіт (надання послуг), що підтверджує виконання сторонами своїх обов`язків по Договору та відсутність претензій між сторонами у відповідності до п.3.3 Договору, а також встановлений в ньому фіксований розмір юридичних послуг у вигляді строго встановленої суми - 10000,0 грн, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат пов`язаних із розглядом справи у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат .

При визначенні обсягу витрат пов`язаних із розглядом справи судом взято до уваги наступне: предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості (поставка товару відбулась по двом видатковим накладним); складність розрахунків незначна; позовні вимоги були фактично визнані відповідачем; справа є типовою і нескладною, не потребувала значних витрат часу на підготовку позовних матеріалів, в тому числі не впливає на репутацію сторони, не пригортає публічний інтерес до справи. За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що заявленими до відшкодування витрати, пов`язаних із розглядом справи (надання юридичних послуг) у розмірі 10000,0 грн є завищеними, в даному випадку критерію розумності та співмірності витрат пов`язаних із розглядом справи (надання юридичних послуг), відповідає сума у розмірі 5000,0 грн. Зазначена сума витрат пов`язаних із розглядом справи покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 210, 220, п.2) ч.1 ст.231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині стягнення 13000,0 грн основного боргу провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ЛЮКС" (54001, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, буд.17/4, код ЄДРПОУ 41104946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙ АГРО" (03067, м.Київ, вул.Гарматна, буд.8, код ЄДРПОУ 38962520) 118410,0 грн основного боргу, 28237,85 грн збитків від інфляції, 11197,45 грн - 3% річних, 1066,04 грн судового збору та 5000,0 грн витрат пов`язаних з розглядом справи.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 05.10.2021 року.

Суддя М.В. Мавродієва