Ухвала

від 08.10.2021 по справі 991/4441/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

Іменем України

08 жовтня 2021 року

м. Київ

справа 991/4441/21

провадження № 51-4813 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від

07 липня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на повідомлення про підозру від 21 липня 2020 року.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вказану ухвалу слідчого судді без змін.

В касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2

ст. 428 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.

При цьому, за приписами частини 3 вказаної норми, суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам статті 427 цього Кодексу.

З огляду на викладені положення кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2021 року та постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року, якою було залишено без змін вказану ухвалу слідчого судді, не підлягають оскарженню в касаційному порядку, а тому слід відмовити у відкритті касаційного провадження.

Верховний Суд вважає безпідставними доводи захисника щодо права на касаційне оскарження вказаних судових рішень з огляду на таке.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження)».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 сформулював юридичну позицію, за якою обмеження права на апеляційне оскарження рішення суду не може бути свавільним та несправедливим; таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною потребою досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим; у разі обмеження права на оскарження судових рішень законодавець зобов`язаний запровадити таке нормативне регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію права на судовий захист і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування

ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до апеляційних або касаційних судів (п. 25 Рішення у справі «Делкур проти Бельгії» від 17 січня1970 року та п. 65 Рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Частиною 1 ст. 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Згідно зі статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому Кодексом; гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Як вже вказувалось раніше, положення ч. 4 ст. 424 КПК України носять імперативний характер, та прямо передбачають заборону касаційного оскарження ухвал слідчих суддів та ухвал судів апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такі ухвали, а тому відмова суду у відкритті провадження у зв`язку із тим, що оскарження судового рішення не передбачене процесуальним законом, не свідчить про порушення права на доступ до правосуддя.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3