Рішення

від 05.10.2021 по справі 383/674/20

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/674/20

Номер провадження 2/383/34/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Могиленко В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гінцар В.В.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Кондрашової І.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 , від імені якого дії представник - адвокат Гінцар Віталій Вікторович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням зміни позовних вимог (Т1 а.с.175-178), просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 22.11.2017 року в сумі 451000 грн. та 13530 грн. індекс інфляції, а також судові витрати в сумі 13465 грн. 71 коп., що складаються з 5065 грн. 71 коп. судового збору та 8400 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що 22.11.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким позивач передав відповідачу 451000 грн., які останній зобов`язався повернути до 30 грудня 2018 року. Підписання договору та передача коштів відбулося в присутності свідка ОСОБА_3 . Підтвердженням факту передачі коштів відповідачу є зазначення в п.2.2 ч.2 догоговору позики від 22.11.2017 року про те, що грошові кошти, які є предметом цього договору передані позикодавцем та одержавні позичальником в день підписання цього договору. Відповідач зобов`язання за договором позики не виконав, жодних грошових коштів позивачу не повернув. Згідно п.2.4 ч.2 договору позики від 22.11.2017 року, сторони домовились про те, що позика вважається повернутою у випадку наявності на примірнику цього договору відмітки позикодавця про одержання грошей, або наявності нотаріально засвідченої заяви позикодавця про повний розрахунок, або після зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця. В даний час вказаний оригінал договору позики знаходиться у позивача, будь-які відмітки про одержання грошей на ньому відсутні, нотаріально засвідченої заяви позикодавця про повний розрахунок немає, доказів перерахування грошової суми на рахунок позикодавця не існує.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2020 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову, якою накладено арешт на належну відповідачу ОСОБА_2 наступну сільськогосподарську техніку: трактор колісний МТЗ-80, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; трактор колісний КИЙ-14102, 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , заборонивши йому вчиняти дії з перереєстрації та внесення змін в реєстраційні документи на вказану сільськогосподарську техніку (Т1а.с.40-44).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2020 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (Т1 а.с.79-81).

17.09.2020 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, зазначивши, що згідно п.п. 1 п.1 договору позики від 22.11.2017 року позика надавадась безвідсотково, а тому позовні вимоги щодо індексу інфляції за час прострочення є безпідставними. У договорі позики від 22.11.2017 року відсутнє будь-яке посилання на присутність свідка ОСОБА_3 , а також стороною позивача не надано інших письмових доказів присутності останнього. При отриманні коштів від ОСОБА_1 ніяких свідків не було, а поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Між сторонами були інші договірні відносини, зокрема розписка від 23.03.2018 року про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 коштів в сумі 83000 грн. зі строком повернення до 30.12.2018 року. Згідно обороту вкказаної розписки 10.12.2018 року ОСОБА_2 повернув борг 30000 доларів США та відсотки 5% (сімсот сорок тисяч гривень) ОСОБА_1 20.11.2019 року та зазначено, що 20.11.2019 року ОСОБА_2 повернуто повністю усі борги ОСОБА_1 з відсотками. Отже, станом на 20.11.2019 року ОСОБА_2 повернуто усі борги ОСОБА_1 та виконано усі вимоги по договору (Т1 а.с.107-109).

22.09.2020 року до суду надійшов відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_4 від 19.09.2020 року, згідно якого прсив відхилити відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву та не примайти до уваги зазначені в ньому доводи. Так, посилання відповідача на умови договору, що передбачені п.п. 1 п.1 є необгрунтованими та не відповідають нормам ст.ст. 625, 1050 ЦК України. Зазначення відповідача на відсутність у договорі позики від 22.11.2017 року будь-якого посилання, та інших письмових доказів щодо присутності свідка ОСОБА_3 є необґрунтованим, так як діючими Цивільним та Цивільним процесуальним кодексами взагалі не передбачено обов`язковість присутності свідків при укладенні договору позики та/чи передачі коштів згідно такого договору. Тому присутність свідка документально не фіксувалась та в договорі не вказувалась. Судження відповідача про те, що згідно ст.77 ЦПК України та ст.1051 ЦК України показання свідка не можуть слугувати належним доказом, та не можуть бути предметом доказування в даній справі, є хибним, так як ч.1 ст.1051 ЦК України надає можливість позичальнику право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. В даному випадку до суду за захистом своїх порушених справ звернувся позикодавець, який навпаки доводить укладання договору позики від 22.11.2017 року з відповідачем ОСОБА_2 та передачу всієї обумовленої договором суми коштів - 541000 грн. Тобто, свідок виступає на стороні позивача який є позикодавцем та який був очевидцем укладення вказаного договору позики та передачі всієї обумовленої суми коштів, його показами не підтверджується не одержання чи одержання в меншій кількості грошових коштів. Дійсно між позивачем та відповідачем існували інші боргові зобов`язання, що підтверджуються борговою розпискою від 23.03.2018 року на суму 83000 грн. де також позикодавцем виступив позивач ОСОБА_1 , а позичальником - відповідач ОСОБА_2 . За вказаною борговою розпискою ОСОБА_2 розрахувався, а тому не маючи до нього жодних претензій з даного приводу, ОСОБА_1 повернув оригінал розписки й на прохання ОСОБА_2 за зворотному боці власноруч зробив напис Розраховано 20.11.2019 р. . Проаналізувавши напис на зворотному боці розписки лише напис Розраховано 20.11.2019 р. з підписом виконані позивачем ОСОБА_1 . Весь текст напису виконано не позивачем, а іншою особою. Весь текст напису викладено не логічно та явно в термін після напису Розраховано 20.11.2019 р. з підписом позивача ОСОБА_1 , виходячи з того що останній рядок тексту накладається на напис зроблений позивачем та його підпис, до того ж останнє речення взагалі написане не послідовно й з порушенням правил письма. Вказане прямо свідчить про вписання тексту на сторінку від верхнього її краю до напису й підпису, що виконані позивачем ОСОБА_1 , після їх виконання останнім. Зміст написаного тексту не відповідає умовам договору позики від 22.11.2017 року та умовам позики за розпискою від 23.03.2017 року. За умовами вказаних позик взагалі відсутні посилання на сплату відсотків за ними та зазначено інші суми - 83000 грн. та 451000 грн., що разом становить 534000 грн., а не 700000 грн. Також не зрозумілим є посилання в тексті напису на зворотному боці розписки про повернення боргу ОСОБА_2 10.12.2018 pоку, а напис позивача ОСОБА_5 щодо розрахунку датовано 20.11.2019 року. В тексті напису взагалі відсутні будь-які посилання на розрахунок відповідача ОСОБА_2 з позивачем ОСОБА_1 , за борговими зобов`язаннями до договору позики від 22.11.2017 року. З огляду на викладене, вважає посилання відповідача на текст сумнівного походження, що міститься на зворотному боці боргової розписки від 23.03.2017 року, як на розписку позивача про отримання грошових коштів за договором позики від 22.11.2017 року є безпідставним та незаконним. До того ж, згідно п.п.2.4 п.2 договору позики від 22.11.2017 року сторони домовилися про те що: позика вважається повернутою у випадку наявності на примірнику цього договору відмітки Позикодавця про одержання грошей, або наявності нотаріально засвідченої заяви Позикодавця про повний розрахунок, або після зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок Позикодавця . В даний час вказаний оригінал договору позики знаходиться у позивача, будь-які відмітки про одержання грошей на ньому відсутні, нотаріально засвідченої заяви позикодавця про повний розрахунок не існує, відповідачем не надано жодних доказів перерахування грошової суми на рахунок позикодавця (Т1 а.с.116-118).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди залишено без руху та надано позивачу строк для виправлення недоліків позову (Т1 а.с.131-133);

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2020 року продовжено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні з 02 жовтня 2020 року (Т1 а.с.154-155).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 жотвня 2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів (Т1 а.с.182-183).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2020 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про зобов`язання позивача надати докази, якою витребувано від позивача ОСОБА_1 оригінал договору позики від 22 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Т1 а.с.199-200).

23.11.2020 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання неукладеним договору позики від 22.11.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . В обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що заперечує факт вчинення даного правочину, оскільки не мав своєї вільної волі на наміру на його укладення, не скріпив текст договору позики своїм підписом, не уповноважував будь-яку іншу особу на підписання цього договору від його імені, відтак обов`язкова письмова форма договору позики недотримана. Кошти за цим договором не отримував. Крім того, договір позики не містить чітко визначених істотних умов, відсутнє визначення виду договору, не визначений предмет договору, викладені у договорі обставини є дискримінаційними та не відповідають дійсності (Т1 а.с.210-216).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики неукладеним, прийнято до спільного розгляду з первісним позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, об`єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом (Т1 а.с.222-224).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2020 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Гінцар В.В. про витребування доказів, якою витребувано з відділу Держгеокадатру у Бобринецькому районі Кіровоградської області, Бобринецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Бобринецького ВП Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області, Бобринецької державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області документи, на яких містяться підписи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 22 серпня 2012 року Бобринецьким РС УДМС України в Кіровоградській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), за період з 2015 роки по 2020 роки, як фізичної особи та поданих ним від імені СФГ Фущич Іван Васильович (код ЄДРПОУ 06688397) (Т1 а.с. 245-246).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2020 року по справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Кропивницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України . На час проведення експертизипровадження у справі зупинено (Т2 а.с.52-55).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2021 року поновлено провадження у справі, з 14 квітня 2021 року (Т2 а.с.90).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2021 року задоволено клопотання позивачаОСОБА_1 про витребування доказів (Т2 а.с. 110-111).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2021 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування доказів (Т2 а.с.145-146).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2021 року призначено по справі комісійну повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Кіровоградському науково-дослідному експертно -криміналістичному центру МВС України . На час проведення експертизипровадження у справі зупинено (Т2 а.с.181-185).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2021 року поновлено провадження у справі (Т2 а.с.212).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. На розгляд справи по суті викликано: свідка ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1 для допиту в якості свідка за його згодою; судових експертів Кіровоградського науково-дослідного експертно -криміналістичного центру МВС України Ваніну Ольгу Володимирівну та ОСОБА_6 , а також судового експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Бабкова Андрія Олександровича (Т2 а.с.234-235).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2021 року задоволено клопотання експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Бабкова Андрія Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т3 а.с.2-3).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2021 року задоволено заяви судових експертів Кіровоградського науково-дослідного експертно -криміналістичного центру МВС України Ваніної Ольги Володимирівни та Луговської Олени Віталіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т3 а.с. 29-30).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 жовтня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_2 від пред`явленого ним зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання договору позики неукладеним. Провадження у справі №383/674/20 за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики неукладеним закрито (Т3 а.с.52-53).

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, пояснивши, що не укладав договір позики із ОСОБА_1 та не уповноважував будь-яку іншу особу на підписання цього договору від його імені.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позову, пояснивши, що заперечує укладення між сторонами договору позики та отримання коштів за договором, вважає, що договір не відбувся.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 487/4378/19, провадження № 61-5462св21.

ОСОБА_1 на підтвердження вимог про стягнення з ОСОБА_2 451000 грн. боргу за договором позики та 13530 грн. індексу інфляції надав письмовий договір позики від 22.11.2017 року на якому містяться підписи від імені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно в графах Позичкодавець та Позичальник (Т1 а.с. 14-15).

Згідно пункту 1.1 розділу 1 ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ договору позики від 22 листопада 2017 року (далі - договір позики) Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобов`язується повернути позику у визначений даним Договором строк.

Згідно пункту 2.1 розділу 1 РОЗМІР, ПОРЯДОК ТА СТРОК НАДАННЯ ПОВЕРНЕННЯ ПОЗИКИ договору позики від 22 листопада 2017 року Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти готівкою у сумі 451000 грн., а Позичаник зобов`язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів, до 30.12.2018 року (16700$) включно.

Пунктом 2.2 договору позики від 22 листопада 2017 встановлено, що грошові кошти, які є предметом цього договору, передані Позикодавцем та одержані позичальником в день підписання цього договору.

Пунктом 3.1 договору позики від 22 листопада 2017 встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і є дійсним до 30 грудня 2018 року.

Відподач ОСОБА_2 заперечував свій підпис на вказаному договорі, як і отримання від ОСОБА_1 коштів. У зв`язку з чим за клопотанням ОСОБА_2 призначена судово-почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №383/674/20 Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 15.03.2021 року №5618/5619/20-27, підпис від імені ОСОБА_2 у договорі позики від 22.11.2017 року, в розділі Підписи сторін Позичальник виконаний рукописниим способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_2 у договорі позики від 22.11.2017 року, в розділі Підписи сторін Позичальник виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою та без наслідування зразку підпису ОСОБА_2 у паспорті громадянина України на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого 22 серпня 2012 року Бобринецьким РС УДМС України в Кіровоградській області (Т2 а.с.74-79).

Згідно висновку експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно -криміналістичного центру МВС України за результатами повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/112-21/4494-ПЧ від 15.07.2021 року, проведеної за клопотанням строни позивача, вирішити питання: Чи виконано підпис у договорі позики від 22 листопада 2017 року в розділі Підписи сторін Позичальник від імені ОСОБА_2 - самим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою ? не представляється можливим, у зв`язку з тим, що при конструктивній простоті досліджуваного підпису, виявлені збіжні ознаки, які не дивлячись на стійкість, при наявних розбіжностях, не створюють сукупності, індивідуалізуючої почерк його виконавця. Відносно розбіжностей - не вдалось визначити являються вони варіантами ознак почерку ОСОБА_2 , що не проявилося в наданих зразках, або ж свідчать про виконання даного підпису іншою особою. У зв`язку з тим, що в процесі порівняльного дослідження питання щодо автентичності спірного підпису не вирішено - встановити: Чи виконано досліджуваний підпис у договорі позики від 22 листопада 2017 року в розліді Підписи сторін Позичальник від імені ОСОБА_2 з наслідуванням зразку підпису ОСОБА_2 у паспорті громадянина України на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого 22 серпня 2012 року Бобринецьким РС УДМС України в Кіровоградській області ? не представляється можливим. У зв`язку з тим, що в процесі порівняльного дослідження питання щодо автентичності спірного підпису не вирішено - встановити: Чи здійснено у договорі позики від 22 листопада 2017 року в розділі Підписи сторін Позичальник ОСОБА_2 зміну власного підпису від імені ОСОБА_2 шляхом спотворення ознак підписаного почерку або вироблення нового варіанта підпису (автопідроблення) ? не представляється можливим (Т2 а.с.199-209).

Експерт ОСОБА_7 пояснив, що він є експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, має кваліфікацію експерта 2 класу, та він склав висновок від 15.03.2021 року №5618/5619/20-27, описок чи помилок в якому немає. Вільних та умовно-вільних зразків для порівняння надано в достатній кількості, а саме близько ста, які за кількістю та якістю відповідають методичним рекомендаціям. Також на експертне дослідження надавались експериментальні зразки. Зразків було достатньо для складення ним категоричного висновку. Він провів порівняння між вільними та умовно-вільними зразками, та дійшов висновку, що вони виконані однією особою, після чого порівняв їх з підписом у досліджуваному документі - договорі. Збіжні ознаки не відобразились, тому не впливають на зроблений висновок, так як є ознаки підроблення підпису. Досліджуваний підпис в договорі виконаний без наслідування підпису у паспорті ОСОБА_2 , так як вони відрізняються за транскрипцією. Підпис у паспорті ОСОБА_2 також порівнював з вільними, умовно-вільними та експериментальними зразками, та дійшов висновку, що підпис в паспорті за транскрипцією та зв`язністю збігається з підписами у вільних, умовно-вільних та експериментальних зразках.

Експерти ОСОБА_8 та ОСОБА_6 пояснили, що вони є штатними атестованими судовими експертами Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та за напрямком знань можуть проводити як почеркознавчі дослідження, так і технічні дослідження документів. Головою комісії експертів є ОСОБА_6 , яка і склала проект висновку. Кількість наданих на дослідження зразків була достатня. Категоричний висновок не залежить від кількості зразків. Підпис ОСОБА_2 є простим, так як виконаний простими прямолінійними рухами, літера одна, комплекс співпадаючих (позитивних) та розбіжних (негативних) ознак є рівнозначними. Підпис містить мало графічного матеріалу (штрихів). Простий підпис є наслідком, а не першопричиною. Кожному з експертів не вдалось встановити належність підпису. В даному випадку транскрипція від кількості зразків не змінюється. Кожен з експертів порівнював між собою вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки. Так як кількісний та якісний склад штрихів прості, тому кожен з експертів не зміг їх віднести до позитивних чи негативних. Кожен експерт провів весь обсяг досліджень окремо та дійшли до однакового висновку. Наступні питання є похідними від питання автентичності (належності) підпису конкретній особі. Методика експертизи не впливає на категоричність висновку. Всі зразки, які були досліджені експертом ОСОБА_7 були також ними досліджені. Описок у висновку немає. Зроблений ними висновок не збігається з попереднім висновком експерта ОСОБА_7 , однак його не спростовує.

Суд приймає за основу висновок експертаБабкова А.О. Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 15.03.2021 року №5618/5619/20-27, оскільки він містить категоричні висновки на поставлені судом перед експертом питання, правильність яких не спростовано належними та допустимими доказами по справі.

Разом з тим висновкок експерта Кіровоградського науково-дослідного експертно -криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/112-21/4494-ПЧ від 15.07.2021 року, судом до уваги не приймається, оскільки експерти не надали категоричного висновку на поставлені питання.

За таких обставин факт укладання ОСОБА_2 22.11.2017 року договору позики з ОСОБА_1 є не доведеним, оскільки відповідно до висновку експерта від 15.03.2021 року №5618/5619/20-27 підпис від імені ОСОБА_2 у договорі позики від 22.11.2017 року, виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості.

Розписку від 23.03.2018 року про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 коштів в сумі 83000 грн. зі строком повернення до 30.12.2018 року та розписку від 20.11.2019 року, копія яких містится в Т1 на а.с.110, суд до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновку суду про не укладення договору позики від 22.11.2017 року.

Крім того, під час судового розгляду було допитано позивача та свідка.

Позивач ОСОБА_1 , допитаний як свідок за правилами ст.92 ЦПК України, пояснив, що ОСОБА_2 звернувся до нього в листопаді 2017 року за допомогою коштами в сумі 451000 грн., які він передав ОСОБА_2 , однак останній кошти не повернув. Кошти передав відповідачу в автомобілі за адресою свого місця проживання в місті Кропивницькому в присутності свідка ОСОБА_9 відразу після чого підписали договір позики. Договір позики укладений 22.11.2017 року. Договір заповнила дружина відповідача, а підписав його відповідач ОСОБА_2 власноруч. Вказаний договір позики він додав до позовної заяви. Кошти ОСОБА_2 мав повернути до 30.12.2018 року в сумі еквівалентній 16700 доларів США. Вказані кошти у нього залишились від продажу у 2011 році будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який він успадкував. Будинок продав за 28000 доларів США.

Свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судовому засіданні пояснив, що в листопаді 2017 року до нього зателефонував ОСОБА_10 та попросив у нього кошти в борг в розмірі 50000 грн., які привіз за місцем проживання останнього на Ковалівку в місті Кропивницький. ОСОБА_1 попросив його бути присутнім при передачі коштів. Бачив як ОСОБА_1 передав особисто в руки відповідачу, який присутній в судовому засіданні (вказав на ОСОБА_2 ) кошти в сумі 451000 грн., а саме 20 пачок купюрами по 200 грн., кошти, які він привіз, а також ще близько однієї тисячі гривень. Кошти були передачі в автомобілі Ніва Шевроле темного кольору чи біля автомобіля вже не пам`ятає. Жінка, яка приїхала з ОСОБА_2 написала договір та прочитала його ОСОБА_2 після чого останній його підписав. Також ОСОБА_2 перераховував кошти.

Однак суд критично оцінює пояснення позивача та свідкі і не приймає їх до уваги виходячи із наступного.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Аналогічні положення містяться й у статті 1051 ЦК України, згідно з якою позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Отже, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно з частиною частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18).

Отже, суд відхиляє свідчення позивача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 щодо факту укладення договору позики від 22 листопада 2017 року, а саме його підписання відповідачем та передачі йому суми позики, оскільки вони не знайшли свого документального підтвердження.

Крім того, пояснення позивача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 про підписання договору позики відповідачем ОСОБА_2 та виконання позивачем зобов`язання за договором позики від 22 листопада 2017 року про наданні відповідачу позики в сумі 451000 грн. спростовуються висновком експерта ОСОБА_7 від 15.03.2021 року №5618/5619/20-27 , з якого судом встановлено, що договір позики підписано не ОСОБА_2 , а іншою особою, з огляду на що до уваги не приймаються. Суд також враховує, що позивач є особисто зацікавленим в результатах розгляду справи по суті, та зважаючи на встановлені судом обставини пояснення позивача судом також відхиляються і з них підстав.

Судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача, оскільки позовні вимоги залишено без задоволення, що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 218, 638, 1046, 1047, 1051 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми основного боргу в розмірі 451000 грн., індексу інфляції в розмірі 13530 грн. за договором позики від 22 листопада 2017 року - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 08.10.2021 року.

Суддя В.В. Бондаренко