Постанова

від 06.10.2021 по справі 815/1734/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 815/1734/18

адміністративне провадження № К/9901/15056/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ ДПС)

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року (суддя Стефанов С.О.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (головуючий суддя: Димерлій О.О., судді: Танасогло Т.М. , Єщенко О.В.)

у справі за позовом Малого приватного підприємства ЕРФОЛЬГ

до Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Мале приватне підприємство ЕРФОЛЬГ (надалі також - Позивач, МПП ЕРФОЛЬГ ) звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ ДПС; надалі також - Відповідач, скаржник) від 7 грудня 2017 року №0045521415, №0045861415, №0045941415, №0045951415.

В обґрунтування позовних вимог МПП ЕРФОЛЬГ посилалось на позбавлення його права щодо звернення до контролюючого органу із запереченнями на акт перевірки. Також, Позивач наголошував на наявності усіх необхідних належним чином оформлених документів, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 7 грудня 2017 року №0045921415 та №0045861415. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення в частині відмови в позові суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень від 7 грудня 2017 року №0045941415 та №0045951415 щодо застосування штрафних санкцій за невиконання платником податку обов`язку реєстрації (не своєчасної реєстрації) податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки у ході судового розгляду знайшло підтвердження порушення МПП ЕРФОЛЬГ граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, а також відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати складання за 2015, 2016 роки.

Задовольняючи позовні вимоги в частині податкових повідомлень-рішень від 7 грудня 2017 року №0045921415 та №0045861415 суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що фактичне виконання, укладених між МПП Ерфольг та ТОВ АСТЕРА ГРУПП , ТОВ АВАНТАЖ КОМПАНІ , ТОВ КАНТІЛОН , ТОВ КЕРНІТ ПРОМ , ТОВ УКРБУД КОМПАНІ , ПП СКН-ГРУП , ТОВ ГАРАНТ-ІНЖИНІРИНГ договорів, за умовами яких Позивачу надавались послуги з ремонтних, сантехнічних робіт, поточних робіт покрівлі на об`єктах, зазначених в актах виконаних робіт, підтверджується наданими до перевірки первинними документами, що супроводжували здійснення вказаних операцій, та які були належним чином оформлені та підписані уповноваженими особами сторін, зокрема, розрахунковими документами, актами виконаних робіт (наданих послуг), довідками про вартість будівельних робіт.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач процесуальним правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

1.4. Процесуальні рішення

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України за відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю Суд постановив перейти до касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

В період з 27 жовтня 2017 року по 16 листопада 2017 року на підставі направлень від 25 жовтня 2017 року №8212/14-15, №8213/14-15, №8210/14-15, №8211/14-15. №584/14-15, виданих ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) та наказів ГУ ДФС в Одеській області №4946 від 10 жовтня 2017 року, №5901 від 10 листопада 2017 року, посадовими особами контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку Малого приватного підприємства ЕРФОЛЬГ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено акт №721/15-53-14-15/20937281 від 23 листопада 2017 року Про результати документальної планової виїзної перевірки МПП ЕРФОЛЬГ , податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного - за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року , згідно з висновками якого встановлено, зокрема, заниження МПП ЕРФОЛЬГ податку на прибуток, що призвело до порушення вимог розділу І Загальні положення, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868, пункту 3.10. Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433, пунктів 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, підпунктів 14.1.13, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України; заниження податку на додану вартість, внаслідок чого порушено положення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6., пунктів 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, пункту 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13) Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , пунктів 2.1, 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

На підставі акта перевірки №721/15-53-14-15/20937281 від 23 листопада 2017 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення рішення від 7 грудня 2017 року, зокрема, №0045921415, згідно з яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2993852 грн, а саме: 2395082 грн за основним платежем та 598770 грн - штрафні санкції; №0045861415, згідно з яким визначено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 2255130 грн, з яких: 2133575 грн - за основним платежем, 121538 грн - штрафні санкції.

В основу оскаржених податкових повідомлень-рішень від 7 грудня 2017 року №0045921415 та №0045861415 покладено висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій МПП ЕРФОЛЬГ з контрагентами ТОВ АСТЕРА ГРУПП , ТОВ АВАНТАЖ КОМПАНІ , ТОВ КАНТІЛОН , ТОВ КЕРНІТ ПРОМ , ТОВ УКРБУД КОМПАНІ , ПП СКН-ГРУП , ТОВ ГАРАНТ-ІНЖИНІРИНГ .

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Відповідач наполягає на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм матеріального права та ухвалення рішень в оскарженій частині без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 грудня 2020 року у справі №804/15864/15, від 17 грудня 2020 року у справі №808/2569/18, від 08 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.005426, від 03 грудня 2020 року у справі №823/1462/16, від 06 жовтня 2020 року у справі №826/13468/18.

Вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно залишено поза увагою й не надано оцінки тому, що у Позивача були матеріально-технічні та трудові ресурси, дозвільні документи (ліцензії) на виконання робіт відповідного змісту, тоді як у контрагентів таких ресурсів та дозволів не було.

Стверджує, що в оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій не навели докази та не обґрунтували підстав не врахування доводів скаржника. Не спростовано позицію контролюючого органу щодо відсутності можливості фактичного надання послуг з урахуванням специфіки наданих послуг, що супроводжується наявністю ліцензії для виконання відповідних монтажно-будівельних робіт, техніки, обладнання та кваліфікованого персоналу, не враховано віддаленості контрагентів від Позивача, а також відсутності ділової мети залучення контрагентів до виконання відповідних робіт при наявності у Позивача дозволів (ліцензій), достатньої кількості кваліфікованого персоналу, а також матеріалів та обладнання для виконання відповідних робіт.

Зазначає, що на підставі аналізу даних з інформаційних систем податкового органу Відповідачем встановлено невідповідність обсягу та номенклатури товару по ланцюгу постачання, відсутність матеріальних та трудових ресурсів контрагентів, відсутність руху активів у процесі здійснення господарських операцій та неподання звітності до контролюючого органу, відтак зроблено обґрунтовані висновки щодо використання контрагентів задля формування необґрунтованої податкової вигоди платника податку без реального виконання господарських операцій.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій

Предметом касаційного перегляду в силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є лише вимоги, які були задоволені судами попередніх інстанцій та стали підставою для звернення Відповідача з даною касаційною скаргою до Верховного Суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і надалі у редакції на час спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування складу витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

За змістом обставин цієї справи в період, охоплений перевіркою, Позивачем було укладено договори з контрагентами, як підрядниками, ТОВ АВАНТАЖ КОМПАНІ (договір від 2 листопада 2015 року №02/11-2015), ТОВ КАНТІЛОН (договір від 1 серпня 2016 року №01/08-2016), ТОВ КЕРНІТ ПРОМ (договір від 2 листопада 2016 року №02/11-2016), ПП СКН-ГРУП (договір від 2 лютого 2016 року №01/02-2016), ТОВ АСТЕРА ГРУПП (договір від 12 січня 2015 року №02/01-2015), ТОВ УКРБУД КОМПАНІ (договір від 20 грудня 2014 року №20/12-2014), ТОВ ГАРАНТ-ІНЖИНІРІНГ (договір від 12 травня 2015 року №05/01-2015), за змістом яких підрядники зобов`язуються у відповідності з технічним завданням і кошторисом (калькуляцією) виконувати ремонтні роботи, сантехнічні роботи, поточні роботи покрівлі на об`єктах, зазначених у актах виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання укладених договорів підтверджується наданими до суду та наявними у матеріалах справи документами бухгалтерського обліку, а саме: розрахунковими документами, актами виконаних робіт (наданих послуг), довідками про вартість будівельних робіт, які складено з дотриманням вимог та відповідають визначенню первинні документи , наведеному у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виконання обумовлених зазначеними правочинами робіт узгоджується з предметом господарської діяльності Позивача: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 28.41 Виробництво металообробних машин; 28.49 Виробництво інших верстатів; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 80.20 Обслуговування систем безпеки; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 42.21 Будівництво трубопроводів; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.62 Оптова торгівля верстатами; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 43.91 Покрівельні роботи; 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну.

Надаючи оцінки доводам сторін спору в контексті реальності спірних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Надаючи оцінку встановленим обставинам спірних операцій суди попередніх інстанцій виходили з аналізу достатності первинних документів, оформлених за наслідком відповідних операцій в контексті належного підтвердження реальності господарських операцій платника податку та спростування сумнівів обґрунтованості податкової вигоди за фактом їх здійснення.

Суд зауважує, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самостійно дійсно не є достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтовані висновки, що посилання Відповідача виключно на податкову інформацію щодо контрагентів Позивача не є достатньою правовою підставою для висновку про нереальність спірних операцій щодо виконання будівельних робіт. Суди вірно виходили з того, що податкова інформація, зокрема й щодо фактичних можливостей виконання контрагентами Позивача узятих зобов`язань щодо виконання відповідних будівельно-монтажних робіт, потребує перевірки та підтвердження належними доказами.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що надання належних первинних документів на підтвердження реальності господарської операції надає право платнику податків на відображення її наслідків у бухгалтерському та податковому обліку, якщо контролюючим органом не було доведено належними та достатніми доказами необґрунтованості податкової вигоди та недобросовісності платника податків. Тому й доводи скаржника щодо доцільності укладення Позивачем відповідних угод з контрагентами за наявності достатнього матеріального ресурсу та робочого персоналу без підтвердження належними та достатніми доказами є безпідставними.

Відповідно до загальної концепції доказування нереальності господарських операцій платника податку та отримання необґрунтованої податкової вигоди, суди обох інстанцій правильно виходили з того, що Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на доведення обґрунтованості висновків, покладених в основу спірних індивідуальних актів, не подано належних доказів на підтвердження фіктивності укладених між МПП ЕРФОЛЬГ та ТОВ АСТЕРА ГРУПП , ТОВ АВАНТАЖ КОМПАНІ , ТОВ КАНТІЛОН , ТОВ КЕРНІТ ПРОМ , ТОВ УКРБУД КОМПАНІ , ПП СКН-ГРУП , ТОВ ГАРАНТ-ІНЖИНІРИНГ правочинів та нереальності виконання будівельних робіт. Натомість, Позивачем належними первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджено реальність спірних фінансово-господарських операцій, спрямованих на одержання прибутку, та які охоплюються предметом господарської діяльності МПП ЕРФОЛЬГ , що також підтверджується і висновком судово-економічної експертизи №205 від 2 липня 2019 року щодо непідтвердження висновків перевірки, викладених у акті перевірки від 23 листопада 2017 року №721/15-53-14-15/20937281.

Щодо посилань Відповідача у касаційній скарзі про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2020 року у справі №804/15864/15 (надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій поряд із встановленою недоцільністю отримання відповідних послуг від конкретних контрагентів), від 17 грудня 2020 року у справі №808/2569/18 (судами не перевірено належним чином доводи відповідача щодо наявності відритих кримінальних проваджень порушених відносно контрагентів позивача за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків службовими особами господарюючих суб`єктів), від 08 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.005426 (платником податку не представлено до перевірки жодних пояснень та первинних документів щодо спірних взаємовідносин з контрагентом), від 03 грудня 2020 року у справі №823/1462/16 (суди попередніх інстанцій не перевірили чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції постачання), від 06 жовтня 2020 року у справі №826/13468/18 (за результатом оцінки доказів в матеріалах справи суди встановили обставини щодо відсутності реального змісту господарських операцій) слід зазначити, що висловлене у цих судових рішеннях правозастосування не суперечить висновкам, зробленим судами першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається. Результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів.

У зазначених скаржником у касаційній скарзі витягах з постанов Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №826/19877/16, від 20 лютого 2020 року у справі №802/1255/17-а, від 29 березня 2019 року у справі №803/5/18, від 16 квітня 2020 року у справі №803/738/17, від 23 квітня 2020 року у справі №816/2321/16 продемонстровано загальний підхід щодо аналізу змісту спірних господарських операцій на предмет їх реальності та встановлення дійсних обставин щодо операцій платника податку та достовірне їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Отже наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник не зазначає, яку саме норму права судами першої та апеляційної інстанцій застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постановах Верховного Суду, у чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що суди попередніх інстанцій зробили обґрунтовані висновки про те, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, не довів належними засобами доказування обґрунтованості своїх висновків, що лягли в основу спірних актів індивідуальної дії, та при ухваленні оскаржених рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на Позивача.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, та фактично зводяться до необхідності нової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Втім, положення статі 341 КАС України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник - Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ ДПС) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року в частині задоволених позовних вимог - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх