Рішення

від 03.06.2010 по справі 7/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/118

03.06.10

За позовом  Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепостачання»

до Державного підприємства «Вугілля України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача   Відкрите акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі Вуглегірської ТЕС

про виконання умов договору

                                                                                                                     Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:  Зоріна О.М. –довіреність № 03/5-1086 від 25.12.2009р.;

від відповідача:  Гаваза О.С. –довіреність № 07-04/13-Д від 07.04.2010р.;

від третьої особи: Гаврись Я.Б. –довіреність № 2076/22 від 23.12.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Луганськвуглепостачання»до Державного підприємства «Вугілля України»про виконання умов договору на постачання вугільної продукції № 08-09/1ЕНз від 10.12.2008 р. у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за даним договором щодо прийняття вугільної продукції, відвантаженої у лютому 2009 р. в кількості 3028,3 тон.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.2010р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.03.2010р.

На підставі ст.27 ГПК України ухвалою господарського суду м. Києва від 22.03.2010р. залучено до участі у справі в якості третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»в особі Вуглегірської ТЕС, у зв'язку із чим розгляд справи відкладався на 12.04.2010р.

В судовому засіданні 12.04.2010р. було оголошено перерву до 17.05.2010р. для ознайомлення представником позивача з матеріалами справи та надання оригіналів документів, копії яких подані до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2010р. у зв'язку із задоволенням клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи розгляд справи відкладався на 03.06.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.06.2010р. позов не визнав, підтримав поданий суду письмовий відзив, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні 03.06.2010р. позовні вимоги не визнав, надав суду письмові пояснення щодо заперечення на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, дослідивши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2008 року між Державним підприємством „Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу „Луганськвуглепостачання” (постачальник) та Державним підприємством „Вугілля України” (покупець) був укладений договір №08-09/1-ЕНз постачання вугільної продукції.

Відповідно до умов договору  (п.1.1.) постачальник зобов’язується поставити покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у лютому 2009 року, на виконання умов договору, була відвантажена продукція, згідно посвідчення якості №207, 209-216, 168 у кількості 3028,3 тон, що підтверджує залізничні накладні.

Зазначена вугільна продукція була поставлена за вказівкою ДП „Вугілля України” на Вуглегірську ТЕС ВАТ „Центренерго”.

При прийманні вугільної продукції Вуглегірською ТЕС була встановлена невідповідність якісних показників показникам за посвідченням якості, однак позивача не було повідомлено телеграмою, як того вимагає умови договору (п. 4.1, 4.8) та чинне законодавство (Інструкція П-7).

Таким чином, внаслідок порушення з боку відповідача п. 4.1, 6.3 умов договору і недотримання належного порядку приймання вугільної продукції по якості, призвело до того, що позивач не може виконати п. 2.9, 2.9.2 Договору і підписати акт звірення постачань вугілля по кількості і якості, оскільки не згодні з показниками отриманими ТЕС в однобічному порядку, що вносяться до акту звірення в графу «до розрахунку».

За таких обставин 06.05.2009 р. на адресу відповідача позивачем був направлений лист № 15-370, яким ВП «Луганськвуглепостачання»просив відповідача забезпечити приймання вугільної продукції за показниками якості, зазначеними у відвантажувальних документах, проте на цей лист відповіді не отримано.

Представник позивача пояснив суду, що, у порушення умов договору, що Державним підприємством «Вугілля України»і на даний час відвантажена вугільна продукція не прийнята та не оплачена, у зв’язку з чим відповідачу позивачем був направлений лист-претензія № 15-766 від 01.10.2009 р. з додатками (рахунок-фактура № 164 від 24.09.2009 р., акт приймання-передачі № 164 від 24.09.2009 р., розрахунок, реєстр провізної плати, оригінал ППЯ, копії залізничних накладних).

Пунктом 7.1 договору № 08-09/1-ЕНз від 10.12.2008 р. передбачено вирішення спорів шляхом досягнення домовленостей між сторонами.

На виконання вимог даного пункту позивач  направив відповідачеві претензію №15-766 від 01.10.09р. про неналежне виконання умов договору щодо приймання вугільної продукції. У зазначеній претензії постачальник вимагав вугілля за посвідченням якості вантажовідправника прийняти згідно з відвантажувальними документами.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом, який просив задовольнити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд   вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пп. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору  поставки застосовується загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 2.4. договору, партія вугілля відправляється постачальником тільки після відбору (згідно з ДСТУ 4096-2002) об’єднаної проби, що засвідчується відповідним актом згідно пункту 6.4. ДСТУ 4083-2002. За результатами лабораторних випробувань об’єднаної товарної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відправив вугільну продукцію на Вуглегірську ТЕС у відповідності до умов договору, після відбору об’єднаної проби партії вугілля та оформлення посвідчення про якість вугілля в партії (копія в матеріалах справи).

У відповідності до пункту 1.2. договору, відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти вугілля від постачальника та оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 2.8. договору вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем тільки після одержання покупцем оригіналів посвідчень про якість, рахунків –фактур, податкових накладних, та підписання сторонами акту  приймання –передачі вугільної продукції.

Згідно з п. 2.9 зазначеного договору постачальник зобов’язаний: провести з покупцем, на підставі документів зазначених у п. 2.9.2 договору, звіряння поставок вугілля по кількості та якості, підписати відповідний акт звіряння поставок вугілля по кількості та якості з покупцем на основі якого –скласти і підписати зі свої сторони Акт прийняття  - передачі вугілля і розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля і передати їх покупцю для підписання.

Відповідно до п. 2.9.2. договору, постачальник зобов’язаний за довіреністю, виданою покупцем, провести з вантажоотримувачем звіряння поставок вугілля по кількості та якості та надати покупцю, складені у зв’язку з цим документи:

- оригінал акта звіряння поставок вугілля по кількості та якості з зазначенням періоду поставки, марок вугілля, фактичного вмісту золи (%), вологи (%), виходу летких речовин % (у випадку необхідності їх внесення за погодженням між постачальником та вантажоотримувачем) підписаний уповноваженими представниками вантажоотримувача і постачальника та завірений їх печатками; реєстр залізничних накладних із зазначенням провізної плати, підписаний уповноваженими представниками вантажоотримувача і постачальника та завірений печатками.

На виконання зазначених умов договору позивач направив відповідачу лист № 15-766 від 01.10.2009 р. з додатками.

Відповідно до п. 4.8. договору, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимою похибки випробування, покупець або вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов’язаний викликати постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника постачальника на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією вантажоотримувача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем та третьою особою не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на виклик представника постачальника.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про порушення відповідачем пункту 4.8. договору, допущеного при прийнятті за якістю вугілля від позивача.

У відповідності до пункту 4.14 договору, у випадку порушення покупцем вимог пунктів 4.1. 4.9., його претензії щодо якості та кількості вугілля постачальником не приймаються.

За таких обставин Державне підприємство «Луганськвугілля»в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання»вправі не приймати претензії Державного підприємства «Вугілля України»щодо якості отриманого вугілля, у зв’язку з чим відмова відповідача виконати своє зобов’язання за договором і прийняти вугільну продукцію, відвантажену у лютому 2009 року в кількості 3028,3 тон за показниками якості є безпідставною.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом присудження до виконання обов’язку відповідача щодо прийняття вугільної продукції, відвантаженої  в лютому 2009 року (вантажоодержувач – Вуглегірська ТЕС) в кількості 3028,3 тон. за показниками якості, зазначеними постачальником.

 Приймаючи до уваги викладене, Господарський суд міста Києва визнає позовні вимоги Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання»до Державного підприємства «Вугілля України»обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

                                                                 ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Державне підприємство  «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ: 32709929) прийняти вугільну продукцію від постачальника –Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання» (91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-В, код ЄДРПОУ: 26410511)  у кількості 3028,3 тон з показниками якості, зазначеними у посвідченнях якості № 207, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 168.   

3. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ: 32709929) на користь Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відособленого підрозділу «Луганськвуглепостачання»(91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-В, код ЄДРПОУ: 26410511) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                     М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 16.06.2010р.