Рішення

від 08.10.2021 по справі 120/5823/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 жовтня 2021 р. Справа № 120/5823/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до приватного підприємства "УКР БІО ТРЕЙД" про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган, позивач) з адміністративним позовом до приватного підприємства "УКР БІО ТРЕЙД" (далі - ПП "УКР БІО ТРЕЙД", відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить стягнути з рахунків у банках, що обслуговують ПП "УКР БІО ТРЕЙД", кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3060 грн та постановити судове рішення, яким накласти арешт на кошти та інші цінності ПП "УКР БІО ТРЕЙД", що відкриті в установах банків, на суму податкового боргу 3060 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість у сумі - 3060 грн, що складається з податку на прибуток - 1020 грн, з яких 1020 грн - штрафна санкція та адміністративні штрафи та інші санкції - 2040 грн. Дана заборгованість станом на дату звернення до суду не погашена. При цьому, майно, яке можна було б реалізувати з метою погашення податкового боргу, у відповідача відсутнє.

За таких обставин контролюючий орган звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача податкового боргу, накладення арешту на кошти та інші цінності.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою суду від 11.06.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень. Зокрема встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвала про відкриття провадження у справі вручена відповідачеві 15.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив у встановлений судом строк відповідач не подав.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд установив, що ПП "УКР БІО ТРЕЙД" зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності, 05.05.2017 перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Вінницькій області та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно з довідкою про суму податкового боргу станом на 02.06.2021 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 3060 грн, що складається з податку на прибуток - 1020 грн, з яких 1020 грн - штрафні санкції, та з адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 2040 грн,

Дана заборгованість виникла у результаті несплати нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій відповідно до податкових повідомлень-рішень від 17.04.2019 №0009885805 на суму 1020 грн, від 14.12.2018 № 0011765805 на суму 1020 грн та від 26.03.2019 № 000661580. на суму 1020 грн.

З метою стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п. 15.1-15.2 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом, та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк. вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом встановлено, що податкові повідомлення - рішення №0011765805 від 14.12.2018, №006615805 від 26.03.2019, №0009885805 від 15.04.2019 були направлені на адресу відповідача, що підтверджується матеріалами справи. Однак, у зв`язку з неможливістю їх вручення адресату така кореспонденція була повернута органом поштового зв`язку на адресу відправника, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією рекомендованого конверта.

Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до п. 42.1. ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно із п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, податкові повідомлення-рішення №0011765805 від 14.12.2018, №006615805 від 26.03.2019, №0009885805 від 15.04.2019 вважаються врученим відповідачу відповідно до вимог, встановлених ПК України.

Несплата відповідачем узгодженого податкового боргу в необхідних розмірах у встановлений законом термін на підставі підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України є податковим боргом.

За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ю" за № 1600-58 від 25.02.2019, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків становила 1360 грн (штрафні санкції). Дана вимога була надіслана на адресу відповідача, проте позивачу повернувся конверт зі вкладенням.

Відповідно до п. 42.1. ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно із п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

На підставі п. 42.2 ст. 42 ПК України податкова вимога вважається врученою відповідачу.

Відомості про оскарження відповідачем податкової вимоги форми "Ю" за № 1600-58 від 25.02.2019 та податкових повідомлень-рішень №0011765805 від 14.12.2018, №006615805 від 26.03.2019, №0009885805 від 15.04.2019 в суду відсутні. Податковий борг відповідача з часу направлення податкової вимоги зростав, податкова заборгованість, заявлена до стягнення, не погашалася.

Зазначена сума боргу підтверджується також сформованою позивачем інтегрованою карткою платника податків.

Таким чином, суд встановив, що у відповідача наявний податковий борг в сумі 3060 грн, який відповідач у добровільному порядку не сплачує. Станом на день розгляду даної справи в суді доказів сплати відповідачем податкового боргу в добровільному порядку не надано.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини

Згідно з вимогами п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів з платника податків проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надсилання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність у відповідача податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про необхідність стягнути з рахунків у банку, що обслуговують ПП "УКР БІО ТРЕЙД" кошти в рахунок погашення податкового боргу у сумі 3060 грн .

Щодо позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Дані види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, суд вважає, що такі норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 названого Кодексу, саме і визначені підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є:

1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України, не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим.

Вказана норма та пункт 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одне одного, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість, підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме: питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, в специфічній ситуації, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Визначений у підпункті 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України механізм реалізовується постановою Національного Банку України від 21.01.2004 №22, якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Главою 9 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 9.2 Інструкції передбачає, що банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 9.3 Інструкції).

Пунктом абзацу 1 п. 9.10 гл. 9 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 3 та 4 п. 9.10 гл. 9 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги / інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог / інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою / інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Як вбачається із матеріалів справи, перед зверненням до суду з відповідним позовом позивач вжив необхідних заходів з метою встановлення наявності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ПП "УКР БІО ТРЕЙД" не зареєстровано право власності на нерухоме майно. Крім того, за відповідачем не зареєстровано транспортних засобів, що підтверджується службовою запискою № 890/02-32-33-03 від 18.12.2020. Також відповідно до листа-відповіді ГУ Держпродспоживслужби від 09.01.2021 не зареєстровано транспортні засоби, а отже за відповідачем не вбачається будь-якого майна, на яке можна було б звернути стягнення у погашення податкового боргу.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача податкового боргу в сумі 3060 грн, а позивачем було дотримано усіх вимог чинного законодавства України для звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банках боржника, в якого відсутнє майно, тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги та наявність підстав для стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності ПП "УКР БІО ТРЕЙД" у відкритих рахунках у банках, в межах суми податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів погашення податкового боргу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки таких витрат судом не встановлено, то судові витрати з відповідача на стягуються.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "УКР БІО ТРЕЙД" з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3060 грн (три тисячі шістдесят гривень).

Накласти арешт на кошти та інші цінності, які перебувають на рахунках приватного підприємства "УКР БІО ТРЕЙД", відкритих в банківських установах, на суму податкового боргу 3060 грн (три тисячі шістдесят гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 44069150)

Відповідач: Приватне підприємство "УКР БІО ТРЕЙД" (22325, Вінницька область, Літинський район, с.Журавлине, вул. Центральна, буд. 23, код ЄДРПОУ 41318973)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович