Постанова

від 30.09.2021 по справі 160/5997/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 160/5997/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу в м. Дніпрі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 (суддя Віхрова В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007800-5240-0423 від 13.02.2020.

В обґрунтування позову посилається на протиправність податкового повідомлення-рішення №0007800-5240-0423 від 13.02.2020, оскільки згідно ДК 018-2000, до будівель нежитлових сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства віднесено: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Згідно правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості та технічного паспорту, вбачається, що об`єкт, за який нарахований податок має назву - Складське приміщення. Витяг з державного реєстру речових прав, що наданий позивачем, свідчить, що будівля, складське приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП Зоря . Крім того, згідно до довідки від 07.09.2020 встановлено, що склад використовується у сільськогосподарській діяльності позивача. 14.01.2021 склад обстежено у складі комісії представників виконкому м. Перещепине та складено акт обстеження використання нежитлового приміщення, за результатами якого констатовано використання складу для сільськогосподарських потреб, а саме зберігання зерна, що підтверджено фотознімками. Отже, позивач як фізична особа-підприємець займається сільськогосподарською діяльністю, в тому числі вирощуванням зернових культур, об`єкт нерухомості використовується ним за цільовим призначенням, а тому зазначений об`єкт не підлягає оподаткуванню в силу прямих норм ПК України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що під час прийняття рішення, суд першої інстанції лише констатував обставини щодо того, що у позивача за період 2019 рік відсутній КВЕД на підтвердження сільськогосподарської діяльності. Натомість така констатація не відповідає нормі самого Національного класифікатора України (класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010), згідно якого, КВЕД-2010 є лише статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації, яка використовується у багатьох нестатистичних сферах (у соціальному, податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо). Будь-яке використання КВЕД для нестатистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Сама собою наявність кодів КВЕД-2010 в Єдиному державному реєстрі не свідчить про те, що суб`єкт господарювання займається саме цими видами діяльності, так само як і відсутність якихось кодів не забороняє займатися певним видом діяльності. Натомість, як підтвердження статусу сільськогосподарського товаровиробника є наявність у платника податку у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення. Позивачу, на праві власності належить: земельна ділянка сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) кадастровий номер № 1223255000:01:046:0559, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 01.08.2003; на праві оренди земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) кадастровий номер № 1223210500:02:001:0320 та № 1223210500:02:001:0318, що підтверджується договорами оренди земельної ділянки від 05.09.2009 року. Окрім того, позивач звертає увагу, що земельна ділянка за місцем розташування складського приміщення, також знаходиться в оренді у позивача і має цільове призначення - для сільськогосподарського призначення.

Крім того, згідно експертного висновку № 003 від 09.07.2021 щодо визначення класу відповідно до ДК 018-2000 об`єкту нерухомого майна (Складського приміщення (літ. А)), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 1223210500:03:003:0173), зазначений об`єкт нерухомого майна, що використовує позивач у своїй сільськогосподарській діяльності в якості будівлі для зберігання зерна, належить до підкласу 1271.3 Будівлі для зберігання зерна класу 1271 Будівлі сільськогосподарського приз значення, лісівництва та рибного господарства відповідно до ДК 018-2000. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Також у поданому запереченні проти долучених доказів до апеляційної скарги, відповідач просить відмовити позивачу у долученні документів до матеріалів справи та не враховувати їх при вирішенні у даній справі. Колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з урахуванням визначеного предмету спору у цій справі та з урахуванням обґрунтувань, викладених у апеляційній скарзі із долученням доказів до неї. Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не запитував у позивача додаткових доказів на підтвердження здійснення сільськогосподарської діяльності в період 2019 року. У зв`язку з чим позивачів не був обізнаний про необхідність додатково доводити суду факт сільськогосподарської діяльності. При цьому апеляційним судом також враховується, що судом першої інстанції справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 03.12.2004.

Видами діяльності за КВЕД є:

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний);

10.41 Виробництво олії та тваринних жирів;

10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості;

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (з 29.12.2020).

Згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у приватній власності ОСОБА_1 знаходиться об`єкт нежитлової нерухомості - будівля складське приміщення, загальною площею 1331.1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

13.02.2021 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0007800-5240-0423 про визначення позивачу суми податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік на суму 27 773,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що позивачем не доведено та належним чином не підтверджено умови, за яких до позивача може застосовуватись податкова преференція, передбачена пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 ПК України.

Суд критично поставився до того, що будівля позивача використовується ним для зберігання сільськогосподарської продукції (зерна), вирощуванням якої займається позивач.

За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.

Згідно з підпунктом 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

За приписами ст.30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII пп. ж підпункту 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Вирішуючи спір суд першої інстанції погодився із доводами відповідача про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту використання об`єкту нерухомості - складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 2019 року за призначенням у сільськогосподарській діяльності. Крім того, суд погодився із доводами відповідача, що позивачем не доведено та належним чином не підтверджено умови, за яких до позивача може застосуватись податкова преференція, передбачена пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 127 Будівлі нежитлові інші клас 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства ).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства , що включає підкласи: 1271.1 Будівлі для тваринництва ; 1271.2 Будівлі для птахівництва ; 1271.3 Будівлі для зберігання зерна ; 1271.4 Будівлі силосні та сінажні ; 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства ; 1271.6 Будівлі тепличного господарства ; 1271.7 Будівлі рибного господарства ; 1271.8 Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва ; 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші .

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) Будівлі нежитлові належить клас (код 1271) Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства , який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) Будівлі для культової та релігійної діяльності належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

За результатами правового аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 820/3706/17 дійшов висновку, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Як убачається із спірного податкового повідомлення-рішення, позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваної фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у приватній власності ОСОБА_1 знаходиться об`єкт нежитлової нерухомості - будівля складське приміщення, загальною площею 1331.1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП Зоря .

Крім того, матеріалами справи містять в якості належних доказів надані позивачем копії: довідки Перещепинської міської ради від 07.09.2020 про те, що дійсно складське приміщення використовується у сільськогосподарській діяльності позивача як сільськогосподарського виробника; акт обстеження використання нежитлового приміщення від 14.01.2021 згідно якого, склад обстежено у складі комісії представників виконкому м. Перещепине за результатами якого встановлено використання складу для сільськогосподарських потреб, а саме зберігання зерна. (а.с. 11, 18-19).

Водночас, позивачу на праві власності належить: земельна ділянка сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) кадастровий номер № 1223255000:01:046:0559, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 01.08.2003;

на праві оренди: земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) кадастровий номер №1223210500:02:001:0320 та №1223210500:02:001:0318, що підтверджується договорами оренди земельної ділянки від 05.09.2009.

Окрім того, земельна ділянка за місцем розташування складського приміщення, також знаходиться в оренді у позивача і має цільове призначення - для сільськогосподарського призначення.

Також, на підтвердження здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності пов`язаної з виробництвом сільськогосподарського продукції свідчить наявність у його власності сільськогосподарськога техніка, а саме комбайн зернозбирального, колісний трактор, причіп-цистерни тощо.

Зважаючи на те, що основним об`єктом складського приміщення, яку придбав позивач є зерносховище, його функціональним призначенням, на думку колегії суддів, є саме використання у сільськогосподарській діяльності. Додатковим аргументом на користь такого висновку є обставина її розташування на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, яка належить на праві оренди позивачу.

Разом з цим, відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник , яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність , тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно ).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у ст.1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції .

Так, згідно зі ст.1 Закону України Про сільськогосподарський перепис : виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати що позивач підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника. Наведені вище поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року (справа №560/168/19).

Своєю чергою, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (ст.1 Закону України Про сільськогосподарський перепис ).

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з п.п. ж п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

З огляду на викладене, основним об`єктом складського приміщення, яку придбав позивач є зерносховище та його функціональним призначенням є саме використання у сільськогосподарській діяльності, а вказаний об`єкт нерухомості підпадає під визначення пп. ж пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки є будівлею, спорудою саме сільськогосподарського товаровиробника та з урахуванням відповідних документів може бути віднесений до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а тому не є об`єктом оподаткування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Однак, судом першої інстанції не встановлено всіх обставин, які впливають на права та обов`язки платника податків, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом першої обставин, що мають значення для справи, призвели до помилкового вирішення справи, тому, відповідно до ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняття нової постанови про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, з урахуванням приписів ст. 139 КАС України, апеляційний суд дійшов висновку що на користь апелянта мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесені апелянтом судові витрати у загальній сумі 2270 грн. (908 грн. судового збору, сплаченого при подання позову, 1362 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги).

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.02.2020 №0007800-5240-0423, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 27 773,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров