Постанова

від 06.10.2021 по справі 352/2316/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 352/2316/17 пров. № А/857/12344/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2019 року у справі № 352/2316/17 за адміністративним позовом Фермерського господарства "Фортуна" до Хом`яківської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (правонаступник- Тисменицька міська рада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправним та нечинним рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Хоминець М. М.,

час ухвалення рішення - 11.05.2019 року,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 21.05.2019 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ФГ Фортуна звернулося в суд з позовом до відповідача - Хом`яківської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (правонаступник- Тисменицька міська рада), в якому просило визнати протиправним та нечинним рішення відповідача № 1 від 15 листопада 2017 року Про розгляд колективного звернення .

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення Хом`яківської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області № 1 від 15 листопада 2017 року Про розгляд колективного звернення .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, третя особа - ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що через зміну власника ФГ Фортуна представлений договір оренди землі від 30 грудня 2011 року не є належним доказом повноважень позивача на використання земельної ділянки з кадастровим номером 2625887300:03:006:1000. Будь-які інші докази користування позивачем спірною ділянкою не представлені. За таких обставин висновок суду про те, що позивач на законних підставах користується проїздом по АДРЕСА_1 для доїзду до місця проведення своєї господарської діяльності на орендованій спірній ділянці не відповідає обставинам справи. Також стверджує, що автодорога державного значення Н10 через с.Хом`яків не проходить, через село проходить автодорога Тисмениця - Марківці (вулиці Центральна та М.Грушевського), яка сполучає магістральну дорогу Н18 з магістральною дорогою Н10 Стрий - Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига. За таких умов вул.В.Великого у с.Хом`яківка є вулицею місцевого значення, а тому питання закриття або обмеження руху по вул.В.Великого та вул.Затишна не є предметом регулювання ч.2 ст.16 Закону України Про автомобільні дороги . Зазначає, що організація дорожнього руху та його обмеження на дорогах комунальної власності віднесені до компетенції органу місцевого самоврядування, що вбачається з приписів ст.10, 11, 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.16, 17 Закону України Про автомобільні дороги , ст.7 Закону України Про дорожній рух . Вказує, що до орендованої позивачем земельної ділянки існує ще внутрішньогосподарська під`їзна дорога (в об`їзд населеного пункту) та під`їздний шлях - по АДРЕСА_2 . При цьому, АДРЕСА_3 не є вулицями загального користування. Апелянт вважає, що під час вирішення спору суд допустив превалювання економічних інтересів ФГ Фортуна над інтересами мешканців вул.В.Великого та АДРЕСА_4 , що не відповідає положенням ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З урахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник апелянта (третьої особи ОСОБА_1 ) - Якубовський О. О. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача- Круць В. М. у судовому засіданні проти апеляційної скарги позивача не заперечив, і вважає, що рішення органу місцевого самоврядування прийняте в межах його компетенції, тому просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Решта учасників справи в судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 листопада 2017 року Хом`яківською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської обл. на 17 сесії 7-го скликання прийнято рішення № 1 Про розгляд колективного звернення , відповідно до якого заборонено проїзд транспортних засобів в с.Хом`яківка по вул.В. Великого та вул.Затишній, оскільки дороги, які проходять через дані вулиці не є дорогами державного та магістрального значення, належать до вулиць населених пунктів, перебувають у комунальній власності та в розпорядженні органу місцевого самоврядування.

Відповідно до договору оренди землі, складеного за матеріалами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, укладеного 30 грудня 2011 року між ОСОБА_7 , засновником і керівником ФГ Фортуна (орендар), та Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської обл. (орендодавець), орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 2625887300:03:006:1000) площею 20 га, яка належить до земель сільськогосподарського призначення - для ведення фермерського господарства, та знаходиться за межами населеного пункту с.Хом`яківка.

Факт передачі вказаної земельної ділянки орендарю засвідчений Актом прийому-передачі земельної ділянки від 30 грудня 2011 року.

29 травня 2012 року до вказаного договору оренди внесені зміни, згідно з якими орендарем є ФГ Фортуна .

Розпорядженням Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської обл. № 525 від 19 липня 2012 року надано дозвіл ФГ Фортуна на складання проекту для будівництва та облаштування ставків на земельній ділянці площею 5,0 га, яка знаходиться на території Хом`яківської сільської ради, за межами населеного пункту с. Хом`яківка, в урочищі Уніва , та використовується останнім на умовах оренди.

Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої в Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області 03 липня 2013 року, позивачем здійснюється будівництво ставків для риборозведення; загальна площа ставків (забудови) 3,219 га.

Рішенням Хом`яківської сільської ради від 15 листопада 2017 року Про розгляд колективного звернення заборонено проїзд транспортних засобів в с. Хом`яківка по вул. В. Великого та вул. Затишній, оскільки дороги, які проходять через дані вулиці, не являються дорогами державного та магістрального значення, і згідно Закону України Про автомобільні дороги являються вулицями населених пунктів і належать до комунальної власності та є у розпорядженні органу місцевого самоврядування.

Єдиним влаштованим під`їзним шляхом до земельної ділянки, де здійснює господарську діяльність позивач, є дорога, що проходить від автотраси державного значення Н-10 Стрий - Івано-Франківськ - Чернівці - Мамалига, частково через вулицю В. Великого в с. Хом`яківка та виходить за межі населеного пункту до місця проведення господарської діяльності позивача. Автотраса державного значення Н-10 проходить по вул. Грушевського в с. Хом`яківка Тисменицького району Івано-Франківської області, до якої примикає вулиця В. Великого.

Не погоджуючись з вищенаведеними рішенням, оскільки воно, як зауважує позивач, обмежує його доступ до орендованої ним земельної ділянки, останній звернувся в суд з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення виходить за межі передбачених ст.20 Закону України Про автомобільні дороги повноважень органу місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, а також відповідачем не дотримано порядку, передбаченого ч.2 статті 16 вищенаведеного Закону щодо погодження питань пов`язаних із закриттям або обмеженням руху, з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, та відповідним підрозділом Національної поліції. Крім цього, оскаржуване рішення суперечить вимогам ч.3 ст.15 Закону України Про доступ до публічної інформації , відповідно до якої проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Також, суд зазначив, що спірне рішення є нормативно-правовим актом, оскільки встановлює норму права локального характеру щодо заборони проїзду транспортних засобів двома вулицями населеного пункту, стосується необмеженого кола осіб та застосовується неодноразово. Однак проєкт цього рішення не пройшов попереднього обов`язкового оприлюднення. З огляду на те, що оскаржуване рішення є нормативним актом органу місцевого самоврядування, оскільки встановлює норму права локального характеру щодо заборони проїзду транспортних засобів двома вулицями населеного пункту, що знаходяться у віданні органу місцевого самоврядування, стосується необмеженого кола осіб та застосовується неодноразово, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняття оскаржуваного рішення відповідачем без попереднього обов`язкового оприлюднення його проєкту з метою прийняття є незаконним.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року рішення Тисменицького районного суду Івано- Франківської області від 11 травня 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22 червня 2021 року було задоволено частково касаційну скаргу Фермерського господарства Фортуна , постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Ч.1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулює Закон України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року №3353-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 7 вказаного Закону передбачає, що до компетенції сільської, селищної ради та її виконавчого органу належать певні повноваження у сфері дорожнього руху, зокрема, забезпечення виконання вимог законодавства та рішень центральних органів виконавчої влади з питань дорожнього руху і його безпеки, сприяння діяльності по утриманню у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та їх облаштуванню об`єктами сервісу; здійснення заходів щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та інші.

Згідно зі статтею 9 Закону №3353-XII до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: - розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; - визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів; - участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом; - компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; - забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; - організація і здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища; - забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; - вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; - передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам; - визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; - передача права на будівництво комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання відповідно до чинного законодавства; - проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше; - термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; - влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об`єктів дорожнього сервісу; - розробка та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів системами термінового зв`язку для виклику Національної поліції, екстреної медичної допомоги та технічної допомоги; - обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; - проведення лінійного аналізу аварійності на підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; - виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху; - забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху; - своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; - організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; - вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 статті 24 Закону №3353-XII власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Ч.1 статті 27 Закону №3353-XII передбачає, що організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів інформаційно-телекомунікаційних та автоматизованих систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції. До вказаних проектів і схем за приписами відповідних підрозділів Національної поліції можуть бути внесені зміни та доповнення.

Крім того, ч.2 статті 27 Закону №3353-XII передбачає, що організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

Відповідно до статті 52 Закону №3353-XII контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно з положеннями ч.1 статті 52-3 Закону №3353-XII до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать: участь у реалізації в межах своїх повноважень державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечення безпеки дорожнього руху; організація супроводження і забезпечення безпечного руху транспортних засобів спеціального призначення; погодження відповідно до вимог цього Закону, інших законодавчих актів проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг; погодження поданих у встановленому порядку пропозицій стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт, проектів та схем організації дорожнього руху, маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору, порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху; видача в установленому порядку у випадках, передбачених законом, дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, у тому числі небезпечних, додержанням законодавства у зазначеній сфері, розробленням і видачею в установленому порядку документів щодо погодження маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів; інформування учасників дорожнього руху про фіксацію фактів правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регулює Закон України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад передбачена статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до п.1 ч.1 статті 30 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Крім того, згідно зі статтею 5 Закону України Про автомобільні дороги від 08 вересня 2005 року №2862-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

П.1 ч.1 статті 19 Закону №2862-IV передбачає, що основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів.

Відповідно до ч.1-2 статті 7 Закону №2862-IV автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях.

Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Положення статті 8 Закону №2862-IV передбачають, що автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні, регіональні та територіальні.

До територіальних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з адміністративними центрами районів, містами обласного значення, міста обласного значення між собою, адміністративні центри районів між собою, а також автомобільні дороги, що з`єднують з дорогами державного значення основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, об`єкти національно-культурного надбання та курортного і природно-заповідного фонду, автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення через державний кордон.

Перелік доріг державного значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів і фінансуються з державного бюджету, затверджує Кабінет Міністрів України один раз на три роки.

Перелік автомобільних доріг загального користування державного значення згідно з додатком (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 712, до яких, зокрема, віднесено дорогу Н10 Стрий - Івано-Франківськ - Чернівці - Мамалига (на м. Кишинів), під`їзд до м. Івано-Франківська, під`їзд до м. Тисмениці (разом 286, 2км.)

Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні.

Статтею 20 Закону №2862-IV передбачені основні права органів місцевого самоврядування щодо управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів. Зокрема, органи місцевого самоврядування в частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів мають право встановлювати за погодженням з відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху тимчасові обмеження на рух транспортних засобів при проведенні ремонтних та інших робіт на вулицях і дорогах міст та інших населених пунктів (п.4); обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, визначені для них державними стандартами, у разі відсутності відповідного спеціального погодження (п.7).

Відповідно до ч.1-3 статті 16 Закону №2862-IV вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Ділянки вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що суміщаються з автомобільними дорогами державного значення, належать до Єдиної транспортної системи України і не підлягають приватизації. Питання виробничої діяльності комунальних служб на них, пов`язані із закриттям або обмеженням руху, погоджуються з органом державного управління автомобільними дорогами загального користування та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення.

Відповідно до статті 17 Закону №2862-IV управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Аналізуючи наведені вище правові норми Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про автомобільні дороги , Закону України Про дорожній рух , а також враховуючи викладену правову позицію Верховного Суду у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

Враховуючи положення статей 11, 12, 17, 19 Закону N 2862-IV, колегія суддів дійшла висновку, що органи місцевого самоврядування на момент виникнення спірних правовідносин мали право на тимчасове обмеження або припинення руху транспортних засобів за наявності підстав, а саме: для забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, врятування життя людей, захисту їх здоров`я, збереження матеріальних цінностей та з дотриманням спеціального порядку.

Разом з тим, таке рішення згідно з приписами Закону №3353-XII повинно було погоджуватись з відповідним державним органом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року в справі № 634/820/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване у цій справі рішення зупиняло рух транспортних засобів не тимчасово, а на постійній основі, та не погоджувалося із жодним державним органом.

Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, оскаржуване рішення суперечить вимогам ч.3 ст.15 Закону України Про доступ до публічної інформації , відповідно до якої проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Як вказано у п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи ту обставину, що оскаржуване рішення є нормативним актом органу місцевого самоврядування, оскільки встановлює норму права локального характеру щодо заборони проїзду транспортних засобів двома вулицями населеного пункту, що знаходяться у віданні органу місцевого самоврядування, стосується необмеженого кола осіб та застосовується неодноразово, суд першої інстанції правильно вважав, що прийняття оскаржуваного рішення відповідачем без попереднього обов`язкового оприлюднення його проекту з метою прийняття є незаконним.

Щодо доводів апелянта про те, що вул.В.Великого у с.Хом`яківка є вулицею місцевого значення, а тому питання закриття або обмеження руху по вул.В.Великого та вул.Затишна не є предметом регулювання ч.2 ст.16 Закону України Про автомобільні дороги , колегія суддів такі до уваги не приймає, вважає таке твердження помилковим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, автотраса державного значення Н-10 (Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига) проходить по вул.Грушевського в с.Хом`яківка Тисменицького району Івано-Франківської області, до якої примикає вул. В.Великого, а тому, враховуючи наведені вище правові норми, вказане питання повинно було погоджуватись із відповідним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Щодо покликання апелянта на наявність у позивача альтернативного проїзду до орендованої земельної ділянки, що проходить по вул. С. Стрільців в с. Хом`яківка, то колегія суддів зазначає, що позивач не може бути позбавлений права проїзду до земельної ділянки для ведення фермерського господарства по вул. В. Великого в с. Хом`яківка. При цьому, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження тих обставин, що значна кількість важковагових вантажних транспортних засобів ФГ Фортуна регулярно здійснюють перевезення вантажів по вул. В. Великого, внаслідок чого мешканці зазнають значних матеріальних збитків через руйнування власних житлових будинків внаслідок вібрацій від дороги.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Хом`яківської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області № 1 від 15 листопада 2017 року Про розгляд колективного звернення прийняте не у відповідності до вимог закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги третьої особи не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені третьою особою в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2019 року у справі № 352/2316/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року.