Рішення

від 05.10.2021 по справі 643/7579/21

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/7579/21

Провадження № 2/643/3752/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2021 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Власенка М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Марченка В. К.,

представника позивача - адвоката Царук А. І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Сафоновї Я. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на неповнолітню дитину та стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 14 липня 2021 року, просить:

- розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 30 березня 2012 року у Московському відділі ДРАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис про шлюб № 169;

- стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку/доходу відповідача, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття.

- стягнути з ОСОБА_1 додаткові витрати на оздоровлення влітку 2021 року неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 9750,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 30 березня 2012 року сторони перебувають у зареєстрованому Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 169, шлюбі. Спільне життя не склалось у зв`язку із повним непорозумінням, що призвело до втрати почуттів та поваги один до одного, внаслідок чого їхнє подальше спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити інтересам позивача та дитини. Фактично спільне життя припинено з січня 2020 року.

Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, який позивач сама забезпечити не може, відтак стягнення аліментів забезпечить рівність обов`язків батьків щодо утримання дитини. Через те, що відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає на утримання сина, є працездатним та інших дітей не має, наявні підстави для стягнення аліментів у частці від доходу відповідача.

Крім цього, позивач зазначила, що влітку 2021 року витратила на оздоровлення дитини 19500,00 грн., відтак з посиланням на норми права, що регулюють спірні правовідносини, вважає, що з відповідача підлягає стягненню половина понесених додаткових витрат.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

29 липня 2021 року до Московського районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначив, що не заперечує проти розірвання шлюбу. Також зазначив, що не заперечує проти стягнення аліментів, але у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку/доходу, оскільки у добровільному порядку допомагає спільній з позивачем дитині, а також сплачує аліменти на користь колишньої дружини на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2018 року. Щодо стягнення додаткових витрат заперечував, оскільки позивач самостійно вирішувала, без узгодження з ним місця та вартості такого оздоровлення.

18 серпня 2021 року до Московського районного суду м. Харкова від представника ОСОБА_2 - адвоката Царук А. І. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача підтримав позовні вимоги. Зокрема, у відповіді зазначено, що мінімальні виплати для дітей віком від 6 до 18 років становлять 1255,00 грн., а відповідач не приймає жодної участі у забезпеченні дитини. Також, з посилання необхідність оздоровлення дитини та положення законодавства, зазначив про наявність підстав для стягнення додаткових витрат.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат та розміру аліментів, щодо розірвання шлюбу - не заперечували.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є подругою сім`ї ОСОБА_5 . Зазначила, що матеріального забезпечення відповідач не надає, дитиною майже не цікавиться, раніше інколи забирав сина зі школи.

Суд, заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу, суд зазначає таке.

З 30 березня 2012 року сторони перебувають у зареєстрованому Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 169, шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Спільне життя не склалось у зв`язку із повним непорозумінням, що привело до розпаду сім`ї.

Згідно положень ст. 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У судовому засіданні об`єктивно встановлено, що подальше спільне життя сторін із збереженням шлюбу суперечить інтересам сторін, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Задовольняючи позов в частині розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу це одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (ст. 24 СК України). Шлюб припиняється внаслідок його розірвання (ст. 104 СК України). Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Суд доходить висновку, що у даний час шлюб носить формальний характер, подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому вважає, що шлюб між сторонами повинно бути розірвано.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, суд зазначає таке.

Сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідач ОСОБА_1 .

Згідно ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до абзацу 1 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 року за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відтак, відповідач, як батько дитини, зобов`язаний брати участь у вихованні та утриманні своєї дитини.

Позивач просить суд стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено, що відповідач офіційно не працевлаштований та не має постійних доходів, неофіційно займається встановленням вікон, від чого отримує мінливий дохід.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (видане повторно) ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2018 року у справі № 643/16695/17 збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 400,00 грн. до 1000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього часу стягнення аліментів в розмірі 400,00 грн. за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2010 року по справі № 2-6335/10.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходить із сукупності наявних в матеріалах справи доказів та враховує загальновідомі обставини про потреби дитини, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, а також всі обставини справи, в тому числі стан здоров`я і матеріальне становище відповідача, наявність у нього іншої дитини на користь якої він має обов`язок сплачувати аліменти.

Також суд враховує те, що обов`язки з утримання дитини є рівними для обох батьків, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням достатності заробітку платника аліментів.

Відтак, з урахуванням інтересів дитини, суд вважає, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь матері дитини.

На переконання суду, такий розмір аліментів забезпечить потреби дитини, відповідатиме об`єктивним можливостям відповідача та задовольнятиме правомірні очікування позивача на отримання аліментів, і з урахуванням балансу інтересів батьків та дітей буде достатнім для забезпечення її належного утримання та відповідатиме можливостям батька надавати таку допомогу.

За правилами ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 14 червня 2021 року по 25 червня 2021 року та з 17 липня 2021 року по 28 липня 2021 року, згідно з путівками, відвідував дитячий табір Eurocamp .

Загальна вартість путівок склала 19500,00 грн, яку позивач самостійно сплатила ФОП ОСОБА_8 , згідно договору про надання послуг з організації виїзної інтелектуально-спортивної програми від 01 червня 2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставин підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи спір у цій частині, суд доходить висновку, що позивач не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини, хворобою, каліцтвом тощо.

Позивач самостійно, на власний розсуд, обрала заклад (дитячий табір), у якому син сторін провів літній відпочинок, без узгодження з відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 761/6933/17.

Відтак, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Судовий збір сплачений ОСОБА_2 за позовну вимогу про розірвання шлюбу, згідно зі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати за вимогу про стягнення аліментів у розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню в дохід держави з відповідача, оскільки ОСОБА_2 , на користь якої ухвалено рішення, звільнена від сплати судового збору.

Судові витрати за вимогу про стягнення додаткових витрат на утримання дитини розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 268, 279, 353 - 355, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на неповнолітню дитину та стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Шлюб, зареєстрований 30 березня 2012 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 169, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище - ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28 квітня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 246, п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на 12 жовтня 2021 року о 10:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Московського районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є, зал судових засідань № 23.

Зобов`язати позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення судових витрат, заявлених до стягнення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м. Харкова.

Повний текст рішення суду складено 11 жовтня 2021 року.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя М. В. Власенко