Вирок

від 11.10.2021 по справі 624/766/21

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/766/21

провадження № 1-кп/624/54/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Кегичівського районного суду Харківської області (смт. Кегичівка, Харківської області) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221090000383 на підставі обвинувального акту з угодою про визнання винуватості стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гришівка, Сахновщинського району, Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, на утриманні неповнолітніх дітей немаючого, офіційно непрацевлаштованого, в центрі зайнятості неперебуваючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, -

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення: прокурора Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4

- захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 у період часу з 2020 року по теперішній час, маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, діючи всупереч вимогам ст.ст. 112, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також статей 60, 61 Земельного Кодексу України, в порушення ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», у порушення статтей 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, а також вказаними статтями, передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, самовільно зайняв земельну ділянку розміром 15*15 метрів, площею 225 м2, що розташовані в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6323184001:01:006:0001, в водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі водного об`єкту (ставку), яка розташована в межах с. Парасковія Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області.

Продовжуючи свій злочинний умисел, у період часу з 2020 року по теперішній час, за відсутності відповідного рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 у власність або передання йому у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї та державної реєстрації, в порушення ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, що передбачають загальний порядок видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт, без отримання вказаного дозволу відповідного органу, ОСОБА_3 в прибережній захисній смузі на відстані 7 м від дзеркала водойми на земельній ділянці розміром 15*15 метрів, площею 225 м2, що знаходиться в межах с. Парасковія Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області побудував шиферну споруду не пов`язану з ґрунтовим фундаментом розміром 5x8 метри, на відстані 7 метрів від дзеркала водойми, чим порушив вимоги статей 60, 61 Земельного кодексу України, статей 87, 88, 89 Водного кодексу України щодо обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг навколо водойм, та інших вимог вищевказаних Законів.

11 жовтня 2021 року між прокурором у кримінальному провадженні начальником Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12021221090000383 від 12.08.2021 з одного боку, обвинуваченим у кримінальному провадженні ОСОБА_3 з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_5 (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №1605 від 12.11.2008) на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури, розташованого за адресою: вул. Волошина, 23 смт. Кегичівка, Харківської області, за добровільною ініціативою між сторонами, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєнні вищевказаного злочину та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні та співпрацювати з правоохоронними органами та судом у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою. Злочином матеріальна шкода нікому не завдана, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. ОСОБА_3 добровільно демонтував самовільно збудовану споруду.

Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 197-1 КК України у виді одного року позбавлення волі із застосуванням ст. 75, ст. 76 КК України.

Крім цього даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків укладання та затвердження зазначеної угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину та пояснив, що щиро кається у скоєному. Вказав, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах. Пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду, запевнив про можливість виконання взятих на себе зобов`язань згідно угоди.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні також просив затвердити угоду, пояснив, що її укладення було добровільним, з додержанням встановлених законом вимог до її укладення.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні укладену угоду підтримала просила її затвердити.

Суд, заслухавши учасників справи, які підтримали укладену ними угоду та просили її затвердити, наслідки укладення та затвердження угоди їм зрозумілі, приходить до наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч. 4 ст. 197-1 КК України.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості. Крім того судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають вчиненому проступку та особі обвинуваченого.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 погодився на призначення узгодженої з прокурором міри та виду покарання.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена між сторонами, визначена у межах санкції ч. 4 ст. 197-1 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, виходячи з позиції обвинуваченого, висловленої в підготовчому судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 11 жовтня 2021 року, укладеної між прокурором та обвинуваченим.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом легка розумова відсталість, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується формально посередньо.

Згідно з висновку судово-психіатричного експерта №496 від 21.09.2021 ОСОБА_3 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідають правопорушення перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, пом`якшуючою покарання, суд визнає щире каяття в скоєному.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Із врахуванням вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставини, яка пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_3 , узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 11 жовтня 2021 року.

Сторонами узгоджено застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від покарання. Визначаючи тривалість іспитового строку суд вважає достатнім та необхідним визначити його строком в один рік, поклавши на обвинуваченого обов`язки згідно ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого в ході досудового розслідування не обирався.

Витрати на залучення експертів та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно не накладався.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором у кримінальному провадженні начальником Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , укладену 11 жовтня 2021 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з встановленням іспитового строку в 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до обвинуваченого до набрання вироку законної сили не обирати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1