Постанова

від 20.07.2021 по справі 927/546/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2021 р. Справа№ 927/546/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.07.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2020 (повний текст складено 18.12.2020)

у справі № 927/546/20 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство Українська студія хронікально-документальних фільмів (третя особа - 1)

Фонд державного майна України (третя особа - 2)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю Тандем-17 (третя особа - 3)

Товариство з обмеженою відповідальністю Медіа-Шоу (третя особа - 4)

про визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна

В судовому засіданні 20.07.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2020 у справі №927/546/20 позов керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Міністерства культури та інформаційної політики України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні про визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна задоволено; вирішено:

- визнати за державою в особі Міністерства культури та інформаційної політики України право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 865752874220;

- витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України шляхом вилучення з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні нерухоме майно у вигляді нежитлових будівель, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 865752874220.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2020 у справі № 927/546/20 та ухвалити у справі № 927/546/20 нове судове рішення по суті спору, яким повністю відмовити керівнику Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у задоволенні позовних вимог; дослідити у повному обсязі всі наявні у справі № 927/546/20 докази.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 керівник Ніжинської місцевої прокуратури (надалі прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні (надалі ТОВ Будинок на Десні , відповідач), у якому заявлені вимоги:

- визнати за державою в особі Міністерства культури та інформаційної політики України право власності на нерухоме майно загальною площею 709 кв.м, яке складається з нежитлових будівель, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 865752874220, а саме:

- будівля буфету, Б- площа забудови 113,4 кв. м, загальна площа 92,4 кв. м, основна площа 86,2 кв. м,

- склад, Г - площа забудови 67,6 кв. м, загальна площа 57,3 кв. м, основна площа 57,3 кв. м,

- прохідна, В - площа забудови 45,2 кв. м, загальна площа 34,1 кв.м, основна площа 29,1 кв.м,

- літній душ, Е - площа забудови 26,5 кв. м, загальна площа 20,3 кв. м, основна площа 15,4 кв. м,

- літній душ, Д - площа забудови 26,4 кв. м, загальна площа 20,3 кв. м, основна площа 15,4 кв. м,

- літній будинок, А1 - площа забудови 28,9 кв. м, загальна площа 19,2 кв. м, основна площа 13,8 кв. м,

- літній будинок, А2 - площа забудови 29,5 кв. м, загальна площа 19,3 кв. м, основна площа 13,9 кв. м,

- літній будинок, А3 - площа забудови 29,5 кв. м, загальна площа 19,3 кв. м, основна площа 13,9 кв. м,

- літній будинок, А4 - площа забудови 29,1 кв. м, загальна площа 19,1 кв. м, основна площа 13,7 кв. м,

- літній будинок, А5 - площа забудови 29,4 кв. м, загальна площа 19,4 кв. м, основна площа 14,0 кв. м,

- літній будинок, А6 - площа забудови 30,4 кв. м, загальна площа 19,2 кв. м, основна площа 13,8 кв. м,

- літній будинок, А7 - площа забудови 30,1 кв. м, загальна площа 19,4 кв. м, основна площа 14,0 кв. м,

- літній будинок, А8 - площа забудови 29,4 кв. м, загальна площа 19,1 кв. м, основна площа 13,7 кв. м,

- літній будинок, А9 - площа забудови 28,9 кв. м, загальна площа 19,5 кв. м, основна площа 14,0 кв. м,

- літній будинок, А10 - площа забудови 29,4 кв. м, загальна площа 19,0 кв. м, основна площа 13,7 кв. м,

- літній будинок, А11 - площа забудови 30,2 кв. м, загальна площа 19,4 кв. м, основна площа 14,0 кв. м,

- літній будинок, А12 - площа забудови 30,0 кв. м, загальна площа 19,4 кв. м, основна площа 14,0 кв. м,

- літній будинок, А13 - площа забудови 30,7 кв. м, загальна площа 19,4 кв. м, основна площа 14,0 кв. м,

- літній будинок, А14 - площа забудови 28,7 кв. м, загальна площа 19,0 кв. м, основна площа 13,7 кв. м,

- літній будинок, А15 - площа забудови 29,3 кв. м, загальна площа 19,0 кв. м, основна площа 13,7 кв. м,

- літній будинок, А16 - площа забудови 30,0 кв. м, загальна площа 19,4 кв. м, основна площа 14,0 кв. м,

- літній будинок, А17 - площа забудови 30,0 кв. м, загальна площа 19,5 кв. м, основна площа 14,1 кв. м,

- літній будинок, А18 - площа забудови 29,4 кв. м, загальна площа 19,6 кв. м, основна площа 14,2 кв. м,

- літній будинок, А19 - площа забудови 30,3 кв. м, загальна площа 19,7 кв. м, основна площа 14,3 кв. м,

- літній будинок, А20 - площа забудови 28,8 кв. м, загальна площа 19,5 кв. м, основна площа 14,1 кв. м,

- літній будинок, А21 - площа забудови 30,3 кв. м, загальна площа 19,8 кв. м, основна площа 14,3 кв. м,

- літній будинок, А22 - площа забудови 30,6 кв. м, загальна площа 19,7 кв. м, основна площа 14,3 кв. м,

- літній будинок, А23 - площа забудови 29,4 кв. м, загальна площа 19,5 кв. м, основна площа 14,1 кв. м,

- літній будинок, А24 - площа забудови 30,0 кв. м, загальна площа 19,5 кв. м, основна площа 14,1 кв. м,

- літній будинок, А25 - площа забудови 29,9 кв. м, загальна площа 19,7 кв. м, основна площа 14,2 кв. м;

- витребувати на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України шляхом вилучення від Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 865752874220 (згідно переліку вказаного вище).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в результаті протиправних дій, незаконно та без волі власника з державної власності вибула база відпочинку, розташована по вул. Щорса, 29, с. Короп`є Козелецького району Чернігівської області, яка згідно інформації Міністерства культури, молоді та спору України від 13.03.2020 перебуває на балансі ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів та є державною власністю, у зв`язку з чим підлягає поверненню у державну власність шляхом витребування її з незаконного володіння у судовому порядку. В позові прокурор посилався на ст. ст. 392 , 387 ЦК України .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2020 у справі №927/546/20 позов керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Міністерства культури та інформаційної політики України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні про визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна задоволено.

Задовольняючи вимоги прокурора, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- звернення прокурора з позовом в особі Міністерства культури та інформаційної політики України обгрунтовано з огляду на вимоги чинного законодавства, у даній справі наявний як державний, так і суспільний інтерес;

- врахувавши, що право власності на спірне майно оспорюється та не визнається Товариством з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні , в той час як повноваженнями власника такого майна наділене Міністерство культури та інформаційної політики України, суд першої інстанції зазначив про правильне визначення прокурором позивача та відповідача у справі;

- спірні об`єкти нерухомого майна - бази відпочинку було побудовано у 1977 році, у період, коли земельна ділянка, на якій вони розміщені, перебувала у довгостроковому користуванні Укркінохроніки на підставі акту від 04.09.1977, в той час, як реєстрацію права власності на спірні об`єкти за ТОВ Тандем-17 здійснено на підставі документів, які фактично не існували, ніколи уповноваженими на те органами не видавались, що у сукупності свідчить про незаконну реєстрацію права власності на базу відпочинку здійснену ТОВ Тандем-17 ;

- відповідачем не надано суду доказів того, база відпочинку Укркінохроніки в с. Короп`є, вул. Щорса 29 та база Мисливець с. Короп`є, вул. Щорса 29-а є різними об`єктами нерухомості, розташованими на різних земельних ділянках, доказів наявності в с. Короп`є будинку по вул. Щорса 29 з літерною нумерацією а тощо;

- спірне майно з моменту його створення у 1977 році залишається державною власністю і не могло бути відчужено без згоди держави в особі Фонду державного майна України; такого дозволу матеріали справи не містять;

- позовні вимоги керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні про визнання за державою в особі Міністерства культури та інформаційної політики України права власності на нерухоме майно загальною площею 709 кв.м., яке складається з нежитлових будівель, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 865752874220 та його витребування на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України шляхом вилучення з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню;

- з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, втручання держави в право Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, сформульованим в усталеній практиці ЄСПЛ;

- в частині розгляду поданої заяви про застосування строку давності суд прийшов до висновку, що строк позовної давності не пропущено і підстави для застосування наслідків пропущення такого строку відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ Будинок на Десні звернулося до суду з апеляційною скаргою у якій просило скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2020 у справі № 927/546/20 та ухвалити у справі № 927/546/20 нове судове рішення по суті спору, яким повністю відмовити керівнику Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у задоволенні позовних вимог.

За твердженням апелянта оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене на припущеннях, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, за хибними висновками, які не відповідають дійсним обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

- суд першої інстанції не з`ясував, яку організаційно-правову форму станом на 1977 рік та до 1994 року мала Українська студія хронікально-документальних фільмів (Укркінохроніка);

- обставини перебування спірного нерухомого майна у державній власності і балансі ДП Укркінохроніка є недоведеними, оскільки Фонд державного майна України не перевіряє правильність формування переліку нерухомого майна в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності, а лише вносить дані за поданням суб`єктів управління цих об`єктів;

- зі змісту рішення Короп`ївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області № 14 від 18.04.2006 Про оформлення права державної власності слідує, що сільською радою вирішено оформити право державної власності та видати свідоцтво про право власності на комплекс нежитлових будівель та споруд бази відпочинку в цілому за ДП Укркінохроніка, загальна площа нежитлових будівель та споруд складає 752, 4 кв. м, натомість жодного документу, в тому числі свідоцтва про право власності на комплекс нежитлових будівель та споруд бази відпочинку, яким підтверджується, що спірне нерухоме майно дійсно перебуває у власності держави прокурором до позову додано не було;

- судом першої інстанції було майже повністю проігноровано доводи та докази ТОВ Будинок на Десні , а в основу оскаржуваного рішення покладено лише доводи та докази прокурора зі сторони позивача, що мають ознаки недопустимих через беззастережні виправлення;

- представлені до позову документи в якості доказів подані у копіях, завірених у порушення вимог ст. 91 ГПК України; адже були представлені слідчим поліції, який навіть не являється учасником справи; також завірені копії заявлених прокурором письмових доказів подані у копіях з кримінального провадження, всупереч законного порядку і їх отримання та використання, що свідчить про їх недопустимість в силу ст. 77 ГПК України та ст. 222 КПК України;

- до спірних правовідносин суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, Указ Президії Верховної ради України Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави від 30.08.1991 та Закон України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України , а також норми матеріального права, які регулюють питання позовної давності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 25.03.2021.

25.03.2021 розгляд справи №927/546/20 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. на лікарняному, після виходу судді Михальської Ю.Б. з лікарняного судове засідання призначено на 20.05.2021 ухвалою суду від 12.04.2021.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021, від 24.06.2021 розгляд апеляційної скарги у справі відкладався.

До справи під час апеляційного провадження від Ніжинської місцевої прокуратури 03.03.2021 отримано відзив на апеляційну скаргу; 17.03.2021 судом зареєстровано надходження відзиву на апеляційну скаргу від Міністерства культури та інформаційної політики України; у задоволенні клопотання представника апелянта від 22.03.2021 про витребування доказів та про подання додаткових письмових доказів судом було відмовлено ухвалою від 24.06.2021; 30.03.2021 зареєстровано надходження відповіді на відзив на апеляційну скаргу; 27.04.2021 отримані пояснення прокурора на клопотання скаржника.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримував доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати прийняти нове про відмову у задоволенні позову прокурора.

Представники прокуратури та позивача під час розгляду справи в апеляційній інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Представники третіх осіб в судове засідання 20.07.2021 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників третіх осіб обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

У питанні повноважень на звернення прокурора з вимогами у даній справі до суду, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 щодо застосування статті 23 Закону України Про прокуратуру , в оскаржуваному рішенні зазначено, що:

- прокурором правильно визначено позивача та відповідача у справі, враховуючи що право власності на спірне майно оспорюється та не визнається Товариством з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні , в той час як повноваженнями власника такого майна наділене Міністерство культури, молоді та спорту України (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 231 Міністерство культури та інформаційної політики України);

- на звернення прокуратури Міністерство культури, молоді та спорту України листами повідомило, що майно Державного підприємства Українська студія хронікально-документальних фільмів прийнято до сфери управління Міністерства культури, проте, відомостей щодо заходів з повернення спірного майна, окрім, як звернення до правоохоронних органів та сприяння досудовому розслідуванню такі відповіді не містять;

- листом №66-6307вих-20 від 18.06.2020 Ніжинською місцевою прокуратурою на адресу Міністерства культури направлено повідомлення в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру про вжиття в їх інтересах заходів представницького характеру.

Врахувавши те, що позивач не повідомив прокурора про наявність плану заходів щодо отриманого повідомлення прокуратури, суд першої інстанції дійшов висновку про невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність, відповідно за наведених обставин, суд правильно встановив наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Задовольняючи вимоги прокурора, суд першої інстанції, виходив з того, що державну реєстрацію на нежитлові будівлі (база відпочинку, розташована за адресою: Чернігівська обл., Козелецький район, с. Короп`є, вул. Щорса 29) проведено за ТОВ Тандем-17 на підставі документів, які фактично не існували, ніколи уповноваженими на те органами не видавались, а тому вказане товариство не мало права відчужувати його за відповідним договором купівлі-продажу; спірне майно (об`єкти нерухомості) належить до державної власності; незаконне вибуття спірного майна з володіння держави призвело до порушення інтересів держави в особі позивача, який згідно з чинним законодавством здійснює управління державним майном.

Рішення суду першої інстанції обгрунтовано наступними встановленими під час розгляду справи обставинами.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів №332 від 18.07.1977 Про відведення земельних ділянок підтримано пропозицію Козелецького райвиконкому про відведення земельної ділянки Українській студії хронікально-документальних фільмів в довгострокове користування під будівництво бази відпочинку 1,5 га з лісів 1 групи Остерського лісгоспзагу (кв. 91) в Козелецькому районі (т.1. а.с.52).

Відповідно до акту на право довгострокового тимчасового користування землею, виданого виконавчим комітетом Козелецької районної ради депутатів трудящих Чернігівської області 04.09.1977, Українській студії хронікально-документальних фільмів в довгострокове тимчасове користування надано 1,5 га лісів Остерського лісгоспу в лісах 1 групи 91 кварталу для будівництва бази відпочинку (т.1. а.с. 57).

Чернігівським філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню Укрземпроект розроблено проект відведення земельної ділянки Українській студії хронікально-документальних фільмів під будівництво бази відпочинку (літнього містечка) на 100 місць із земель Остерського лісгоспзагу Козелецького району (т.1. а.с.63).

Київською КЕЧ району розроблено технічний проект літнього містечка відпочинку на 100 місць Української студії хронікально-документальних фільмів в районі села Рудня Чернігівської області. (т.1. а.с.70).

Відповідно до довідки Української студії хронікально-документальних фільмів №5-66 від 14.06.1977 будівництво бази відпочинку здійснюється за рахунок фондів студії (т.1. а.с. 68).

Відповідно до інвентарних карток обліку основних засобів № 4100-4124, № 4111 а, № 5090, № 4112 а, № 4009, № 3720, № 4101а Укркінохроніки за вказаним державним підприємством станом на 01.01.1991 рахувалася база відпочинку, яка складалася з 25 цегляних будинків, які введено в експлуатацію протягом 1979-1981 років (т.1. а.с.93-99).

Рішенням Короп`ївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області №14 від 18.04.2006 Про оформлення права державної власності вирішено оформити право державної власності та видати свідоцтво про право власності на комплекс нежитлових будівель та споруд бази відпочинку в с. Короп`є по вул. Щорса 29 в цілому за державним підприємством Українська студія хронікально-документальних фільмів , загальна площа нежитлових будівель та споруд складає 752,4 кв.м. (т.1. а.с.100)

За заявою ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів КП Ніжинське бюро технічної інвентаризації 02.02.2012 виготовлено технічні паспорти на нежитлові будівлі бази відпочинку, які розташовані по вул. Щорса 29, в с. Короп`є Козелецького району, рік побудови яких 1977.

ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів є балансоутримувачем державного майна, а саме бази відпочинку, яка знаходиться по вул. Щорса 29, в с. Короп`є Козелецького району Чернігівської області. Згідно інформації Фонду Держмайна України від 10.06.2020 № 10-15-11318 вказані об`єкти нерухомого майна перебувають на обліку у Фонді Держмайна України, як такі, що перебувають на балансі ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів .

До справи також залучено рішення 13 сесії 23 скликання Козелецької районної ради Чернігівської області № 30 від 28.12.2002 Про передачу у власність ОСОБА_1 бази відпочинку Мисливець , яка складається з 30 будинків, які знаходяться на території Короп`ївської сільської ради (т.2 а.с. 98). У вказаному рішенні зазначено про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації на будинки бази відпочинку Мисливець .

Згідно із протоколом № 1 установчих загальних зборів учасників ТОВ Тандем-17 від 29.05.2008 статутний капітал ТОВ Тандем-17 у розмірі 60000,00 грн. сформовано за рахунок майна учасника - ОСОБА_1 , куди ввійшло нерухоме майно бази відпочинку ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів , рік побудови яких 1977.

Відповідно до додатку №1 до протоколу установчих Загальних зборів учасників ТОВ Тандем-17 (т.2. а.с. 114) ОСОБА_1 передав до статутного капіталу ТОВ Тандем-17 34 одиниці майна побудованого у 1977 році, з яких 25 літніх будинків, будівля буфету, склад, прохідна тощо.

За змістом рішення засідання виконавчого комітету Короп`ївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області № 49 від 20.06.2008 Про присвоєння адреси базі відпочинку Мисливець присвоєно базі відпочинку Мисливець , яка складається з 30 будинків та знаходиться на території Короп`ївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області та належить ТОВ Тандем-17 , наступну адресу: Чернігівська обл., Козелецький район, с. Короп`є, вул. Щорса 29-а .

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно первинне право власності на вищевказану базу відпочинку за адресою: Чернігівська обл., Козелецький район, с. Короп`є, вул. Щорса 29-а зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 02.03.2016 за ТОВ Тандем-17 , підстава для державної реєстрації: довідка про баланс, № 4 видана ТОВ Тандем-17 18.02.2016; акт прийому-передачі майна від 02.06.2008, протокол установчих зборів учасників ТОВ Тандем-17 від 29.05.2008 № 1; Технічний паспорт, виданий 02.02.2016 КП Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації ; рішення Короп`ївської сільської ради від 20.06.2008 № 49; рішення Козелецької районної ради Чернігівської області від 28.12.2002 № 30 (т.2 а.с. 143).

05.03.2016 між ТОВ Тандем-17 , як продавцем, та ТОВ Медіа-Шоу , як покупцем укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку Мисливець , що розташована за адресою: Чернігівська обл., Козелецький район, с. Короп`є, вул. Щорса 29-а , а саме: нежилих приміщень, які знаходяться на земельній ділянці площею 1,61 га, що має кадастровий номер 7422083600:02:001:0002, складаються з 30 будинків, загальною площею 709,0 кв.м. (т.2. а.с. 125).

20.05.2016 між ТОВ Медіа-Шоу , як продавцем, та ТОВ Будинок на Десні , як покупцем укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку Мисливець , що розташована за адресою Чернігівська обл., Козелецький район, с. Короп`є, вул. Щорса 29-а , а саме: нежилих приміщень, які знаходяться на земельній ділянці площею 20,9340 га, що має кадастровий номер 7422083600:02:001:0002, складаються з 30 будинків, загальною площею 709,0 кв.м. (т.2. а.с. 134)

Відповідно до п.2.1. договору звітом № 1610/7 з визначення ринкової вартості бази відпочинку Мисливець , виданого фізичною особою - підприємцем Гармідаровою Ю.П. 12.04.2016, ринкова вартість відчужуваних нежилих приміщень становить 396 145 грн.

Розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації № 584 від 14.11.2017 ТОВ Будинок на Десні виділено лісову ділянку площею 0,9 га (виділ 2 кв. 94 Морівське лісництво) у довгострокове тимчасове користування для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей строком на 25 років, яка знаходиться у постійному користуванні ДП Остерське лісове господарство . Відповідно до вказаного розпорядження 22.11.2017 між ДП Остерське лісове господарство та ТОВ Будинок на Десні укладено договір № 3 довгострокового тимчасового користування лісами (т.2. а.с. 169-170).

Щодо вказаних обставин, суд першої інстанції належно оцінивши представлені прокурором докази, враховував наступне.

Під час досудового розслідування встановлено, що рішення Козелецької районної ради Чернігівської області № 30 від 28.12.2002 та рішення Короп`ївської сільської ради № 49 від 20.06.2008, на підставі яких зареєстровано право власності на нерухоме майно - базу відпочинку за ТОВ Тандем-17 є підробленими.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 28.03.2019 № 685/686/19-24 (т.2 а.с. 100), підпис від імені ОСОБА_2 в рішенні Козелецької районної ради Чернігівської області № 30 від 28.12.2002 Про передачу у власність ОСОБА_1 бази відпочинку Мисливець виконаний рукописним способом, письмовим приладом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Також, згідно із висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 29.11.2018 № 4801/4802/18-24 (т.2. а.с. 107) підпис від імені ОСОБА_3 в рішенні Короп`ївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області № 49 від 20.06.2008 Про присвоєння адреси базі відпочинку Мисливець виконаний рукописним способом, письмовим приладом, а саме кульковою ручкою, спорядженою пастою. Будь-яких слідів попередньої підготовки виконання досліджуваного підпису (перетискання, підготовка олівцем, сліди копіювального паперу та ін.), а також слідів його виконання за допомогою технічних засобів не виявлено. Підпис від імені ОСОБА_3 у даному рішенні виконаний не Артюх Лідією Михайлівною, а іншою особою з наслідуванням її підпису.

Водночас, висновком за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 02.10.2019 № 1742-1744/19-24 (т.2. а.с. 181) встановлено порушення меж та накладання земельної ділянки, виділеної в довгострокове тимчасове користування ТОВ Будинок на Десні на земельну ділянку площею 1,5 га квартал 91 з лісів 1 групи (Морівське лісництво), наданої в довгострокове тимчасове користування ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів , площа накладання становить 0,8050 га.

З посиланням на приписи ст. 104 ГПК України, суд першої інстанції враховував, що висновки експертів, підготовлені у рамках кримінального провадження особами, які є атестованими судовими експертами, містять в собі відомості щодо обставин, які підлягають доказуванню в рамках заявлених прокурором позовних вимог, містять застереження про попередження експертів про кримінальні відповідальність за ст. ст. 384 , 385 Кримінального кодексу України , відповідають положенням Господарського процесуального кодексу України , тому були прийняті у справі як належні та допустимі докази.

При цьому, суд першої інстанції, відхиляючи заперечення відповідача з цього приводу, обгрунтовано посилався на те, що за аналогічних обставин, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 відзначила правильність прийняття судом в якості доказу висновку експерта зробленого в рамках кримінального провадження, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не був ухвалений.

Надавши належну оцінку представленим до справи доказам, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірні об`єкти нерухомого майна - бази відпочинку було побудовано у 1977 році, у період, коли земельна ділянка, на якій вони розміщені, перебувала у довгостроковому користуванні Укркінохроніки на підставі акту від 04.09.1977, в той час, як реєстрацію права власності на спірні об`єкти за ТОВ Тандем-17 здійснено на підставі документів, які фактично не існували, ніколи уповноваженими на те органами не видавались що у сукупності свідчить про незаконну реєстрацію права власності на базу відпочинку здійснену ТОВ Тандем-17 .

Обгрунтовано у оскаржуваному рішенні суд зазначив про ненадання відповідачем доказів того, що база відпочинку Укркінохроніки в с. Коропє, вул. Щорса 29 та база Мисливець с. Короп`є, вул. Щорса 29-а є різними об`єктами нерухомості, розташованими на різних земельних ділянках, доказів наявності в с. Короп`є будинку по вул. Щорса 29 з літерною нумерацією а тощо.

Аналізуючи норми законодавства, що стосуються спірних правовідносин, зокрема, постанови Верховної Ради УРСР Про управління державним майном Української РСР від 15 жовтня 1990 року, Указу Президії Верховної ради України Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави від 30 серпня 1991 року, Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України , постанови Кабінету Міністрів України № 227 від 24 вересня 1991 року, відповідно до встановлених у справі обставин, прийшов до висновку, що спірне майно з моменту його створення у 1977 році і до теперішнього часу залишається державною власністю і не могло бути відчужено без згоди держави в особі Фонду державного майна України; такого дозволу матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України до Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні про визнання за державою в особі Міністерства культури та інформаційної політики України права власності на нерухоме майно загальною площею 709 кв.м, яке складається з нежитлових будівель, реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 865752874220 та його витребування на користь держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України шляхом вилучення з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні спору в частині норм матеріального права, суд першої інстанції посилався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №904/4573/16, згідно яких:

розглядаючи позови, заявлені на підставі статті 392 Цивільного кодексу України , суди мають враховувати, що у випадку коли відповідач незаконно володіє чужим майном, вважає себе власником спірного майна і не визнає права власності позивача на це майно (при цьому, сторони не перебувають між собою у зобов`язальних відносинах), у позивача виникає можливість одночасного заявлення позовних вимог про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

За висновками суду, викладеними в оскаржуваному рішенні з відповідним обгрунтуванням, позов у даній справі не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, втручання держави в право Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, сформульованим в усталеній практиці ЄСПЛ.

Розглядаючи заяву про застосування строків давності, суд першої інстанції враховував обґрунтування заяви відповідачем, однак виходив з того, що спір виник внаслідок встановлення результатами експертиз факту накладення земельних ділянок, отриманих ТОВ Будинок на Десні та ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів та підробки рішення про присвоєння адреси с. Коропє, вул. Щорса 29-а, базі відпочинку, в результаті чого було позивачем було отримано відомості про те, що база ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів та база Мисливець є одним і тим же самим об`єктом.

Приймаючи рішення у справі, суд зазначив, що строк позовної давності не пропущено і підстави для застосування наслідків пропущення такого строку відсутні, оскільки експертизи було проведено 29.11.2018, 28.03.2019, 02.10.2019, доказів здійснення відповідачем дій щодо розпорядження спірним майном і обізнаність про це позивача суду не надано.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення має бути залишеним без змін виходячи з наступного.

На виконання частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Міністерством культури та інформаційної політики України, яке, за його твердженнями, не вживало заходів, спрямованих на повернення спірного майна у державну власність (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що цей позов спрямований на задоволення потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання користування державним майном, а також указав, що вибуття з порушенням законодавства об`єктів нерухомого майна державної власності, порушує права та інтереси держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).

При цьому прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону , шляхом надіслання Міністерству культури, молоді та спорту України листа, у якому повідомлялось про обставини перебування у власності приватних юридичних осіб бази відпочинку, яка згідно інформації Української студії хронікально-документальних фільмів введена в експлуатацію у 1977 році.

У відповідь на стверджуване порушення інтересів держави, Міністерством було направлено листи № 4225/27.5 від 13.03.2020, № 5583/33 від 21.04.2020, № 5121/33 від 02.04.2020, за змістом яких не виявлено наміру самостійно звернутися з позовом та не спростовано твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

Предметом спору є об`єкт спірних взаємовідносин, щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.

У даній справі предметом спору є вимоги прокурора про визнання за державою в особі Міністерства культури та інформаційної політики України права власності на нерухоме майно та про витребування цього нерухомого майна шляхом його вилучення з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні .

В обґрунтування підстав заявлених вимог, прокурор посилався на приписи ст.ст. 392 , 387 ЦК України , зазначаючи, що в результаті протиправних дій, незаконно та без волі власника з державної власності вибула база відпочинку, розташована по вул. Щорса, 29, с. Короп`є Козелецького району Чернігівської області, яка згідно інформації Міністерства культури, молоді та спору України від 13.03.2020 перебуває на балансі ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів та є державною власністю, у зв`язку з чим підлягає поверненню у державну власність шляхом витребування її з незаконного володіння у судовому порядку. В позові прокурор посилався на ст. ст. 392 , 387 ЦК України

Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже, підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (частина перша статті 76 Господарського процесуального кодексу України ).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом, а не сторонами у справі.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Тобто, під належністю доказу розуміється міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів, яка характеризується наявністю об`єктивного зв`язку між їх змістом (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17.

За результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, зокрема, що спірні об`єкти нерухомого майна - бази відпочинку було побудовано у 1977 році, у період, коли земельна ділянка, на якій вони розміщені, перебувала у довгостроковому користуванні Укркінохроніки на підставі акту від 04.09.1977, в той час, як реєстрацію права власності на спірні об`єкти за ТОВ Тандем-17 здійснено на підставі документів, які фактично не існували, ніколи уповноваженими на те органами не видавались, що у сукупності свідчить про незаконну реєстрацію права власності на базу відпочинку за ТОВ Тандем-17 .

У п. 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17 (провадження № 12-67гс18) зазначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95, 96), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Отже, внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора.

Право власності на спірне нерухоме майно не було зареєстровано ні за державою, ні за жодним державним підприємством; згідно відомостей від 10.06.2020 № 10-15-11318 про державне нерухоме майно, облік якого здійснюється Фондом державного майна України, станом на 31.12.2017 ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів є балансоутримувачем державного майна, а саме бази відпочинку, яка знаходиться по вул. Щорса 29 в с. Короп`є Козелецького району Чернігівської області та включає 25 цегляних будиночків, будиночок КПП, будівлю буфету, цегляний туалет, підстанцію КТП-160, цегляний сарай.

Рішенням Короп`ївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області №14 від 18.04.2006 Про оформлення права державної власності вирішено оформити право державної власності та видати свідоцтво про право власності на комплекс нежитлових будівель та споруд бази відпочинку в цілому за ДП Укркінохроніка, загальна площа нежитлових будівель та споруд складає 752, 4 кв. м.

Вказане рішення сільської ради не виконано, право державної власності ДП Укркінохроніка не було зареєстровано у встановленому законом порядку, тоді як первинне право власності у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно на вказане нерухоме майно, але як на об`єкт нерухомості:

- нежитлові будівлі загальною площею 709 кв.м., площею забудови - 1031, 3 кв.м., рік побудови 1977, які розташовані за адресою вул. Щорса (Деснянська) 29а в с. Короп`є Козелецького району Чернігівської області;

було зареєстровано 02.03.2016 за ТОВ Тандем-17 .

Ненадання відповідачем доказів того, що база відпочинку Укркінохроніки в с. Короп`є, вул. Щорса 29 та база Мисливець с. Короп`є, вул. Щорса 29-а є різними об`єктами нерухомості, розташованими на різних земельних ділянках, доказів наявності в с. Короп`є будинку по вул. Щорса 29 з літерною нумерацією а підтверджує обґрунтованість в цій частині висновку суду першої інстанції та встановлення судом факту оформлення права власності на майно за ТОВ Тандем-17 на підставі документів, які компетентними органами не приймалися та містять недостовірні відомості (зазначення місцязнаходження с. Короп`є, вул. Щорса 29-а).

В матеріалах справи наявна відповідь Козелецької районної ради від 11.10.2018 № 04-22/157, в якій зазначено, що за повідомленнями архівного відділу Козелецької районної державної адміністрації, який забезпечує облік і зберігання архівних документів, сесією районної або головою районної ради 28.12.2002 за № 30 та/або розпоряджень щодо бази відпочинку Мисливець (Козелецький район, с. Короп`є, вул. Щорса 29 та 29а не приймалось; база відпочинку Мисливець в переліку об`єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Козелецького району, що знаходяться в управлінні Козелецької районної ради чи іншому праві володіння і користування не перебувала та не перебуває.

При цьому, судом першої інстанції правильно визначено предмет доказування, відповідно надано належну оцінку наявним у справі доказам, зокрема:

- висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 28.03.2019 № 685/686/19-24 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в рішенні Козелецької районної ради Чернігівської області № 30 від 28.12.2002 Про передачу у власність ОСОБА_1 бази відпочинку Мисливець виконаний рукописним способом, письмовим приладом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою;

- висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 29.11.2018 № 4801/4802/18-24 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в рішенні Короп`ївської сільської ради Козелецького району Чернігівської області № 49 від 20.06.2008 Про присвоєння адреси базі відпочинку Мисливець виконаний не Артюх Лідією Михайлівною, а іншою особою з наслідуванням її підпису;

- висновком за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 02.10.2019 № 1742-1744/19-24 встановлено порушення меж та накладання земельної ділянки, виділеної в довгострокове тимчасове користування ТОВ Будинок на Десні на земельну ділянку площею 1,5 га квартал 91 з лісів 1 групи (Морівське лісництво), наданої в довгострокове тимчасове користування ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів , площа накладання становить 0,8050 га.

В частині допустимості як доказів, копій документів, завірених слідчим поліції, який не являється учасником справи, надання копій документів кримінального провадження всупереч порядку їх отримання та використання доводи апеляційної скарги відхиляються через їх безпідставність, оскільки:

- 15.06.2018 прокуратурою Чернігівської області здійснення досудового розслідування доручено слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. До справи долучено копію витягу з ЄРДР, в якому міститься інформація про орган досудового розслідування - ГУНП в Чернігівській області та слідчих у даному провадженні, в тому числі і тих (Корінь Ю.Л.), які завіряли копії документів, долучених до матеріалів справи;

- процесуальним керівником у даному провадженні з метою вжиття заходів представницького характеру 22.01.2020 винесено постанову про визначення обсягу відомостей досудового розслідування, що підлягають розголошенню; в подальшому 16.07.2020 проведення досудового розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні № 1201827013 0000093 доручено сектору дізнання Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в області.

Таким чином, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з доводами прокурора, що копії документів з кримінального провадження завірені уповноваженою особою та долучені до позову у відповідності до вимог ст. 222 КПК України, ст. 77 ГПК України та є допустимими доказами.

Окрім того, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні враховано вимоги процесуального закону, зокрема ст. 104 ГПК України, та наведено обґрунтування з посиланням на наявність правової позиції Верховного Суду у постанові від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17 у цьому питанні.

Безпідставними та такими, що не входять до предмета доказування у спірних правовідносинах за встановлених обставин справи є непогодження апелянта з тим, що суд першої інстанції у рішенні вказав, що відповідно до довідки Укркінохроніки № 5-66 від 14.06.1977 будівництво бази відпочинку здійснюється за рахунок фондів студії, тоді як у справі немає жодного доказу використання таких коштів придбання будівельних матеріалів, залучення підрядників, нарядів на виконання робіт госпспособом, рішень про прийняття в експлуатацію.

Відповідачем не наведено вимог чинного законодавства, якими передбачено обов`язковість зберігання відповідних документів, зокрема, виключність для підтвердження такими документами належності об`єкту нерухомості державному підприємству; не дивлячись на це, у справі наявний акт приймання в експлуатацію Державною приймальною комісією закінчених будівництвом (реконструкцією) ЛЕП-04 кв. і ТП-10-0,4 кв. для електропостачання бази відпочинку Укркінохроніка в с. Рудня Козелецького району, який затверджений заступником директора Укркінохроніка 18.07.1980; а про те, що об`єкти нерухомості внесені до статутного капіталу ТОВ Тандем-17 та щодо яких проведено реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно на вказане нерухоме майно року побудови 1977 свідчить як витяг з реєстру, так і перелік майна, що передається учасником в якості внеску до статутного капіталу (додаток № 1 до протоколу загальних зборів від 29.05.2008.

Не є такими, що спростовують встановлені судом обставини належності спірного майна до об`єктів державної власності і зміст листа Фонду державного майна України від 30.07.2020 про те, що Фонд державного майна України не перевіряє відомості, подані суб`єктом для внесення до відповідного реєстру об`єктів державної власності, зокрема, про дійсність перебування майна на утриманні такого суб`єкта.

Належність спірного майна до державної власності, здійснення будівництва об`єктів нерухомості за державні кошти (правовий режим державного підприємства згідно законодавства 1977 року), перебування майна на балансі ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів встановлено судом першої інстанції на підставі належної оцінки представлених до справи доказів, а не самого лише факту внесення такого майна до Єдиного реєстру об`єктів державної власності.

Згідно відповіді Міністерства культури та інформаційної політики України від 21.04.2020 № 5583/33 організаційна форма Державного підприємства Українська студія хронікально-документальних фільмів не змінювалась; з часу здобуття незалежності України, Державне підприємство Українська студія хронікально-документальних фільмів входило до сфери управління Мінкульту, а на даний час з урахуванням перейменування до сфери Міністерства культури та інформаційної політики України.

Факт незаконного вибуття майна з володіння власника поза його волею підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем під час розгляду справи.

До регламентованих Цивільним кодексом України способів захисту права власності належать: визнання права власності (стаття 392); витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388); усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та ін.

Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.

За змістом положень статей 317 , 326 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

За змістом ст. ст. 1 , 3 , 5 , 7 Закону України Про управління об`єктами державної власності , чинного на час вибуття майна із державної власності, управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Положеннями статті 7 частини 1 пункту 2 підпунктів д , и цього Закону визначено, що Фонд державного майна України відповідно до законодавства здійснює в межах, визначених законодавством, формування і ведення Єдиного реєстру об`єктів державної власності, дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Згідно вимог статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином одним із способів захисту права власності чинним законодавством визначено можливість пред`явити позов власником про визнання права власності, якщо це його право оспорюється або не визнається іншою особою.

В даному випадку відповідач вважає себе власником спірного майна і не визнає право державної власності на це майно, при цьому, сторони не перебувають між собою у зобов`язальних відносинах.

Таким чином, першою позовною вимогою прокурор просить визнати, що право державної власності виникло до, а не внаслідок рішення суду по даній справі (з огляду на відсутність відповідного запису в реєстрі), і другою позовною вимогою, як власник майна, право власності якого підтверджено судом за першою позовною вимогою, просить витребувати його з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування заявленого позову, прокурор спираючись на приписи частини першої статті 388 Цивільного кодексу України вказував на те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння держави поза її волею.

Разом з тим слід зазначити, що положеннями статті 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2).

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

За приписами частини першої статті 388 цього Кодексу , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, у відповідності до вимог статей 330 , 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до статей 317 , 319 цього Кодексу саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Отже оскільки дійсний власник не здійснював волевиявлення із вибуття майна та як вбачається із встановлених обставин справи право власності держави не визнається відповідачем, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що майно вибуло з володіння власника поза його волею, а тому наведеними нормами права у сукупності передбачено можливість визнання права власності, та витребування майна власником від відповідача.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За розглядом заяви відповідача про застосування строків давності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що строк позовної давності при зверненні прокурора з позовом у даній справі пропущений з огляду на наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ), перебіг якої відповідно до частини першої статті 261 зазначеного Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється однаково, а саме з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18), від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14/101цс18), а також постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 25.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 13.04.2016 у справі № 3-224гс16, від 22.03.2017 у справі № 3-1486гс16, від 07.06.2017 у справі № 3-455гс17, від 18.10.2017 у справі № 3-932гс17.

У розумінні положень статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , наведених у статті 261 ЦК України , дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України , про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Матеріалами справи підтверджено, що прокурор звернувся до суду з указаним позовом 20.06.2020 (позов направлено поштою).

Доводи скаржника про те, що керівництво ДП Укркінохроніка ще у 2016 році було обізнано про здійснення на базі відпочинку Мисливець господарської діяльності через проведення її технічної інвентаризації, а у 2017 році ДП Укркінохроніка за інформацією, поданою до Фонду державного майна України мала бути проведена інвентаризація спірних об`єктів нерухомості, не підтверджені під час розгляду справи матеріалами справи, з огляду на відсутність належних доказів таких обставин, зокрема, можливості отримання позивачем інформації про порушення права державної власності на спірне майно у вказаний час.

Натомість, листом від 14.02.2018 підтверджено повідомлення ОСОБА_4 про наявність вимог невідомих осіб, зокрема, як вказано у повідомленні зі слів охоронця ОСОБА_5 на територію бази відпочинку, яка перебуває на балансі ДП Укркінохроніка та знаходиться за адресою вул. Щорса 29 в с. Коропє Козелецького району, зайшли невідомі особи та повідомили, що ними було придбане вказане майно.

За результатами розгляду вказаної заяви 15.02.2018 внесено відомості до ЄРДР №12018270130000093 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Листи Міністерства культури України від 10.04.2018 № 1519/15/13-18, від 06.07.2018 № 1814/15/14-2018 скеровані до правоохоронних органів з повідомленням про незаконне захоплення 14.02.2018 майна, яке знаходиться на балансі ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів , а саме бази відпочинку, яка розташована за адресою: Чернігівська обл., Козельцький район, с. Короп`є, вул. Щорса 29, підтверджують проінформованість позивача про порушення його прав на майно саме за фактом вчинення спроби захоплення майна у лютому 2018.

Так, зокрема лист Міністерства культури України від 10.04.2018 №1519/15/13-18 направлений Міжвідомчій комісії з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств, Фонду державного майна України на виконання пунктів 2.1 та 2.8 витягу з протоколу № 13 засідання Міжвідомчої комісії з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств від 08.11.2011, а також відповідно до п. 8 Плану заходів щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 №1199 з повідомленням, що 14.02.2018 сталося незаконне захоплення майна, яке знаходиться на балансі державного підприємства ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів , та відноситься до сфери управління Мінкультури України, а саме бази відпочинку, яка розташована за адресою: Чернігівська обл., Козелецький район, с. Короп`є, вул. Щорса 29.

Реєстрацію права власності придбаної відповідачем бази відпочинку у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно здійснено у 2016 році за адресою Чернігівська обл., Козелецький район, с. Короп`є, вул. Щорса 29-а, тоді, як адресою бази Державного підприємства Українська студія хронікально-документальних фільмів є с. Короп`є, вул. Щорса 29 (без літерної позначки а ), реєстрацію права власності на яке на час розгляду справи не здійснено.

Судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні правильно зазначено, що спір виник внаслідок встановлення за результатами експертиз факту накладення земельних ділянок, отриманих ТОВ Будинок на Десні та ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів та підробки рішення про присвоєння адреси с. Короп`є, вул. Щорса 29-а, базі відпочинку, в результаті чого було позивачем було отримано відомості про те, що база ДП Українська студія хронікально-документальних фільмів та база Мисливець є одним і тим же самим об`єктом.

Експертизи було проведено 29.11.2018, 28.03.2019, 02.10.2019, доказів здійснення відповідачем дій щодо розпорядження спірним майном і обізнаність про це позивача суду не надано, отже суд приходить до висновку, що строк позовної давності не пропущено і підстави для застосування наслідків пропущення такого строку відсутні.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, які в свою чергу, є обґрунтованими що обумовлює відсутність підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ Будинок на Десні на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2020 у справі № 927/546/20.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок на Десні

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2020 у справі № 927/546/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2020 у справі №927/546/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/546/20 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 11.10.2021.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська