Рішення

від 05.10.2021 по справі 904/5765/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2021р. Справа № 904/5765/21 За позовом: Селянського (фермерського) господарства Чубівське , смт. Кринички

До: Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, смт. Кринички

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

Про: визнання недійсним пункту рішення, скасування пункту, відновлення права постійного користування

Суддя Васильєв О.Ю.

Секретар судового засідання Броян А.Р.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Чабаненко А.Л. (адвокат);

Від відповідача: Лісовий А.В. (представник);

Від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

С(Ф)Г Чубівське (позивач) з урахуванням уточнень звернувся з позовом до Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області (відповідач) про визнання пункту 1 рішення Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області від 28.05.2021 р. №25-7/VIII Про надання згоди на поділ земельної ділянки та дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок незаконним та недійсним з моменту його прийняття; скасування цього пункту та відновлення права постійного користування С(Ф)Г Чубівське на земельну ділянку, кадастровий номер 1222055100:01:001:0319, площею 50,9 га, яка розташована на території Криничанської селищної ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, державний акт серія ДН №0000380 від 11.02.1993 року на право постійного користування землею, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №85.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини: земельна ділянка з кадастровим номером 1222055100:01:001:0319 площею 50,9 га знаходиться у фактичному користуванні С(Ф)Г Чубівське , засновником якого був громадянин України ОСОБА_1 , якому на підставі рішення виконкому Криничанської ради народних депутатів від 10.02.1993 року №7 була надана у постійне користування вищезазначена земельна ділянка для введення селянського (фермерського) господарства (державний акт на право постійного користування землею серія ДН №0000380 від 11.02.1993р.). 19.02.14р. рішенням №1 засновника господарства Щодо реєстрації змін та нової редакції статуту СФГ Чубівське до членів господарства включені ОСОБА_2 (брат ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 (племінник ОСОБА_1 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 рішенням №2 засновника господарства головою господарства призначено ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер засновник господарства - ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер член господарства - ОСОБА_2 (брат ОСОБА_1 ). Станом на цей час головою С(Ф)Г Чубівське , є ОСОБА_3 , який використовує господарство для цілей сільськогосподарського виробництва, сплачує земельні податки, єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, тощо. З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що оскаржуваним рішенням порушено його права та інтереси, оскільки відповідачем спірна земельна ділянка була протиправно віднесена до земель запасу (КВЦПЗ 16.00), з формую власності - комунальна власність.

Ухвалою суду від 16.06.21р. було відкрито провадження у справі №904/5675/21, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження.

Криничанська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначаючи наступне: спірний пункт 1 рішення відповідає Конституції та законам України, доказів іншого позивачем суду не надано; відповідачем не припинялось право позивача щодо постійного користування земельною ділянкою для введення фермерського господарства.

12.07.21р. до канцелярії суду від С(Ф)Г Чубівське (позивач) надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти обставин, викладених у відзиві на позов, зазначаючи (поміж-іншим), що дії відповідача спрямовані на позбавлення права позивача на постійне користування земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 15.07.21р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (третя особа) в письмових поясненнях зазначало, що вона не наділена повноваженнями щодо видачі державних актів на право постійного користування, а отже відновити право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1222055100:01:001:0319 за С(Ф)Г Чубівське , право користування якого посвідчується державним актом на право постійного користування серії ДН №000380 від 11.02.1993р., не вбачається можливим. Окрім того, інформація про скасування державного акту на право постійного користування землею, виданого гр. ОСОБА_1 (серія ДН №0000380, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 85 від 11.02.1993 ) у відділі відсутня.

05.10.21р. від позивача надійшла заява, в якій він просив залишити без розгляду п.4. прохальної частини позовної заяви - про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

С(Ф)Г Чубівське є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, зареєстрованою Криничанською районною державною адміністрацією 04.08.1993 р. Засновником господарства є громадянин України ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане 11.01.2016 р. виконавчим комітетом Аульської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, а.с.14).

Засновнику господарства - ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Криничанської ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області від 10.02.1993 року №7 була надана у постійне користування земельна ділянка площею 50,9 га, яка розташована на території Криничанської селищної ради, для ведення селянського (фермерського) господарства. Також ОСОБА_1 був виданий державний акт серія ДН №0000380 від 11.02.1993 року на право постійного користування землею, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №85 (а.с.32-36).

19.02.14р. рішенням №01 засновника господарства Щодо реєстрації змін та нової редакції статуту СФГ Чубівське до членів господарства включені ОСОБА_2 - брат, та ОСОБА_3 - племінник. (а.с.15).

03.01.2016 року рішенням №02 засновника господарства Щодо реєстрації змін та нової редакції статуту СФГ Чубівське головою господарства призначено ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер засновник господарства - ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - помер член господарства ОСОБА_2 (а.с.16, 19-27).

На теперішній час головою фермерського господарства є громадянин України ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 09 липня 1997 року Криничанським РВ УМВС України у Дніпропетровській області, Ідентифікаційний номер НОМЕР_3 . (а.с.18, 29-31)

Відповідно до Статуту господарства (у новій редакції, затвердженій рішенням №02 від 03.01.2016р.), а саме пунктів 5.2. та 5.3. голова господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями, укладає від імені господарства угоди на вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України. Голова господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному із членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Пунктом 5.4. визначено, що членами господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягай 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Судом встановлено, що СФГ Чубівське земельна ділянка площею 50,9 га постійно використовується для цілей сільськогосподарського виробництва, за що декларуються та сплачуються: земельний податок, єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників тощо. Доказами є податкові декларації господарства 2018-2021 роки.

28.05.21р. Криничанською селищеною радою Кам`янського району Дніпропетровської області (відповідачем) прийняте рішення №25-7/VIII Про надання згоди на поділ земельної ділянки та дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок .

Згідно п.1. вищезазначеного рішення відповідач вирішив надати згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 50, 9 ка, кадастровий номер якої 1222055100:01:001:0319, яка розташована на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області ( тобто-земельної ділянки , яка належала на праві постійного користування засновнику СФГ Чубівське - ОСОБА_1 . Також у пунктах 1.1.-1.25. цього рішення зазначено про надання дозволу на розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (у власність) із земель комунальної власності (сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (за рахунок земельної ділянки площею 50,9 га, кадастровий номер якої 1222055100:01:001:0319) на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області 25 громадянам (а.с.83-88).

С(Ф)Г Чубівське не погодилося із вказаним вище рішенням, вважаючи його таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1222055100:01:001:0319 фактично була надана ОСОБА_1 для створення фермерського господарства Чубівське , яке і є її фактичним землекористувачем. З огляду на викладене, С(Ф)Г Чубівське просить господарський суд визнати незаконним та скасувати п.1 спірного рішення відповідача та відновити право постійного користування С(Ф)Г Чубівське на цю земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст. 13 та ч.1 ст.14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, на момент створення С(Ф)Г Чубівське ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у згаданій редакції) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у згаданій редакції) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не громадянину України, а спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII, на момент створення позивача; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України Про фермерське господарство ) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, законодавством, чинним на момент створення С(Ф)Г Чубівське було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності С(Ф)Г як юридичної особи. Водночас , одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення С(Ф)Г, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації С(Ф)Г. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення С(Ф)Г, без створення такого С(Ф)Г.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення (створення) фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020р. у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV слід зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Відтак, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянського (фермерського) господарства (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення відповідача, так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника , як смерть громадянина - засновника С(Ф)Г відсутня.

Адже правове становище С(Ф)Г як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення С(Ф)Г є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття С(Ф)Г правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення С(Ф)Г і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Отже, право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства. Зазначений висновок містить і постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.

Разом з тим суд наголошує, що вищенаведений механізм переходу до фермерського господарства права користування землею застосовується виключно щодо земельної ділянки, з якою безпосередньо пов`язане створення фермерського господарства та його державна реєстрація як юридичної особи. Тільки у цьому випадку з дня державної реєстрації фермерського господарства воно набуває права та обов`язки землекористувача земельної ділянки, наданої її засновнику у користування і відповідне право землекористування С(Ф)Г не припиняється зі смертю засновника.

За обставинами даної справи на момент отримання гр. ОСОБА_1 у постійне користування спірної земельної ділянки на підставі державного серії ДН №0000380 від 11.02.1993р. державна реєстрація С(Ф)Г Чубівське , як юридичної особи, ще не відбулася ( це відбулося пізніше - 04.08.1993 р.).

Суд ще раз наголошує, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності (користування) на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідно до частини 1 статті 31 Земельного кодексу України (у редакції на момент прийняття відповідачем спірного рішення) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні норми викладено у статті 12 Закону України Про фермерське господарство .

Враховуючи вищевикладене, після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, в порядку визначеному законом, у тому числі на конкурентних основах (відповідно до земельного законодавства після 2002 року) (постанови від 20.03.2019 у справі №619/1680/17-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18).

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до Криничанської селищної ради (відповідач) з клопотанням про поділ вказаної земельної ділянки, не надавав згоди на вилучення земельної ділянки. Однак відповідач в у своєму спірному рішенні (у пункті 1 рішення) безпідставно (лише за наявності певної інформації в Публічній кадастровій карті) вирішив надати згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 50, 9 ка, кадастровий номер якої 1222055100:01:001:0319, яка розташована на території Криничанської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, чим порушив права позивача як землекористувача вищезазначеної земельної ділянки. А тому вищезазначений пункт рішення підлягає визнанню недійсним з моменту його прийняття (оскільки цей пункт рішення було прийнято відповідачем за відсутності передбачених чинним законодавством підстав та з порушенням прав законного користувача земельної ділянки С(Ф)Г Чубівське .

В той же час, суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог, викладених в п.2 прохальної частині позовної заяви - про скасування пункту 1 рішення Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області від 28.05.2021 р. №25-7/VIII Про надання згоди на поділ земельної ділянки та дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (оскільки ці вимоги є тотожнім вже задоволеним судом вимогам пункту 1 прохальної частини позовної заяви). Не підлягають задоволенню також і вимоги щодо відновлення права постійного користування позивача спірною земельною ділянкою, оскільки задовольнивши позовні вимоги про визнання недійсним п.1 оскаржуваного рішення ,суд і поновив в такій спосіб права позивача на спірну земельну ділянку .

Також суд вважає за необхідне зазначити, що надання радою згоди на поділ земельної ділянки та дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок не є кінцевим рішенням органу владних повноважень та не породжує правових наслідків і не може порушувати будь-які права у осіб , на користь яких прийняті такі рішення). (Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного суду від 13.05.20р. у справі №815/1788/15). А тому , у суду відсутні правові підстави для залучення таких осіб до участі у справі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - стосовно визнання недійним пункту 1 рішення Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області від 28.05.2021 р. №25-7/VIII Про надання згоди на поділ земельної ділянки та дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок .В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити з вищезазначених підстав.

Окрім того, суд залишає без розгляду вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 15 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу (у зв`язку з надходження заяви позивача про залишення цих вимог без розгляду).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 1 рішення Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області від 28.05.2021 р. №25-7/VIII Про надання згоди на поділ земельної ділянки та дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок .

3. Стягнути з відповідача - Криничанської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області (52300, смт. Кринички Криничанського району Дніпропетровської області, вул. Нагірна, буд.2; код ЄДРПОУ 04338380) на користь Селянського (фермерського) господарства Чубівське (51931, смт. Кринички Криничанського району Дніпропетровської області, вул. Будівельників, 7 Г; код ЄДРПОУ 20273289): 1 891, 67 грн. - судового збору.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

5. Залишити без розгляду вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 11.10.2021р.

Суддя Васильєв О.Ю.