Постанова

від 05.10.2021 по справі 925/1214/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/1214/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокурора - Савицької О. В.,

позивачів - не з`явилися,

відповідачів - Литвиненко Я. С. ,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 (судді: Дикунська С. Я. - головуючий, Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю.) та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.01.2021 (суддя Дорошенко М. В.) у справі

за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави як самостійного позивача, а також в особі Плешканівської сільської ради та Черкаської обласної державної адміністрації

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Фермерського господарства "В`язовська" та ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський край",

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2019 року керівник Золотоніської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в інтересах держави як самостійний позивач, а також в особі Плешканівської сільської ради (далі - Плешканівська сільрада) та Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Черкаська ОДА) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Фермерського господарства "В`язовська" (далі - ФГ "В`язовська") та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський край" (далі - СТОВ "Придніпровський край"), про: 1) визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Черкаській області (далі - ГУ Держземагентства) від 12.09.2014, від 05.06.2014, від 23.07.2014 щодо затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_2 в оренду земельних ділянок згідно з переліком, наведеним у позовній заяві; а також 2) визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 12.09.2014, від 05.06.2014, від 23.07.2014, укладених між ГУ Держземагентства і ОСОБА_2, згідно з переліком, наведеним прокурором у прохальній частині позовної заяви.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані незаконною передачею в користування фізичній особі для ведення фермерського господарства в оренду спірних земельних ділянок.

На обґрунтування підстав звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор посилався на необхідність відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні принципу законності під час передачі земель державної власності в користування та акцентував на тому, що отримання ОСОБА_2 , а, у подальшому, ФГ "В`язовська" спірних земельних ділянок на пільгових умовах поза процедурою проведення земельних торгів порушує інтереси держави у зв`язку з недоотриманням коштів від продажу права користування до місцевих бюджетів сільських рад Золотоніського району Черкаської області. Стосовно звернення прокурора з позовом в інтересах держави як самостійного позивача прокурор посилався на те, що 14 спірних земельних ділянок (згідно з відповідним переліком) є державною власністю і органом, наділеним повноваженнями на розпорядження такими земельними ділянками та органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах у цій справі щодо цих земельних ділянок, наділене ГУ Держгеокадастру, проте у разі, коли саме цей орган державної влади вчинив дії у виді прийняття рішень, які є незаконними та порушують інтереси держави, що має місце у наведеному випадку, обґрунтованим є звернення до суду прокурора та визначення ГУ Держгеокадастру відповідачем; іншого органу, який би міг здійснити захист інтересів держави у спірних правовідносинах щодо таких земельних ділянок немає. Стосовно звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Плешканівської сільради прокурор посилався на те, що 2 спірні земельні ділянки є комунальною власністю, отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо таких земель є Плешканівська сільрада; у зв`язку з обмеженими фінансовими можливостями для сплати судового збору сільрада не зверталася до суду щодо визнання недійсними наказів та договорів оренди землі. Стосовно звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Черкаської ОДА прокурор посилався на те, що 23 спірні земельні ділянки належать до земель історико-культурного призначення і саме Черкаська ОДА є органом уповноваженим державою розпоряджатися земельними ділянками історико-культурного призначення, проте зазначений орган відповідних заходів щодо захисту інтересів держави також не вживав.

1.3. Від ФГ "В`язовська" 15.10.2020 надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви прокурора в інтересах держави в особі Плешканівської сільради та Черкаської ОДА на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

1.4. Водночас, посилаючись на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі та положення пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, СТОВ "Придніпровський край" 03.11.2020 також звернулося до суду з клопотанням про залишення без розгляду позовної заяви прокурора в інтересах держави в особі Плешканівської сільради та Черкаської ОДА.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.01.2021 клопотання ФГ "В`язовська" і СТОВ "Придніпровський край" про залишення позовної заяви прокурора у цій справі без розгляду задоволені частково. Залишено без розгляду позов прокурора в інтересах держави в особі Черкаської ОДА до ГУ Держгеокадастру, ФГ "В`язовська" та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування 23 наказів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 12.09.2014 (згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині ухвали), 23 договорів оренди землі від 12.09.2014 (згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині ухвали) і скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 12.09.2014 (кадастрові номери земельних ділянок 7121585500:05:002:0175, 7121585500:05:002:0174, 7121585500:05:002:0502). За рештою позовних вимог прокурора в інтересах держави як самостійного позивача, а також в особі Плешканівської сільради суд постановив продовжити розгляд справи № 925/1214/19 по суті.

Залишаючи у наведеній частині позов прокурора без розгляду, суд виходив із того, що Черкаська ОДА є неналежним органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах стосовно 23 спірних земельних ділянок, тому позов прокурора в інтересах держави в особі зазначеного органу державної влади за вимогами, які стосуються цих земельних ділянок, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України . Такі висновки місцевий господарський суд обґрунтував посиланням на наявну у справі документацію із землеустрою щодо таких земельних ділянок, дійшовши висновку, що ці спірні земельні ділянки є землями сільськогосподарського призначення, до них не входять земельні ділянки, на яких розташовані кургани, що, як зазначив суд, свідчить про помилковість доводів прокурора про приналежність цих 23 земельних ділянок до земель історико-культурного призначення, а отже, доводить відсутність у Черкаської ОДА повноважень щодо розпорядження такими земельними ділянками. При цьому місцевий господарський суд з посиланням на положення частини 4 статті 122 Земельного кодексу України зазначив, що відповідними повноваженнями щодо розпорядженнями вказаними земельними ділянками у наведеному випадку наділений центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальний орган, а саме ГУ Держгеокадастру.

2.2. З такими мотивами залишення у частині позову без розгляду погодився Північний апеляційний господарський суд, який за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, постановою від 06.07.2021 залишив її без змін.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі постановою та ухвалою, перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.01.2021 у справі № 925/1214/19, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права - статей 19, 53, 54 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також з порушенням норм процесуального права - статей 53, 73, 79, 86, 226, 236 Господарського процесуального кодексу України; наголошує на тому, що прокурор при зверненні з позовом у цій справі правильно визначив позивачем Черкаську ОДА як орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах щодо 23 спірних земельних ділянок, позаяк вони належать до земель історико-культурного призначення, оскільки на них розташовані кургани, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказах. Водночас прокурор звертає увагу на те, що оскаржені судові рішення ухвалено також без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах - статей 19, 53, 54 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", викладених у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, від 17.03.2021 у справі № 925/3/20 (щодо правого режиму використання земель історико-культурного призначення).

3.2. Від ФГ "В`язовська" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому господарство просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржені постанову та ухвалу у справі - без змін.

3.3. Від СТОВ "Придніпровський край" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників товариства.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

4.2. Згідно з частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У пункті 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

У пункті 54 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Проте процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

За своєю правовою природою залишення позову без розгляду, що унормовано статтею 226 Господарського процесуального кодексу України, є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею недоліків або дій цієї особи. Наведений у статті 226 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав для залишення позову без розгляду є вичерпним.

Зокрема, згідно з пунктом 2 частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

4.3. Як установили суди та свідчать матеріали справи, прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави, у тому числі, в особі Черкаської ОДА, визначивши її як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо спірних 23 земельних ділянок історико-культурного призначення державної власності.

Залишаючи без розгляду позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Черкаської ОДА на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, що наразі є предметом касаційного оскарження, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що Черкаська ОДА є неналежним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах стосовно 23 спірних земельних ділянок, оскільки згідно з наявної у матеріалах справи документації із землеустрою ці земельні ділянки не належать до земель історико-культурного призначення, а є землями сільськогосподарського призначення, повноваженнями щодо їх розпорядження наділений центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальний орган, а саме ГУ Держгеокадастру.

Таким чином, у наведеному випадку місцевий господарський суд встановив, що визначений прокурором позивач - Черкаська ОДА не мала повноважень на розпорядження спірними 23 земельними ділянками, тобто не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах стосовно таких земельних ділянок, отже, суд у такий спосіб визнав Черкаську ОДА неналежним позивачем у справі за заявленими прокурором вимогами стосовно 23 спірних земельних ділянок.

Проте, при цьому місцевий господарський суд не врахував, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це матиме процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову, а не залишення позову прокурора без розгляду на підставі положень пункту 2 частині 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 911/2032/17.

Отже, встановлення судом факту звернення прокурора в інтересах неналежного позивача є наслідком відмови в задоволенні позову за результатом розгляду справи по суті.

Однак, наведене помилково не було враховано господарським судом першої інстанції, що призвело до помилкового застосування ним норм процесуального права. Апеляційний господарський суд, у свою чергу, на зазначене уваги не звернув, допущене помилкове застосування норм процесуального права господарським судом першої інстанції не виправив.

Отже, доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, зокрема, положень статті 226 Господарського процесуального кодексу України знайшли своє підтвердження. Водночас Верховний Суд не надає оцінки доводам скаржника про доведеність матеріалами справи факту приналежності 23 спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення та посиланням скаржника на відповідну судову практику, оскільки зазначені доводи можуть досліджуватися та перевірятися лише під час вирішення спору по суті, тоді як наразі предметом касаційного оскарження є не рішення по суті спору, а ухвала місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржені ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

5.2. Згідно з положеннями частин 3, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

5.3. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанції є такими, що постановлені з порушенням норм процесуального права, тому вони підлягають скасуванню, справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду, а касаційна скарга підлягає задоволенню.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно задовольнити, а справу передати для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.01.2021 у справі № 925/1214/19 скасувати, а справу передати для продовження розгляду до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак