Рішення

від 12.10.2021 по справі 520/14073/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 жовтня 2021 р. Справа № 520/14073/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (вул. Червона, буд. 25 б, с. Петропавлівка, Куп`янський район, Харківська область, 63722, код ЄДРПОУ 04400386) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області щодо порушення строків затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншому громадянину;

- зобов`язати Петропавлівську сільську раду Куп`янського району Харківської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства (01.03) гр. ОСОБА_1 , яка розташована за межами населених пунктів на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі у відповідності до положень ст. 257 КАС України.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області із заявою від 29.01.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області. Утім, відповідач протягом встановленого чинним законодавством строку (1 місяць) вказану заяву не розглянув та не надав відповіді у формі рішення. На підставі ч. З ст. 118 ЗК України, що діяв на той момент, позивачем укладено договір із ТОВ Земельний Радник (код ЄДРПОУ 43385973) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 04.03 2021 № 425/1, про що повідомлено відповідача. В подальшому розроблений ТОВ Земельний Радник проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (01.03), яка знаходиться за межами населених пунктів на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області 21.05.2021 направлено на адресу відповідача, який згідно трекінгу відправлень з офіційного сайту Укрпошти отримав вказаний проект 25.05.2021. Згідно з ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проте на сьогоднішній день Петропавлівською сільською радою не було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач зазначає, що за даними з офіційного сайту Петропавлівської сільської ради 31 травня 2021 року на IX сесії Петропавлівської сільської ради VIII скликання прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.00 га, із земель сільськогосподарського призначення, за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 6323784500:03:000:0192, розташовану за межами населених пунктів Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області з подальшою передачею у власність іншому громадянину України. Позивач звертає увагу, що дана земельна ділянка розроблялась на його замовлення ТОВ Земельний радник , що підтверджується проектом землеустрою, витягом з Державного земельного кадастру. Крім того, 05 липня 2021 року на XI сесії Петропавлівської сільської ради УПІ скликання двадцять депутатів утрималися від прийняття рішення. Таким чином, рішення щодо затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області прийнято не було.

У відзиві відповідач вказав, що листом вих. №934 від 12.07.2021 повідомив представника Позивача Легенького А.І. (який звертався з відповідною заявою) про те, що надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно звернення від 05.07.2021 відповідач не має можливості, оскільки рішеннями попередніх сесій Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області уже надані дозволи на зазначені у заявах земельні ділянки іншим особам. Про вказане рішення позивача було додатково поінформовано листом відповідача вих. №932 від 12.07.2021. У вищевказаному листі зазначено про те, що на попередні звернення - заяви від 02.02.2021 були надані своєчасні відповіді вих.№266-274 від 24.02.2021 щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки через відсутність позитивного рішення від депутатів.

Відповідач вважає, що позивач незаконно розробив проекти землеустрою, так як останній був належним чином повідомлений про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок стосовно надання необхідних дозволів, ввівши в оману розробників землевпорядної документації та відповідних фахівців Держгеокадастру.

Відповідач вказує, що на розгляді XI сесії Петропавлівської сільської ради VIII скликання від 05.07.2021 розглянута заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність вказаній особі для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області. Проте позитивні рішення не були прийняті, так як усі депутати не підтримали проект вищевказаного рішення. Відповідно до результатів поіменного голосування, усі депутати утрималися відносно рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянці України ОСОБА_1 .

Відповідач вважає, що у межах спірних правовідносин він діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області із заявою від 29.01.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

Листом вих.№266-274 від 24.02.2021 відповідач повідомив позивача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки через відсутність позитивного рішення від депутатів. Позивачу запропоновано ознайомитись із результатами голосування на сайті сільської ради.

Позивачем укладено договір із ТОВ Земельний Радник (код ЄДРПОУ 43385973) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 04.03 2021 № 425/1, про що повідомлено відповідача листом від 05.03.2021.

Розроблений ТОВ Земельний Радник проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (01.03), яка знаходиться за межами населених пунктів на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області 21.05.2021 направлено на адресу відповідача, який згідно трекінгу відправлень з офіційного сайту Укрпошти отримав вказаний проект 25.05.2021.

Відповідно до результатів поіменного голосування 05 липня 2021 року на XI сесії Петропавлівської сільської ради УПІ скликання двадцять депутатів утрималися від прийняття рішення про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

Листом вих. №934 від 12.07.2021 відповідач повідомив представника позивача Легенького А.І. про те, що його заява про затвердження проекту землеустрою розглянута, але рішення прийтято не було, оскільки усі депутати не підтримали проект рішення.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч.6 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місцерозташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частина 9 ст.188 ЗК України визначає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч.10 цієї статті відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 360/2334/17.

За такого правового регулювання суд не вбачає у діях відповідача щодо надання дозволу на розробку проекта землеустрою іншому громадянину ознак протиправності, а тому у задоволенні цієї частини позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до п.6 ч.6 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

За такого правового регулювання суд приходить до висновку про те, що результати поіменного голосування не є рішенням ради у розумінні індивідуального акту. Також не є індмвідуальним актом і лист відповідача, яким позивача проінформовано про розгляд його клопотання на сесії ради.

Так, відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким актом у межах спірних правовідносин є рішення відповідної ради, утім, рішення відповідачем у межах цього спору у вигляді індивідуального акту прийнято не було.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача на своєчасний розгляд його клопотання про затвердження проекту землеустрою, суд враховує таке.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, повноваження відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є дискреційними повноваженнями такого органу місцевого самоврядування, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій.

Відтак, у задоволенні цієї частини позовних вимог суд відмовляє, у тому числі і з огляду на те, що за результатами розгляду клопотання позивача відповідач також може прийняти і рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, що також відноситься до його компетенції, оскільки оцінка проекту землеустрою позивача у формі управлінського рішення у межах цього спору відповідачем не надавалась.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є вихід за межі позовних вимог та зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у строк, встановлений законом.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на таке суд вважає інші аргументи учасників справи такими, що не вимагають детального аналізу, оскільки вони не спростовують висновків суду, зроблених у цій справі.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України, відповідно до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Представником позивача адвокатом Волошиним А.В. надано до суду договір № 01-21/21А про надання правничої допомоги від 21.07.2021, додаткову угоду, рахунок-0фактуру, квитанції та акт.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди № 1 від 21.07.2021 до Договору про надання правничої допомоги № 02-21/21А від 21.07.2021, розмір гонорару за представництво в суді першої інстанції є фіксований та становить 10 000,00 грн. Згідно з п. 4 Додаткової угоди № 1 від 21.07.2021 до Договору про надання правничої допомоги № 02-21/21А від 21.07.2021, остаточний розмір гонорару зазначається в акті виконаних робіт.

На підставі підписаного сторонами договору ОСОБА_1 виданий рахунок-фактура № 1 від 09.09.2021. 13.09.2021 позивачем сплачено на користь АБ АРТЕМА ВОЛОШИНА 10000,00 грн на підставі наданого рахунку фактури. На виконання вимог даного договору між сторонами 15.09.2021 підписано Акт приймання-передачі наданих послуг та виконаних робіт до Договору № 02-21/21А від 21.07.2021 про надання правничої допомоги, в якому було зазначено вартість наданих послуг.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та доказів на підтвердження неспівмірності витрат до суду не надано.

Враховуючи, що позовні вимоги у цій справі задоволено частково, зокрема, частково задоволено першу позовну вимогу, у задоволенні другої позовної відмовлено та суд здійснив вихід за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає 1/4 витрат на правничу допомогу у сумі 2500 грн.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (вул. Червона, буд. 25 б, с. Петропавлівка, Куп`янський район, Харківська область, 63722, код ЄДРПОУ 04400386) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області щодо порушення строків розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати Петропавлівську сільську раду Куп`янського району Харківської області (вул. Червона, буд. 25 б, с. Петропавлівка, Куп`янський район, Харківська область, 63722, код ЄДРПОУ 04400386) прийняти рішення за клопотанням ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у встановлений законом строк із урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (вул. Червона, буд. 25 б, с. Петропавлівка, Куп`янський район, Харківська область, 63722, код ЄДРПОУ 04400386) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 227 (двісті двадцять сім) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (вул. Червона, буд. 25 б, с. Петропавлівка, Куп`янський район, Харківська область, 63722, код ЄДРПОУ 04400386) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 12 жовтня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов