Постанова

від 28.09.2021 по справі 280/59/19(сн/280/15/21)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 280/59/19(СН/280/15/21)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року року (головуючий суддя: Сіпака А.В.)по адміністративній справі № 280/59/19, розглянутої у порядку загального позовного провадження

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство "Пологівський олійноекстракційний завод" (далі - ПрАТ "Пологівський ОЕЗ") 04.01.2019 року звернувся до суду із позовом до відповідача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005304708 від 29.12.2018 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень - березень, травень 2017 року в розмірі 6 867 209 грн., та нараховано штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 716 802,25 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що його господарські операції із ТОВ ''ІНВЕРС ВС'' з надання послуг з переробки давальницької сировини (насіння соняшника в олію), фактично відбулися, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, з вартості послуг ПрАТ Пологівський ОЕЗ задекларувало суми податкових зобов`язань з ПДВ за січень-березень, травень 2017 року. У зв`язку з цим позивач доводив, що висновки контролюючого органу в акті перевірки від 14.12.2018 року №116/28-10-47-08/00384147 про удаваний характер операцій із вказаним контрагентом є безпідставними, як такі, що ґрунтуються на припущеннях.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 року, адміністративний позов задоволено, податкове повідомлення-рішення №0005304708 від 29.12.2018 року визнане протиправним та скасоване.

Постановою Верховного Суду від 01.02.2021 року за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС постановлені по справі судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ухвалою суду від 19.04.2021 року допущено заміну відповідача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39440996) його правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43968079), яке є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код юридичної особи 43141471) у відповідних сферах діяльності, який, в свою чергу, є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

У відзиві на позов відповідач посилається на неправомірність доводів позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року позов ПрАТ "Пологівський ОЕЗ" задоволено, податкове повідомлення-рішення №0005304708 від 29.12.2018 року визнане протиправним та скасоване.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального права, та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає, в зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач - ПрАТ Пологівський ОЕЗ зареєстроване 31.07.1995 року як юридична особа, основним видом діяльності є : 10.41. Виробництво олії та тваринних жирів, здійснює виробництво олій і шротів із соняшника або сої для власних потреб і на замовлення інших осіб, на праві власності має виробничі потужності, земельні ділянки, нерухоме та рухоме майно, використовує працю найманих працівників.

В період з 19.11.2018 року по 07.12.2018 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість операцій ПрАТ Пологівський ОЕЗ по взаємовідносинам з ТОВ ІНВЕРС ВС . за період діяльності січень - травень 2017 року

За результатами перевірки податковим органом 14.12.2018 року складений акт №116/28-10-47-08/03384147 , який містить висновки про наступні порушення ПрАТ Пологівський ОЕЗ : пп. а п.185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 6 867 209 грн., у т.ч. по періодах:січень 2017 року 850 581 грн., лютий 2017 року 1 673 407 грн., березень 2017 року 4 313 604 грн.,травень 2017 року - 29 617 грн.

Порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства контролюючий орган пов`язує з тим, що операції з постачання послуг з переробки давальницької сировини між позивачем (виконавець) та ТОВ ''ІНВЕРС ВС'' (замовник) на підставі договору від 23.12.2016 №2395/6 не мали реального змісту, оскільки давальницька сировина (насіння соняшника) від ТОВ ІНВЕРС ВС на переробку не передавалася, договір про переробку сировини є удаваним як укладений для приховування правочину щодо безоплатної передачі (надання) готової продукції (олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового) з метою ухилення від оподаткування.

На підставі висновків Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0005304708 від 29.12.2018 року, яким ПрАТ Пологівський ОЕЗ зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6 867 209 грн., та донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 716 802,25 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування визначає Податковий кодекс України (далі - ПК).

Відповідно до пп. ''а'' п.185.1 ст.185 ПК об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 86 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами п.186.1 ст.186 ПК місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

У відповідності до п.187.1 ст.187 , п.188.1 ст.188 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку;

база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Положеннями п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Приписами п. 200.1, 200.4 ст.200 ПК передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд першої інстанції,здійснивши аналіз чинного податкового законодавства, дійшов вірного висновку, що наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість, та як наслідок, формування від`ємного значення для отримання бюджетного відшкодування, і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг). Факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В той же час відповідно до п.201.1,201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПК, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити;

податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до приписів ст. 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із ч.1,2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у податковому обліку підлягають відображенню господарські операції, які фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в ст. 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Разом з тим норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Зідно матеріалів справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ ІНВЕРС ВС на підставі договору на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 23.12.2016 року № 2395/6.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору, Замовник (ТОВ ІНВЕРС ВС ) у строки та на визначених у договорі умовах зобов`язується поставити Виконавцю (позивачу) Сировину (соняшник), а також здійснити вибірку Продукції (соняшникової олії наливної та соняшникового шроту), а Виконавець зобов`язується переробити поставлену замовником Сировину, здійснити зберігання Продукції, а також відвантаження Замовнику продукції.

На підтвердження фактичного виконання господарської операції за вказаним договором позивачем під час перевірки контролюючому органу надані копії податкових накладних, маршрутних листів, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт, накладних, квитанції на приймання до переробки олійного насіння, банківські виписки про оплату, які містять обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону № 996-ХІV та пунктом 2.4 Положення, в розумінні вказаних Закону та Положення є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача, зокрема: отримання товару (соняшнику) від ТОВ ІНВЕРС ВС до позивача, його подальша переробка позивачем на власних виробничих потужностях на інший товар (олію соняшникову нерафіновану та шрот соняшниковий), зберігання та відвантаження позивачем, олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового для ТОВ ІНВЕРС ВС ;

Отримання позивачем грошових коштів від ТОВ ІНВЕРС ВС в якості оплати вартості виконаних позивачем, робіт з переробки товару (соняшнику), наданих послуг зі зберігання та навантаження олії соняшникової нерафінованої та шроту соняшникового).

Судом першої інстанції перевірені доводи відповідача про неможливість встановити джерело походження насіння соняшника у ТОВ ІНВЕРС ВС (самостійне вирощування, придбання тощо) та факт його перевезення до позивача, які обґрунтовані обставинами, встановленими під час перевірки контролюючим органом господарської діяльнос ті ТОВ ІНВЕРС ВС актом перевірки від 03.10.2018 №581/08-01-14-07/40408389 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІНВЕРС ВС з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з іншими контрагентами за період лютий - березень 2017 року.

При цьому дослідження реальності фінансово-господарської операції за договором на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 23.12.2016 року № 2395/6 з ПрАТ Пологівський ОЕЗ не здійснювалася , до акту не додані складені контролюючим органом акти, які засвідчують факт відмови ТОВ ІНВЕРС ВС від надання документів про придбання соняшнику, його транспортування і передачу на переробку позивачу із зазначенням переліку документів, які йому запропоновано надати, у відповідності до вимог ст.85.6 ПК України.

В акті перевірки від 03.10.2018 №581/08-01-14-07/40408389 відсутня інформація про встановлення контролюючим органом обставин здійснення цим або іншим контролюючим органом перевірок фінансово - господарської діяльності ТОВ ІНВЕРС ВС , як в цілому, так і по господарським операціям з іншими контрагентами, крім зазначених в акті, включаючи операції з набуття у власність чи користування соняшнику, організації його транспортування та передачі позивачу, з моменту його державної реєстрації як суб`єкта господарювання і до проведення поточної перевірки;

складання ТОВ ІНВЕРС ВС податкової звітності за фінансово - господарськими операціями з іншими суб`єктами господарювання, включаючи позивача, та аналізу її повноти, достовірності та підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку; даних про діяльність ТОВ ІНВЕРС ВС в інші періоди та з інших джерел, окрім зазначених у акті перевірки;

перелік та вид документів, які контролюючий орган вимагав надати ТОВ ІНВЕРС ВС до перевірки і чи входили до цього переліку документи про придбання соняшнику, його транспортування і передачу на переробку позивачу;

причини ненадання ТОВ ІНВЕРС ВС документів, які підтверджують придбання соняшнику, його транспортування та передачу на переробку позивачу (відсутність цих документів, небажання їх надавати тощо); складання контролюючим органом актів, що засвідчують факт відмови ТОВ ІНВЕРС ВС від надання документів про придбання соняшнику, його транспортування і передачу на переробку позивачу із зазначенням переліку документів, які йому запропоновано надати, у відповідності до вимог ст.85.6 ПК України; відношення первинних документів за операціями ТОВ ІНВЕРС ВС з контрагентами, які не відносяться до предмету перевірки;

спрямування (подальше використання) ТОВ ІНВЕРС ВС грошових коштів у розмірі 14 064 811,17 грн., отриманих від ТОВ Влада Інк у якості оплати вартості олії соняшникової наливної у кількості 642,82 тонн (виробленої позивачем у відповідності до умов Договору);

розпорядження ТОВ ІНВЕРС ВС рештою олії соняшникової наливної у кількості 1034,41 тонн та шротом соняшниковим у кількості 1495,34 тонн, отриманих ним від позивача у відповідності до умов Договору;

інформації про здійснення перевірки фінансово - господарської діяльності позивача.

Висновок контролюючого органу про відсутність у ТОВ ІНВЕРС ВС документів про придбання соняшнику, його транспортування і передачу ПрАТ Пологівський ОЕЗ , а також про безоплатну передачу позивачем ТОВ ІНВЕРС ВС олії соняшникової наливної у кількості 642,82 тонн, зроблений у зв`язку з ненаданням ТОВ ІНВЕРС ВС відповідних документів під час перевірки, предметом якої вони не були та обґрунтований приписами п.44.6 ст. 46 ПК України, а також наданням ТОВ Влада Інк отриманих у лютому - квітні 2017 року від ТОВ ІНВЕРС ВС посвідчень якості на олію рослинну наливом, виданих позивачем, до перевірки ГУ ДФС у Херсонській області.

При цьому контролюючий орган не вказав причин неможливості здійснювати ТОВ ІНВЕРС ВС господарську діяльність з придбання та перевезення насіння соняшнику та передачі його позивачу за допомогою наявних у нього ресурсів (приміщення за адресою місцезнаходження, грошових коштів, найманих працівників), а фінансово - господарська діяльність позивача при цьому не перевірялася.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутність реальності вчинення господарських операцій за вищезазначеним договором, пов`язується контролюючим органом лише з обставинами діяльності ТОВ ІНВЕРС ВС та інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання товарів, отриманих ТОВ ІНВЕРС ВС в результаті виконання договору, що є неприпустимим, як за законодавством України, так і за сталою практикою Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні аналогічних спорів, зокрема по справі №814/3617/14 від 26.01.2021 року.

В силу викладеного акт перевірки ТОВ ІНВЕРС ВС від 03.10.2018 №581/08-01-14-07/40408389 не є належним доказом, що підтверджує висновки відповідача про неможливість встановлення джерела походження соняшника у ТОВ ІНВЕРС ВС (зокрема, шляхом його придбання) та його перевезення як давальницької сировини, отриманої позивачем від ТОВ ІНВЕРС ВС .

Судом першої інстанції проаналізована інформація ,викладена у листі Управління інформаційно - аналітичної підтримки ГУ НП у Запорізькій області №1444/2/01-2018 від 04.09.2018, згідно якого транспортні засоби, відображені в поданих позивачем товарно-транспортних накладних, ніколи не виїжджали з Дніпропетровської області, м. Апостолове у період з 01.01.2017 року по 31.03.2017 року.

Із матеріалів справи вбачається, що лист Управління інформаційно - аналітичної підтримки ГУ НП у Запорізькій області від 04.09.2018 №1444/2/01-2018, направлений ГУ ДФС в Запорізькій області у відповідь на запит на отримання інформації під час перевірки ТОВ ІНВЕРС ВС , оформленої актом перевірки від 03.10.2018 №581/08-01-14-07/40408389, суду першої інстанції відповідачем не наданий.

В силу викладеного суд першої інстанції правомірно визнав лист неналежним доказом про неможливість встановити факт перевезення соняшнику ТОВ ІНВЕРС ВС до позивача.

Крім того, відповідно до п 1.3 та 1.4 Наказу МВС України № 1080/ДСК від 23.11.2012 Про затвердження Інструкції з використання системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж , який скасований Наказом МВС України від 13.06.2018 року № 497 Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми Гарпун інформаційно-телекомунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України комплекс відеофіксації транспортних засобів із розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх по розшукових реєстрах ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж (далі - комплекс) система цілодобового автоматизованого моніторингу руху автотранспорту із одночасною можливістю здійснювати перевірки за наявними базами обліку ОВС. Камери спостереження комплексу встановлюються на ділянці автодороги перед стаціонарним постом ДПС ДАІ на відстані, час проходження якої зафіксованим автомобілем дає можливість працівникам Державтоінспекції вжити достатніх заходів для його зупинки.

Згідно п. 3.8 та 6.2 вказаного наказу система ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж відслідковувала рух контрольних автомобілів. Фіксація транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами здійснювалася за такими категоріями: тип 0 - Угон транспортного засобу; тип 2 - втрачений, викрадений номерний знак; тип 3 - розшук правоохоронними органами; тип 4 - розшук майна боржника за даними Державної виконавчої служби України; тип 5 - розшук майна боржника; тип 7 - орієнтування чергових частин територіальних підрозділів ДАІ МВС України; тип 10 - локальне орієнтування, внесене на стаціонарних постах ДПС ДАІ МВС України.

В той же час, система ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж не здійснювала всеохоплюючий моніторинг руху всіх без виключення транспортних засобів по шляхам України, а можливість збирання та зберігання інформації не визначеної вищевказаними критеріями, не передбачена Наказом МВС України від 23.11.2012 № 1080/ДСК.

Відсутність інформації в системі ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж про пересування транспортних засобів, зазначених в наданих позивачем ТТН, за відсутності у нього пошукових критеріїв, визначених Наказом МВС України від 23.11.2012 № 1080/ДСК, вірно оцінена судом першої інстанції як така, що не може бути підставою для висновку про неможливість пересування такого транспортного засобу автошляхами України.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.01.2017 року по 31.03.2017 року (період перевезення насіння соняшнику згідно ТТН) була чинною Дислокація стаціонарних постів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України, затверджена Наказом МВС України від 04.05.2011 року № 177 Про організацію діяльності стаціонарних постів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС , якою, зокрема, визначені назви і місця розташування таких постів на території Запорізької і Дніпропетровської областей.

Згідно матеріалів справи відповідач не надав доказів того, що перевезення насіння соняшнику з Дніпропетровської області, м. Апостолове до Запорізької області, м. Пологи могло бути здійснене виключно шляхами, на яких був розташований хоча б один стаціонарний пост дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України.

Судом першої інстанції допитані в якості свідків зазначені у ТТН власники транспортних засобів, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які підтвердили перевезення вантажів автомобілями в інтересах ТОВ ІНВЕРС ВС з м. Апостолове Дніпропетровської області до м. Пологи Запорізької області.

Суд першої інстанції вірно вказав, що наявність дефектів змісту ТТН не можуть свідчити про нереальність здійснення певних господарських операцій, використавши судову практику у постановах Верховного суду від 11.09.2018 р. у справі №804/4787/16 , від 25.06.2019 року у справі №1240/1982/18, у яких зазначено, що висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної або наявності в неї певних недоліків.

Згідно Акту від 14.12.2018 №116/28-10-47-08/03384147, на підставі якого винесене оспорюване податкове повідомлення-рішення, під час перевірки відповідач використав дані інформаційно-аналітичних системах ДФС: ІТС Податковий блок ; Єдиний реєстр податкових накладних, Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України; ІТС Єдине вікно подання електронної звітності , а також Національної автоматизованої системи Головного сервісного центру МВС України НАІС ДДАІ та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також податкову інформацію, яка міститься в документах, зазначених в акті перевірки ТОВ ІНВЕРС ВС від 03.10.2018 №581/08-01-14-07/40408389.

Згідно висновків, викладених у постановах Верховного суду від 27.03.2018 р. у справі 816/809/17, від 25.09.2019 р. у справі №817/992/15, від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а, від 21.03.2018 р. у справі № 813/59/13-а, від 21.03.2018 р. у справі № 816/338/14, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Результати податкового контролю контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Висновки, які ґрунтуються лише на даних актів перевірок щодо спірних контрагентів, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Матеріали справи свідчать, що здійснюючи перевірку позивача, відповідач не дослідив, не встановив та не зазначив в Акті перевірки від 14.12.2018 №116/28-10-47-08/03384147 наявність у позивача необлікованого товару: насіння соняшнику, олії соняшникової або шроту соняшникового у кількості, що була передана ТОВ ІНВЕРС ВС ; наявність порушень правил бухгалтерського обліку під час обліку придбання сировини, виготовлення та реалізації продукції, в тому числі факту невідповідності кількості придбаної сировини, кількості виготовленої продукції та кількості реалізованої продукції; порушення порядку здійснення розрахунків, в тому числі фактів придбання сировини або реалізації продукції за заниженими або завищеними цінами, невідповідність руху грошових коштів заявленим підставам платежів тощо, під час перевірки позивача відповідач не вимагав здійснення інвентаризації товарно - матеріальних цінностей, що дало б йому змогу встановити джерело походження у самого позивача соняшникової олії та соняшникового шроту, які були передані позивачем ТОВ ІНВЕРС ВС .

Відповідач також не надав суду належних доказів щодо не здійснення ТОВ ІНВЕРС ВС господарської діяльності з моменту державної реєстрації у 2016 році і до моменту проведення у нього перевірки, оформленої актом перевірки ТОВ ІНВЕРС ВС від 03.10.2018 №581/08-01-14-07/40408389, а також інформації про здійснення перевірок такої діяльності контролюючими органами, що спростовує висновок контролюючого органу про неможливість встановити джерело походження насіння соняшника у ТОВ ІНВЕРС ВС (самостійне вирощування, придбання тощо) та факт його перевезення до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На необхідності доведення нікчемності правочину в судовому порядку вказує практика Верховного Суду у справі № 808/2140/13-а від 21.03.2018 р.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду з відповідним позовом, суд першої інстанції правомірно оцінив недоведеним належними та допустимими доказами висновок відповідача, що Договір між позивачем та контагентом є удаваним або вчинений для приховання іншого правочину - договору з безоплатної передачі (надання) позивачем ТОВ ІНВЕРС ВС готової продукції (олії соняшникової та шроту соняшникового), а також з метою приховування реальної бази оподаткування податком на додану вартість.

Викладене свідчить про правомірність скасування судом першої інстанції оскаржуваного податкового повідомлення- рішення №0005304708 від 29.12.2018 року .

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовані.

З урахуванням викладеного судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залшити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року по адміністративній справі № 280/59/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 28 вересня 2021 року, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 30 діб.

Повний текст постанови складений 08 жовтня 2021 року.

Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий