Постанова

від 06.10.2021 по справі 369/4892/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 369/4892/21 Номер провадження 22-ц/824/12772/2021 Головуючий у суді першої інстанції І.О. Фінагеєва Доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 06 жовтня 2021 року місто Київ

Номер справи 369/4892/21

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання: Сіра Ю.М.

учасники справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю

Торговий дім Купецький двір

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Купецький двір , подану представником Мельником Андрієм Володимировичем, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2021 року, постановлену у складі судді Фінагеєвої І.О. в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області, інформація про дату складення повної ухвали відсутня, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року ТОВ Торговий дім Купецький двір звернулось до Києво-Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алешко І.В., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко О.О., Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Біккінеєва І.А., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В., ОСОБА_8 , ТОВ Е-100 , про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року було частково задоволено заяву ТОВ Торговий дім Купецький двір про забезпечення позову у даній справі та в якості забезпечення позову накладено арешт на земельну ділянку площею 1,1962 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, кадастровий номер 3222485800:03:005:5467 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2345406332224), а також на земельну ділянку площею 1,8838 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, кадастровий номер - 3222485800:03:005:5468 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2345427732224). Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження, обтяження правами інших осіб, поділ, об`єднання вищевказаних земельних ділянок. В решті вимог заяви відмовлено.

10.06.2021 ТОВ Торговий дім Купецький двір звернулося до суду із заявою про роз`яснення судового рішення, а саме вищевказаної ухвали суду про забезпечення позову, у відповідності до вимог якої просило суд роз`яснити вказане судове рішення у частині визначення строку і порядку набрання ухвалою законної сили. Вказану заяву ТОВ Торговий дім Купецький двір мотивувало тим, що в порушення вимог ч.1 ст.260 ЦПК України судом в резолютивній частині ухвали суду від 31 травня 2021 року не було зазначено строку і порядку набрання нею законної сили. Заявник у поданій до суду заяві зазначав, що 09.06.2021 він звернувся до державного реєстратора Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області із заявами про державну реєстрацію обтяження, додатком до яких була вказана ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року про забезпечення позову у цивільній справі №369/4892/21, але реєстрація у визначеному законом порядку обтяжень, встановлених вказаною ухвалою суду, стала неможливою через відсутність у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації про набрання зазначеною вище ухвалою суду законної сили та її повного тексту з відміткою про набрання законної сили.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2021 року заяву ТОВ Торговий дім Купецький двір задоволено та роз`яснено, що ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ Торговий дім Купецький двір через свого представника Мельника А.В.подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та на неправильність висновків суду першої інстанції вимогам закону та обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначив, що висновки суду першої інстанції щодо набрання ухвалою суду про забезпечення позову законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційний судом, не ґрунтуються на вимогах закону, не відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм процесуального права. Зазначав, що такі висновки суду суперечать положенням статті 261 ЦПК України, у відповідності до якої ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відтак, враховуючи ту обставину, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року про забезпечення позову у справі була постановлена та проголошена судом у судовому засіданні 31.05.2021, то відповідно до вимог статті 261 ЦПК України вона набрала законної сили негайно після її проголошення.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ Торговий дім Купецький двір - Мельник А.В. підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд про її задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у ній.

Інші учасники справи та їх представники у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися, причини неявки суду не повідомили.

Крім того, на адресу Київського апеляційного суду від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Алешко І.В. та Джуринської Л.В., а також приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Біккінеєвої І.А. надійшли клопотання про проведення розгляду справи за їх відсутності.

Від інших учасників справи та їх представників будь-яких заяв або клопотань щодо неможливості розгляду справи у суді апеляційної інстанції та відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності нез`явившихся осіб, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, задовольняючи подану ТОВ Торговий дім Купецький двір заяву про роз`яснення судового рішення - ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року, суд першої інстанції виходив з того, що у системному тлумаченні окремих положень Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. При цьому, суд зауважив, що у разі подання апеляційної скарги така ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Водночас, звернув увагу на те, що у відповідності до вимог чинного законодавства ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Переглянувши вказану ухвалу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а саме щодо наданих судом роз`яснень у частині строку і порядку набрання законної сили постановленою у даній справі ухвалою суду про забезпечення позову, з огляду на таке.

Положеннями статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною шостою та сьомою статті 153 ЦПК України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, яка відповідно до вимог ч.11 ст. 153, п.3 ч.1 ст.353 ЦПК України підлягає апеляційному оскарженню.

Встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року було частково задоволено заяву ТОВ Торговий дім Купецький двір про забезпечення позову у даній справі та в якості забезпечення позову накладено арешт на земельну ділянку площею 1,1962 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, кадастровий номер 3222485800:03:005:5467 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2345406332224), а також на земельну ділянку площею 1,8838 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, кадастровий номер - 3222485800:03:005:5468 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2345427732224). Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження, обтяження правами інших осіб, поділ, об`єднання вищевказаних земельних ділянок. В решті вимог заяви відмовлено.

Так, положення статті 258 ЦПК України визначають ухвалу суду як одну з форм судового рішення та встановлюють, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

У частині першій статті 260 ЦПК України визначено, що ухвала суду, яка викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Так, зі змісту ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року про забезпечення позову у справі убачається, що судом на виконання вимог підпункту б пункту 4 частини першої статті 260 ЦПК України в резолютивній частині даної ухвали було зазначено лише строк і порядок її оскарження. Інформація про строк і порядок набрання ухвалою законної сили у її резолютивній частині не зазначена.

У зв`язку із наведеним 10.06.2021 представник ТОВ Торговий дім Купецький двір подав до суду заяву про роз`яснення судового рішення, а саме вищевказаної ухвали суду. У поданій заяві представник посилався на неможливість виконання вказаної ухвали суду про забезпечення позову, оскільки державним реєстратором заявнику було відмовлено у її прийнятті та виконанні у зв`язку із відсутністю в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації про набрання вказаною ухвалою суду законної сили та повного тексту такої ухвали суду з відміткою про набрання нею законної сили.

Статтею 271 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Тлумачення статті 271 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового рішення. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

У пункті 32 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою (необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю).

Діюче процесуальне законодавство визначає, що судове рішення суду повинно бути зрозумілим, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. В силу зазначеної норми процесуального права, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.

Суть роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Отже, з урахуванням тієї обставини, що ухвала суду про забезпечення позову, яка за своєю природою є однією із форм судового рішення, та підлягає виконанню, то вона у разі необхідності на підставі статті 271 ЦПК України може бути роз`яснена судом.

Убачається, що підставою для звернення заявника до суду першої інстанції із заявою про роз`яснення ухвали суду від 31 травня 2021 року слугували труднощі, які виникли під час її пред`явлення до виконання державному реєстратору.

Задовольняючи заяву про роз`яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до системного тлумачення окремих положень Цивільного процесуального кодексу України ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку визначеного законом на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення у справі.

З такими висновками погоджується й суд апеляційної інстанції.

Так, за правилами статті 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом .

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Глава 10 Розділу І Цивільного процесуального кодексу України, яка регулює порядок вирішення питання про забезпечення позову, не містить положень щодо порядку і строку набрання законної сили ухвали за наслідками розгляду вказаного питання.

Варто зауважити, що за положеннями діючого процесуального законодавства слід розрізняти два види ухвал, які можуть бути постановлені судом першої інстанції: 1) ухвали, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, та 2) ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду. Вичерпний перелік ухвал, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, міститься в статті 353 ЦПК України. Відповідно і строк набрання законної сили ухвалою залежить від того, чи належить вона до першого чи другого виду. Ухвали, що оскаржуються окремо від рішення суду, набирають законної сили відповідно до статті 354 ЦПК (тобто після закінчення строку для подання апеляційної скарги), а ухвали, які не можуть бути оскаржені окремо від рішення, набирають чинності негайно після їх проголошення.

Таким чином, ухвала суду, як окрема форма судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, тобто через 15 днів з моменту її проголошення або підписання, або ж після розгляду справи апеляційним судом, якщо на таку апеляційну скаргу було подано апеляційну скаргу та її не скасовано (для ухвал, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду).

Пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Згідно з пунктом 11 статті 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Отже, вищенаведеними положеннями процесуального закону встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову у цивільній справі оскаржується в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог частини першої статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з вимогами статті 384 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, виходячи із вищевикладених норм процесуального права, суд першої інстанції, роз`яснивши, що ухвала Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована, дійшов правильного висновку щодо порядку і строку набрання нею законної сили, чим не допустив будь-яких порушень вимог процесуального права.

Крім того, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про виконання вищевказаної ухали, яка набрала законної сили, строк її пред`явлення до примусового виконання не закінчився, а резолютивна частина викладена таким чином, що може утруднити її виконання, у суду були наявними підстави для задоволення поданої позивачем заяви про роз`яснення судового рішення у порядку статті 271 ЦПК України.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на той факт, що в силу приписів частини першої статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Положеннями частини першої статті 4 Закону України Про виконавче провадження встановлені вимоги до виконавчого документа, у якому повинно бути зазначено, зокрема, дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Тому, таке судове рішення повинне бути виконано незалежно від того, чи набрало воно вже законної сили, за виключенням випадку його скасування судом вищої інстанції або інших випадків, передбачених законом.

Зі змісту резолютивної частини ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2021 року убачається, що судом було зазначено про негайне виконання вказаної ухвали суду в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Викладені заявником у апеляційній скарзі доводи щодо інакшого тлумачення положень процесуального закону у частині набрання ухвалами суду законної сили колегія суддів не може взяти до уваги, так як вони не ґрунтуються на вимогах процесуального закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.

Оскільки за насідками апеляційного розгляду будь-яких порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи нічим не обґрунтовані та висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала місцевого суду у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до вимог пункту 21 частини першої статті 353 та пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про роз`яснення судового рішення у справі касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2021 року залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Купецький двір , подану представником Мельником Андрієм Володимировичем, без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 11.10.2021.

Судді:

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна