Ухвала

від 12.10.2021 по справі 758/14046/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14046/21

У Х В А Л А

про скасування арешту на майно

12 жовтня 2021 року Слідчий суддя Подільського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_2 , представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Києві клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Астон Люкс», Товариства з обмеженою відповідальністю « Будінжиніринг Інвест» про скасування арешту на майно,-

В С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду м.Києва звернулися в порядку ст.174 КПК України з клопотанням товариство з обмеженою відповідальністю «Астон Люкс», Товариство з обмеженою відповідальністю « Будінжиніринг Інвест» про скасування арешту на майно.

Клопотання про арешт майна подане та підписане ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні СВ Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві знаходиться кримінальне провадження № 42021101070000037 від 03.03.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року було задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021101070000037 від 03.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, а саме:-накласти арешт на грошові кошти в розмірі 3 856 314,21 грн., які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , що належать ТОВ «Астон Люкс» (ЄДРПОУ 41024509), № НОМЕР_2 , що належать ТОВ «Будінжиніринг Інвест» (ЄДРПОУ 43324051), № НОМЕР_3 , що належать ОСОБА_4 , відкритий в банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_6 , відкритий в банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , що належать ОСОБА_7 , які відкриті в банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; № НОМЕР_7 , що належать ТОВ «Алків-С», відкритий в банку АТ «ОТП БАНК» та визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, в частині витрат, шляхом зупинення видаткових операцій за винятком операцій, пов`язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів до бюджету або державних цільових фондів, так само по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на державне пенсійне страхування, видатків пов`язаних з виплатою заробітної плати.

Вважає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки відносно заявника не здійснюються жодні досудові розслідування, вказані Товариства не мають ознак фіктивності, є реально діючими, здійснюють господарську діяльність за законодавством України та не займаються легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом.

Прокурором не встановлено та в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних обставин та доказів, що свідчать, що арештоване майно, а саме грошові кошти, є речовим доказом у даному кримінальному провадженні та про те, що у разі не вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження таке майно буде втрачене чи втратить свої властивості як доказ у кримінальному провадженні.

Тобто, вказані обставини свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно Заявника, а отже порушення вказаних вище вимог статтей 132 та 173 Кримінального процесуального кодексів України.

Вказане свідчить про те, що застосований спосіб забезпечення кримінального провадження явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя не вказав, яким саме із критеріїв, що допускають можливість арешту майна, відповідають арештовані кошти, не перевірив наявності підстав для накладення арешту, а обмежився лише формальним посиланням на доведеність таких підстав.

Окрім того, слідчий суддя не врахував також обставин, передбачених ч. 2 ст. 173 Кримінального процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про арешт майна, згідно ч. 2 ст. 173 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя повинен враховувати, зокрема наслідки арешту майна для інших осіб.

Внаслідок арешту грошових коштів Товариств, фактично було заборонено здійснювати видаткові операції з банківських рахунків останніх, чим заблоковано їх підприємницьку діяльність, оскільки унеможливлено розрахунок з контрагентами. Крім того вказане порушує права працюючого трудового колективу Товариств на отримання заробітної плати, що є неприпустимим.

В судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 , клопотання підтримала з підстав наведених в ньому просила його задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, про що міститься розписка про виклик в матеріалах справи

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього документи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві знаходиться кримінальне провадження № 42021101070000037 від 03.03.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року було задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021101070000037 від 03.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, а саме:

- накласти арешт на грошові кошти в розмірі 3 856 314,21 грн., які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , що належать ТОВ «Астон Люкс» (ЄДРПОУ 41024509), № НОМЕР_2 , що належать ТОВ «Будінжиніринг Інвест» (ЄДРПОУ 43324051), № НОМЕР_3 , що належать ОСОБА_4 , відкритий в банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_6 , відкритий в банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , що належать ОСОБА_7 , які відкриті в банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; № НОМЕР_7 , що належать ТОВ «Алків-С», відкритий в банку АТ «ОТП БАНК» та визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, в частині витрат, шляхом зупинення видаткових операцій за винятком операцій, пов`язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів до бюджету або державних цільових фондів, так само по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на державне пенсійне страхування, видатків пов`язаних з виплатою заробітної плати.

Відповідно до постанови прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 від 05.05.2021 року грошові кошти в розмірі 3 856 314,21 грн., які знаходяться та можуть надійти на зазначені рахунки, що належать ТОВ «Астон Люкс» (ЄДРПОУ 41024509), ТОВ «Будінжиніринг Інвест» (ЄДРПОУ 43324051), ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ «Алків-С» визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, при цьому прокурором не було зазначено та надано доказів про безпосереднє надходження вказаної суми грошових коштів на рахунок Заявника.

Згідно ч. 1 ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Для накладення арешту на майно з метою збереження речового доказу у кримінальному провадженні необхідна належним чином доведена прокурором та встановлена слідчим суддею сукупність двох обставин майно повинно бути речовим доказом (відповідати критеріям, зазначеним у ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України) та повинна існувати реальна загроза того, що у разі не вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, даний доказ буде втрачений чи втратить свої властивості як доказу. Саме лише визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні чи можливість втрати майна, яке визнано доказом, не є достатньою підставою для накладення арешту на таке майно.

Між тим, прокурором не встановлено що арештоване майно, а саме грошові кошти, є речовим доказом у даному кримінальному провадженні та про те, що у разі не вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження таке майно буде втрачене чи втратить свої властивості як доказ у кримінальному провадженні.

Тобто, вказані обставини свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно Заявника, а отже порушення вказаних вище вимог статтей 132 та 173 Кримінального процесуального кодексів України.

Вказане свідчить про те, що застосований спосіб забезпечення кримінального провадження явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Частинами 1 та 2 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ст. 8 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Водночас, статтями 7, 16 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

27 березня 2019 року в рамках справи № 202/1452/18, провадження № 14-559 цс18 Велика Палата Верховного Суду підтвердила раніше сформовану правову позицію та зазначила, що у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.

Внаслідок арешту грошових коштів Товариств, фактично було заборонено здійснювати видаткові операції з банківських рахунків останніх, чим заблоковано їх підприємницьку діяльність, оскільки унеможливлено розрахунок з контрагентами.

Крім того вказане порушує права працюючого трудового колективу Товариств на отримання заробітної плати, що є неприпустимим.

Між тим, ст. 28 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.

Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 Кримінального процесуального кодексу України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

За наведених підстав, клопотання є обґрунтоване таке що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Астон Люкс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжиніринг Інвест» про скасування арешту на майно задовольнити.

Скасувати арешт на грошові кошти в розмірі 3 856 314,21 грн., які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 , що належать ТОВ «Астон Люкс» (ЄДРПОУ 41024509), № НОМЕР_2 , що належать ТОВ «Будінжиніринг Інвест» (ЄДРПОУ 43324051), № НОМЕР_3 , що належать ОСОБА_4 , відкритий в банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_6 , відкритий в банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , що належать ОСОБА_7 , які відкриті в банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; № НОМЕР_7 , що належать ТОВ «Алків-С», відкритий в банку АТ «ОТП БАНК» та визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, в частині витрат, шляхом зупинення видаткових операцій за винятком операцій, пов`язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів до бюджету або державних цільових фондів, так само по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на державне пенсійне страхування, видатків пов`язаних з виплатою заробітної плати.

Ухвала про скасування арешту майна підлягає негайному виконанню, а майно на яке накладений арешт підлягає негайно поверненню його власнику.

Ухвала остаточна оскарженню не підлягає.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. КиєваОСОБА_1