Постанова

від 12.10.2021 по справі 689/20/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 689/20/20

провадження № 61-9301св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки

за касаційною скаргою першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 березня 2021 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) від 01 серпня 2017 року № 22-15513-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6825882600:03:007:0257, для ведення особистого селянського господарства;

витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6825882600:03:007:0257, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Виноградівської сільської ради, яка входить до Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури посилався на те, що наказом ГУ Держгеокадастру від 01 серпня 2017 року № 22-15513-СГ затверджено проєкт землеустрою, який розроблений на підставі наказу від 09 грудня 2016 року № 22-32642-СГ, щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,0000 га кадастровий номер 6825882600:03:007:0257, яка знаходиться за межами населених пунктів Виноградівської сільської ради і входить до складу Баламутівської сільської ради, та надано її у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі наказу 01 серпня 2018 року № 22-15513-СГ державний реєстратор Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвська М. В. зареєструвала право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

03 жовтня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужив зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 жовтня 2017 року № 22-21524-СГ ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6823087000:11:005:0009 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ялинівської сільської ради.

При повторному зверненні до ГУ Держгеокадастру ОСОБА_1 не повідомив про те, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, ОСОБА_1 незаконно приватизував земельну ділянку з кадастровим номером 6825882600:03:007:0257, оскільки він вже використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_2 придбав спірну земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати. У зв`язку з цим прокурор просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області рішенням від 02 грудня 2020 року позов задовольнив. Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру від 01 серпня 2017 року № 22-15513-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6825882600:03:007:0257, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Виноградівської сільської ради, яка входить до Баламутівської сільської ради. Витребував у ОСОБА_2 на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 6825882600:03:007:0257. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі - на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядження землями державної власності.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення

У грудні 2020 року представник ОСОБА_2 - Сергійчук Ю. В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Городоцької місцевої прокуратури на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області ухвалою від 16 грудня 2020 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовив.

Суд першої інстанції мотивував зазначену ухвалу тим, що позов задоволено у повному обсязі, а тому немає підстав для стягнення на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Хмельницький апеляційний суд постановою від 22 березня 2021 року рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2020 року залишив без змін. Змінив розподіл судових витрат. Стягнув з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 14 726,40 грн.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що на час видання ГУ Держгеокадастру оспорюваного наказу від 01 серпня 2017 року № 22-15513-СГ ОСОБА_1 ще не використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки ні наказу повноважного органу про надання йому у власність земельної ділянки за цим видом використання, ні зареєстрованого права власності на земельну ділянку не було. Тому суд дійшов висновку, що немає правових підстав для визнання цього наказу незаконним.

При цьому суди виходив з того, що ОСОБА_1 повторно скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки з кадастровими номером 6823087000:11:005:0009, а не земельної ділянки з кадастровим номером 6825882600:03:007:0257, яка була відчужена ОСОБА_2 , і саме цю ділянку позивач просив витребувати на користь держави. Водночас позовні вимоги заявлено щодо земельної ділянки, яка була отримана вперше.

Також суд дійшов висновку, що апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову в ухваленні додаткового рішення не підлягає задоволенню, оскільки у зв`язку із задоволенням позову не було підстав для стягнення витрат на користь ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, а відповідно і для ухвалення додаткового рішення.

Водночас апеляційний суд ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову здійснив розподіл судових витрат та стягнув з прокуратури на користь ОСОБА_2 судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У червні 2021 року перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 березня 2021 року в частині задоволення вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні цих витрат.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 379/1487/18.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Всупереч статті 137 ЦПК України ОСОБА_2 та його представником такі заяви ні в письмовому, ні в усному вигляді не подавались, що підтверджується протоколами судових засідань від 15 вересня, 29 жовтня та 02 грудня 2020 року.

Посилання апеляційного суду на заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Сергійчука Ю. В. про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000, грн як на таку, що подана до судових дебатів у суді першої інстанції є помилковим, оскільки в дійсності ця заява подана до суду 07 грудня 2020 року, що підтверджується звітом про передачу судової справи раніше визначеному складу суду та протоколу передання судової справи раніше визначеному складу суду.

Крім того, подання такої заяви можливе протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду і лише за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, в свою чергу адвокатом відповідача та самим відповідачем таких дій не вчинено. Оскільки, протягом зазначеного процесуального строку заява відповідачем та його представником у суді першої інстанції не подавалась, тому заява представника відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, є такою, що подана після закінчення судових дебатів, та підлягала залишенню без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

17 серпня 2021 року справа № 689/20/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат встановив такі обставини.

Правничу допомогу ОСОБА_2 у цій справі надавав адвокат Сергійчук Ю. В. на підставі ордера від 28 лютого 2020 року серії ХМ № 042534.

02 грудня 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сергійчук Ю. В. подав до суду заяву про розмір витрат, які ОСОБА_2 має сплатити у зв`язку з розглядом справи та опис робіт виконаних адвокатом.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу до заяви подано договір про надання правової допомоги від 27 лютого 2020 року, додатком 1 до договору про вартість послуг від 27 лютого 2020 року, рахунок-фактуру від 02 грудня 2020 року № 01-27/02/20, акт приймання-передачі наданих послуг від 02 грудня 2020 року з описом робіт (наданих послуг).

При цьому, апеляційний суд встановив, що прокурор не подавав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановив апеляційний суд 02 грудня 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сергійчук Ю. В. подав до суду заяву про розмір витрат, які ОСОБА_2 має сплатити у зв`язку з розглядом справи та до заяви додав договір про надання правової допомоги від 27 лютого 2020 року, додатком 1 до договору про вартість послуг від 27 лютого 2020 року, рахунок-фактуру від 02 грудня 2020 року № 01-27/02/20, акт приймання-передачі наданих послуг від 02 грудня 2020 року з описом робіт (наданих послуг).

Зазначена заява за візою судді приєднана до матеріалів справи, що також підтверджується протоколом судового засідання від 02 грудня 2020 року.

Крім того, після ухвалення судового рішення, а саме 04 грудня 2020 року адвокат Подлюка А. А. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення до якої додав детальний опис робіт виконаних адвокатом та квитанцію про оплату наданих послуг від 04 грудня 2020 року.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що представник ОСОБА_2 - адвокат Сергійчук Ю. В. у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК Україниподав до суду першої інстанції докази про розмір витрат, які відповідач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовають та не свідчать про порушення апеляційними судом норм процесуального права при розподілі витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені апеляційним судом, оскаржувана постанова не суперечить правовому висновку , який зазначений в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 березня 2021 року в частині стягнення з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов