Постанова

від 07.10.2021 по справі 627/353/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 жовтня 2021 року

м. Харків

справа № 627/353/20

провадження № 22-ц/818/2476/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Проневича Д.О.,

учасники справи:

позивач - Приватна Агрофірма Ватал ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року в складі судді Вовк Л.В .,

у с т а н о в и в:

В травні 2020 року Приватна Агрофірма Ватал (далі - ПА Ватал ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що 28 березня 2005 року між ПА Ватал та ОСОБА_1 укладено є договір оренди землі № 250/1160-к строком на 15 років, предметом якого земельна ділянка площею 3,2554 ге, у тому числі ріллі площею 3,1568 га, кадастровий номер 6323583200:01:000:0470, та сіножатей площею 0,0986 га, кадастровий номер 6323583200:04:000:1134.

Вказаний договір оренди землі зареєстровано 04 травня 2006 року в Краснокутському районному відділі Харківської філії ДП Центр ДЗК .

Вважаючи, що строк дії договору сплинув в березні 2020 року, ОСОБА_1 установила межові знаки на земельній ділянці, які перешкоджають здійснювати комплекс весняно - польових робіт, у зв`язку з чим ПА Ватал понесено витрати на обробку землі у розмірі 37944,98 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ПА Ватал просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 3,2554 га, у т.ч. ріллі площею 3,1568 га, кадастровий номер 6323583200:01:000:0470, та сіножатей площею 0,0986 га, кадастровий номер 6323583200:04:000:1134, шляхом демонтажу межових знаків, стягнути витрати на обробку землі у розмірі 37944,98 грн та судові витрати.

Заочним рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року позов ПА Ватал задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою загальною площею 3,2554 га, у тому числі ріллі площею 3,1568 га, кадастровий номер 6323583200:01:000:0470, та сіножатей площею 0,0986 га, кадастровий номер 6323583200:04:000:1134, шляхом демонтажу межових знаків.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПА Ватал витрати, понесені ПА Ватал на обробку землі у розмірі 37 944,98 грн та 4 204,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що строк дії договору оренди земельної ділянки визначений моментом його державної реєстрації та закінчується у травні 2021 року, а тому відповідачкою неправомірно розміщено межові знаки на спірній земельній ділянці, чим порушується право оренди позивача. Оскільки внаслідок неправомірних дій ПА Ватал здійснено витрати на обробку землі у сумі 37 944,98 грн, вказані збитки підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

23 січня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір оренди має специфічну природу і роком користування орендованою земельною ділянкою є господарський рік з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Оскільки орендна плата сплачується з 2005 року, договір закінчив свою дію у 2019 році. Зазначала, що виходячи з значення справи для сторін та ціни позову вказана справа не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Вказувала про відсутність підстав для зобов`язання зняття межових знаків з двох земельних ділянок, оскільки межові знаки було встановлено виключно на ріллі.

13 квітня 2021 року ПА Ватал подала відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду першої інстанції просила залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що договір оренди земельної ділянки набув чинності саме з моменту проведення державної реєстрації, а тому він є чинним до 04 травня 2021 року. Висновок спеціаліста в галузі бухгалтерського обліку та аудиту від 18 січня 2021 року не є належним доказом по справі, оскільки складений без врахування усіх первинних документів та спростовується висновком експертів Харківського науково - дослідному експертно - криміналістичного центру міністерства внутрішніх справ України (далі- Харківського НДЕКЦ МВС) від 09 березня 2021 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга, четверта, п`ята статті 263 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,2554 га, кадастровий номер 6323583200:01:000:0470, та сіножатей площею 0,0986 га кадастровий номер 6323583200:04:000:1134, які розташовані на території Козіївської сільської ради КСП Козіївське , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 27 серпня 2003 року, серія ЯЕ 786149 (а. с. 7, т. 1).

28 березня 2005 року між ПА Ватал та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №250/1160-к, відповідно до умов якого вказана земельна ділянка передана в оренду строком на 15 років (а. с. 6, т. 1).

В пункті 41 договору оренди землі зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації.

Пунктом 29 даного договору передбачено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Договір зареєстровано Краснокутським районним відділом Харківської філії ДП Центр ДЗК 04 травня 2006 року за № 040669900224.

07 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до ПА Ватал з заявою про відмову у продовженні договору оренди та укладанні Додаткової угоди, посилаючись на закінчення строку дії договору 28 березня 2019 року (а. с. 8, т 1).

Листом від 19 березня 2020 року ПА Ватал повідомлено про закінчення строку дії договору у травня 2021 року.

08 квітня 2020 року та 22 квітня 2020 року ПА Ватал звернулася до ОСОБА_1 з вимогою прибрати межові знаки, виставлені на спірній земельній ділянці, та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, оскільки вони перешкоджають виконанню комплексу весняно- польових робіт (а. с. 9, 14-15, т. 1 ).

17 квітня 2020 року ОСОБА_1 повідомила ПА Ватал , що межові знаки нею використано для розмітки земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди, який сплинув 28 березня 2020 року (а. с. 13, т. 1).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України)).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (частини перша, друга статті 631 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із частиною першою статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)).

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п`ята статті 126 ЗК України).

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону № 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 Закону № 161-XIV договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17, від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17.

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) зроблено висновок про те, що …Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. … Реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору .

За таких обставин, встановивши, що укладений між ОСОБА_1 та ПА Ватал договір оренди земельної ділянки, який передбачає відлік строку оренди з моменту державної реєстрації цього договору, а така державна реєстрація відбулась лише 04 травня 2006 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, оскільки п`ятнадцятирічний строк дії договору оренди почав свій перебіг з моменту державної реєстрації і закінчується 04 травня 2021 року.

Щодо вимог про стягнення шкоди суд виходить з такого.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПА Ватал посилається на те, що на посів протягом полових робіт у 2019 році та весняних польових робіт у 2020 році понесено витрати у розмірі 37944,92 грн , з яких дискування 2 рази кожен по 1188,68 грн, оранка -262,32 грн, послуги по внесенню аміака - 1736,24 грн, вартість аміаку - 4110,12 грн, вартість насіння - 27458,92 грн.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано калькуляцію витрат на оранку трактором Кейс на площі 3,1568 га у сумі 2262,32 грн, калькуляцією витрат на дискування трактором Кейс на площі 3,1568 га у сумі 1188,69 грн, бригадний наряд по ТВ БД Козіївка ; розрахунок вартості оплати праці на обробіток ґрунту та посіви озимини 2019 року по ПА Ватал ; витяг по нарахуванню амортизації за жовтень 2019 року; договір №144/С постачання нафтопродуктів від 29 травня 2019 року; видаткові накладні № 5746 від 16 вересня 2019 року, № 360001 від 25 березня 2020 року, № 75 від 10 лютого 2020 року; платіжні доручення № 1073 від 25 вересня 2019 року, № 300 від 26 вересня 2019 року, № 309 від 27 вересня 2019 року, № 1100 від 02 жовтня 2019 року, № 234 від 24 березня 2020 року, № 233 від 24 березня 2020 року; накладну № 6044 від 20 вересня 2019 року; договір № 27-02/20 про надання послуг від 27 лютого 2020 року; акти здачі -приймання робіт (надання послуг) № 7 від 24 березня 2020 року, № 16 від 31 березня 2020 року; наряд - замовлення № 7 від 26 березня 2020 року; договір поставки № 090101 від 09 січня 2020 року; додаткову угоду до договору поставки № 090101 від 09 січня 2020 року, специфікацією № 360 від 17 березня 2020 року до Договору поставки; договір поставки №100201 від 10 лютого 2020 року; акт звірки взаєморозрахунків за період 01 січня 2020 року по 26 червня 2020 року (а. с. 41-81, т. 1).

Відповідно до частини першої статті 211 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно із частинами першою, другою статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на особу лише за наявності складу правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Позивачем не надано доказів, що витрати за проведені роботи були ним понесені саме внаслідок дій відповідача, а не задля отримання запланованого урожаю на спірній земельній ділянці та були необхідними для позивача за звичайних умов у рамках виконання договору.

За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для стягнення 37944,92 грн збитків.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції у частині вирішення спору про стягнення збитків підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про залишення позову без задоволення.

Доводи ПА Ватал , що розмір збитків належним чином підтверджений висновком експертної установи, є необґрунтованими, оскільки як вбачається з описової частини висновку експерта Харківського НДЕКЦ МВС від 09 березня 2021 року, питання кваліфікації витрат в якості збитків не входить до повноважень експерта, оскільки є питанням права, а тому дослідження проводиться виключно щодо документального підтвердження витрат, зазначених в калькуляціях та наданих первинних документів в межах спеціальних знань експерта економіста та відповідно до експертного завдання

Доводи ОСОБА_1 про те, що вказана справа не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову;2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем пред`явлено вимогу немайнового характеру про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та майнову вимогу про стягнення 37944,98 грн, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому дана справа не входить до категорії справ, які можуть розглядатися виключено в загальному позовному провадженні.

Також, суд враховує, що справа розглядалась з повідомленням учасників справи, ОСОБА_1 була своєчасно повідомлення про дати судових засідань, проте до ухвалення рішення з запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачка до суду першої інстанції не зверталась.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом наведених положень процесуального закону, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються: за подачу позивачем позовної заяви - в розмірі 4202 грн (а. с. 4, 37, т. 1), за подачу відповідачкою апеляційної скарги - в розмірі 6306 грн (а. с. 187, т. 1).

Враховуючи, що рішення суду скасовано в частині задоволення майнових вимог, судовий збір, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПА Ватал , становить 2102 грн, з ПА Ватал на користь відповідачки становить 3153 грн.

Таким чином, ПА Ватал , на яку покладається більша сума судових витрат, має бути відшкодована відповідачці різниця між зазначеними сумами, що становить 9315,32 грн (12881,49 - 3566,17).

З урахуванням викладеного, на підставі частини десятої статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню різниця понесених судових витрат у розмірі 1051 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року у частині вирішення спору про стягнення витрат на обробку землі скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.

Позов Приватної агрофірми Ватал до ОСОБА_1 про стягнення витрат на обробку землі у розмірі 37944,98 грн залишити без задоволення.

Стягнути з Приватної агрофірми Ватал (ідентифікаційний код юридичної особи 30653974, місцезнаходження юридичної особи: 62040, Харківська область, Краснокутський район, село В`язова, вулиця Леніна, будинок 7) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Краснокутським РВ УМВС України в Харківській області 19 січня 1995 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2021 року.

Головуючий А.В. Котелевець

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина