Рішення

від 11.10.2021 по справі 755/6452/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/6452/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України за участю третьої особи голови комісії з припинення Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України Рябінчука Михайла Валентиновича про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду з позовною заявою до Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України за участю третьої особи голови комісії з припинення Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України Рябінчука Михайла Валентиновича про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що з 16 січня 2012 року позивач працювала в Державній установі Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України за строковим трудовим договором на посаді наукового співробітника науково-організаційного відділу. 17 листопада 2020 року позивач була звільнена з роботи, у зв`язку із розірванням строкового трудового договору на її вимогу, з підстав порушення відповідачем законодавства про працю, колективного або трудового договору, згідно з нормами ст.39 КЗпП України, а саме тривала (понад 10 місяців) невиплата роботодавцем заробітної плати. На день звільнення роботодавець з позивачем не розрахувався, чим завдав позивачу моральної шкоди. У зв`язку з чим просить стягнути з Державної установи Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України невиплачену заробітну плату при звільненні у розмірі 60 433,84 грн., яка складається із: заробітної плати за період з 01 січня по 17 листопада 2020 року у розмірі 48 026,28 грн., заробітної плати за перебування у щорічній відпустці за липень 2020 року у розмірі 2 184,48 грн., заробітної плати за перебування у щорічній відпустці за серпень 2020 року у розмірі 4 368,96 грн., та компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку у розмірі 5 854,12 грн., у відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

20 квітня 2021 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні та відшкодування моральної шкоди залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10 серпня 2021 року ухвалою суду витребувано у Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України (02099, пров. Волго-Донський, 3, м. Київ): належним чином завірену копію штатного розпису інституту за 2019 рік із зазначенням: професії (посади) ОСОБА_1 ; тарифного коефіцієнту за посадою позивача згідно з Єдиною тарифною сіткою розрядів та коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298; довідку про розмір посадового окладу та щомісячної надбавки за науковий стаж позивача у 2019 році; належним чином завірену копію Колективного договору між Державною установою Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України та трудовим колективом Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України на 2013-2017 роки; належним чином завірену копію бухгалтерського розрахунку розміру заробітної плати за час надання щорічної відпусток позивачу у 2020 році; належним чином завірену копію бухгалтерського розрахунку розміру грошової компенсації за невикористані відпустки при звільненні позивача.

Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

16 січня 2012 року позивача прийнято на роботу посаду старшого лаборанта 1 кат. сектору науково-дослідного супроводу доступу до публічної інформації Державної установи Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України (а.с. 11-14).

З 01 квітня 2017 року у зв`язку із реорганізацією сектору нормативно-методичного та інформаційного забезпечення діяльності здорового способу життя шляхом його приєднання до науково-організаційного відділу позивач перебувала на посаді наукового співробітника науково-організаційного відділу (11-14).

17 листопада 2020 року наказом Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України №30-к позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням за ст.39 КЗпП України (а.с. 15).

Згідно табелів обліку робочого часу та наказу Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України від 30 червня 2020 року № 11-в про надання відпусток за січень 2020 року позивачем відпрацьовано 21 робочий день, за лютий 2020 року - 15 робочих днів та 5 днів була відсутня у зв`язку із оплачуваною тимчасовою непрацездатністю, за березень 2020 року - 21 робочий день, за квітень 2020 року - 21 робочий день, за травень 2020 року - 19 робочих днів, за червень 2020 року - 20 робочих днів, за липень 2020 року - 11 робочих днів та 4 календарні дні перебувала у щорічній додатковій відпустці (з 16.07.2020 до 19.07.2020 згідно додатку № 1 до Колективного договору інституту на 2013-2017 рік за 2018 рік) та 12 календарних днів у щорічній основній відпустці (з 20.07.2020 до 27.07.2020 за період роботи з 16.01.2018 - 15.01.2019 та з 28.07.2020 до 31.08.2020 за період роботи 16.01.2019 - 15.01.2020 ), за серпень 2020 року - 4 робочих дні та 24 календарних днів перебувала у щорічній основній відпустці (з 01.08.2020 до 25.08.2020 за період роботи 16.01.2019 - 15.01.2020), за вересень 2020 року - 22 робочих дні, за жовтень 2020 року - 21 робочий день, за період з 01 по 17 листопада 2020 року - 12 робочих днів (16-26, 55-57).

Згідно довідки Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України від 13 жовтня 2020 року позивачу за період з 01 січня по 30 вересня 2020 року заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 62).

Згідно довідки Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України від 15 лютого 2021 року № 6/03-01 позивач у 2020 році не використала дні відпустки: щорічна основна відпустка за період 16.01.2020 - 17.11.2020 рр. - 24 календарних дні, соціальна відпустка працівникам, які мають дітей за 2020 рік - 10 календарних днів (а.с. 71).

Позивач просить стягнути з відповідача заробітну плату, не виплачену при звільненні у загальному розмірі 60 433,84 грн., яка складається із: заробітної плати за період з 01 січня по 17 листопада 2020 року у розмірі 48 026,28 грн., заробітної плати за перебування у щорічній відпустці за липень 2020 року у розмірі 2 184,48 грн., заробітної плати за перебування у щорічній відпустці за серпень 2020 року у розмірі 4 368,96 грн., та компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку у розмірі 5 854,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в день її звільнення відповідач не провів з нею остаточний розрахунок, не виплатив заробітну плату за період з січня 2020 року по 17 листопада 2020 року, грошову компенсацію за невикористані 24 календарні дні щорічної відпустки та 10 календарних днів соціальної відпустки жінкам, які мають дітей.

На підтвердження позовних вимог позивач надала суду наказ Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України № 04-к від 17 березня 2020 року Про запровадження дистанційної роботи вдома на час карантину (а.с. 29-30), наказ Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України № 06-к від 31 березня 2020 року "Про запровадження дистанційної роботи вдома на час карантину" (а.с. 31-32), наказ Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України № 07-к від 24 квітня 2020 року "Про продовження дистанційної роботи вдома на час карантину" (а.с. 33-34), наказ Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України № 10-к від 05 травня 2020 року "Про продовження дистанційної роботи вдома на час карантину" (а.с. 35-36), наказ Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України № 11-к від 22 травня 2020 року "Про продовження дистанційної роботи вдома на час карантину" (а.с. 37-39), наказ Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України № 17-к від 18 червня 2020 року "Про продовження дистанційної роботи вдома на час карантину" (а.с. 40-42), наказ Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України № 22-к від 23 липня 2020 року "Про продовження дистанційної роботи вдома на час карантину" (а.с. 43-45), наказ Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України № 24-к від 31 серпня 2020 року "Про продовження дистанційної роботи вдома на час карантину" (а.с. 46-48), наказ Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України № 29-к від 30 жовтня 2020 року "Про продовження дистанційної роботи вдома на час карантину" (а.с. 49-54), заяву позивача до Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров`я про невиплату заробітної плати (а.с. 58), лист Київської міської профспілки працівників охорони здоров`я від 30 вересня 2020 року (а.с. 59-60), лист Київської міської профспілки працівників охорони здоров`я від 22 жовтня 2020 року (а.с. 61), лист Міністерства охорони здоров`я України від 26 листопада 2020 року (а.с. 63), листи Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України віл 15 жовтня та 21 грудня 2020 року, від 21 січня 2021 року (а.с. 64-65, 66-67, 73-74), відомості з Державного реєстру фізичних осіб за період з 1 по 4 квартал 2020 року (а.с. 68).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Представник відповідача скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, в якому заперечує проти позову повністю. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що Державна установа Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів державного бюджету, які надаються на основі затвердженого кошторису. Відповідно до посадової інструкції позивач виконувала завдання і обов`язки, пов`язані безпосередньо з науковою діяльністю відповідача. А оскільки тематика науково-дослідних робіт на 2020 рік не була затверджена, виконувати свої посадові обов`язки позивач не могла і не виконувала. Також, оскільки в результаті припинення фінансування за науковими програмами, кошторис і штатний розпис відповідача за КПКВК 2301020 на 2020 рік не було затверджено, заробітна плата позивачу не нараховувалась і не виплачувалась. Наголошує на тому, що заробітна плата Позивачу не нараховувалась та не виплачувалась не з вини Відповідача, а у зв`язку із відсутністю роботи та відповідного фінансування. Також оскільки звільнення з роботи позивача із займаної посади відбулося за власним бажанням, відповідач не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненням моральної шкоди позивачеві. Зазначає про відсутність доказів тривалого перебування позивача у стані стресу та пригнічення.

На підтвердження відзиву представник відповідача надав суду статут Державної установи Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України , затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я № 165-0 від 28 серпня 2013 року (а.с. 95-98), наказ Міністерства охорони здоров`я України № 498 від 01 березня 2019 року "Про затвердження переліку наукових досліджень та розробок, що виконуватимуться у 2019 році" (а.с. 98-99, 100-114), наказ Міністерства охорони здоров`я України № 1459 від 26 червня 2019 року "Про затвердження Уточненого переліку наукових досліджень та розробок, що виконуватимуться у 2019 році" (а.с. 115-117, 118-132), розпорядження Державної установи Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України № 1 від 01 липня 2019 року "Про припинення фінансування по КПКВК 2301020 Дослідження, наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням, підготовка та підвищення кваліфікації наукових кадрів у сфері охорони здоров`я, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури та об`єктів, що становлять національне надбання" (а.с. 133-134, 135-137), наказ Міністерства охорони здоров`я України № 2363 від 30 листопада 2019 року "Про додатковий розподіл невикористаних коштів на наукові дослідження і розробки" (а.с. 139-140), наказ Міністерства охорони здоров`я України № 2453 від 13 грудня 2019 року "Про проведення конкурсного відбору проектів наукових досліджень в розробок" (а.с. 142-145), перелік сформованої тематики наукових досліджень на 2020 рік на фінансування (а.с. 147-149), лист Міністерства охорони здоров`я України від 31 січня 2020 року про не затвердження проектів наукових досліджень через численні порушення (а.с. 150-153), посадову інструкцію наукового співробітника науково-організаційного відділу, затверджену 29 березня 2017 року (а.с. 154-156), наказ Міністерства охорони здоров`я України № 1779 від 03 серпня 2020 року "Про реорганізацію Державної установи Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України" (а.с. 157-160), лист Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України від 01 грудня 2020 року "Про стан проведення заходів, пов`язаних з реорганізацією" (а.с. 161-162, 163-165), наказ Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України № 129 від 04 серпня 2020 року "Про затвердження плану заходів, пов`язаних з реорганізацією Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України"(а.с. 166, 167-170), лист Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України від 21 грудня 2020 року (а.с. 171-172), лист Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України від 11 січня 2021 року (а.с. 173-174, 175-177), лист Міністерства охорони здоров`я України від 06 січня 2021 року (а.с. 178).

Позивач скористалася своїм правом подачі відповіді на відзив, відповідно до якого зазначила, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності відповідача за порушення зобов`язань щодо виплати заробітної плати.

Третя особа голова комісії з припинення Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України Рябінчук М.В. не скористався своїм правом подачі письмових пояснень щодо позову.

За статтею 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оплату праці та частини 1 статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначено поняття основної заробітної плати. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Поняття додаткової заробітної плати визначено як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат віднесено виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину.

У відповідності зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата належних сум провадиться в день звільнення.

Твердження відповідача про те, що позивач не могла та не виконувала покладені на неї посадові обов`язки спростовуються табелями обліку робочого часу за період з січня 2020 по листопад 2020 року (а.с. 16-26).

Доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків або за відсутність на робочому місці відповідачем не надано.

Доводи відповідача про відсутність його вини у не здійснені нарахування та виплати заробітної плати позивачу суд оцінює критично, оскільки відповідачем заходів щодо припинення трудових відносин з працівниками, що фінансувалися за рахунок коштів КПКВК 2301020 Наукова і науково-технічна діяльність у сфері охорони здоров`я вжито не було, як не було здійснено і заходів щодо оформлення простою, скорочення робочого часу тощо, в той же час заробітна плата вказаним працівникам не нараховувалась і не виплачувалась, що є порушенням законодавства про оплату праці.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що за вказаних обставин у відповідача не було законних підстав не нараховувати та не виплачувати позивачу заробітну плату позивачу.

Зміст поняття заробітної плати відповідає принципу здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який закріплено у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Відповідно до частини сьомої статті 43, частини першої статті 55 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю працівник може захистити в суді.

Позивачу згідно з Єдиною тарифною сіткою розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298, посадовий оклад встановлювався на рівні 13 тарифного розряду, з тарифним коефіцієнтом 2,27.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за період з 01 січня по 31 серпня 2020 року встановлений на 01.01.2020 року складає 2102 грн.

Відтак, посадовий оклад позивача з 01.01.2020 по 31.08.2020 складає 4771,54 грн. (2102 грн. х 2,27 тар. коеф.).

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за період з 01 вересня по 17 листопада 2020 року, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 750 Про підвищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери складає 2225 грн.

Відтак, посадовий оклад позивача з 01.09.2020 по 17.11.2020 складає 5050,75 грн. (2225 грн. х 2,27 тар. коефіцієнт).

З урахуванням надбавки за стаж наукової роботи (10% посадового окладу) сума заробітної плати за відпрацьований повний місяць у період з 01.01.2020 по 31.08.2020 становить 5248,69 грн. (4771,54 грн. + 477,15 грн.), у період з 01.09.2020 по 17.11.2020 становить 5555,83 грн. (5050,75 грн. + 505,08 грн.).

Розрахунок заробітної плати за неповні відпрацьовані місяці:

-лютий 2020 року: (4771,54 грн. / 20 робочих днів) х 15 відпрацьованих днів + 10% = 3936,52 грн.;

-липень 2020 року: (4771,54 грн. / 23 робочих днів) х 11 відпрацьованих днів + 10% = 2510,15 грн.;

-серпень 2020 року: (4771,54 грн. / 20 робочих днів) х 4 відпрацьованих днів + 10% = 1049,75 грн.;

-листопад 2020 року: (5050,75 грн. / 21 робочих днів) х 12 відпрацьованих днів + 10% = 3174,75 грн.

Невиплачена позивачу заробітна плата за період з 01.01.2020 по 17.11.2020 року складає 48 026,28 грн. (січень, березень, квітень, травень, червень - по 5248,69 грн./міс. + лютий 3936,52 грн. + липень 2510,15 грн. + серпень 1049,75 грн. + вересень, жовтень - по 5555,83 грн./міс + листопад 3174,75 грн.).

Крім того, позивач перебувала у щорічній відпустці у липні 2020 року протягом 12 календарних днів та у серпні 2020 року протягом 24 календарних днів. Оплата за цей період розраховується відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, та визначається на підставі виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Судом встановлено, що заробітна плата позивача за період з 01.07.2019 по 30.06.2020 становила у розмірі 64 623,62 грн. (11372,50 грн. + 4697,53 грн. + 4691,03 грн. + 4859,32 грн. + 4859,32 грн. - 895,37 грн. + 4859,32 грн. + (5248,69 грн. х 5) + 3936,52 грн.).

Відтак, за час перебування позивача у щорічній відпустці відповідачем ненарахована та невиплачена заробітна плата становить: за липень 2020 року у розмірі 2184,48 грн. ((64 623,62 грн. / 355 днів) х 12 днів); за серпень у розмірі 2020 року 4368,96 грн. ((64 623,62 грн. / 355 днів) х 24 дні).

Також, у позивача невикористаними на день звільнення залишилися 24 календарних днів щорічної відпустки та 10 календарних днів соціальної відпустки жінкам, які мають дітей.

Грошова компенсація за невикористані дні відпустки розраховується згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, та визначається на підставі виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.

Судом встановлено, що заробітна плата позивача за період з 01.11.2019 року по 31.10.2020 року становила у розмірі 61123,61 грн. ((4859,32 грн. х 2) + (5248,69 грн. х 5) + 3936,52 грн. + 2510,15 грн. + 1049,75 грн. + (5555,83 грн. х 2) + 2184,48 грн. + 4368,96 грн.).

Відтак, компенсація за 34 календарних днів відпусток (щорічної і соціальної) становить у розмірі 5854,12 грн. ((61 123,61 грн. / 355 днів) х 34 днів).

Отже, загальна сума невиплаченої позивачу заробітної плати при звільненні становить у розмірі 60 433,84 грн., яка складається із: заробітної плати за період з 01 січня по 17 листопада 2020 року у розмірі 48 026,28 грн., заробітної плати за перебування у щорічній відпустці за липень 2020 року у розмірі 2 184,48 грн., заробітної плати за перебування у щорічній відпустці за серпень 2020 року у розмірі 4 368,96 грн., та компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку у розмірі 5 854,12 грн.

За встановлених обставин суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 до Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України за участю третьої особи голови комісії з припинення Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України Рябінчука Михайла Валентиновича про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 5 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди вказано, що суду необхідно з`ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно п. 9 зазначеної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди указав, що у відповідності зі ст.237-1 КЗпП України при наявності порушень прав працівника в сфері трудових правовідносин, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, обов`язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається на власника чи уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

Суд дійшов висновку, що діями відповідача, а саме тривала (понад 10 місяців) невиплата позивачу заробітної плати, затримка виплати при звільненні, спричинено позивачу моральні страждання.

При визначенні розміру відшкодування, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд визначає у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5000,00 грн. В решті заявлених вимог відмовити.

На підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11 350,00 грн.).

У зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено у загальному розмірі 65 433,84 грн. (60 433,84 грн. + 5 000,00 грн.), 1 % становить у розмірі 654,34 грн., що є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 21, 47, 74, 83, 94, 97, 116, 237-1 КЗпП України, Законом України Про оплату праці , п.п. 5, 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України за участю третьої особи голови комісії з припинення Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України Рябінчука Михайла Валентиновича про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України , код ЄДРПОУ 05480789, адреса місцезнаходження: 02099, пров. Волго-Донський, буд. 3, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , заробітну плату, не виплачену при звільненні у розмірі 60 433 (шістдесят тисяч чотириста тридцять три) грн. 84 коп., яка складається із: заробітної плати за період з 01 січня по 17 листопада 2020 року у розмірі 48 026,28 грн., заробітної плати за перебування у щорічній відпустці за липень 2020 року у розмірі 2 184,48 грн., заробітної плати за перебування у щорічній відпустці за серпень 2020 року у розмірі 4 368,96 грн., та компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку у розмірі 5 854,12 грн.

Стягнути з Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України , код ЄДРПОУ 05480789, адреса місцезнаходження: 02099, пров. Волго-Донський, буд. 3, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної установи Український інституту стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров`я України , код ЄДРПОУ 05480789, адреса місцезнаходження: 02099, пров. Волго-Донський, буд. 3, м. Київ, на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна