Рішення

від 12.10.2021 по справі 904/6396/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2021м. ДніпроСправа № 904/6396/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від позивача: Багрій А.Г.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Міст" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавто-Буд" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором підряду № 01/19-03 від 19.03.2019 у загальному розмірі 2 179 437 грн. 10 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Міст" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавто-Буд" заборгованість за договором підряду № 01/19-03 від 19.03.2019 у загальному розмірі 2 179 437 грн. 10 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 1 524 295 грн. 60 коп. - основний борг;

- 407 390 грн. 73 коп. - пеня;

- 172 705 грн. 31 коп. - інфляційні втрати;

- 75 045 грн. 46 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 01/19-03 від 19.03.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем у вересні 2019 року роботи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1 524 295 грн. 60 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 11.11.2019 по 02.07.2021 в сумі 407 390 грн. 73 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з листопада 2019 року по травень 2021 року у сумі 172 705 грн. 31коп., а також 3% річних за період прострочення з 11.11.2019 по 02.07.2021 у сумі 75 045 грн. 46 коп.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 691 грн. 56 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду , відкрито провадження у справі, її розгляд призначено у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 05.08.2021.

У підготовче засідання 05.08.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив.

Судом було відзначено, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі від 13.07.2021.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.08.2021 підготовче засідання було відкладено на 02.09.2021.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 42725/21 від 01.09.2021), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я його представника.

У підготовче засідання 02.09.2021 представники позивача та відповідача не з`явились, при цьому судом враховано наявність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 13.09.2021, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень, а також доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.09.2021 строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів, а саме: по 13.10.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 28.09.2021.

У підготовче засідання 28.09.2021 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання втретє не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив.

У зв`язку з неповерненням до господарського суду поштового повідомлення про отримання ухвали суду відповідачем, судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 02.09.2021, через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" та з`ясовано, що вказане поштове відправлення не вручене під час доставки та станом на 17.09.2021 зберігається на поштовому відділенні (а.с.112-113).

Судом також було наголошено, що неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням носить систематичний характер, оскільки жодна з трьох ухвал суду не була отримана відповідачем.

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем, а саме: здійснювалися спроби передати телефонограму (а.с.104, 107, 111).

Таким чином, господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду адреси та засоби зв`язку з ним.

Враховуючи незабезпечення відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також за номером телефону, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 0934796467, відсутність у вказаному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв`язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з відповідачем, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судових повісток (ухвал суду).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

при цьому, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився. Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважав, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, участь у судовому засіданні його представника та вважав можливим провести підготовче засідання за відсутності представника відповідача, оскільки підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 28.09.2021, визначені статтями 183 та 202 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.

У підготовчому засіданні 28.09.2021 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 28.09.2021 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 12.10.2021.

У судове засідання 12.10.2021 з`явився представник позивача; представник відповідача у вказане засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

При цьому, судом було відзначено, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 28.09.2021, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем. У зв`язку з вказаними обставинами, судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного відправлення, а також виготовлялася копія реєстру на відправку рекомендованої пошти з повідомленням № 398 від 30.09.2021, які долучені до матеріалів справи (а.124-125). Однак, з вказаних доказів вбачається, що ухвала суду від 28.09.2021 не була вручена відповідачу та з 01.10.2021 перебуває на поштовому відділенні (а.с.125).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.08.2021, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Святослава Хороброго, будинок 12, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.99-102).

Поштове відправлення на офіційну адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 28.09.2021, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулось також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем. При цьому, як вбачається з матеріалів справи вказані обставини носять систематичний характер.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

В той же час, суд приймає до уваги, що:

- всі попередні ухвали суду по даній справі, надіслані на адресу відповідача, не повернулися до суду ні з доказами отримання ні з довідками щодо причин їх невручення;

- враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем, а саме:

1) здійснювалися спроби передати телефонограми на номер телефону, зазначений у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 0934796467, однак 28.08.2021 представник, приймаючи телефонограму, відмовився надати відомості про себе (а.с.104), а 22.09.2021 (а.с.111) та 06.10.2021 (а.с.119) було надано відповідь, що номер є недійсним;

2) здійснювалися спроби передати телефонограми на номер телефону, зазначений у договорі підряду № 01/19-03 від 19.03.2019, однак за вказаним номером телефону передати телефонограму також не вдалося;

- 28.09.2021 судом здійснено публікацію оголошення на сайті Судової влади України щодо перебування в провадженні суду даної справи, призначення судового засідання на 12.10.2021, а також виклик у вказане засідання представника відповідача - ТОВ "Спецавто-Буд" (а.с.118).

Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

Отже, суд констатує небажання відповідача протягом майже 4-х місяців висловити свою правову позицію у даному спорі, незабезпечення відповідачем явки у всі попередні засідання по даній справі.

При цьому у всіх ухвалах суду по справі судом було роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу господарського суду від 28.09.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92733614) надіслано судом 28.09.2021, зареєстровано в реєстрі 28.09.2021 та оприлюднено 29.09.2021.

Отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Враховуючи, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення позивача та відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99 1 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою" , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99 2 Правил).

Таким чином, повернення відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним . Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням інформації по справі на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем та публікацією оголошення.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, приймаючи до уваги клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку .

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2021 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зауважив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, що йому відомі, та надані всі докази, необхідні для прийняття законного, обґрунтованого рішення.

У судовому засіданні 12.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору підряду, строку його дії, порядок та строки виконання робіт, факт виконання та передачі робіт замовнику, загальна вартість робіт, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати; наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 19.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецавто-Буд" (далі - генпідрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Міст" (далі - підрядник, позивач) укладено договір підряду № 01/19-03 (далі - договір, а.с.11-15), відповідно до умов пункту 1.1. якого підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами та засобами поставити матеріали та виконати роботи по влаштуванню покриття із суміші асфальтобетонної литої "Гусасфальт" на об`єкті: "Будівництво мостового пішохідно-велосипедного переходу між парками "Хрещатий" та "Володимирська гірка" в Печерському та Шевченківському районах", виконання яких передбачено договором у відповідності до затвердженої кошторисної документації, а генпідрядник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

У пункті 10.1. договору сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору, в тому числі і стосовно проведення розрахунків між сторонами.

Доказів зміни, розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Так, у пункті 2.1. договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за договором згідно з договірною ціною, яка є невід`ємною частиною договору (додаток 1) становить 8 946 605 грн. 29 коп., крім того ПДВ 20% - 1 789 321 грн. 06 коп., всього з ПДВ - 10 735 926 грн. 35 коп.

Згідно з пунктом 2.2. договору договірна ціна є динамічна та складена на підставі кошторисів. Перегляд договірної ціни підтверджується розрахунками і здійснюється шляхом оформлення додаткових угод, підписаних обома сторонами.

Договірна ціна складена відповідно до кошторисного розрахунку Локальний кошторис, який є невід`ємною частиною договору (додаток 2) (пункт 2.4. договору).

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пункту 3.1. договору термін виконання робіт: відповідно до Графіку виконання робіт (додаток 3 до договору).

До договору сторонами були підписані:

- договірна ціна (додаток 1) (а.с.17-19);

- локальний кошторис (додаток 2) (а.с.20-23);

- графік виконання робіт (додаток 3) (а.с.16).

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Пунктом 3.4. договору визначено, що датою завершення робіт вважається дата прийняття генпідрядником виконаних робіт на об`єкті в цілому з підписанням Акту приймання виконаних робіт з пред`явленням підрядником виконавчої документації, сертифікатів, висновків тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 9 540 764 грн. 63 коп., які були прийняті відповідачем за:

- актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року № 2 від 30.09.2019 на суму 8 993 268 грн. 31 коп. (а.с.47-52);

- актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року № 1 від 11.12.2019 на суму 395 427 грн. 96 коп. (а.с.58-61);

- актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року № 2 від 11.12.2019 на суму 152 068 грн. 36 коп. (а.с.65-68).

До кожного з вказаних Актів приймання виконаних будівельних робіт сторонами також було підписано Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) (а.с.29, 38, 57) та Підсумкові відомості ресурсів (а.с.35-37, 44-46, 53-56, 69-71).

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних будівельних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку підрядника за договором виконати роботу відповідає обов`язок генпідрядника (замовника) оплатити вартість такої роботи.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Так, у пункті 4.2. договору сторони визначили, що остаточний розрахунок по договору здійснюється генпідрядником протягом 30 робочих днів після підписання актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідкою КБ-3 , що з позитивним висновком пройшли Укрдержбудекспертизу та усіма іншими підтверджуючими документами.

Відповідно до пункту 4.3. договору генпідрядник протягом 5-ти робочих днів перевіряє і підписує акти виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідкою КБ-3 та повертає їх підряднику, а у разі не підписання - обґрунтовує причину відмови. У разі неповернення акта виконаних робіт в зазначений термін підряднику, він вважається підписаним та є підставою для сплати виконаних робіт.

Як зазначає позивач, всупереч вказаним умовам договору відповідач виконані позивачем, а також прийняті відповідачем за актами від 30.09.2019 та від 11.12.2019, роботи оплатив лише частково - на суму 8 016 469 грн. 03 коп., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1 524 295 грн. 60 коп. (9 540 764,63 - 8 003 193,63), що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, з матеріалі справи вбачається, що виконані позивачем у вересні та грудні 2019 року на виконання умов договору роботи на загальну суму 9 540 764 грн. 63 коп. були оплачені відповідачем лише частково наступним чином:

- 21.03.2019 в сумі 4 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с. 126);

- 01.08.2019 в сумі 2 465 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с. 71);

- 27.12.2019 в сумі 547 496 грн. 32 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с.73);

- 27.12.2019 в сумі 990 075 грн. 32 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с.73).

При цьому, як зазначив позивач, на суму 13 275 грн. 40 коп. було здійснено коригування боргу, в рахунок оплати використаних відповідачем матеріалів.

Судом здійснено аналіз призначень платежів, здійснених відповідачем 21.03.2019, 01.08.2019 та 27.12.2019, враховуючи, що платежем в сумі 547 496 грн. 32 коп. були оплачені виконані у грудні 2019 року роботи (395 427,96 грн. + 152 068,36 грн.), суд прийшов до висновку, що неоплаченими залишилися роботи, виконані та передані відповідачем відповідно до Акту № 2 від 30.09.2019 на суму 8 993 268 грн. 31 коп.; залишок заборгованості за вказаним актом складає 1 524 295 грн. 60 коп.

Доказів на підтвердження оплати виконаних позивачем у вересні 2019 року робіт на залишкову суму 1 524 295 грн. 60 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1 524 295 грн. 60 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Так, пунктом 8.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати виконання робіт, генпідрядник сплачує підряднику за кожен день прострочення пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прийнятих та неоплачених робіт, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 11.11.2019 по 02.07.2021 в сумі 407 390 грн. 73 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем невірно було визначено граничний строк оплати залишку вартості робіт , а саме: враховуючи умови пункту 4.2. договору, граничним строком оплати залишку вартості робіт в сумі 1 524 295 грн. 60 коп, переданих за Актом від 30.09.2019, є 12.11.2019 , отже прострочення виникло лише з 13.11.2019. Більше того, під час здійснення розрахунку пені позивачем не були враховані положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а саме: нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Як встановлено судом, в договорі сторонами не було узгоджено інший період застосування штрафних санкцій за прострочення виконання генпідрядником зобов`язань щодо оплати виконаних робіт за договором.

Враховуючи вказане, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.85-86), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Так, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що граничним строком оплати залишку в сумі 1 524 295 грн. 60 коп. є 12.11.2019, отже пеня підлягає нарахуванню в період з 13.11.2019 по 12.05.2020 на суму заборгованості 1 524 295 грн. 60 коп. та в цей період складає 180 123 грн. 16 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 180 123 грн. 16 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з листопада 2019 року по травень 2021 року у сумі 172 705 грн. 31коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.84-85), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, долучений до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 172 705 грн. 31 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 11.11.2019 по 02.07.2021 у сумі 75 045 грн. 46 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.87), та встановлено, що під час його проведення позивачем невірно було визначено граничний строк оплати залишку вартості робіт, а саме: враховуючи умови пункту 4.2. договору, граничним строком оплати було 12.11.2019, отже прострочення виникло лише з 13.11.2019.

Враховуючи вказане, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с.87), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Так, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що граничним строком оплати залишку в сумі 1 524 295 грн. 60 коп. є 12.11.2019, отже 3% річних підлягають нарахуванню в період з 13.11.2019 по 02.07.2021 на суму заборгованості 1 524 295 грн. 60 коп. та в цей період складають 74 794 грн. 89 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 74 794 грн. 89 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 29 278 грн. 78 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Міст" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавто-Буд" про стягнення заборгованості за договором підряду № 01/19-03 від 19.03.2019 у загальному розмірі 2 179 437 грн. 10 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавто-Буд" (49044, м.Дніпро, вулиця Святослава Хороброго, будинок 12; ідентифікаційний код 40106979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Міст" (01014, м. Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код 41852070) 1 524 295 грн. 60 коп. - основного боргу, 180 123 грн. 16 коп. - пені, 172 705 грн. 31 коп. - інфляційних втрат, 74 794 грн. 89 коп. - 3% річних та 29 278 грн. 78 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.10.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко