Ухвала

від 13.10.2021 по справі 915/1059/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

13 жовтня 2021 року Справа № 915/1059/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву б/н від 11.10.2021 Приватного підприємства Транскомб (56602, м. Нова Одеса, вул. Шкільна, 41, код ЄДРПОУ 25376692; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1) про забезпечення позову у справі № 915/1059/21

за позовом Приватного підприємства "Транскомб" (юридична адреса: 56602, Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Шкільна, 41; код ЄДРПОУ 25376692),

представник позивача Рядінський Олександр Іванович, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача : Сухоєланецької сільської ради (56640, Миколаївська область, Новоодеський район, с. Сухий Єланець, вул. Каганова, 35А; код ЄДРПОУ 04376908; електронна пошта: Sukhyiyelanets1@gmail.com),

про: визнання договорів оренди землі укладеними

Приватне підприємство "Транскомб" звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовної заявою б/н від 10.07.2021 до Сухоєланецької сільської ради про визнання договорів оренди землі укладеними:

- договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 31,6151 га, у тому числі 31,6151 га сільськогосподарських угідь, з них 31,6151 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:03:007:0028;

- договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 6,5011 га, у тому числі 6,5011 га сільськогосподарських угідь, з них 6,5011 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:04:007:0030;

- договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 7,2636 га, у тому числі 7,2636 га сільськогосподарських угідь, з них 7,2636 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:03:002:0029;

- договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 14,6169 га, у тому числі 14,6169 га сільськогосподарських угідь, з них 14,6169 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:03:005:0021.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне.

23.11.2010 між Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Новошмидтівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів було укладено на 10 років договори оренди землі:

- № 620 земельної ділянки загальною площею З1,62 га, у тому числі 31,62 га сільськогосподарських угідь, з них 31,62 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:03:007:0028;

- № 621 земельної ділянки загальною площею 6,50 га, у тому числі 6,50 га сільськогосподарських угідь, з них 6,50 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:04:007:0030;

- № 622 земельної ділянки загальною площею 7,26 га, у тому числі 7,26 га сільськогосподарських угідь, з них 7,26 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:03:007:0029;

- № 623 земельної ділянки загальною площею 14,62 га, у тому числі 14,62 га сільськогосподарських угідь, з них 14,62 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:03:005:0021.

Вказує, що 15.05.2012 між Новошмидтівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів (орендар) та Приватним підприємством "Транскомб" (суборендар), було укладено на 10 років договори суборенди землі. Новошмидтівська ЗОШ отримала статус відокремленого підрозділу - Новошмидтівської філії І ступеня Сухоєланецького ЗЗСО з кодом ЄДРПОУ ВП: 44236087 без статусу юридичної особи. Про свою реорганізацію та припинення як юридичної особи Новошмидтівська ЗОШ ПП "Транскомб" не повідомляла.

Про своє правонаступництво за договорами суборенди землі, укладеними між Новошмидтівською ЗОШ та ПП "Транскомб", Сухоєланецький ЗЗСО ПП "Транскомб" не повідомляв. Зазначає, що підстав для внесення змін до договорів оренди та суборенди землі та/або їх переоформлення не виникало. Вказує, що у лютому 2021 року стало відомо, що суборендовані земельні ділянки передані з земель державної власності підпорядкування Новоодеської РДА в землі комунальної власності Сухоєланецької сільської ради. "Орендодавець" в особі Новоодеської РДА про перехід права власності на суборендовані земельні ділянки ПП "Транскомб" не повідомляв. "Орендодавець" в особі Новоодеської РДА орендовані Новошмидтівською ЗОШ та суборендовані ПП "Транскомб" земельні ділянки не відчужував.

Зазначає, що 24.02.2021 ПП "Транскомб" направило на адресу відповідача та Новошмидтівської ЗОШ листи-повідомлення з пропозицією про намір переукласти чинні договори суборенди землі №№ 620, 621, 622, 623 від 15 травня 2012 року, укладені між Новошмідтівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів та Приватним підприємством "Транскомб" на 10 років до 16.07.2021, на договори оренди з Сухоєланецькою об`єднаною територіальною громадою в особі Сухоєланецької сільської ради як новим власником землі на новий строк з доданням проектів договорів. Проте, відповідач на вказаний лист-повідомлення ПП "Транскомб" жодної відповіді не надав. Протягом строку дії договорів суборенди землі №№ 620, 621,622, 623 від 15 травня 2012 року ПП "Транскомб" належно виконувало та по теперішній час виконує обов`язки за умовами цих договорів, своєчасно та у повному обсязі сплачуючи податок на землю та орендну плату, що підтверджується довідкою Новоодеської ДПІ Вознесенського управління ГУ ДФС у Миколаївській області від 02.07.2021 № 113/14-29-13-05-24 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган. Відповідач у порушення вимог ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону № 161 (в редакції, чинної на дату укладання договорів суборенди землі №№ 620, 621, 622, 623 від 15 травня 2012 року) двічі в місячний строк не розглянув листи-повідомлення ПП "Транскомб" як від 24.02.2021, так і від 06.05.2021, не узгодив з ПП "Транскомб" істотних умов запропонованих проектів договорів, та у встановлений Законом № 161 строк не повідомив ПП "Транскомб" про прийняте рішення про укладення або про відмову в укладені запропонованих проектів договорів, чим порушив права, законні очікування та охоронюваний законом інтерес ПП "Транскомб" як добросовісного та належного користувача суборендованих земельних ділянок протягом 10 років. Від орендаря земельних ділянок, якому також направлялись листи-повідомлення з проектами договорів, жодних повідомлень, заперечень чи зауважень також до ПП "Транскомб" не надходило до цього часу.

11.10.2021 до суду від позивача Приватного підприємства Транскомб надійшла заява про забезпечення позову б/н, від 11.10.2021, в якій зазначає наступне.

У даній справі позивачем до відповідача заявлено вимогу: про визнання договорів оренди землі укладеними:

- договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 31,6151 га, у тому числі 31,6151 га сільськогосподарських угідь, з них 31,6151 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:03:007:0028;

- договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 6,5011 га, у тому числі 6,5011 га сільськогосподарських угідь, з них 6,5011 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:04:007:0030;

- договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 7,2636 га, у тому числі 7,2636 га сільськогосподарських угідь, з них 7,2636 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:03:002:0029;

- договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 14,6169 га, у тому числі 14,6169 га сільськогосподарських угідь, з них 14,6169 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:03:005:0021.

27.09.2021 на офіційному веб-сайті Сухоєланецької територіальної громади у розділі Оголошення було розміщено оголошення конкурсу з відбору виконавця робіт із землеустрою на конкурентних засадах для наступного проведення продажу права оренди терміном на 7 років декількох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В числі цих земельних ділянок визначені земельні ділянки:

- у позиціях 4, 5 з кадастровим номером 4824884400:03:007:0028, загальною площею 31,6151 га;

- у позиції 1 з кадастровим номером 4824884400:04:007:0030, загальною площею 6,5011 га;

- у позиції 2 з кадастровим номером 4824884400:03:002:0029, загальною площею 7,2636 га;

- у позиції 3 з кадастровим номером 4824884400:03:005:0021, загальною площею 14,6196 га.

Вказує, що із оголошення відповідача вбачається, що спірні земельні ділянки включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах. Відповідач до завершення розгляду справи по суті намагається відчужити право користування (право оренди) спірних земельних ділянок третім особам шляхом проведення в наступному земельних торгів, правила організації яких регламентовано ст.ст. 134-139 Земельного Кодексу України. Можлива передача у користування спірних ділянок до закінчення розгляду цієї справи може призвести до виникнення випадку, коли позивач, у разі задоволення його позовних вимог, не захистить свої права у цьому провадженні і змушений буде додатково звертатися із іншими позовними вимогами. Вважає, що відповідач, завідомо знаючи про наявність судового спору щодо вказаних вище земельних ділянок, намагається випередити рішення суду у даній справі так, щоб у майбутньому запобігти його виконанню, чим зловживає правом власності та іншими цивільними правами.

Вважає доцільним заборонити відповідачу проведення конкурсу з відбору виконавця робіт із землеустрою на конкурентних засадах для наступного проведення продажу права оренди терміном на 7 років спірних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та накласти на них арешт.

У заяві позивач просить:

1. Заборонити Сухоєланецькій сільській раді Новоодеського району Миколаївської області (вул. Каганова, буд. 35 а, с. Сухий Єланець, Новоодеський район, Миколаївська область, 56640, код ЄДРПОУ: 04376908) проведення конкурсів з відбору виконавця робіт із землеустрою на конкурентних засадах для наступного проведення продажу права оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва:

- з кадастровим номером 4824884400:03:007:0028 загальною площею 31,6151 га;

- з кадастровим номером 4824884400:04:007:0030 загальною площею 6,5011 га;

- з кадастровим номером 4824884400:03:002:0029 загальною площею 7,2636 га;

- з кадастровим номером 4824884400:03:005:0021 загальною площею 14,6196 га.

2. Накласти арешт на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва:

- з кадастровим номером 4824884400:03:007:0028 загальною площею 31,6151 га;

- з кадастровим номером 4824884400:04:007:0030 загальною площею 6,5011 га;

- з кадастровим номером 4824884400:03:002:0029 загальною площею 7,2636 га;

- з кадастровим номером 4824884400:03:005:0021 загальною площею 14,6196 га.

Розглянувши зазначену заяву, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 381/4019/18.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обгрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі N 902/483/18.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі N 753/22860/17.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимоги Приватного підприємства "Транскомб" про визнання договорів оренди землі укладеними:

- договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 31,6151 га, у тому числі 31,6151 га сільськогосподарських угідь, з них 31,6151 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:03:007:0028;

- договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 6,5011 га, у тому числі 6,5011 га сільськогосподарських угідь, з них 6,5011 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:04:007:0030;

- договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 7,2636 га, у тому числі 7,2636 га сільськогосподарських угідь, з них 7,2636 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:03:002:0029;

- договір оренди землі земельної ділянки загальною площею 14,6169 га, у тому числі 14,6169 га сільськогосподарських угідь, з них 14,6169 га ріллі з кадастровим номером 4824884400:03:005:0021.

Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру.

В заяві про забезпечення позову позивач вказує, що згідно з інформацією з сайту Сухоєланецької територіальної громади (http:// suhoelanecka.gromada.org.ua) у розділі Оголошення 27.09.2021 було розміщено оголошення конкурсу з відбору виконавця робіт із землеустрою на конкурентних засадах для наступного проведення продажу права оренди терміном на 7 років, зокрема, до земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (- у позиціях 4, 5 з кадастровим номером 4824884400:03:007:0028, загальною площею 31,6151 га; - у позиції 1 з кадастровим номером 4824884400:04:007:0030, загальною площею 6,5011 га; - у позиції 2 з кадастровим номером 4824884400:03:002:0029, загальною площею 7,2636 га; - у позиції 3 з кадастровим номером 4824884400:03:005:0021 , загальною площею 14,6196 га.). Спірні земельні ділянки було включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу прав на них (права оренди) на земельних торгах.

Зауважує, що відповідач до завершення розгляду справи по суті намагається відчужити право користування (право оренди) спірних земельних ділянок третім особам шляхом проведення в наступному земельних торгів, правила організації яких регламентовано ст.ст. 134-139 Земельного Кодексу України. Вважає, що можлива передача у користування спірних ділянок до закінчення розгляду цієї справи може призвести до виникнення випадку, коли позивач, у разі задоволення позову, не захистить свої права у цьому провадженні і змушений буде додатково звертатися з іншими позовними вимогами.

Вважає за доцільне заборонити відповідачу проведення конкурсу з відбору виконавця робіт із землеустрою на конкурентних засадах для наступного проведення продажу права оренди терміном на 7 років спірних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та накласти на них арешт. Невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, наведене вище, на думку позивача, свідчить про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб, викладений у відповідній заяві.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 зазначив, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

Під час розгляду заяви необхідно встановити зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог та враховувати положення ст.ст. 136,137 ГПК України.

За правилами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 73, 74, 79, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Так, позовні вимоги у справі № 915/1059/21 не мають майнового характеру, спір вирішується про визнання договорів оренди укладеними (немайнові вимоги), подана заява про забезпечення позову не містить обгрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений позивачем спосіб (арешт на земельні ділянки) та ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду, у разі його невжиття. Позивачем не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів забезпечення, як заборона відповідачу проведення конкурсів з відбору виконавця робіт із землеустрою на конкурентних засадах для наступного проведення продажу права оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, може унеможливити ефективне поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та, що вказаний захід є адекватним, тобто співмірним відповідно заявлених позовних вимог.

Припущення позивача про наявність обставин, які можуть істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, без надання відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певних видів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову, щодо яких заявник звернувся із заявою.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136-137, 140, 232-235 ГПК України, - суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви б/н від 11.10.2021 Приватного підприємства Транскомб про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук