Справа № 643/17722/21
Провадження № 1-кс/643/4382/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року слідчий суддяМосковського районногосуду м.Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021222040000036 від 25.05.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження №42021222040000036 від 25.05.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.204 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що встановлено, що відповідно до п. 4.3 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від №240/10 від 22.09.2010 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» у приватну власність обслуговуючого кооперативу «Гаражному кооперативу «БУДГІДРОПРИВІД-2010» (далі ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010») передано земельну ділянку загальною площею 0,7084 га для будівництва та подальшої експлуатації гаражів по вул. Дідро. Будівництво виконати до 01.06.2012.
Встановлено, що п.4.5 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від №240/10 від 22.09.2010 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» ОК «ГК «БУДГІДРОПРИВІД-2010» надано згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об`єкту та надано тримісячний термін на розробку та погодження.
Відомості про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6310137500:07:018:0037.
На підставі вказаного рішення ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010» отримав державний акт від 04.03.2011 серія ЯЛ № 102215 на право власності на земельну ділянку площею 0,7084 га, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Дідро. Державний акт пройшов державну реєстрацію 04.03.2011, реєстраційний номер 631010002000022 та відповідно до вимог ст. 126 Земельного кодексу та є чинним.
Зазначене рішення ради та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стосовно повноважень органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин зазначений принцип закріплено в п. «б» ст. 12 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції на час виникнення правовідносин), згідно з яким до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, а також у п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого на пленарних засіданнях рад здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Як убачається з рішення, земельну ділянку у власність ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010», який є юридичною особою, передано безоплатно на підставі ст. 41 Земельного кодексу України.
Разом з тим за приписами ч. 1 ст. 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 116 зазначеного Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Як вбачається з вимог ст. ст. 92, 123, 124, 127, 128, 134 ЗК України набуття прав на земельні ділянки державної та комунальної форм власності юридичними особами, які не створені державою чи територіальними громадами, здійснюється на платних засадах шляхом придбання права оренди чи купівлі землі.
Можливість набуття такими юридичними особами безоплатно земель житлової та громадської забудови передбачено лише у ст. 41 ЗК України.
Згідно з ч. 1 згаданої статті житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Рівень автомобілізації, загальна потреба в місцях постійного та тимчасового зберігання автомобілів, вимоги до їхнього розміщення в цілому по населеному пункту і окремим його функціональним зонам, а також біля житлових і громадських будинків і споруд, промислових та комунально-складських об`єктів, відстані від автостоянок і гаражів до оточуючих їх об`єктів приймаються згідно Державних будівельних норм України ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» затверджених наказом Мінбуду України №44 від 07.02.2007 (далі - ДБН 360-92).
Відповідно до п. 7.43 ДБН 360-92 зберігання легкових автомобілів у містах (населених пунктах) слід передбачати відповідно до функціонального зонування їх територій. У житлових районах повинне бути забезпечене постійне зберігання усіх автомобілів (100 %), які належать жителям цих районів, тимчасове зберігання автомобілів відвідувачів. Кількість місць постійного зберігання легкових автомобілів у житлових районах визначається, виходячи із кількості населення даного району на розрахунковий термін і розрахункового рівня автомобілізації, а тимчасового зберігання, - виходячи з умов забезпечення цими місцями як мінімум 10 % розрахункового парку автомобілів, які належать жителям даного району.
Пунктом 7.46 ДБН 360-92 довжина пішохідного підходу до гаражів і автостоянок постійного зберігання легкових автомобілів від місця проживання володаря не повинна перевищувати 800 м., а в умовах реконструкції - 1000 м.
Відповідно до п. 7.47 ДБН 360-92 при розрахункових рівнях автомобілізації, які перевищують умовно усереднені (150 - 180 легкових автомобілів на 1000 жителів), а також в умовах реконструкції допускається постійне зберігання частини парку легкових автомобілів, які належать громадянам даного житлового району, за його межами - на "незручних" для інших видів будівництва територіях, у зонах і санітарних розривів промислових підприємств, у смугах відведення залізничних і швидкісних автомобільних доріг. При цьому повинна бути забезпечена пішохідно-транспортна доступність місць постійного зберігання легкових автомобілів у межах 15 хв.
Відповідно до п.4.6 Державних будівельних норм України ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» затверджених наказом Мінбуду України №44 від 07.02.2007 мінімальна необхідна площа конкретної ділянки (території) для постійного чи тимчасового зберігання автомобілів в гаражах залежить від їх поверховості та для одноповерхових гаражів становить 30 кв.м.
Максимальні норми безоплатної передачі громадянам земельних ділянок передбачені ст. 121 Земельного кодексу України. Відповідно до п. Д ч.1 вказаної статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної та комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів не більше 0,01 гектара.
Таким чином, відповідно до зазначених норм безоплатно набувати земельні ділянки у власність можуть окремі організаційно-правові форми юридичних осіб, зокрема гаражно-будівельні кооперативи за умови дотримання містобудівних норм.
Загальні вимоги створення та діяльності кооперативів визначено Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про кооперацію», згідно з ч. 2 ст. 6 якого за напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
При цьому законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації (ст. 5 Закону України «Про кооперацію»).
Аналіз цих та інших норм чинного законодавства вказує на те, що держава з метою забезпечення територіальних умов розвитку міст на довгострокову перспективу, а також розміщення і будівництва споруд, пов`язаних з функціонуванням міського господарства створила умови для самоорганізації громадян для самостійного забезпечення зберігання приватного автотранспорту.
Для цього держава передбачила можливість отримання гаражно-будівельними кооперативами земельних ділянок на пільгових умовах, визначивши, що такі кооперативи повинні будувати гаражі на таких ділянках для забезпечення ними осіб, які цього потребують і є членами кооперативу, а не для продажу чи в інший спосіб відчуження.
Зазначене відповідає приписам ст. ст. 1, 6 Закону України «Про кооперацію», згідно з якими відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. При цьому гаражно-будівельні кооперативи є обслуговуючими, тобто такими, що створюються для надання послуг членам кооперативу, а не для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.
Тобто, при вирішенні питання щодо наявності права у гаражно-будівельного кооперативу на отримання земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, порядок його організації та дотримання містобудівної документації.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 17.06.2014 у справі № 21-195а14, яка згідно з ч. 3 ст. 82, ч. 1 ст. 11128 ГПК України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Однак передача у власність ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010» земельної ділянки відбулась без дотримання зазначених вимог.
Зазначений кооператив зареєстровано 03.08.2010. Відповідно до п. 1 статуту ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010», затвердженого рішенням загальних зборів його засновників від 22.01.2010, кооператив за напрямом діяльності є гаражним кооперативом.
Відповідно до п.3 статуту ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010» метою діяльності кооперативу є забезпечення гаражами членів кооперативу та членів їх сімей, організація паркінгу, об`єктів технічного обслуговування для автомототранспорту членів кооперативу, автосалону (автоклубу), шляхом будівництва гаражного комплексу за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим комплексом.
Як вбачається з статуту ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010» засновниками виступили 3 особи: ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Тобто, два члени кооперативу проживали у різних районах міста Харкова відмінних від району розташування земельної ділянки та на значній відстані від неї, що унеможливлює її використання за призначенням, а третій член кооперативу взагалі мешкає у м. Києві.
Вказане беззаперечно свідчать про те, що отримання ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010» земельної ділянки здійснювалося без мети будівництва гаражів для забезпечення ним членів кооперативу та членів їх сімей.
У порушення ст. 41 ЗК України ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010» не обґрунтувало містобудівною документацією необхідний розмір земельної ділянки, яку просив передати у власність.
Зазначене підтверджується документацією з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі і оформлення документів, що посвідчують право на землю ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010».
Зазначені обставини та приписи законодавства свідчать про очевидну невідповідність площі земельної ділянки (0,7083 га) потребам гаражно-будівельного кооперативу, до складу якого входить лише 3 особи.
Відповідно до відомостей, які містяться в електронному сервісі ДАБІ України за електронною адресою: http://www.dabi.gov.ua/, та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ні ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010», як юридичною особою, ні його членами, як фізичними особами, за вищевказаною адресою будівництво нерухомості не розпочиналось, право власності на об`єкти нерухомості готові до експлуатації не реєструвалось.
Крім того, рішенням сесії Харківської міської ради №1023/13 від 27.02.2013 затверджено зміни до Генерального плану м. Харкова який розміщено за електронною адресою: https://uga.kharkov.ua/gp/index.html згідно якого територія передана у власність ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010» для будівництва та подальшої експлуатації гаражів відноситься до зони промислових підприємств.
Таким чином Харківською міською радою при надані у власність вказаної земельної ділянки проігноровано вимоги містобудівних норм та законні інтереси мешканців міста Харкова.
Вищезазначені обставини та приписи законодавства вказують на відсутність підстав для надання ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010» земельної ділянки у власність згідно зі ст. 41 ЗК України.
Як наведено вище, відповідно до ст. ст. 92, 123, 124, 127, 128, 134 ЗК України набуття прав на земельні ділянки державної та комунальної форм власності юридичними особами, які не створені державою чи територіальними громадами, здійснюється на платних засадах шляхом придбання права оренди чи купівлі землі.
Отже, рішення, яким земельну ділянку ОК «ГБК «БУДГІДРОПРИВІД-2010» передано у власність безоплатно, суперечить вимогам чинного на час виникнення правовідносин законодавства та прийнято з порушенням таких принципів земельного законодавства, установлених ст. 5 ЗК України, як поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення раціонального використання та охорони земель.
Таким чином, посадовими особами Харківської міської ради прийнято рішення в супереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам територіальної громади.
До теперішнього часу на вказаній території фактично будівництво не розпочато.
Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, гаражними кооперативами за вищевказаною адресою будівництво нерухомості не розпочиналось, право власності на об`єкти нерухомості готові до експлуатації не реєструвалось.
Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 30.06.2021 проект рішення щодо затвердження містобудівного обґрунтування не готувався.
Крім того в ході огляду місця події від 28.05.2021 встановлено, що земельна ділянка огороджена, на в`їзді розташована будівля охорони, будівництво гаражів не виконано, земельна ділянка фактично використовується для автостоянки, зберігання сміття та малих архітектурних форм, що свідчить про невиконання рішення сесії, що залишилося поза увагою Харківської міської ради.
В ході досудового розслідування 30.09.2021 в якості свідка допитано ОСОБА_7 , який повідомив, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:07:018:0037 здійснюється реалізація пального зі стаціонарної цистерни за допомогою автозаправної колонки.
Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова 30.09.2021 на підставі ухвали судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_8 проведено обшук огородженої території земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0037 в ході якого виявлено, що на земельній ділянці будівництво гаражів не здійснено. На земельній ділянці розташовані тимчасові споруди, бокси для ремонту авто та знаходиться приладдя для реалізації пального.
В ході обшуку виявлено та опечатано наступні речі у зв`язку з неможливістю їх вилучення:
- металева цистерна білого кольору з речовиною;
- стаціонарна автозаправна колонка в металевому ящику;
- мала архітектурна форма в якій знаходиться: стаціонарна автозаправна колонка, металева цистерна, дві цистерни «єврокуб», шланги, насос та приладдя для продажу та зберігання пального.
Вказане майно використовується ОСОБА_9 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .
У зв`язку з тим, що вказані речі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, 01.10.2021 постановою прокурора визнані речовим доказом у кримінальному провадженні.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому посилаючись на те, що вилучене майно буде використано у кримінальному проваджені в якості речових доказів, та, з метою швидкого, повного та неупередженого розслідування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, та збереження речових доказів, просив накласти арешт на майно.
Прокурор до початку судового засідання подав заяву, в якій просив розглянути клопотання без його участі, його підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Суд, розглянувши клопотання про арешт майна, дослідивши додані до клопотання матеріали, вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, метою арешту майна є збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурораСалтівської окружноїпрокуратури містаХаркова ОСОБА_3 задовольнити танакласти арештна майно, яке було виявлено та опечатано 30.09.2021 в ході обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:07:018:0037, а саме:
- металева цистерна білого кольору з речовиною;
- стаціонарна автозаправна колонка в металевому ящику;
- мала архітектурна форма в якій знаходиться: стаціонарна автозаправна колонка, металева цистерна, дві цистерни «єврокуб», шланги, насос та приладдя для продажу та зберігання пального.
Вирішення питання щодо визначення місця зберігання арештованого майна та осіб, відповідальних за його зберігання, покласти на орган досудового розслідування.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали направити прокурору.
Роз`яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Московський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 12.10.2021 |
Оприлюднено | 22.05.2024 |
Номер документу | 100315576 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Московський районний суд м.Харкова
Задорожна А. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні