Постанова

від 06.10.2021 по справі 520/2254/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 р. Справа № 520/2254/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021, суддя Бабаєв А.І., повний текст складено 28.04.2021, по справі № 520/2254/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бордпром"

до Відокремленого підрозділу Державної податкової служби України Головне управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бордпром» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 01.02.2021 №00008230728, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 125 000,00 грн (1 700 000,00 грн основного платежу та 425 000,00 грн штрафних санкцій).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 01.02.2021 №00008230728, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 125 000,00 грн (1 700 000,00 грн основного платежу та 425 000,00 грн штрафних санкцій).

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не вірно надано оцінку доказам, не враховано, що додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства, оскільки акти наданих послуг не відповідають адресній програмі, не розкривають змісту та обсягу наданих послуг, що з урахуванням податкової інформації щодо контрагента позивача, свідчить про відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом.

Також апелянт зазначає, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ «Юніка ТГ» , оскільки у останнього відсутній ланцюг постачання, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності та інші засоби для здійснення господарської діяльності, господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 01.12.2020 по 07.12.2020 Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бордпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2019 по 30.09.2020, за результатами якої складено акт №6345/20-40-07-32-09/41790800 від 14.12.2020 (т. 1 а.с. 15-32).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. «а» п. 198.1, абз. 1, абз. 2 пп. 198.3 ст. 198, та п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 1 700 000,00 грн, в т.ч. за жовтень 2019 року на суму 1 700 000 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 1 700 000 грн.

01.02.2021 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №00008230728, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 125 000,00 грн. (в тому числі 1 700 000,00 грн основного платежу та 425 000,00 грн штрафних санкцій) (т. 1 а.с. 12).

Позивач, вважаючи неправомірним податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарської операції з контрагентом належними первинними документами, а тому збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України(далі -ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1ст.193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно доп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цьогоКодексу.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеномустаттею 50 цього Кодексу.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Судовим розглядом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Юніка ТГ» .

30.08.2019 між позивачем (замовник) та ТОВ «Юніка ТГ» (виконавець) укладено договір на проведення рекламної(их) кампанії(й) №ЮН-30/4, згідно якого виконавець прийняв на себе зобов`язання виготовити та/чи розмістити рекламний матеріал рекламодавця, провести рекламну кампанію відповідно до умов цього договору і додатків до нього, які є його невід`ємною частиною, а позивач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити надані послуги (виконані роботи) ( т. 1, а.с.73-74).

Додатком №2 від 30.09.2019 до договору було передбачено надання позивачу рекламно-інформаційних послуг на загальну суму 1 200 000,00 грн, в тому числі ПДВ 200 000,00 грн (т.1 а.с.75).

Додатком №3 від 30.09.2019 до договору було передбачено надання позивачу рекламно-інформаційних послуг на загальну суму 9 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ 1 500 000,00 грн (т.1 а.с.76-79).

Адресною програмою від 30.09.2019 визначено рекламні носії ( т. 1 а.с.80-86).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: бухгалтерську довідку, акти надання послуг, податкові накладні, фотозвіт, платіжні доручення (т. 1 а.с.33- 72, 87-250, т. 2 а.с. 1-50).

На виконання умов договору були складені акти надання послуг: №220 від 31.10.2019 року, №221 від 31.10.2019 року, №222 від 31.10.2019 року, №223 від 31.10.2019 року, №224 від 31.10.2019 року, №225 від 31.10.2019 року, №226 від 31.10.2019 року, №227 від 31.10.2019 року, № 228 від 31.10.2019 року, №229 від 31.10.2019 року, №230 від 31.10.2019 року, №231 від 31.10.2019 року, №232 від 31.10.2019 року, №233 від 31.10.2019 року, №234 від 31.10.2019 року, №235 від 31.10.2019 року, №236 від 31.10.2019 року, №237 від 31.10.2019 року, №238 від 31.10.2019 pоку, №239 від 31.10.2019 року, №240 від 31.10.2019 року, №241 від 31.10.2019 pоку, №242 від 31.10.2019 pоку, №243 від 31.10.2019 pоку, №244 від 31.10.2019 pоку, №245 від 31.10.2019 pоку, №246 від 31.10.2019 pоку, №247 від 31.10.2019 pоку, №248 від 31.10.2019 pоку, №249 від 31.10.2019 pоку, №250 від 31.10.2019 pоку, №251 від 31.10.2019 pоку, №252 від 31.10.2019 pоку, №253 від 31.10.2019 pоку, №254 від 31.10.2019 pоку, №255 від 31.10.2019 pоку, №256 від 31.10.2019 pоку, №257 від 31.10.2019 pоку, №258 від 31.10.2019 pоку, №259 від 31.10.2019 pоку, №260 від 31.10.2019 pоку, №261 від 31.10.2019 pоку, №262 від 31.10.2019 pоку, №263 від 31.10.2019 pоку, №264 від 31.10.2019 pоку, №122 від 01.10.2019 pоку, №123 від 01.10.2019 pоку, №124 від 01.10.2019 pоку, №125 від 01.10.2019 pоку, №126 від 01.10.2019 pоку.

Податкові накладні №188 від 31.10.2019, №171 від 31.10.2019, №175 від 31.10.2019, №170 від 31.10.2019, №167 від 31.10.2019, №172 від 31.10.2019, №166 від 31.10.2019, №173 від 31.10.2019, №174 від 31.10.2019, №164 від 31.10.2019, №165 від 31.10.2019, №168 від 31.10.2019, №169 від 31.10.2019, №197 від 31.10.2019, №194 від 31.10.2019, №178 від 31.10.2019, №183 від 31.10.2019, №185 від 31.10.2019, №182 від 31.10.2019, №189 від 31.10.2019, №186 від 31.10.2019, №195 від 31.10.2019, №184 від 31.10.2019, №190 від 31.10.2019, №193 від 31.10.2019, №180 від 31.10.2019, №191 від 31.10.2019, №192 від 31.10.2019, №179 від 31.10.2019, №187 від 31.10.2019, №181 від 31.10.2019, №196 від 31.10.2019, №206 від 31.10.2019, №209 від 31.10.2019, №203 від 31.10.2019, №210 від 31.10.2019, №204 від 31.10.2019, №205 від 31.10.2019, №207 від 31.10.2019, №202 від 31.10.2019, №201 від 31.10.2019, №199 від 31.10.2019, №208 від 31.10.2019, №200 від 31.10.2019, №198 від 31.10.2019, №29 від 01.10.2019, №30 від 01.10.2019, №31 від 01.10.2019, №32 від 01.10.2019, №33 від 01.10.2019 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Фактичне розміщення рекламних матеріалів підтверджується фотозвітом ТОВ Юніка ТГ .

Рекламно-інформаційні послуги, отримані позивачем від ТОВ Юніка ТГ у жовтні 2019 року, були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №398807 від 12.12.2019 року, №398808 від 12.12.2019 року, №398809 від 12.12.2019 року, №398810 від 12.12.2019 року, №398817 від 16.12.2019 року, №398818 від 16.12.2019 року, №398819 від 17.12.2019 року, №398820 від 17.12.2019 року, №398828 від 18.12.2019 року, №398829 від 18.12.2019 року, №398838 від 19.12.2019 року, №398839 від 19.12.2019 року, №398840 від 19.12.2019 року, №398841 від 19.12.2019 року, №398842 від 19.12.2019 року, №398848 від 20.12.2019 року, №398849 від 20.12.2019 року, №398872 від 26.12.2019 року, №398873 від 26.12.2019 року, №398874 від 26.12.2019 року, №398875 від 26.12.2019 року, №398909 від 03.01.2020 року, №398918 від 10.01.2020 року, №398919 від 10.01.2020 року, №398936 від 14.01.2020 року, №398937 від 14.01.2020 року, №398938 від 14.01.2020 року, №398959 від 21.01.2020 року, №399386 від 12.06.2020 року, №399387 від 12.06.2020 року, №399398 від 18.06.2020 року, №399399 від 18.06.2020 року, №399400 від 18.06.2020 року.

Придбані за вказаними господарськими операціями послуги позивач використав при здійснені своєї поточної діяльності, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, а саме договори про надання рекламних послуг з додатками, акти надання послуг, податкові накладні ( т. 2 а.с.51-250, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1-178).

Доказів повернення коштів після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за наданні послуги в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, позивачем доведено, що господарські операції з вищевказаними контрагентами спричинили зміни майнового стану та зміни у структурі зобов`язань підприємства позивача.

Щодо доводів апелянта про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, реального ланцюга постачання колегія суддів зазначає, що такі висновки ґрунтуються виключно на податковій інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах.

Колегія суддів зазначає, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагента суб`єкта господарювання основних засобів, трудових та виробничих ресурсів, реального ланцюга постачання у контрагента позивача, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

При цьому, відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.

Отже, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на узагальнену податкову інформацію відносно контрагента позивача, оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є беззапереченим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт надання послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується належними первинними документами.

В апеляційній скарзі податковий орган зазначає, що визначальною обставиною, з якою відповідач пов`язував нікчемність спірного правочину було те, що акти наданих послуг не відповідають адресній програмі, не розкривають змісту та обсягу наданих послуг .

Колегія суддів наголошує, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які сукупно мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Втім, відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі № 826/7423/16.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постановах від 28.05.2019 по справі №815/2960/17, від 15.10.2019 по справі 813/1066/16, від 23.07.2019 по справі №826/10852/158, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необгрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним по суті висновок суду першої інстанції про те, що надані первинні документи відображають суть господарської операції, а отже й їх реальність.

На противагу зазначеному, податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійсненої позивачем господарської операції, та/або свідчили б про невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2ст. 77 КАС України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджена господарська операція по правочину між позивачем та контрагентом була реально здійснена, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, така операція пов`язана з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарської операції володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 01.02.2021 №00008230728 є протиправним та правомірно скасоване судом.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 по справі № 520/2254/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 13.10.21.