Постанова

від 05.10.2021 по справі 160/7651/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/7651/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року в адміністративній справі №160/7651/21 (головуючий суддя першої інстанції Луніна О.С., повний текст рішення складено 09.07.2021 року) за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 13.05.2021 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД , в якому просив стягнути з ТОВ Вента. ЛТД суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік у розмірі 1655784, 48 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, відповідачем порушено норми Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , що підтверджується звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми 10-ПОІ за 2020 рік від 25.02.2021 року. Невиконання нормативу у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у 2020 році супроводжується накладенням адміністративно-господарських санкцій. Відповідач до 15.04.2021 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції за 8 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, і не зайнятих особами з інвалідністю у 2020 році, у розмірі 1655784,48 грн. за невиконання нормативу у 2020 році. Проте, відповідач самостійно не сплатив вказану суму у визначений законом строк, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження, тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є суб`єктом владних повноважень (код ЄДРПОУ 25005978).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Вента. ЛТД є юридичною особою (код ЄДРПОУ 21947206) (а.с.137,138), перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів (а.с.37). Зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа 12.01.1995 року, дата запису 25.04.2006 року, номер запису 12241200000026028, видами діяльності є (код КВЕД):

46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами (основний);

86.21 Загальна медична практика;

47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах;

73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки;

73.11 Рекламні агентства;

73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації

Відповідачем 18.02.2021 року подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік за формою №10-ПОІ (річна, вх.№03-07/998), відповідно до змісту якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2020 році складала 824 особи, при цьому норматив створення робочих місць для осіб з інвалідністю становить 33 робочих місць, 25 з яких працевлаштовані (а.с.6).

Позивачем зазначено, що фактично на підприємстві працювали 25 осіб з інвалідністю. Фонд оплати праці штатних працівників складає 170545,80 тис. грн. Середньорічна заробітна плата одного штатного працівника складає - 206973,06 грн.. Сума адміністративно-господарських санкцій за 8-м осіб (33-25) складає 1655784,48 грн., яка до теперішнього часу підприємством самостійно не сплачена (а.с.5,6).

Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов про стягнення з ТОВ Вента. ЛТД вказаної заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875 щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляло їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало Державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування таких осіб, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, відтак підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 19 вказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

З аналізу вказаних норм вбачається, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов`язок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Закону №875 щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем 04.05.2020 року видано Наказ № 19/2, про створення робочих місць для інвалідів (9 місць), включення до штатного розкладу та проінформування Центру зайнятості про створення робочих місць для осіб з обмеженими можливостями.(а.с.85). Наказом № 270-ВК від 04.05.2020 року внесені зміни до штатного розкладу з 04.05.2020 року (а.с.86-93). Наказом № 318-ВК від 09.06.2020 року внесені зміни до штатного розкладу з 09.06.2020 року (а.с.102-109). Наказом № 389-ВК від 03.08.2020 року внесені зміни до штатного розкладу з 04.05.2020 року (а.с.94-101).

В 2020 році ТОВ Вента. ЛТД 07.05.2020 року, 04.06.2020 року, 12.06.2020 року, 05.08.2020 року, 02.09.2020 року, 02.10.2020 року, 03.11.2020 року, 01.12.2020 року подавало центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою 3-ПН, що підтверджується відбитком печатки та підписом відповідальної особи центру зайнятості на цих звітах (а.с.110-133).

До матеріалів справи долучені заяви про прийняття на роботу з відповідними довідками МСЕК про встановлення інвалідності наступних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , накази про прийняття на роботу та накази про звільнення. Вказані особи були звільнені протягом травня-липня 2020 року за власним бажанням (а.с.42-84).

Відповідно до листа Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 2260 від 09.06.2021 року звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою 3-ПН в 2020 році за період з травня 2020 по грудень 2020 року відповідачем центру зайнятості надавались, потреба в працівниках інвалідах в них заявлялась. Також, у вказаному листі зазначено, що на обліку в Дніпропетровському міському центрі зайнятості протягом 2020 року особи з інвалідністю, які згідно рекомендацій МСЕК відповідають вимогам роботодавця не перебували, тому направлення на працевлаштування на підприємство не видавалися (а.с.136).

Викладене свідчить про належне виконання відповідачем покладеного на нього законом обов`язку щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , та належне інформування органів, які реалізують державну політику у сфері зайнятості населення, про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Судом не встановлено випадків відмови з боку відповідача особам з інвалідністю у працевлаштуванні на заявлені вакансії. Позивачем також таких доказів не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, за умови виконання підприємством обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, своєчасного інформування органів, які реалізують державну політику у сфері зайнятості населення, про наявність вакантних посад, а також за відсутності даних про безпідставну відмову особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, не виникає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Отже, відповідач, як роботодавець, вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, свій обов`язок зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю виконав.

Господарськими санкціями у розумінні частини першої статті 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою цієї статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно зі статтею 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

За нормами частини третьої статті 18 вказаного Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

З огляду на те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , що підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи, правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій у суду відсутні.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2018 року по справі №803/534/17 (адміністративне провадження №К/9901/37435/18).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року в адміністративній справі № 160/7651/21 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року в адміністративній справі № 160/7651/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак