Постанова

від 06.10.2021 по справі 280/852/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 280/852/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Цвєтковій К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Запорізького управління Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування суми боргу та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізького управління Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просила:

- визнати дії Запорізького управління Головного управління ДПС у Запорізькій області відносно нарахування суми податкового боргу, яка визначена в податковій вимозі в розмірі 3 927 грн. 88 коп. неправомірними;

- скасувати суму податкового боргу в розмірі 3 927 грн. 88 коп., яка визначена в податковій вимозі ГУ ДПС у Запорізькій області (нині Запорізьке управління ГУ ДПС у Запорізькій області) про сплату боргу (недоїмки) від 18 листопада 2019 року № Ф-404-60 У;

- скасувати вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 № Ф-404-60.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом першої інстанції не надано достатньої уваги тому факту, що позивач своєчасно і в належному розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями. За підрахунками позивача, остання має навіть переплату з єдиного внеску, тому доводи контролюючого органу щодо наявності заборгованості не ґрунтуються на дійсних обставинах по справі.

Відповідачем до суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує про вимог апеляційної скарги, наполягає на наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску, що рахується в облікових даних платника податків.

Скаржником до суду надіслано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких вона наводить розрахунки сплаченого нею єдиного внеску з моменту реєстрації її як само зайнята особа, та додає відповідні платіжні доручення. Також позивач надає пояснення та докази оскарження в адміністративному порядку рішення про нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 23.07.2019 року №01250059107.

В додаткових поясненнях скаржник вказує на суперечливість доводів контролюючого органу, вказує на те, що позивач не може мати заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017 рік, оскільки на той період позивач не була платником єдиного внеску та не мала обов`язку з його сплати.

Відповідачем до суду надіслано пояснення в яких останній вказує на те, що згідно даних інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску зі 2017 рік, а саме нарахована пеня за несвоєчасну сплату нарахованого внеску. Сплачені позивачем суми внеску зараховувались в рахунок наявної заборгованості і повна сплата єдиного внеску не відбувалась. Також відповідач наголошує на тому, що первісно складена вимога від 18.11.2019 №Ф-404-60, яка сформована на підставі даних інформаційної системи про заборгованість не була оскаржена позивачем належним чином, а отже набула статусу узгодженої.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач перебував на обліку у контролюючого органу з 03.02.2011 по 28.09.2016 як фізична особа-підприємець.

З 29.06.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку у контролюючого органу як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та є платником єдиного внеску.

Із інтегрованої картки платника позивача встановлено, що станом на 31.12.2018 у неї обліковувалась переплата з ЄВ в сумі 51,54 грн.

Протягом 2019 року ОСОБА_1 здійснено наступні оплати: 03.01.2019 в сумі 2458 грн., 16.04.2019 в сумі 2754,18 грн., 17.07.2019 в сумі 2754,18 грн. Всього на суму 7966,36грн. Оплата вказаних сум також підтверджується долученими позивачем до матеріалів позову копіями квитанції.

18.11.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області винесена податкова вимога № Ф-404-60У про необхідність сплати ОСОБА_1 3927,88 грн. заборгованості з єдиного внеску.

17.02.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області винесена податкова вимога № Ф-404-60 про необхідність сплати ОСОБА_1 3577,06 грн. заборгованості з єдиного внеску.

Оспорювана позивачем сума заборгованості з ЄСВ визначена у вимозі від 18.11.2019 № Ф-404-60У виникла на підставі рішення ГУ ДФС у Запорізькій області № 015005907 від 23.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Вказаним рішенням нараховано позивачу 992,54 грн. штрафу та 233,52 грн. пені за період з 03.05.2018 до 13.08.2018.

Рішення від 23.07.2019 надіслано позивачу поштою та отримано особисто 26.07.2019, що підтверджується долученим до справи поштовим повідомленням про вручення.

Доказів оскарження даного рішення та його скасування матеріали справи не містять. Наведені обставини слугували підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Так, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано доводів контролюючого органу про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та не надано доказів сплати даної заборгованості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням в пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є:

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абз.2 п. 1 ч.1 ст.4 Закону);

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4 ч.1 ст.4 Закону).

За правилами абз.1 п.1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 цього Закону).

Таким чином, фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , незалежно від того чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спірна вимога від 18.11.2019 № Ф-404-60У виникла на підставі утворення заборгованості за несплату відповідно рішення ГУ ДФС у Запорізькій області № 015005907 від 23.07.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про нарахування позивачу 992,54 грн. штрафу та 233,52 грн. пені за період з 03.05.2018 до 13.08.2018.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що за перший квартал 2018 року позивачем сплачено 2457,18 грн. згідно до квитанції №12371 від 19.04.2019, за другий та третій квартали 2018 року - 5736,00 грн., згідно до квитанції №38 від 27.04.2018, за четвертий квартал 2018 року - сплачено 2458,00 грн., згідно до квитанцій №7 від 08.10.2018 та №4 від 16.10.2018; за перший квартал 2019 року, позивачем сплачено 2458,00 грн. згідно до квитанції №31 від 03.01.2019, за другий квартал 2019 року, позивачем сплачено 2754,18 грн. згідно до квитанції від 16.04.2019, за третій квартал 2019 року, позивачем сплачено 2754,18 грн. згідно до квитанції від 16.07.2019, за четвертий квартал 2019 року, позивачем сплачено 350,00 грн. згідно до квитанції №47 від 18.10.2019 та 2755,00 грн. згідно до квитанції №9 від 17.01.2020; за перший квартал 2020 року позивачем сплачено 3118,00 грн. згідно до квитанції №17 від 17.04.2020.

Наведені проплати також підтверджуються даними інтегрованої картки ОСОБА_1 .

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік , установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 - 3723,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Отже, нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника, навіть у разі відсутності доходу фізичної особи-підприємця.

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01.01.2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

З вищенаведеного випливає, що період, за який позивачу здійснено нарахування заборгованості за несвоєчасну сплату єдиного внеску, повно оплачено ОСОБА_1 . Отже, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття спірних вимог про стягнення заборгованості.

Посилання відповідача на те, що заборгованість рахується з 2017 року, колегією суддів не приймаються, оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого законом покладено обов`язок доведення обґрунтованості та правомірності прийняття власних рішень та вчинення дій, в разі їх судового оскарження, не надано належних доказів наявності заборгованості, що тягнеться з 2017 року. Надані відповідачем роздруківки інтегрованої картки ОСОБА_1 містять інформацію з 01.01.2018 року та станом на дану дату не містять інформації про наявність заборгованості за позивачем зі сплати ЄСВ.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає протиправними прийнятими відповідачем вимоги про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску, оскільки жодних доказів які ґрунтовно пояснюють підстави виникнення податкового боргу ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування податкового боргу, колегія суддів вважає такими, що задоволенню не підлягають, оскільки дії контролюючого органу щодо контролю за справляння податків та інших обов`язкових платежів, зокрема, нарахування податкового боргу, є повноваженням даного органу, визначені законом.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не повно дослідив обставини по справі та не надав належної оцінки встановленим обставинам, що привело до невірного вирішення справи по суті заявлених вимог, та у відповідності до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_1 за подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1681,80 грн. та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1261,2 грн., який підлягає стягненню на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 № Ф-404-60 У.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 № Ф-404-60.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2943 грн. (дві тисячі дев`ятсот сорок три гривні).

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров