Постанова від 06.10.2021 по справі 904/73/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2021 року м.Дніпро Справа № 904/73/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Ковтун А.О., довіреність № 01-60/103 від 11.01.2021 р., представник;

від відповідача: Кравцов О.В., довіреність б/н від 31.03.2021 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Синельниківської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 , ухвалене суддею Колісник І.І., повний текст якого підписаний 14.06.2021, у справі №904/73/21

за позовом Синельниківської міської ради, м. Синельникове, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синельникове-Агро", м. Синельникове, Дніпропетровська область

про стягнення 285 613,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

Синельниківська міська рада (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синельникове-Агро" (далі - Відповідач) 285 613,72 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що за результатом обстеження земельної ділянки площею 9,4641 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельникове, пров. Уютний, 10-а, було виявлено використання відповідачем зазначеної земельної ділянки без належного її оформлення й реєстрації речового права, що призвело до ненадходження до міського бюджету у 2014 - 2015 роках земельних платежів на загальну суму 285 613,72 грн.

Правовими підставами позову позивач зазначає, серед іншого, статтю 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Синельниківська міська рада, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення у справі про задоволення позовних вимог.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що приймаючи до уваги факт обстеження Синельниківською міською радою спірної земельної ділянки 21.09.2017, яким, встановлено її використання, а також факт безпідставного збереження відповідачем за рахунок позивача недоплаченої суми орендної плати за 2014-2015 роки, зафіксований комісією на підставі розрахунку в протоколі № 3 від 15.12.2017 та остаточне фіксування такого порушення у вигляді недоплаченої суми орендної плати рішенням виконавчого комітету Синельниківської міської ради від 24.01.2018 № 6 "Про затвердження актів з визначення та відшкодування збитків власнику землі", початок перебігу строку позовної давності починається з 25.01.2018 й триває протягом трьох років до 25.01.2021.

З відповідним позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Синельникове-Агро" 285 613,72 гри. безпідставно збережених коштів орендної плати Синельниківська міська рада звернулася до суду 31.12.2020, тобто строки позовної давності не пропущено.

Вищевикладене є причиною захисту порушеного права відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що приймаючи до уваги факт обстеження Позивачем спірної земельної ділянки 21.09.2017, яким встановлено безпідставне її використання Відповідачем, а також факт безпідставного збереження відповідачем за рахунок позивача недоплаченої суми орендної плати за 2014-2015 роки, зафіксований комісією на підставі розрахунку в протоколі № 3 від 15.12.2017, початок перебігу строку позовної давності починається з 16.12.2017 й триває протягом трьох років до 16.12.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021, справу №904/73/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Кузнецова І.Л.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2021 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу позивача залишено без руху через неподання останнім доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

10.08.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/73/21 у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_1 за рішенням Вищої ради правосуддя від 05.08.2021 згідно з поданою нею заявою про відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021, справу №904/73/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2021 (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Синельниківської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у справі №904/73/21; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 20.09.2021.

В судовому засіданні 20.09.2021 оголошено перерву до 06.10.2021.

В судовому засіданні 06.10.2021 року Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Рішенням Синельниківської міської ради № 142-8/ХХIV від 08.04.2003 вирішено надати Закритому акціонерному товариству «Синельникове-Агро» в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 9,556 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Синельникове, пров. Уютний, 10, на якій знаходяться будівлі і споруди (а.с.83).

Між Синельниківською міською радою (далі - позивач, орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Синельникове-Агро» , яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Синельникове-Агро" (далі - відповідач, орендар), було укладено договір земельної ділянки від 21.05.2003, відповідно до якого орендодавець надав в оренду земельну ділянку загальною площею 9,556 га терміном на 5 років, починаючи із засвідчення факту державної реєстрації та дати реєстрації у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (а.с. 84 - 86).

Договір зареєстрований у Синельниківському міському відділі земельних ресурсів, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 24 від 21.05.2003 (а.с.86).

Додатковою угодою від 21.05.2008 до договору сторони погодили продовжити строк дії договору на 5 років по 21.05.2013, починаючи із засвідчення факту державної реєстрації та дати його реєстрації у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (а.с. 87).

Листом № 26-01/0185 від 09.10.2008 Синельниківський відділ Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру відмовив відповідачу в державній реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.05.2003 у зв`язку з відсутністю технічної документації на землю (а.с. 88).

11.05.2016 між сторонами укладено договір № 3 оренди земельної ділянки, кадастровий №1213000000:01:117:0004, площею 9,4641 га, яка знаходиться за адресою: пров. Уютний 10-а, місто Синельникове, Дніпропетровська обл. (далі - спірна земельна ділянка) (а.с. 113 - 126).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 18 554 368,05 грн (п. 5 договору).

Договір укладено на 49 років (п. 8 договору).

Актом обстеження земельної ділянки від 21.09.2017 позивачем у складі комісії було проведено контрольне обстеження займаної відповідачем земельної ділянки площею 9,4641 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, пров. Уютний, 10-а. Встановлено, що зазначену земельну ділянку відповідач використовує під нежитловими будівлями для виробничого використання (а.с. 14).

Головним спеціалістом-землевпорядником відділу комунального майна та земельних відносин управління житлово-комунального господарства та комунальної власності Синельниківської міської ради Самусенко Л.В було розраховано збитки від недоотриманих бюджетом коштів внаслідок користування відповідачем у 2014-2015 роках спірною земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів у загальній сумі 285 613,72 грн.

В основу розрахунку покладено:

- нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2014 рік - 10 366 628,57 грн; річну орендну плату - 310 998,86 грн (10366628,57х3%/100% = 310 998,86); сплачені відповідачем у 2014 році кошти за користування землею відповідно до інформації податкової інспекції - 127305,92 грн; недоплачену суму - 183 692,94 (310998,86 - 127305,92 = 183692,94);

- нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2015 рік - 12 947 919,09 грн; річну орендну плату - 388 437,57 грн (12947919,09х3%/100% = 388437,57); сплачені відповідачем у 2015 році кошти за користування землею відповідно до інформації податкової інспекції - 286 516,79 грн; недоплачену суму - 101 920,78 (388437,57 - 286516,79 = 101920,78).

За результатом розгляду акта ревізії фінансово-господарської діяльності та законності використання земель міста та управління майном, що належить територіальній громаді міста у виконавчому комітеті, а також акта з визначення та відшкодування збитків, підготовленого головним спеціалістом-землевпорядником відділу комунального майна та земельних відносин управління житлово-комунального господарства та комунальної власності Синельниківської міської ради Самусенко Л.В., комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідно до протоколу № 3 від 15.12.2017 було вирішено визначити збитки у розмірі 285 613,72 грн у вигляді неодержаного Синельниківською міською радою доходу за час фактичного користування у 2014-2015 роках Товариством з обмеженою відповідальністю «Синельникове-Агро» земельною ділянкою площею 9,4641 га, розташованою по пров. Уютний, 10а.

Рішенням Синельниківської міської ради № 6 від 24.01.2018 було затверджено акт із визначення та відшкодування збитків власнику землі (а.с. 22).

Недоплачена відповідачем сума й стала причиною виникнення спору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що фактична заборгованість Відповідача за користування спірною земельною ділянкою становить 271 254,55 грн.

Відповідач, як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

В той же час, приймаючи до уваги, що факт обстеження позивачем спірної земельної ділянки 21.09.2017, яким встановлено безпідставне її використання відповідачем, а також факт безпідставного збереження відповідачем за рахунок позивача недоплаченої суми орендної плати за 2014-2015 роки, зафіксований комісією на підставі розрахунку в протоколі № 3 від 15.12.2017, то початок перебігу строку позовної давності починається з 16.12.2017 й триває протягом трьох років до 16.12.2020.

З позовом до суду Позивач звернувся 31.12.2020, тобто після закінчення трирічного строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в тому числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

Статтею 83 ЗК України визначено права власності на землю територіальних громад.

Так, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної державної власності ;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером №1213000000:01:117:0004, площею 9,4641 га знаходиться в межах м. Синельникове, Відповідачем не надано доказів перебування даної земельної ділянки у приватній чи державній власності, то відповідно до ст. 83 ЗК України саме Синельниківська міська рада Дніпропетровської області є власником даної земельної ділянки.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Плата за землю вноситься не залежно від вини особи щодо оформлення правовстановлюючих документів, а за сам факт користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

При цьому згідно зі статтею 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) зробила правовий висновок, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Тобто, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17.

Колегія суддів констатує, що спірна земельна ділянка у період з 21.05.2003 по 21.05.2013 перебувала у користуванні відповідача на підставі договору оренди від 21.05.2003 року.

Починаючи з 11.05.2016 по теперішній час Відповідач користується спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди № 3 від 11.05.2016.

В той же час докази на підтвердження належного оформлення права користування Відповідачем спірною ділянкою у 2014 - 2015 роках, а також належної державної реєстрації речових прав на неї за відповідачем відсутні.

Для визначення розміру безпідставно збережених коштів, враховуючи приписи ч. 4 ст. 120 ЗК України, Позивач розрахував площу земельної ділянки, яка фактично перебувала в користуванні відповідача, виходячи із загальної площі ділянки - 9,4641 га та розміру частки Відповідача у праві власності на об`єкт нерухомості, що розташований на зазначеній ділянці - 1.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку - 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (підпункт 289.1. статті 289 Податкового кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 5 та частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

З протоколу засідання комісії № 3 від 15.12.2017 та розрахунку розміру орендної плати вбачається, що заявлена до стягнення недоплачена сума орендної плати - 285 613,72 грн визначена позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 18.02.2016 № 168/86-16, підготовленого Управлінням Держгеокадастру у Синельниківському районі Дніпропетровської області, зменшену на 2014, 2015 роки на коефіцієнти індексації 1,433 та 1,249 відповідно (а.с. 15, 19, 121).

Оспорюючи поданий позивачем розрахунок, відповідач надав банківські виписки на підтвердження сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за 2014 рік - 127 285,92 грн, за 2015 рік - 299 895,96 грн (а.с. 89 - 100; 101 - 112).

За таких обставин фактична заборгованість відповідача за користування спірною земельною ділянкою становить 272 254,55 грн, з яких:

2014 рік - 183 712,94 грн (310998,86 - 127285,92 = 183712,94);

2015 рік - 88 541,61 грн (388437,57 - 299895,96 = 88541,61).

Заперечення відповідача проти розрахунку судом не приймаються, оскільки в обґрунтування своєї позиції останній жодних доказів щодо існування протягом 2014 - 2015 років іншої нормативної грошової оцінки земельної ділянки, аніж застосованої позивачем під час розрахунку недоотриманої орендної плати із застосуванням коефіцієнтів індексації, суду не надав.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що відповідач, як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти у сумі 272 254,55 грн власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Проте, щодо позовних вимог відповідач просить застосувати строки позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що довідався про порушення свого права 24.01.2018, тобто з дати прийняття Виконавчим комітетом Синельниківської міської ради рішення від 24.01.2018 № 6 "Про затвердження актів з визначення та відшкодування збитків власнику землі", яким остаточно зафіксовано порушення Відповідача у вигляді недоплаченої суми орендної плати. Тому, початок перебігу строку позовної давності починається з 25.01.2018 й триває протягом трьох років до 25.01.2021.

Колегія суддів не погоджується з цими доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його порушила. Винятки з правила, встановленого частиною першою цієї статті можуть бути встановлені законом.

Відповідно до позовних вимог порушеним правом Позивача є використання належної йому на праві власності земельної ділянки Відповідачем без достатньої правової підстави та не повернення йому коштів, збережених Відповідачем за рахунок власника цієї земельної ділянки.

Приймаючи до уваги, що про використання Відповідачем належної Позивачу на праві власності земельної ділянки без достатньої правової підстави, Позивач довідався 21.09.2017, про що безпосередньо зазначено у складеному ним Акті обстеження земельної ділянки від 21.09.2017, то початок перебігу строку позовної давності починається саме з цієї дати - 21.09.2017, й триває протягом трьох років до 21.09.2020.

Колегія суддів констатує, що саме з цієї дати Позивач, встановивши факт використання Відповідачем належної Позивачу на праві власності земельної ділянки без достатньої правової підстави, мав об`єктивну можливість довідатись про факт безпідставного збереження Відповідачем за рахунок Позивача недоплаченої суми орендної плати за 2014-2015 роки та її розмір.

Та обставина, що сума безпідставно збережених Відповідачем за рахунок Позивача коштів у вигляді недоплаченої суми орендної плати за 2014-2015 роки, встановлена комісією Позивача лише 15.12.2017, та остаточне фіксування такого порушення мало місце лише 24.01.2018 шляхом прийняття Виконавчим комітетом Синельниківської міської ради відповідного рішення від 24.01.2018 № 6 "Про затвердження актів з визначення та відшкодування збитків власнику землі", є суб`єктивної обставиною, яка повністю залежала від волевиявлення та належної організації роботи Позивача, тому не є об`єктивною.

При цьому частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України пов`язує початок перебігу строку позовної давності саме із моментом, коли особа довідалась, або могла довідатись про порушення свого права, а не з днем остаточного фіксування такого порушення.

З позовом до суду Позивач звернувся 31.12.2020, тобто після закінчення трирічного строку позовної давності (а.с. 33).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Водночас, як убачається з матеріалів справи клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності Позивач до суду не подав.

Жодних причин пропущення позовної давності Позивачем не зазначено й у апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому колегія суддів зауважує, що відносини між сторонами є довготривалими; спірна земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача ще з 2003 року; укладаючи з відповідачем 11.05.2016 новий договір оренди, позивач був обізнаний щодо перебування в оренді спірної земельної ділянки без оформлення відповідних правовстановлюючих документів. Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України тягар утримання майна покладається саме на позивача, який і повинен відслідковувати правомірність користування ним третіми особами, у тому числі й в частині щодо оплати за його користування.

Колегія суддів зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності позовних заяв. Норми, які регламентують строки подання позовних заяв, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані, в тому числі і норми, які встановлюють строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Колегія суддів констатує, що Позивачем не надано будь-яких доказів наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання останнім позову.

За наведених мотивів господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову з мотивів спливу строку позовної давності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Синельниківської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у справі №904/73/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 у справі №904/73/21 - залишити без змін.

Судові витрати Синельниківської міської ради за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.10.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін