Ухвала

від 06.10.2021 по справі 910/22314/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання

та видачу дублікату наказу

м. Київ

06.10.2021Справа № 910/22314/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши матеріали господарської справи

заяви стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КАНТІЄРО"

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу

у справі № 910/22314/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КАНТІЄРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні будівельно-технічні інвестиції"

про стягнення 47 960 303,36 грн.

Представники сторін:

Від стягувача не з`явився;

Від боржника не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду від 08.02.2016 року (суддя Мельник В.І.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні будівельно-технологічні інвестиції" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" 18 512 172,95 грн. основного боргу за кредитним договором та 71253,00 грн. судового збору. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Господарським судом міста Києва 22.02.2016 року видано накази на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі № 910/22314/15, яке набрало законної сили 22.02.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" задоволено та здійснено заміну позивача по справі № 910/22314/15 - Публічне акціонерне товариство "Банк Київська Русь" (ідентифікаційний код 24214088) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" (ідентифікаційний код 43186135).

Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 02.07.2021 року від стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" надійшла заява б/н від 30.06.2021 року про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року у справі № 910/22314/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні будівельно-технологічні інвестиції" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" 18 512 172,95 грн. основного боргу за кредитним договором та видачу його дублікату.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2021 року у зв`язку з відпусткою судді Мельника В.І. заяву передано на розгляд судді Селівону А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 року розгляд заяви призначено на 05.08.2021 року.

У судовому засіданні 05.08.2021 року протокольно оголошено перерву у судовому засідання на 01.09.2021 року.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. у відпустці судове засідання призначене на 01.09.2021 року не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року судове засідання призначено на 06.10.2021 року.

У судове засідання 06.10.2021 року уповноважені представники стягувача та боржника не з`явилися.

Суд зазначає, що у зв`яку з відсутністю фінансування видатків на оплату з послуг пересилання поштової кореспонденції з 05.07.2021 року Господарським судом міста Києва зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв`язку.

Так, до початку судового засідання 30.08.2021 року від стягувача надійшли пояснення разом з доказами направлення на адресу боржника, які долучені судом до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру від сторін, зокрема заперечень боржника щодо поданої заяви стягувача, на час проведення судового засідання 06.10.2021 року до суду не надходило.

Зважаючи на те, що матеріали справи є достатніми для розгляду заяви стягувача та враховуючи відсутність клопотань сторін про відкладення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути заяву без участі стягувача та боржника, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши в судовому засіданні 06.10.2021 року заяву стягувача про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу, судом встановлено, що 22.06.2016 року Господарським судом міста Києва було видано наказ на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 року замінено стягувача ПАТ Банк Київська Русь на його правонаступника - ТОВ Фінансова компанія Кантієро , внаслідок укладення останнім 06.05.2020 як новим кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" як первісним кредитором Договору про відступлення прав вимоги № 1, за умовами якого до нового кредитора перейшли права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні будівельно-технологічні інвестиції" за кредитним договором № 54006-23/14-1 від 28.04.2014 року. В свою чергу ТОВ "Фінансова компанія "Ю-Бейс" попередньо набуто вказане право вимоги згідно укладеного 22.04.2020 року з Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" Договору про відступлення права вимоги № UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/1.

Проте, як зазначає стягувач в поданій суду заяві, відповідно до Акту прийому передачі від 22.04.2020 року до Договору відступлення права вимоги № UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/1, укладеного між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Фінансова компанія Ю-Бейс , та в подальшому відповідно до Акту прийому передачі від 06.05.2020 року до Договору відступлення права вимоги № 1, укладеного між ТОВ Фінансова компанія Ю-Бейс та ТОВ Фінансова компанія Кантієро , були передані тільки матеріали кредитної справи та відсутні матеріали виконавчого провадження до боржника та, зокрема, наказ Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року у справі № 910/22314/15.

Так, станом на дату звернення з відповідною заявою рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року є невиконаним, заборгованість боржником не погашена, а відповідно до Автоматизованої системи виконавчих проваджень примусове стягнення за наказом Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні будівельно-технологічні інвестиції" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" 18 512 172,95 грн. - відсутнє.

Окрім того, як встановлено з пояснень стягувача від 30.08.2021 року, Публічним акціонерним товариством Банк Київська Русь як первісним стягувачем наказ до виконання не пред`являвся, у зв`язку з вилученням матеріалів кредитної справи щодо боржника - ТОВ "Венчурні будівельно-технологічні інвестиції" в рамках кримінального провадження № 42015000000000523.

При цьому вжиті заявником (стягувачем) заходи щодо повернення оригіналів кредитних справ, в тому числі щодо боржника - ТОВ "Венчурні будівельно-технологічні інвестиції", шляхом звернення до Головного слідчого управління НПУ та ГУ НП у м. Києві з відповідними запитами, як свідчать матеріали заяви, виявились безрезультатними.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду.

Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі.

Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").

Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання, зокрема, протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року) передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Водночас, відповідно до п. 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 14041-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

За змістом ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 14041-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та від 01.08.2018 року у справі № 553/1951/14-ц.

Беручи до уваги вищезазначене та враховуючи положення п. 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 14041-VIII, визначений наказом Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року у справі №910/22314/15 строк пред`явлення його до виконання визначається до 22.02.2020 року, відтак під час вирішення питання про заміну сторони правонаступником внаслідок набуття права вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги № 1 від 06.05.2020 року підлягала дослідженню наявність поважних підстав пропуску строків заявником та достатня їх обґрунтованість.

Так, згідно ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Таким чином, обов`язковою умовою для поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання є пропущення його строку та наявність поважних причин його невиконання, які оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу обов`язковості виконання судових рішень законодавцем передбачена можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, підставою для чого є наявність поважних причин пропуску. Поважні причини пропуску пов`язані з обставинами, у силу яких стягувач був позбавлений у передбачений строк проявити зовні власне волевиявлення, тобто звернутися до виконавчої служби з наказом. Вказані причини є об`єктивними обставинами і не залежать від дій стягувача, а навпаки - обмежують здійснення ним дій щодо виконання рішення суду.

З огляду на вищенаведене, враховуючи факт заміни ПАТ "Банк Київська Русь" правонаступником ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 року, суд дійшов висновку, що зазначені заявником обставини є поважними, а тому суд вважає за можливе відновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року у справі № 910/22314/15.

Окрім того, у поданій заяві стягувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" викладено клопотання про видачу дублікату наказу від 22.02.2016 року у справі № 910/22314/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні будівельно-технологічні інвестиції" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" 18 512 172,95 грн. основного боргу.

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд зазначає, що згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Згідно п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк з дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При цьому суд зазначає, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Таким чином, враховуючи, що наказ Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року було вилучено Головним слідчим управлінням Національної поліції України в рамках кримінального провадження № 42015000000000523, а судом вирішено поновити пропущений строк для його пред`явлення, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" про видачу дубліката наказу у справі № 910/ 22314/15 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 232-235, 329, п. 19.4 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Заяву стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року у справі № 910/22314/15 задовольнити.

2. Поновити пропущений строк для пред`явлення до наказу Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року у справі № 910/22314/15.

3. Заяву стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" в частині видачі дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року у справі № 910/22314/15 задовольнити.

4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 року у справі № 910/22314/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні будівельно-технологічні інвестиції" (01054 м. Київ, вул.Ярославів Вал 13/2 Б, код ЄДРПОУ 35211140) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м.Київ, вул. Хорива 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) 18 512 172 (вісімнадцять мільйонів п`ятсот дванадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 95 коп. - основного боргу за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 13.10.2021 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон