Рішення

від 04.10.2021 по справі 200/7243/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 р. Справа№200/7243/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, розглянувши за участю секретаря судового засідання Купріян В.Ю. в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, в якому просила суд: визнати дії Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо припинення з 01.11.2020 року виплати позивачу соціальної допомоги як малозабезпеченій особі незаконними; зобов`язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради поновити позивачу з 01.11.2020 року виплату соціальної допомоги як малозабезпеченій особі з виплатою недоотриманих з 01.11.2020 року сум.

14 червня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07 липня 2021 року від відповідача надійшов відзив позивача на позовну заяву.

13 серпня 2021 року, дослідивши обставини справи, матеріали позову та відзиву, суд дійшов висновку про їх недостатність для повного та всебічного встановлення обставин справи та ухвалою суду вирішив подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання, яке призначено на 13 вересня 2021 року.

З 16 серпня 2021 року по 03 вересня 2021 року суддя перебував в щорчній черговій відпустці.

13 вересня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04 жовтня 2021 року.

04 жовтня 2021 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1425-5000129320 від 12.05.2019 року, виданою Управлінням соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, згідно якої позивач фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначила, що перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Костянтинівської міської ради як отримувач соціальної допомоги та до 31.10.2020 року отримувала соціальну допомогу як малозабезпечена особа, проте з 01.11.2020 року виплата вищезазначеної соціальної виплати їй була припинена.

Згідно усної відповіді відповідача, виплата вищезазначеної соціальної виплати позивачу була припинена згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 632.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки в частині 1-2 статті 15 Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям , яким врегульовано виплату спірної допомоги установлено, що визначений частиною першою статті 6 цього Закону строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, яким вона була призначена раніше, продовжується без подання необхідних документів на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої державної соціальної допомоги на підставі заяви та необхідних документів, поданих після закінчення терміну дії зазначених заходів.

Позивач зазначає, що на даний час карантин триває та може бути продовжений ще на деякий час, однак, в будь-якому випадку, до 31.05.2021 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу державну соціальну допомогу як малозабезпеченій особі.

Посилання відповідача на відповідну Постанову Кабінету Міністрів України позивач вважає помилковим, так як Закон України має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету Міністрів України.

Тож, позивач вважає, що відповідач повинен поновити їй з 01.11.2020 року виплату соціальної допомоги як малозабезпеченій родині.

Відповідач - Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 03197428, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 85113, Донецька обл., місто Костянтинівка, вул. Громова, будинок 14, організаційно-правова форма - орган місцевого самоврядування.

Відповідач з позовом не погоджуються у повному обсязі та зазначає, що позивачу за зверненням від 17.06.2020 управлінням призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям на період з 01.06.2020 по 30.06.2020 у розмірі 2199,50 грн з 01.07.2020 по 30.11.2020 у розмірі 3362,65 грн щомісячно.

Відповідач зазначає, що умови і строк призначення виконано у відповідності до ст. 6 Закону України 1768-IIІ Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям , проте подальше призначення допомоги проводиться з урахуванням вимог Постанови КМУ № 632. Для державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям і допомоги на дітей одиноким матерям провести автоматичне подовження цих видів допомог технічно неможливо, так як це не передбачене програмним забезпеченням.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи: сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців; доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет 1 типу (імсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю І групи, за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку: надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства.

Відповідач також зазначає, що якщо у складі сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, і протягом цього періоду зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні менше трьох місяців або які (за яких) не сплатили (не сплачено) мінімального розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи, допомога на дітей одиноким матерям призначається не більше ніж на два шестимісячних періоди, якщо: у складі сім`ї є особа з інвалідністю, яка згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії потребує постійного стороннього догляду; відсутність будь-яких джерел для існування пов`язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім`ї.

Допомога на дітей одиноким матерям за таких умов на наступний строк призначається не раніше ніж через шість місяців після завершення виплати такої допомоги на один шестимісячний період, якщо сім`я є багатодітною і звернулася за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям у липні - грудні 2020 року.

Згідно п. 34 Постанови середньомісячний доход сім`ї розраховується за попередні шість місяців. Попередні шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням допомоги.

З огляду на призначення допомоги за зверненням від 17.06.2020 гр. ОСОБА_1 не зможе підтвердити своє право на допомогу після скасування карантину, так як вона не працює і не сплачує (за неї не сплачують) єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який з 01.07.2020 є основним критерієм для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Відповідач вважає, що у разі примусового автоматичного подовження з 01.12.2020 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям ОСОБА_1 після скасування карантину і неподання заяви і необхідних документів буде вимушена повернути надміру виплачені кошти у відповідності до п. 2 постанови № 264 за період з 01.12.2020, а у разі наявності права гр. ОСОБА_1 може на теперішній час звернутись до управління з заявою про призначення державної допомоги.

Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З наданих сторонами документів суд встановив наступне.

Згідно декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 11.06.2020 року до складу сім`ї позивача також входить її неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження НОМЕР_3 , видане Виконкомом Верхньоторецької селищної ради Ясинуватського району.

ОСОБА_2 має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою №1425-5000129621 від 22.05.2019 року.

Згідно наказу ФОП ОСОБА_3 №14 від 02.03.2020 року позивача прийнято на роботу секретарем.

Згідно довідки про доходи, виданої на ім`я позивача ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_1 станом на 31.05.2020 року працювала у ФОП ОСОБА_3 .

Згідно наказу №16 від 12.03.2020 року позивачу надано відпусту без збереження заробітної плати на час дії карантину, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про відпустки .

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини справи щодо припинення виплат спірних допомог позивачу з 01.12.2020 року визнаються відповідачем і підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Сатття 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Питання виплати допомоги малозабезпеченим сім`ям врегульовано Законом України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям від 01 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III).

Статтею 1 вказаного Закону визначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) як щомісячну допомогу, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

При цьому, під малозабезпеченю сім`єю цей Закон розуміє сім`ю, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім`ї.

Відповідно до ст.ст. 3, 4, 10 Закону № 1768-III, право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім`ї, які постійно проживають на території України.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім`ї.

Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Скарга на рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні може бути подана до вищестоящого органу виконавчої влади або до суду.

Відповідно до ст. 6 Закон № 1768-III, державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 250 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632 та на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №250) визначає умови призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога), передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» , перелік документів, необхідних для призначення такої допомоги, а також підстави для припинення її виплати.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку, державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.

Згідно п. 10 Порядку №250, державна соціальна допомога не призначається, якщо:

1) у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).

Державна соціальна допомога у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи:

сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців;

доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю І групи, за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку; надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства;

2) особи, які входять до складу малозабезпеченої сім`ї, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням державної соціальної допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатили (одноразово) будь-які послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних згідно із соціальною нормою житла та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування) на суму, яка на дату купівлі, оплати перевищує 50 тис. гривень;

3) у власності малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок), крім житла, яке розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, у населених пунктах на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або житла, непридатного для проживання, що підтверджено актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), за формою згідно з додатком до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271; 2015 р., № 70, ст. 2312);

4) у власності малозабезпеченої сім`ї є більше ніж один автомобіль, транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з дати випуску якого минуло менше ніж 15 років (крім мопеда і причепа).

При цьому не враховуються транспортні засоби, отримані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через органи соціального захисту населення, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля, а також транспортні засоби, придбані батьками - вихователями дитячих будинків сімейного типу.

Наявність (відсутність) у власності членів малозабезпеченої сім`ї транспортних засобів зазначається у декларації.

Відповідно до п. 11 Порядку №250, якщо у складі малозабезпеченої сім`ї є непрацюючі працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, і протягом цього періоду зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні менше трьох місяців або які (за яких) не сплатили (не сплачено) мінімального розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи, державна соціальна допомога призначається:

1) не більше ніж на два шестимісячних періоди, якщо:

у складі сім`ї є особа з інвалідністю, яка згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії потребує постійного стороннього догляду;

відсутність будь-яких джерел для існування пов`язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім`ї.

Державна соціальна допомога за таких умов на наступний строк призначається не раніше ніж через шість місяців після завершення виплати такої допомоги;

2) на один шестимісячний період, якщо малозабезпечена сім`я є багатодітною або у складі малозабезпеченої сім`ї є одинока мати (одинокий батько), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) такої дитини до Книги реєстрації народжень внесено в установленому порядку за вказівкою матері (батька), або мати (батько) у разі смерті одного з батьків і звернулася (звернувся) за призначенням державної соціальної допомоги у липні - грудні 2020 року.

Згідно п. 15 Порядку №250, розмір державної соціальної допомоги може бути перерахований з місяця подання заяви уповноваженим представником малозабезпеченої сім`ї до закінчення строку її призначення.

Відповідно до п. 16 Порядку №250, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється:

якщо малозабезпеченою сім`єю подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на отримання державної соціальної допомоги та на визначення її розміру, або встановлено фактичну зайнятість особи, що приносить дохід (винагороду), без оформлення, реєстрації в установленому законодавством порядку, - з місяця, що настає за місяцем, у якому виявлено порушення. В такому разі на наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця, в якому виявлено порушення;

у разі переїзду малозабезпеченої сім`ї до іншої місцевості або настання обставин, що унеможливлюють виплату державної соціальної допомоги (зокрема, смерть одинокої особи), - з місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зміни;

за заявою уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї - з місяця, що настає за місяцем її подання;

якщо реєстрацію особи (включеної до складу малозабезпеченої сім`ї) як безробітної припинено з причин, передбачених абзацами шістнадцятим (крім припинення реєстрації у разі працевлаштування самостійно), вісімнадцятим - двадцять першим підпункту 1, підпунктами 2 і 3 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 80, ст. 2662), - з місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла інформація з центру зайнятості;

у разі виявлення, що непрацююча працездатна особа фактично не здійснювала догляд за особою, яка досягла 80-річного віку, або не надавала соціальних послуг з догляду відповідно до законодавства у зв`язку з перебуванням за кордоном сукупно більше ніж 60 днів протягом періоду отримання державної соціальної допомоги, - з місяця, наступного за місяцем, у якому надійшла інформація з Держприкордонслужби.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про зайнятість населення від 05 липня 2012 року № 5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про відпустки від 15 листопада 1996 року

№ 504/96-ВР, за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно дослідивши обставини справи та перевіривши доводи відповідача в контексті нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, суд встановив, що відповідачем не доведено існування в спірних правоводносинах обстанин та підстав для застосування приписів п.п. 10, 11, 16 Порядку №250 для непризначення або припинення виплати спірної допомоги позивачу, зокрема, відсутності працевлаштування у позивача, оскільки перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати не припиняє трудових відносин між ним та роботодавцем.

Доводи відповідача, в свою чергу, спростовуються наданими ним документами.

Поряд з цим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX статтю 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 35, ст. 290; 2011 р., № 25, ст. 189) доповнено пунктом 1-2 такого змісту: "Установити, що визначений частиною першою статті 6 цього Закону строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, яким вона була призначена раніше, продовжується без подання необхідних документів на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої державної соціальної допомоги на підставі заяви та необхідних документів, поданих після закінчення терміну дії зазначених заходів".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. N 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Тобто, на момент призупинення позивачу виплати спірних допомог 01.12.2020 року на території України тривав карантин, який згодом був продовжений Постановами Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020р. № 1236 - до 28.02.2021, від 17.02.2021 р. № 104 - до 30.04.2021, від 21.04.2021 р. № 405 - до 30.06.2021, від 16.06.2021 р. № 611 - до 31.08.2021, від 11.08.2021 р. № 855 - до 31.10.2021, рішенням КМУ від 20.09.2021 - до 31.12.2021 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання виплати державної соціальної допомоги від 22 липня 2020 р. № 632 (далі - Постанова №632), якою при вчиненні оскаржуваних дій керувався відповідач, з 1 липня 2020 р. призначення і виплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, у яких закінчився строк таких виплат у березні - червні 2020 р., здійснюється лише після подання нової заяви з необхідними документами та декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України, якими закріплено принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд не погоджується з такими діями відповідача з огляду на те, що Постанова №632 містить чітку вказівку на коло осіб, яких стосується цей припис, а саме тих осіб, у яких закінчився строк таких виплат у березні, квітні, травні та червні 2020 року, тобто яким виплати допомоги станом на дату набрання чинності Постановою №632 призупинено.

Оскільки, позивач звернулась до відповідача з відповідними заявою та декларацією 17.06.2020 року та спірна допомога була призначена позивачу з 01.06.2020 року по 30.11.2020 року, то приписи Постанови №632 позивачем виконано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність призупинення виплати позивачу спірної допомоги з 01.12.2020 року та протиправність таких дій.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17, від 10 вересня 2020 року у справі №806/965/17.

Оскільки, судом встановлено відсутність у позивача обов`язку повторного звернення за призначенням спірної допомоги, суд не вбачає іншого можливого захисту порушеного права позивача окрім зобов`язання відповідача вчинити дії, від здійснення яких він протиправно ухилився.

Проте, з матеріалів адміністративної справи суд встановив, що виплату спірної допомоги позиачу припинено з грудня 2020 року, а не листопада 2020 року, як зазначив позивач в своєму позові, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року позивачу відстрочено сплату судового збору до прийняття судом рішення по справі.

Як вбачається з адміністративного позову, позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною від іншої.

Ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України Про судовий збір , де вказано, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом із тим, статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Таким чином, зверненні до суду з адміністративним позовом слід було сплатити судовий збір відповідно до заявлених позовних вимог у розмірі 908,00 грн (2270 грн*0,4).

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що часткове задоволення позовних вимог не пов`язане з пропорційністю позовних вимог, суд вирішив стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача до Державного бюджету України в повному обсязі.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Громова, 14, ЄДРПОУ 03197428) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо припинення з 01.12.2020 року виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги як малозабезпеченій особі протиправними.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради поновити ОСОБА_1 з 01.12.2020 року виплату соціальної допомоги як малозабезпеченій особі з виплатою недоотриманих з 01.12.2020 року сум.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 908 (Дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини складено та підписано 04 жовтня 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко