Ухвала

від 05.10.2021 по справі 761/35500/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/35500/21

Провадження № 1-кс/761/19861/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , секретаря судового засідання ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Шевченківського окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 42021102100000104 від 17.06.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 191, ч.3 ст.27, ч. 3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на частину квартири АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та його дружини ОСОБА_5 , а саме: на частину квартири АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) та земельну (кадастровий номер 3220880902:05:002:0027) площею 0,117 га, за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 .

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києва знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових

розслідувань за №42021102100000104 від 17.06.2021 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

28.09.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , протоколом обшуку, проведеного у кв. АДРЕСА_3 , протоколом тимчасового доступу до документів, що перебували у власності ДП «Укржитлосервіс», висновком технічної експертизи документа (висновок експерта № СЕ-19/111-21/35768-ДД від 28.07.2021), висновком почеркознавчої експертизи (висновок експерта № СЕ 19/111-21/41116-ПЧ від 16.09.2021, висновком почеркознавчої експертизи (висновок експерта № СЕ-19/111-21/35808-ПЧ від 15.09.2021, висновком оціночно-будівельної експертизи (висновок експерта № СЕ-19-21/24293-ОБ), речовими доказами документами, наданими ДУС; документами вилученими під час обшуку, тимчасового доступу, іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

В ході досудового розслідування встановлено, що у приватній власності ОСОБА_4 перебуває частина квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого ДП «Укржитлосервіс» від 23.03.2006.

Крім того, встановлено, що у власності дружини ОСОБА_4 ОСОБА_5 , з якою останній перебуває у шлюбі із 30.08.1980, знаходиться частина квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку набуто під час перебування у шлюбі із ОСОБА_4 13.08.2014 на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого ДП «Укржитлосервіс» від 23.03.2006, а також земельна ділянка (кадастровий номер 3220880902:05:002:0027) площею 0,117 га, за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку набуто під час перебування у шлюбі із ОСОБА_4 28.05.2013 на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2013 за номером у реєстрі нотаріальних дій 1691.

Згідно п. 3 ч. 2 та ч. 5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Санкцією ч. 4 ст. 190 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років із конфіскацією майна, санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна.

Враховуючи вищевказане, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення кримінального провадження, необхідно забезпечити збереження вищезазначеного майна, а саме подальшого вирішення питання судом щодо конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як міри покарання.

Прокурор зазначає, що наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна підозрюваного ОСОБА_4 яке є його спільною сумісною власністю із дружиною ОСОБА_5 , оскільки незастосування арешту майна може призвести до його відчуження.

Метою арешту майна прокурор вказує пункти 2, 4 ч.2 ст. 170 КПК України: спеціальну конфіскацію та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Позиція учасників провадження у судовому засіданні.

Прокурор ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав подане клопотання з наведених у ньому підстав і просив задовольнити.

Клопотання прокурора на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна розглянуто без повідомлення підозрюваного ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_5 .

Встановлені обставини справи, оцінка і мотиви слідчого судді.

Клопотання подане у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 42021102100000104 від 17.06.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 191, ч.3 ст.27, ч. 3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України.

28.09.2021 в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 191, ч.3 ст.27, ч. 3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України.

Отже, відповідно до положеньстатті 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього відповідно до ч. 4, 6 ст. 170 КПК України може вирішуватись питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешту майна з метою спеціальної конфіскації та з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (п.2, 4 ч.2 ст.170 КПК України).

Існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 191, ч.3 ст.27, ч. 3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України, підтверджується доданими до клопотання матеріалами кримінального провадження.

Слід зазначити, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних дійшла висновку, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках цього кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального провадження, що передбачено пунктами 2 та 4 частини 2 цієї ж статті.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. При вирішенні питання про накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації слідчий суддя повинен, окрім іншого, враховувати можливість спеціальної конфіскації майна.

Положеннями ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (ч. 8 ст. 170 КПК України).

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України.)

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України.)

Під час розгляду клопотання встановлено, що у приватній власності ОСОБА_4 перебуває частина квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого ДП «Укржитлосервіс» від 23.03.2006.

Крім того, встановлено, що у власності дружини ОСОБА_4 ОСОБА_5 , з якою останній перебуває у шлюбі із 30.08.1980, знаходиться частина квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку набуто під час перебування у шлюбі із ОСОБА_4 13.08.2014 на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого ДП «Укржитлосервіс» від 23.03.2006, а також земельна ділянка (кадастровий номер 3220880902:05:002:0027) площею 0,117 га, за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку набуто під час перебування у шлюбі із ОСОБА_4 28.05.2013 на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2013 за номером у реєстрі нотаріальних дій 1691.

Встановлено, що майно ( частина квартири АДРЕСА_1 , земельна ділянка (кадастровий номер 3220880902:05:002:0027) площею 0,117 га, за адресою: АДРЕСА_2 ,) щодо якого вирішується питання про застосування арешту і яке обліковується, зареєстроване не за підозрюваним, а за його дружиною ОСОБА_5 , набуте останньою в період шлюбу із ОСОБА_4 .

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, згідно зі ст. 60 СК України, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У ч. 1 ст. 60 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України. Так, особистою приватною власністю одного з подружжя є, зокрема, майно, набуте ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Слідчим суддею не виявлено обставин, згідно з якими зазначене вище майно, яке обліковується, зареєстроване за ОСОБА_5 можливо віднести до її особистої власності, оскільки воно набуте не на підставі договору дарування чи в порядку спадкування або за кошти, які належали їй особисто, тому є підстави для висновку, що вказане майно є об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

Частиною 6 ст. 170 КПК України передбачено, що з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, арешт накладається на майно, зокрема, підозрюваного, фізичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, однак норми цієї частини не допускають можливості арешту майна третіх осіб (окрім зазначених у цій нормі), в тому числі дружини підозрюваного.

Під час розгляду клопотання сторона обвинувачення не довела наявність підстав для застосування правил ч. 3 ст. 73 СК України, якою передбачено, що при відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи загальне правило про рівність часток співвласників в об`єктах спільної сумісної власності подружжя, в разі їх поділу (ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 2 ст. 370 ЦК України), зважаючи на те, що накладення арешту на спільне майно подружжя в цілому може призвести до порушення прав власності ОСОБА_5 як співвласниці майна подружжя та до виходу за межі, визначені наведеною вище нормою ч. 6 ст. 170 КПК України щодо кола осіб, на майно яких може бути накладено арешт, слідчий суддя вважає, що для потреб виконання завдань кримінального провадження арешт може бути накладений лише на 1/4 частину спільного майна подружжя, що припадає підозрюваному ОСОБА_4 .

Досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді підстави для переконання, що заявлена прокурором мета відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, належного підозрюваному ОСОБА_4 , зокрема частини того майна, яке належить до спільної сумісної власності із дружиною ОСОБА_5 Негативних наслідків для підозрюваного, третіх осіб від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт частини у майні шляхом заборони її відчуження, слідчим суддею не встановлено.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням такого права. Хоча власник обмежується у реалізації певних правомочностей щодо арештованого майна, такий захід є тимчасовим.

На підставі наведеного слідчий суддя дійшла висновку про наявність передбачених законом необхідних і достатніх підстав для задоволення частково клопотання прокурора про арешт майна, що належить до спільної власності подружжя підозрюваного ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_5 , шляхом накладення арешту на 1/4 частину такого майна право власності на яку зареєстровано на ОСОБА_4 із забороною його відчуження з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. У даному випадку слідчий суддя зауважує, що застосування у кримінальному провадженні арешту щодо 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що належать до спільної сумісної власності подружжя, не є рішенням суду про визначення часток співвласників у такому майні.

Щодо доводів сторони обвинувачення про накладення арешту на все майно, яке належить до спільної сумісної власності подружжя і обліковується, зареєстроване за дружиною підозрюваного ОСОБА_5 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації (передбачена п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України), слідчий суддя зазначає таке.

За правилами ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку необхідності забезпечення спеціальної конфіскації арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.

Санкція ч. 4 ст. 190 КК України, якою передбачений злочин, у вчиненні якого повідомлено про підозру ОСОБА_4 , передбачає основне покарання у виді позбавлення волі, що вказує на можливість застосування в цьому кримінальному провадженні спеціальної конфіскації, в разі встановлення передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України випадків.

Так, частиною першою ст. 96-2 КК України визначено, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Оскільки ОСОБА_5 не має статусу підозрюваної в цьому кримінальному провадженні, то накладення арешту на її майно як третьої особи допускається виключно за наявності умов, визначених у наведеному вище абзаці другому ч. 4 ст. 170 КПК України. Наявність таких умов сторона обвинувачення під час розгляду клопотання не довела.

Матеріали клопотання не містять відомостей про те, чи є ціна придбаного ОСОБА_5 нерухомого майна, на яке прокурор просить накласти арешт, вищою чи нижчою за ринкову вартість. Також у клопотанні відсутні докази того, що майно ОСОБА_5 одержано внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.

З огляду на встановлені обставини слідчий суддя дійшла висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення клопотання прокурора в частині вимоги про накладення арешту на майно ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації. Тому в цій частині у задоволенні клопотання про арешт слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадженняза клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України,

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Накласти арешт на частину майна ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_5 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_4 шляхом заборони відчуження такого майна, а саме:

- частини квартири, площею 83.3 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер:430121880000.

У іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню прокурором.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя : ОСОБА_1