Вирок

від 11.10.2021 по справі 317/136/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.10.2021 Справа№ 317/136/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/136/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/769/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія: ч. 1 ст. 190 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_8 , заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 4 лютого 2021 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянка України, маюча неповну середню освіту, не працююча, маюча на утриманні малолітню дитину, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та їй призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід по кримінальному провадженню не обирався.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_7 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за наступних обставин.

18 листопада 2020 року приблизно о 18.00 годині ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, не маючи наміру на повернення майна, знаходячись з дозволу потерпілої ОСОБА_10 у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , під приводом зателефонувати, попросила у потерпілої мобільний телефон марки «Prestigio», з метою особистого збагачення, скориставшись сприятливою для вчинення злочину обстановкою, взяла переданий потерпілою вказаний мобільний телефон, вартість якого складає 1100 гривень, після чого покинула вищевказане домоволодіння, тим самим заволоділа чужим майном.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_7 та кваліфікацію судом її дій, вважає вироку суду незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання у вигляді обмеження волі, суд першої інстанції не врахував, що таке покарання не застосовується до осіб, які мають дітей віком до 14 років.

Разом з тим, ОСОБА_7 має на утриманні малолітню дитину 2016 року народження, тому суд в порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України застосував закон, який не підлягав застосуванню.

Просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді 200 годин громадських робіт, а в іншій частини вирок залишити без змін.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , також не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_7 та кваліфікацію судом її дій, вважає вироку суду незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м`якості.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_7 має на утриманні малолітню дитину 2016 року народження, тому суд першої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України призначив їй покарання у вигляді обмеження волі

Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинила кримінальний проступок, повністю визнала свою вину, раніше не судима, ніде не працює, за місцем мешкання характеризується задовільно та має на утриманні малолітню дитину, тому буде доцільно призначити їй покарання у вигляді громадських робіт, яке вона повинна відбувати реально.

Просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді 200 годин громадських робіт, а в іншій частини вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, який підтримав апеляційні скарги, вирок суду просив скасувати та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченій покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді 200 годин громадських робіт, обвинувачену, яка не заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, провівши судові дебати і надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурорів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 190 КК України є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі обвинуваченої ОСОБА_7 у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і в апеляційних скаргах не оспорюються.

Переглядаючи оскаржуваний вирок в межах апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на наступне.

Як вбачається з резолютивної частини вироку суду, за ч. 1 ст. 190 КК України ОСОБА_7 було призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 КК України, покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці.

З огляду на ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується, в тому числі, до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

З наявної у матеріалах кримінального провадження копії свідоцтва про народження вбачається, що у обвинуваченої ОСОБА_7 є одна малолітня дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_7 є жінкою, що має дитину віком до чотирнадцяти років, колегія суддів вважає, що призначаючи їй покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді обмеження волі, суд першої інстанції порушив вищевказані вимоги закону про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинила кримінальний проступок, раніше не судима, вперше притягається до кримінальної відповідальності, повністю визнала свою провину, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченою можливо з призначенням їй покарання у вигляді громадських робіт у мінімальних межах санкції, що буде відповідати тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та даним про її особу.

Крім того, перевіряючи вимоги апеляційних скарг прокурорів щодо необхідності ухвалення нового вироку колегія суддів зазначає наступне.

Так, зі змісту пункту 4 частини 1 статті 408КПК України слідує, що апеляційний суд змінює вирок місцевого суду лише у випадках, коли при цьому не погіршується становище засудженого, та скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках, передбачених пунктами 1- 4 частини 1 статті 420 КПК України.

Враховуючи те, що суд першої інстанції звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання у вигляді 1 року обмеження волі з випробуванням та зі встановленням іспитового строку 1 рік, а покарання у вигляді громадських робіт необхідно буде відбувати реально, то своїм рішенням апеляційний суд погіршить становище обвинуваченої.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг прокурорів та вважає, що призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 190 КК у вигляді 200 годин громадських робіт, буде відповідати меті, визначеній у ст.50КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

У ХВ АЛ ИЛ А:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_8 , заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 4 лютого 2021 року у відношенні ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на вирок може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4