Рішення

від 19.04.2021 по справі 757/59868/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59868/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СТВ-Берегиня , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

03.12.2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , згідно вимог якої остання просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТВ-Берегиня (код - ЄДРПОУ 32554056) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проценти за безпідставне збереження грошей у сумі: 28 331 (двадцять вісім тисяч триста тридцять одна) гривна 74 копійок, а також понесені судові витрати.

Мотивуючи позовні вимоги. ОСОБА_1 вказує, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СТВ-Берегиня на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 76 500 грн. та судовий збір у розмірі 765 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних було відмовлено.

Попри вказані судові рішення відповідачем не було добровільно повернуто грошові кошти, а тому позивач наполягає на стягненні з відповідача за безпідставне збереження грошей, що послугувало підставою для звернення до суду.

27.06.2019 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю СТВ-Берегиня на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

29.07.2019 до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив.

06.11.2020 відповідно до розпорядження № 424 від 06.11.2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку з самовідводом судді Соколова О.М.

09.11.2020 ухвалою судді Ільєвої Т.Г. вказану справу прийнято до провадження.

19.04.2021 представник позивача направив до суду заяву, в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та провести розгляд справи у його відсутність.

19.04.2021 представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, щодо задоволення позовних вимог заперечувала.

В судове засідання позивач та відповідач не з`явилися, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.

Судовим розглядом встановлено, що 7 березня 2016 року позивач ОСОБА_1 відповідно попередньої домовленості, в рахунок орендної плати за останній місяць оренди приміщення площею 306 м. кв. (3 поверх лівого крилата 2 поверх центру (120кв.м. та 186 кв.м.) в адміністративно-лікувальному центрі за адресою: АДРЕСА_1 , передала Генеральному директору ТОВ СТВ-Берегиня ОСОБА_2 76 500 гривень, що стверджується відповідною розпискою.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 01.08.2018 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СТВ-Берегиня на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 76 500 грн. та судовий збір у розмірі 765 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних було відмовлено.

01.08.2018 року постанова Апеляційного суду міста Києва набрала законної сили.

08.10.2018 року, ТОВ СТВ-Берегиня виконала судове рішення, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Печерського районного відділу державної виконавчої служби.

Так, вищевказаним судовим рішенням встановлено, що хоча між сторонами і виникли правовідносини щодо договору найму (оренди), проте на них поширюються положення глави 83 ЦК України, а саме - статті 1212 ЦК України, оскільки жодного договору, в тому числі і попереднього, в письмовій формі, як того вимагають положення ст. 638, 635, 793 ЦК України. укладено не було.

Вказані обставини встановлені також і рішенням Апеляційного суду м. Києва від 2 березня 2017 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ СТВ Берегиня про стягнення грошових коштів (т. 1 а.с. 14-16).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені вказаним рішенням Апеляційного суду м. Києва не доказуються при розгляді цієї справи, оскільки у ній беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1212 глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Так, якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Відповідна правова позиція була викладена й Верховним судом України в постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15.

Відповідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Встановлені обставини та вказані норми дають підстави для застосування статті 536 ЦК України.

Так, при перевірці наданих розрахунків сторін, з урахуванням вищевказаних норм, суд приймає доводи сторони позивача, а саме що стосується періоду з 28.04.2016 по 10.10.2018 та одночасно відхиляє наданий розрахунок відповідача з 01.08.2018 по 07.09.2018, так як 01.08.2018 не є тою датою коли позивач дізналася про безпідставність набуття або збереження грошових коштів, що встановлено висновками у вищевказаних судових рішеннях.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК). Натомість роль суду зводиться до керування ходом судового процесу; роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК (п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Законодавцем визначено, а саме ч. 1 ст.79 ЦП України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту укладання договору позики та отримання коштів відповідачами, а відтак у задоволенні позовних вимог слід задовольнити.

Керуючись ст.. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 526, 1046, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю СТВ-Берегиня , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТВ-Берегиня (код - ЄДРПОУ 32554056) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проценти за безпідставне збереження грошей у сумі 28 331 (двадцять вісім тисяч триста тридцять одна) гривна 74 копійок, а також понесені судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю СТВ-Берегиня : 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 8-а, кв. 19, код ЄДРПОУ 32554056.

Третя особа - ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення буде складено та підписано 19.04.2021 року.

Суддя Т.Г. Ільєва