Постанова

від 29.09.2021 по справі 295/4351/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/4351/17 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л.М.

Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/4351/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", третя особа: ВАТ "Трест Міськбуд-4", про відшкодування витрат на усунення недоліків товару та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 серпня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - ПАТ Холдингова компанія Київміськбуд ). Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира, занесеною про журналу судового засідання від 22 листопада 2017 року, до участі у справі залучено третю особу - субпідрядника/виконавця будівельних робіт. Із урахуванням заяви від 27 березня 2020 року ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ Холдингова компанія Київміськбуд : 187 228 грн. у відшкодування витрат на усунення недоліків товару, 25 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати, що складаються із 16 000 грн. витрат, понесених на проведення експертизи та 4 000 грн. витрат, понесених на оплату правничої допомоги.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 23 травня 2012 року між ним та відповідачем був укладений попередній договір, за умовами якого сторони зобов`язалися у строк, в порядку та на умовах, визначених цим договором, укласти договір купівлі-продажу квартир в„–28 та АДРЕСА_2 . На виконання попереднього договору між ним (позивачем) та ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" 14 березня 2014 року укладені договори купівлі-продажу квартир в„–28 загальною площею 70,66 кв.м та в„–29 загальною площею 49,39 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 . Сторони 14 березня 2014 року склали акти прийому-передачі квартир покупцю. З метою фіксації та усунення недоліків у пунктах 9 вказаних актів прийому-передачі квартир він виклав претензії до продавця стосовно якості виконання будівельних робіт, оскільки мають місце істотні технічні відхилення, недоробки та дефекти, порівняно з вимогами проектно-кошторисної документації (будівництво здійснено без дотримання таких вимог). Так, не виконані у повному обсязі: штукатурні роботи стель та стін кімнат; бетонні роботи стяжки під підлогу; гідроізоляція кімнат санвузлів, ванних кімнат; неякісний монтаж окремих вікон, опалювальних приладів; електромонтажні роботи проводки і розводки по розподільчих коробках; каналізаційні труби до вводів не прокладені; пуско-наладочні роботи по ліфту не виконані тощо. Крім того, ним були складені дефектні акти №1 та №2, у яких перелічені недоліки, що виявлені у квартирах, у порівнянні із інформацією, яка розміщувалася на офіційному сайті відповідача щодо виконаних робіт або робіт, які виконуються. Розмір витрат, необхідний для виконання незакінчених будівельних робіт та усунення недоліків, які потрібно провести для повного закінчення будівництва, згідно з розробленою проектною документацією в квартирах АДРЕСА_4 складає 187 228 грн. Із моменту придбання ним квартир та до часу звернення до суду він неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору, надсилав наступні листи-претензії до ПАТ Холдингова компанія Київміськбуд із вимогою усунути наявні у квартирах недоліки: від 23 березня 2013 року, від 31 березня 2014 року, від 15 вересня 2016 року. Хоча його вимоги задоволені не були, але у відповідях на претензії відповідач не заперечував наявність у квартирах недоліків: від 26 лютого 2013 року, від 08 квітня 2013 року, від 11 квітня 2014 року, від 12 жовтня 2016 року.

Наявність у квартирах недоліків через невиконання повного обсягу будівельних робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, завдає йому також моральної шкоди у формі душевних страждань, оскільки квартири були придбані ним з метою зміни місця проживання, але через наявні недоліки він із сім`єю не може приступити до завершального ремонту та вселитися до власного житла продовж трьох років з моменту підписання актів прийому-передачі квартир. Окрім того, відсутність реагування з боку відповідача на його вимоги усунути недоліки щоразу породжувала додаткові переживання з приводу подальшої долі даного питання.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 серпня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог. Доводи апеляційної скарги грунтуються на перериванні перебігу позовної давності. Враховуючи наявність у справі доказів (листів від 11 квітня 2014 року №02061/0/2-14 та від 12 жовтня 2016 року №04041/0/2-16), які підтверджують надання відповідачем підряднику вказівок усунути недоліки, що свідчить про визнання ним обов`язку усунути такі недоліки, на що він (позивач) наголошував у письмовому поясненні, суду першої інстанції слід було перевірити факт переривання позовної давності. Проте ця обставина не досліджувалася при розгляді справи та при цьому не наведено мотивів, з яких суд першої інстанції не вважав за необхідне досліджувати обставину переривання позовної давності визнанням відповідачем обов`язку усунути недоліки та наданням останнім вказівок третій особі, тобто підряднику, усунути недоліки.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що про порушення майнового права ОСОБА_1 дізнався 14 березня 2014 року, коли підписав акти прийому-передачі квартир АДРЕСА_4 , а тому строк позовної давності в розумінні положень ст.ст.261,681 ЦК Україна сплив 14 березня 2015 року. Із позовом ОСОБА_1 звернувся 14 квітня 2017 року, тобто після пропуску позовної давності. Наполягає на тому, що обставин переривання вказаного строку до 14 березня 2015 року не було, а відтак позов подано після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у його задоволенні. Наголошує на тому, що апеляційна скарга не містить незгоди скаржника з рішенням суду щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди, а тому, на думку відповідача, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції. Окрім того, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, завданої відповідачем, протиправності діяння відповідача в її заподіянні, її вини та наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача.

Інший учасник справи (третя особа) відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в режимі відеоконференції за клопотаннями сторін.

Позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали в межах її вимог та просять її задовольнити. Пояснили, що у відповідь на претензії позивача, відповідач звертався безпосереднього до виконавця будівельних послуг (субпідрядника ВАТ Трест Міськбуд-4 ), та повідомляв останнього про необхідність завершення будівельних робіт. Такі дії відповідача позивач сприймав як визнання ним обов`язку завершити будівельні роботи та усунути недоліки, що є тими діями, які у розумінні ст.264 ЦК України переривають перебіг позовної давності. Відповідач жодного разу не відмовив позивачу в усуненні недоліків та кожного раз визнавав свій обов`язок, а тому ОСОБА_1 обґрунтовано сподівався, що його права будуть поновленні самим відповідачем та чекав цього. Коли ж зрозумів справжні мотиви поведінки відповідача, негайно звернувся за захистом до суду. Будівельні недоліки, виявлені у квартирах, не дозволяють йому використовувати власне житло для проживання його сім`ї, а нещира поведінка відповідача завдає позивачу душевних страждань та переживань.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнала та просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Пояснила, що квартири були побудовані у відповідності до проектної документації та законодавства України. Так, у п.4.7 попереднього договору зазначено, що майбутній покупець свідчить, що до підписання цього договору квартири візуально ним оглянуті та недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню квартир за призначення, не виявлено. Крім того, в пунктах 4.3 договорів купівлі-продажу від 14 березня 2014 року сторонами зафіксовано, що недоліків, які перешкоджають використанню квартир за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Претензій щодо технічного стану та якісних характеристик відчуженого майна покупець не має. Відповідачем своєчасно подано заяву про застосування судом позовної давності. На час звернення позивача до суду сплинули строки позовної давності щодо стягнення не лише майнової, а й моральної шкоди.

Представник третьої особи до суду також не з`явився. Неявка інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 23 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Холдингова компанія Київміськбуд та ОСОБА_1 був укладений попередній договір, за умовами якого сторони зобов`язувалися у строк, в порядку та на умовах, визначених цим договором, укласти в належній (письмовій) формі з одночасним нотаріальним посвідченням договір купівлі-продажу квартир в„–в„–28 та АДРЕСА_2 .

За умовами попереднього договору остаточна вартість двокімнатної квартири в„–28 загальною площею 70,66 кв.м становила 417 541,95 грн без ПДВ, а остаточна вартість однокімнатної квартири в„–29 загальною площею 49,39 кв.м -291 853,91 грн. без ПДВ (п.2.1 попереднього договору).

Сторони не заперечують тієї обставини, що позивач вніс відповідачу вищевказані кошти авансовими платежами до 01 серпня 2012 року та у пункті 2.1 сторони попереднього договору домовилися, що основний договір буде укладений у строк не пізніше 20 серпня 2012 року. Отже, у п.5.2 попереднього договору прописано, що він діє не пізніше ніж до 20 серпня 2012 року та у випадку, якщо до терміну, вказаного у п.1.2 договору, відповідач не встигне належним чином зареєструвати право власності на квартири та отримати всі документи, необхідні для укладення основного договору у строк, визначний цим договором, сторони за взаємною згодою укладають договір про внесення змін до цього попереднього договору, яким буде подовжено термін його дії (п.5.4 попереднього договору).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом із тим,14 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством Холдингова компанія Київміськбуд (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладені два договори купівлі-продажу квартир, які посвідчені у нотаріальному порядку, за умовами яких відповідач продав, а позивач прийняв у власність об`єкти нерухомості, які відповідно до правовстановлюючих документів значаться квартирами в„–в„–28 та АДРЕСА_2 . Ці договори припинили всі попередні домовленості між сторонами, які були передбачені умовами попереднього договору.

За положеннями частини першої ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, за пунктами 2.4 обох договорів купівлі-продажу квартир відповідач зобов`язався передати позивачу майно за актами приймання-передачі після підписання цих договорів та у пунктах 4.3 обох договорів ПАТ Холдингова компанія Київміськбуд ствердило, що недоліків, які перешкоджають використанню квартир за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Також у даному пункті одночасно прописано, що претензій щодо технічного стану та якісних характеристик відчужуваного майна позивач не має.

Проте, після укладення основних договорів купівлі-продажу квартир, на виконання їх умов сторони підписали акти прийому-передачі від 14 березня 2014 року (а.с.22-23 т.1). Так, у акті прийому-передачі щодо квартири в„–28 , у його пунктах 8 та 9 і до підписів сторін зазначено, що квартира позивачем оглянута особисто та є наступні претензії до відповідача: штукатурка стін у повному обсязі не виконана; електро-технічні, прокладка проводів, розводка повністю не зроблена; на всій площі стелі між плитами не зроблена штукатурка, перепад в рівнях 5-7 см; ліфт не працює. У акті прийому-передачі квартири в„–29 , у його пунктах 8 та 9 і до підписів сторін зазначено, що квартира позивачем оглянута особисто та є наступні претензії до відповідача: вся площа квартири (49,39), підлога потребує доробки, перепад висоти в різних кімнатах 5-16 см; по стелі всієї площі нічого не зроблено, перепад рівнів 4-6 см; штукатурні роботи в повному обсязі не виконані; вікно в кімнаті встановлено неправильно; електро-технічні роботи виконані з порушенням ТУ.

Позивач звернувся до ПАТ Холдингова компанія Київміськбуд (продавця) з претензією від 31 березня 2014 року про невідповідність об`єктів нерухомості умовам договору (а.с.31-32 т.1). У претензії ОСОБА_1 зазначив, що при огляді ним квартир в день підписання актів прийому-передачі виявлена невідповідність об`єктів нерухомого майна будівельним нормам і правилам, умовам договору, а саме не виконані в повному обсязі: штукатурні роботи стель та стін кімнати; бетонні роботи стяжки під підлогу; гідроізоляція кімнат санвузлів, ванних кімнат; неякісний монтаж окремих вікон, опалювальних приладів; електромонтажні роботи проводки і розводки по розподільчих коробках; каналізаційні труби до вводів не прокладені; пуско-налагоджувальні роботи по ліфту не виконані. Також наголошено, що квартири перетворені в склади-смітники бетону, будівельного сміття та відходів людської життєдіяльності. Позивач попередив, що у разі невиконання в поновному обсязі в квартирах робіт, заявлених у цій претензії, звернеться до суду.

Відповідач на вказану вище претензію позивача відреагував листом від 11 квітня 2014 року №02061/0/2-14, який скерував ТзОВ Міськбуд-4 та в копії для відома ОСОБА_1 (а.с.36 т.1). У листі відповідач просив виконати будівельні роботи в повному обсязі та ліквідувати будівельні недоліки, зазначені інвестором ОСОБА_1 .

У матеріалах справи містяться дефектні акти від 21 квітня 2015 року №1 та №2, які складені позивачем. Хоча у дефектних актах по кожному приміщенню окремо кожної квартири перелічені будівельні недоліки, але колегія суддів апеляційного суду не може прийняти їх до уваги, оскільки дефектні акти складені позивачем одноособово, а дефектний акт має бути документом підприємства, у якому зафіксовано виявлені під час огляду дефекти будівлі та який складається комісією, яка створюється наказом керівника.

Із черговою претензією від 15 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача (а.с.33 т.1). Зазначав, що на його претензію від 31 березня 2014 року листом від 11 квітня 2014 року №02061/0/2-14 відповідач повідомив його про те, що роботи мають бути виконані будівельною організацією ТзОВ Міськбуд-4 , але роботи не виконані. За таких обставин, просив відповідача за його участі провести обстеження квартир із метою визначення обсягу та ринкової вартості необхідних будівельних робіт для приведення квартир до належного стану згідно з умовами договорів. При неможливості виконання відповідачем зазначених будівельних робіт просив перерахувати суму ринкової вартості зазначених будівельних робіт на його рахунок для виконання цих будівельних робіт за допомогою підрядників на його розсуд.

Листом від 12 жовтня 2016 року №04041/0/2-16 ПАТ Холдингова компанія Київміськбуд звернулася до підрядної організації, яка завершувала будівельні роботи на об`єкті, ВАТ Трест Міськбуд-4 із проханням вжити необхідних заходів щодо врегулювання даного питання (а.с.37 т.1).

Наявність недоліків у квартирах АДРЕСА_4 , які слід усунути, щоб повністю закінчити будівництво цих квартир, окрім вищевикладеного також підтверджується додатком №1 до акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини (багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_4 ), який підписаний 28 травня 2013 року комісією у складі: голови правління ОСББ Богуна,5 , головою правління ЗАТ Міськрембуд , головним інженером департаменту будівництва ПАТ ХК Київміськбуд , членами правління ОСББ Боргуна,5 та головою Асоціації ОСББ Жито-Мир (а.с.166 т.1). Серед переліку залишків робіт в житловому будинку по АДРЕСА_4 , зокрема, зазначено: завершення загальнобудівельних робіт по будинку; завершення та випробування системи опалення, водопроводу та каналізування; завершення робіт з електроосвітлення та електрообладнання; завершення встановлення розеток та вимикачів; виконання пусконалагоджувальних робіт по ліфтам.

Отже, позивачем доведено належними та допустимими доказами, що недоліки у виконанні робіт щодо будівництва спірних квартир виникли до передання квартир позивачу, а посилання у відзиві на апеляційну скаргу на те, що квартири повністю побудовані у відповідності до проектної документації не відповідають дійсності. Посилання відповідача на те, що у пунктах 4.3 договорів купівлі-продажу квартири від 14 березня 2014 року сторонами зафіксовано, що не виявлено недоліків, які перешкоджають використанню квартир і позивач не має претензій щодо технічного стану та якісних характеристик викладеними вище обставинами справи спростовані. Квартири, які відповідач передав позивачу 14 березня 2014 року, не відповідали вимогам якості в момент їх передання позивачу, що суперечить приписам ст.675 ЦК України та умовам основних договорів.

Також при виконанні судової будівельно-технічної експертизи експертом проводилося натуральне дослідження двох квартир, за наслідками якого виявлені недоліки: внутрішнє опорядження квартир виконано не у повному обсязі; виявлені дефекти у виконанні наступних будівельно-монтажних робіт: при монтажі вікон не усунуті залишки монтажної піни з монтажних зазорів ззовні, на карнизі ззовні залишки бетонного розчину, шви між плитами перекриття не зашиті розчином (а.с.17-71 т.3).

Отже, відповідач передав спірні квартири позивачу із істотними будівельними недоліками, які мали місце до їх передання.

Відповідно до положень частини першої ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Позивач вимагає відшкодувати витрати на усунення недоліків квартир.

За висновком експерта від 14 січня 2020 року №890/01.2020 розмір витрат, необхідний для виконання незакінчених будівельних робіт та усунення недоліків, які потрібно провести для повного закінчення будівництва, згідно з розробленою проектною документацією, в квартирах в„–28 та АДРЕСА_2 , складає 187 288 грн.

Оскільки сума, яку просить стягнути позивач у відшкодування витрат на усунення будівельних недоліків менша за доведену суму відшкодування (187 288 грн), то належить стягнути суму в межах заявлених вимог, тобто 187 228 грн. За диспозитивністю цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Із огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність (обґрунтованість) позовних вимог в частині стягнення з ПАТ Холдингова компанія Київміськбуд витрат, необхідних для виконання будівельних робіт по усуненню недоліків, які необхідно провести для повного закінчення будівництва в квартирах в„–28 та АДРЕСА_2 , у сумі 187 288 грн. При цьому посилання відповідача на те, що при купівлі-продажу була використана знижка 6% від загальної вартості 2-х квартир у зв`язку з недоліками для їх усунення спростовуються витягом №1 із протоколу №1 засідання комісії по визначенню вартості житла від 16 травня 2012 року, у якому вказано, що знижка встановлена для активізації реалізації квартир у регіонах України, а не у зв`язку із недоліками цих квартир (а.с.120 т.1).

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, що з урахуванням заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем строк позовної давності не пропущений з урахуванням переривання його перебігу, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Дійсно відповідачем заявлено про застосування до спірних правовідносин інституту позовної давності з тих підстав, що про існування недоліків позивачу стало відомо 14 березня 2014 року, а з позовом він звернувся до суду лише 14 квітня 2017 року, пропустивши при цьому позовну давність в один рік (а.с.124-125 т.1).

У пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною для цього підставою.

Отже у разі, коли право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, а якщо буде встановлено судом, що право особи дійсно порушене, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, то суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропуску.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За положеннями п.4 частини другої ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару (ст.681 цього Кодексу).

До вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених ст.680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності) (ст.681 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Про порушення свого права позивач дізнався 14 березня 2014 року, коли уклав договори купівлі-продажу квартир та підписав акти прийому-передачі квартир покупцю. До цього часу (до 14 березня 2014 року) позивач не знав про порушення свого цивільного права та не міг дізнатися про його порушення.

Згідно з частинами першою та третьою ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Зазначений підхід до застосування положень ст.264 ЦК України не обмежуються певними правовідносинами, а тому підлягає застосуванню у будь-яких правовідносинах.

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обов`язковими у застосуванні є правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, а також у постановах Верховного Суду України у разі, якщо не встановлено підстав для відступу від такого висновку. Необхідно врахувати, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

У постанові Верховного Суду України від 04 лютого 2018 року в справі №161/15679/15-ц надано тлумачення частини першої ст.264 ЦК України, з якого слідує, що дана норма пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку, коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто, коли боржник виражає свою згоду чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта.

Так, 31 березня 2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією про усунення недоліків, указаних в актах прийому-передачі квартир від 14 березня 2014 року, та виконання робіт. 11 квітня 2014 року листом №02061/0/2-14 відповідач повідомив позивача та ТзОВ Міськбуд-4 (виконавця будівельних робіт) про необхідність виконати роботи у повному обсязі та ліквідувати будівельні недоліки, тобто, відповідач визнав свій борг перед позивачем та уповноважив на його виконання відповідного суб`єкта (підрядника). Оскільки позивачу в усуненні недоліків відмовлено не було, то останній обґрунтовано сподівався та чекав на усунення недоліків у позасудовому порядку. 15 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією повторно. Листом від 12 жовтня 2016 року відповідач підтвердив визнання ним свого боргу усунути будівельні недоліки та повторив звернення до підрядної організації, яка звершувала будівельні роботи на об`єкті (ВАТ Трест Міськбуд-4 ), про вжиття заходів щодо врегулювання даного питання. Звернення відповідача до виконавця будівельних послуг із проханням завершити будівельні роботи та усунути недоліки свідчать про визнання відповідачем свого боргу, тобто обов`язку усунути недоліки, що є тими діями, які у розумінні частини першої ст.264 ЦК України переривають перебіг позовної давності. Отже, останнє визнання обов`язків із завершення будівельних робіт та усунення будівельних недоліків мало місце 12 жовтня 2016 року та позивач звернувся до суду за захистом 14 квітня 2017 року, тобто у межах річного строку з часу переривання перебігу строку позовної давності, а тому ОСОБА_1 спеціальний (скорочений) строк позовної давності звернення до суду із цим позовом не пропустив та порушене право підлягає захисту в судовому порядку, тобто належить до стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на усунення недоліків товару 187 228 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із тих підстав, що чинним законодавством та договором, укладеним сторонами, не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань. Апеляційний суд також не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з наступних міркувань.

За положеннями частин першої та другої ст.22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Законом України Про захист прав споживачів перебачено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону (пункт 5 частини першої ст.4 Закону України Про захист прав споживачів у редакції Закону від 19 травня 2011 року № 3390-VI). Окрім того, частина друга ст.22 Закону України Про захист прав споживачів передбачає, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У розумінні ст.1 Закону України Про захист прав споживачів споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається апеляційним судом залежно від характеру правопорушення (неусунення недоліків), глибини душевних страждань та їх тривалості (позивач не може добитися усунення недоліків із 2014 року), ступеня вини відповідача, оскільки вина є підставою для відшкодування (неусунення недоліків із 2014 року) та, враховуючи вимоги розумності і справедливості, у відшкодування моральної шкоди належить стягнути 3 000 грн, оскільки позивач з 2014 року є власником двох квартир, але не може їх використовувати для проживання сім`ї та вирішити питання зміни місця проживання, оскільки будівельні недоліки, які не усунуті відповідачем, перешкоджають йому використовувати нерухоме майно за призначенням, тобто для проживання його сім`ї. Заперечення відповідача у відзиві на апеляційну скаргу з приводу відсутності всіх складових для настання цивільно-правової відповідальності спростовуються вищевикладеним. Також не змінюються висновків суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди посилання у відзиві на апеляційну скаргу на те, що у апеляційній скарзі відсутні доводи щодо відшкодування моральної шкоди. Проте, відповідно до положень частини першої ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції також в межах вимог апеляційної скарги. Вимоги апеляційної скарги стосуються перегляду усього рішення, а не лише його частини, оскільки зазначено про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по суті позовних вимог, однією із яких є вимога про відшкодування моральної шкоди.

У стягненні решти в сумі 22 000 грн. у відшкодування моральної шкоди відмовляється за недоведеністю.

Із огляду на вищевикладене та норми ст.376 ЦПК України, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове судове рішення, яким позов задовольняє частково та стягує з відповідача на користь позивача 187 228 грн. у відшкодування витрат на усунення недоліків товару та 3 000 грн. - у відшкодування моральної шкоди, а у стягненні решти грошового відшкодування моральної шкоди відмовляє.

Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює нове судове рішення, то відповідно змінює розподіл судових витрат, що узгоджується із приписами частини тринадцятої ст.141 ЦПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.133 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати. пов`язані з проведення експертизи (зі змісту частини третьої ст.133 ЦПК України).

Будівельно-технічна експертиза у справі призначалася судом. Витрати на проведення експертизи покладалися на позивача. Квитанцією прибуткового касового ордеру від 29 січня 2020 року №890/1р ОСОБА_1 сплатив за проведення експертизи 16 000 грн, які стягуються з відповідача на його користь у повному обсязі, оскільки вимога про відшкодування витрат на усунення недоліків товару задовольняється у повному обсязі.

Заявлені витрати у сумі 4 000 грн. на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем, не можуть бути розподілені між сторонами, оскільки у матеріалах справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, який передбачений частиною третьою ст.139 ЦПК України, відсутній.

Судовий збір у сумі 4 753,90 грн. стягується із відповідача у дохід держави пропорційно до задоволених на 89,6% позовних вимог, оскільки позивач, як громадянин, віднесений до 1-ої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи , ст.5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору (посвідчення серії НОМЕР_1 від 12 лютого 2001 року).

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд на користь ОСОБА_1 187 228 грн. у відшкодування витрат на усунення недоліків товару, 3 000 грн. - у відшкодування моральної шкоди та 16 000 грн. у відшкодування витрат на проведення експертизи.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд у дохід держави 4 753 грн. 90 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: