Постанова

від 12.10.2021 по справі 910/4613/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2021 р. Справа№ 910/4613/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 12.10.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.07.2021(повний текст рішення складено 06.08.2021)

у справі №910/4613/21 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

до 1) Фонду державного майна України

2) Державної казначейської служби України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Енергоринок"

про стягнення 145 700 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фонду державного майна України та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями Фонду державного майна України, в розмірі 145700000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача-1 з оскарження мирових угод у справах № 925/819/17 та № 925/965/16 фактично спричинили зупинення надходження грошових коштів у рахунок погашення заборгованості від ПАТ "Азот" на користь позивача, внаслідок чого позивачу завдано матеріальну шкоду у вигляді недоотриманих надходжень з оплати заборгованості ПАТ "Азот".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство "Енергоринок".

У відзиві на позов відповідач-1 проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи про те, що позивачем не доведено неправомірності дій відповідача-1, наявності шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача-1 і заподіяною позивачу шкодою, оскільки дії, спрямовані на захист інтересів держави в суді (оскарження ухвал судів про затвердження мирових угод у вищевказаних справах) не можуть бути розцінені як незаконні, а заявлений позивачем розмір шкоди не можна вважати збитками, оскільки зазначені позивачем грошові кошти мають бути стягнуті з ПАТ "Азот", а не з відповідача-1.

У письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції, третя особа вказувала, що доводи позивача фактично зводяться до переоцінки преюдиційних фактів, встановлених судом апеляційної інстанції у постановах від 23.12.2019 у справі №925/965/16 та від 25.11.2019 у справі №910/819/17; судом у вказаних справах було двічі встановлено незаконний характер мирових угод, укладених між позивачем та ПАТ "Азот"; зазначені судові рішення є обов`язковими до виконання.

У відповіді на відзив позивач заперечував проти доводів відповідача-1, стверджував, що скасування мирових угод, укладених у справах №925/965/16 та №910/819/17, спричинило недоотримання позивачем грошових коштів у загальному розмірі 145 700 000,00 грн, відтак діями відповідача-1 позивачу заподіяно шкоду у вигляді недоотримання надходжень з оплати заборгованості ПАТ "Азот".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/4613/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено, що дії відповідача-1 є неправомірними, що, в свою чергу, свідчить про відсутність інших складових цивільного правопорушення та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/4613/21; призначено розгляд апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судове засідання апеляційної інстанції 12.10.2021 представники відповідача-2, третьої особи не з`явились.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення учасникам справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача-2, третьої особи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.10.2021 представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-1 заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Азот" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005 у загальному розмірі 718090453,55 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 у справі №925/819/17 позовні вимоги задоволено частково; вирішено питання про розподіл судових витрат; в частині заявленої до стягнення пені за прострочення оплати активної електроенергії в розмірі 16611235,40 грн у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі №925/819/17, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2018, рішення Господарського суду Черкаської області від 13.12.2017 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

24.07.2018 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 Господарським судом Черкаської області був виданий відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення у справі № 925/819/17 (виконавче провадження № 56922143) задоволено; затверджено мирову угоду, укладену сторонами 22.03.2019 на викладених у ній умовах.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №925/819/17 було задоволено апеляційну скаргу Фонду державного майна України та скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі №925/819/17. У задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

У серпні 2016 року ПАТ "Черкасиобленерго" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ПАТ "Азот" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 524-213/24 від 24.05.2005 у загальному розмірі 1276177255,52 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.12.2016 було припинено провадження у справі № 925/965/16 в частині вимог про стягнення 74000000 грн, в решті позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 510969029 грн 25 коп. боргу, 1750889 грн 53 коп. пені, 6038201 грн 53 коп. 3 % річних, 37402330 грн 05 коп. інфляційних втрат, 87254 грн 46 коп. судових витрат. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" на користь позивача 267677775 грн 21 коп. боргу, 37053 грн 99 коп. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 було відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Черкасиобленерго" і ПАТ "Азот" про затвердження мирової угоди у справі № 925/965/16.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі №925/965/16, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2018, скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2016, прийнято нове рішення, яким позов ПАТ "Черкасиобленерго" задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Азот" на користь позивача 1091346413 грн 08 коп. боргу, 126659691 грн 64 коп. інфляційних втрат, 18113773 грн 23 коп. 3% річних, 24854321 грн 29 коп. пені, 204237 грн 59 коп. судових витрат. В частині позовних вимог до ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" відмовлено.

30.07.2018 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 Господарським судом Черкаської області був виданий відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі №925/965/16 заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди, укладеної ПАТ "Черкасиобленерго" та ПАТ "Азот", в межах виконавчого провадження №56922080 з примусового виконання наказу суду від 30.07.2018 задоволено; затверджено мирову угоду, укладену сторонами 28.03.2019 на викладених у ній умовах.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №925/965/16 було задоволено апеляційні скарги Національного антикорупційного бюро України, Фонду державного майна України і Державного підприємства "Енергоринок" та скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі №925/965/16. У задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілова В.О. про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

Як зазначає позивач, на виконання укладених позивачем та ПАТ "Азот" мирових угод у вищевказаних справах, на користь позивача боржником було перераховано грошові кошти в загальній сумі 70500000,00 грн, що майже в десять разів перевищує суму грошових коштів, стягнутих державним виконавцем в процесі примусового виконання судових рішень, та після скасування ухвал судів про затвердження мирових угод і поновлення виконавчих проваджень жодних коштів ПАТ "Азот" на рахунок ПАТ "Черкасиобленерго" перераховано не було, відтак, на думку позивача, дії Фонду державного майна України (далі - Фонд, відповідач-1), як органу державної влади та найбільшого акціонера ПАТ "Черкасиобленерго" призвели до заподіяння значної шкоди позивачу.

За твердженнями позивача, в період з квітня по жовтень 2019 року, на виконання мирової угоди, затвердженої судом у справі № 925/965/16, ПАТ "Азот" перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 32900000,00 грн.

У зв`язку зі скасуванням ухвали суду про затвердження мирової угоди у справі №925/965/16 за період листопад 2019 року - лютий 2021 року позивачем недоотримано 75200000,00 грн.

Також, як зазначає позивач, в період з квітня по листопад 2019 року, на виконання мирової угоди, затвердженої судом у справі № 925/819/17, ПАТ "Азот" перерахувало на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 37600000,00 грн.

В той же час, у зв`язку зі скасуванням ухвали суду про затвердження мирової угоди у справі №925/819/17 за період грудень 2019 року - лютий 2021 року позивачем недоотримано 70500000,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач вказує, що внаслідок неправомірних дій відповідача-1, які полягають в оскарженні ухвал про затвердження мирових угод у справах №925/965/16 та №925/819/17, позивачу заподіяно матеріальну шкоду у вигляді недоотриманих надходжень з оплати заборгованості ПАТ "Азот", у зв`язку з чим позивач просить стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь майнову шкоду, завдану незаконними діями відповідача-1, у розмірі 145700000,00 грн.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України унормовано, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 1173 Цивільного кодексу України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цією правовою нормою передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цією нормою не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою; і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Неправомірність дій відповідача-1, внаслідок яких було завдано позивачу шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) та в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

За доводами позивача, неправомірність дій відповідача-1 полягає в оскарженні ухвал Господарського суду Черкаської області про затвердження мирових угод у справах №925/965/16 та №925/819/17, внаслідок чого позивачу заподіяно матеріальну шкоду у вигляді недоотриманих надходжень з оплати заборгованості ПАТ "Азот" у загальному розмірі 145700000,00 грн.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Аналогічні положення закріплені в пунктах 8, 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

З огляду на вищенаведене, доводи позивача щодо протиправності дій відповідача-1 з оскарження в апеляційному порядку ухвал Господарського суду Черкаської області про затвердження мирових угод у справах № 925/965/16 та № 925/819/17 є безпідставними.

Інших підстав, які б вказували на неправомірність дій відповідача-1, як і доказів на підтвердження вчинення відповідачем-1 неправомірних дій, які завдали шкоди позивачу, позивачем не наведено.

Відтак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на протиправну поведінку відповідача-1.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді апеляційної скарги Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі № 925/819/17 судом апеляційної інстанції було встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.11.2017 розстрочено виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 26.05.2017 у справі № 925/193/17 на 19 місяців, починаючи з грудня 2017 року згідно з графіком. Водночас, затвердженою судом першої інстанції мировою угодою від 22.03.2019 сторони передбачили оплату боргу ПАТ "Азот" у період з липня 2018 року по червень 2027 року. При цьому, платіж, який підлягає сплаті ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго", складає щомісячно впродовж квітня 2019 року - березня 2023 року - 4 700 000,00 грн, тобто графік погашення заборгованості ПАТ "Азот" перед ПАТ "Черкасиобленерго" у 4 рази перевищує графік погашення заборгованості ПАТ "Черкасиобленерго" перед ДП "Енергоринок", а сума щомісячного платежу ПАТ "Азот" є значно меншою від платежу ПАТ "Черкасиобленерго" з квітня 2019 року (майже в п`ять разів більший платіж ПАТ "Черкасиобленерго"). З урахуванням викладеного, оскільки запропонована редакція мирової угоди від 22.03.2019 суперечить Закону України "Про електроенергетику", положенням спеціального законодавчого акту у регулюванні правовідносин у сфері електоренергетики, принципам розумності та пропорційності і може спричинити зміни НКРЕКП алгоритму перерахування коштів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про затвердження мирової угоди у справі № 925/819/17 та скасував ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019.

Аналогічні обставини було встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг Національного антикорупційного бюро України, Фонду державного майна України та ДП "Енергоринок" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі № 925/965/16, у зв`язку з чим Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про затвердження мирової угоди у справі № 925/965/16 та скасував ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2019.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №925/819/17 та від 23.12.2019 у справі № 925/965/16 набрали законної сили з дня їх прийняття, відтак обставини, встановлені судом апеляційної інстанції у справах №925/819/17 та №925/965/16, мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, та підтверджують незаконність укладених ПАТ "Азот" та ПАТ "Черкасиобленерго" мирових угод на стадії виконання судових рішень у вказаних справах та, відповідно, спростовують доводи позивача щодо неправомірності дій відповідача-1.

Отже, позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено, що дії відповідача-1 є неправомірними, що, в свою чергу, свідчить про відсутність складових цивільного правопорушення та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту.

З огляду на викладене, враховуючи те, що в діях відповідача-1 відсутній склад цивільного правопорушення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на апелянта у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі №910/4613/21 залишити без змін.

Матеріали справи №910/4613/21 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18.10.2021.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук