Рішення

від 06.10.2021 по справі 909/514/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/514/21 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат",

м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегатпостач",

вул. Незалежності, буд. 9, м. Івано-Франківськ,76002;

про стягнення 838 400,00 грн,

за участю:

від позивача: Лосєв Дмитро Володимирович - адвокат, (довіреність №52-16/111 від 29.12.2020; свідоцтво серія ДП №3863 від 14.09.2018);

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегатпостач" про стягнення збитків у розмірі 838 400,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх порушенням відповідачем пункту 3.1. укладеного між сторонами договору підряду №2019/Д/ОГМ/425 від 01.04.2019 та нездійсненням реєстрації податкових накладних №32 від 17.09.2019, №30 від 18.09.2019, №33 від 20.09.2021, №34 від 20.09.2019, №35 від 26.09.2019, №36 від 27.09.2019, №37 від 27.09.2021, №38 від 17.10.2019, №39 від 25.10.2019, №40 від 25.10.2019, №41 від 01.11.2019, №42 від 08.11.2019, №43 від 15.11.2019, №44 від 28.11.2019, №45 від 29.11.2019, №46 від 29.11.2019, №47 від 29.11.2019, №48 від 29.11.2019, №49 від 04.12.2019, №50 від 11.12.2019, №51 від 11.12.2019, №52 від 13.12.2019 у Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавило можливості позивача включити суми ПДВ в розмірі 20% до складу податкового кредиту і відповідно скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 838 400,00 грн. Просить суд захистити порушене право шляхом стягнення з відповідача збитків у розмірі 838 400,00 грн, як це передбачено пунктом 9.10. договору. Позовні вимоги мотивує приписами статей 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання не з"явився. Ухвали суду від 04.06.2021, від 08.07.2021, від 02.09.2021, від 23.09.2021 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлені ТОВ "Агрегатпостач" рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою вказаною позивачем у позовній заяві, яка є тотожною адресі зазначеній у відомостях з ЄДРЮО, ФО-П та ГФ - вул. Незалежності, буд. 9, м. Івано-Франківськ, 76002 повернулись на адресу суду підприємством зв"язку. Повідомлення про зміну місцезнаходженняТОВ "Агрегатпостач" в т. ч. інформації про інші засоби зв"язку з відповідачем - суду не подано.

Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

При цьому направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, позаяк отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду. Така ж правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов"язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрегатпостач" (підрядник/відповідач) укладено договір підряду №2019/Д/ОГМ/425 від 01.04.2019. За умовами цього договору підрядник за завданням замовника виконує роботи з відновлення деталей і вузлів устаткування (в т. ч. агрегатів) належних замовнику, а замовник надає підряднику об`єм робіт (ремфонд, запасні частини), приймає виконані роботи по акту і сплачує їх вартість (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору підрядник взяв на себе обов"язок надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації в порядку встановленому законодавством, з електронним підписом уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підрядник зобов"язався відшкодувати збитки в частині не визнаного ПДВ у зв"язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкової накладної в разі, якщо це призвело до позбавлення замовника на податковий кредит (пункт 9.10. договору).

Як вбачається з підписаних та скріплених печатками сторін актів виконаних робіт №АГ-032 від 17.09.2019, №АГ-030 від 18.09.2019, №АГ-033 від 20.09.2019, №АГ-034 від 20.09.2019, №АГ-035 від 26.09.2019, №АГ-036 від 27.09.2019, №АГ-037 від 27.09.2019, №АГ-038 від 17.10.2019, №АГ-039 від 25.10.2019, №АГ-040 від 25.10.2019, №АГ-041 від 01.11.2019, №АГ-042 від 08.11.2019, №АГ-043 від 15.11.2019, №АГ-044 від 28.11.2019, №АГ-045 від 29.11.2019, №АГ-046 від 29.11.2019, №АГ-047 від 29.11.2019, №АГ-048 від 29.11.2019, №АГ-049 від 04.12.2019, №АГ-050 від 11.12.2019, №АГ-051 від 11.12.2019, №АГ-052 від 13.12.2019 (а.с. 27, 31, 35, 38, 42, 46, 50, 54, 58, 61, 65, 69, 73, 77, 81, 85, 89, 92, 95, 99, 103, 106) відповідач виконав, а позивач прийняв роботи, обумовлені договором підряду №2019/Д/ОГМ/425 від 01.04.2019 на загальну суму 5 030 400,00 грн з ПДВ.

Платіжними дорученнями №9657905 від 27.11.2019, №9658159 від 04.12.2019, №9657904 від 27.11.2019, №9659309 від 12.12.2019, №9657913 від 27.11.2019, №9659624 від 17.12.2019, №9660426 від 13.12.2019, №9660590 від 24.12.2019, №9660723 від 26.12.2019, №9660745 від 26.12.2019, №9660591 від 24.12.2019, №1919 від 27.01.2020, №1308 від 15.01.2020, №1307 від 15.01.2020, №2214 від 28.01.2020, №2428 від 29.01.2020, №2429 від 29.01.2020 (а. с. 29, 33, 40, 44, 48, 52, 56, 63, 67, 71, 75, 79, 83, 87, 97, 101, 108) позивач в повному обсязі перерахував на рахунок позивача кошти за виконані роботи в загальній сумі 5 030 400,00 грн в т.ч. ПДВ 20% - 838 400,00грн.

У податкових накладних №32 від 17.09.2019, №30 від 18.09.2019, №33 від 20.09.2021, №34 від 20.09.2019, №35 від 26.09.2019, №36 від 27.09.2019, №37 від 27.09.2021, №38 від 17.10.2019, №39 від 25.10.2019, №40 від 25.10.2019, №41 від 01.11.2019, №42 від 08.11.2019, №43 від 15.11.2019, №44 від 28.11.2019, №45 від 29.11.2019, №46 від 29.11.2019, №47 від 29.11.2019, №48 від 29.11.2019, №49 від 04.12.2019, №50 від 11.12.2019, №51 від 11.12.2019, №52 від 13.12.2019 (а.с.28, 32, 36, 39, 43, 47, 51, 55, 59, 62, 66, 70, 74, 78, 82, 86, 90, 93, 96, 100, 104, 107) відображено постачальника (продавця) - АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" отримувача (покупця) - ТОВ "Агрегатпостач", зальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ - 5 030 400,00 грн, суму податку на додану вартість - 838 400,00грн.

У відповідності до витягів з Єдиного реєстру податкових накладних №612532, №612907 від 09.04.2021, №630810 від 14.09.2021 (а.с.109-110, 202-203) видані та отримані платником податку вище вказані податкові накладні - не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами №52-16/54 від 19.05.2020, №52-16/55 від 19.05.2020, №52-16/59 від 19.06.2020, №52-16/63 від 14.07.2020 (а.с.111-126) про відшкодування 838 400,00грн.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку збитків в розмірі 838 400,00грн.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України обумовлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 Господарського кодексу України).

Водночас для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Пунктом 9.10. договору підрядник взяв на себе обов"язок відшкодувати збитки в частині не визнаного ПДВ у зв"язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкової накладної в разі, якщо це призвело до позбавлення замовника на податковий кредит.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів урегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер можуть складати податкову накладну не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця. Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (підпункт 201.7. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отож, правилами вище викладених правових норм покладено на продавця товарів/послуг обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, позаяк тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Документальними доказами, які містяться у справі, зокрема витягами з Єдиного реєстру податкових накладних №612532, №612907 від 09.04.2021, №630810 від 14.09.2021 (а.с.109-110, 202-203) перед судом доведено відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі платником податку податкових накладних №32 від 17.09.2019, №30 від 18.09.2019, №33 від 20.09.2021, №34 від 20.09.2019, №35 від 26.09.2019, №36 від 27.09.2019, №37 від 27.09.2021, №38 від 17.10.2019, №39 від 25.10.2019, №40 від 25.10.2019, №41 від 01.11.2019, №42 від 08.11.2019, №43 від 15.11.2019, №44 від 28.11.2019, №45 від 29.11.2019, №46 від 29.11.2019, №47 від 29.11.2019, №48 від 29.11.2019, №49 від 04.12.2019, №50 від 11.12.2019, №51 від 11.12.2019, №52 від 13.12.2019 на суму податку на додану вартість - 838 400,00грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в цьому спірному випадку в наявності усі елементи складу господарського правопорушення, зокрема прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача, що полягає у невиконанні покладеного на нього законом обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних і завданими збитками - позбавленням права позивача на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно, неможливістю скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 838 400,00грн, яка і є фактичними збитками позивача та підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в судовому порядку. Така ж правова позиція дотримана у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Беручи до уваги приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегатпостач" про стягнення 838 400,00 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрегатпостач", вул.Незалежності, буд. 9, м. Івано-Франківськ,76002 (ідентифікаційний код 42664130) на користь Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026 (ідентифікаційний код 00191000) 838 400,00 грн (вісімсот тридцять вісім тисяч чотириста грн 00коп.) - збитків, 12 576,00 грн (дванадцять тисяч п"ятсот сімдесят шість грн 00 коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 18.10.2021

Суддя С.Кобецька