Рішення

від 07.10.2021 по справі 173/450/21

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/450/21

Провадження №2/173/447/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

У складі: головуючого - судді Петрюк Т.М

При секретареві - Рудовій Л.В.

За участю: позивача - ОСОБА_1 .

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Вінеса , про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, та понесених збитків,-

ВСТАНОВИВ:

11.03.2021 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати та понесених збитків до відповідача ФГ ВІНЕСА

12.03.2021 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 19.05.2021 року.

19.05.2021 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 12.08.2021 року.

12.08.2021 року в судовому засіданні оголошена перерва до 07.10.2021

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

07.10.2021 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить: розірвати договір оренди землі № б/н від 14.10.2010 року, укладений між нею та ФГ Вінеса , зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області № 122100004000053 від 10.02.2011 року.

Стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у вигляді несплаченої орендної плати у розмірі 4 844.74 грн.

Стягнути з відповідача на її користь збитки у вигляді оплати юридичних послуг у розмірі 10 000.00 грн., та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 816.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона є власником земельної ділянки загальною площею 7.5675 га, яка складається із земельної ділянки площею 2.6471 га кадастровий номер 1221084100:01:054:0415, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Вказана земельна ділянка була передана нею в оренду ФГ Вінеса на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.10.2010 року.

Додатковою угодою до даного договору від 28.12.2016 року були внесені зміни до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка станом на 01.01.2016 року була визначена у розмірі 216 196.60 грн. та продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки до 31.12.2027 року.

Крім того п. 4 Договору викладено в наступній редакції: орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі - 12 422.37 грн., на рік, що становить 5.755% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п. 2 Договору оренди землі.

Орендар сплачує Орендодавцю суму орендної плати після утримання прибуткового податку та військового збору, згідно вимог чинного законодавства України.

Орендна плата сплачується орендарем в строк (термін):

-В грошовій формі до 31 грудня поточного сільськогосподарського року включно;

-В натуральній та відробітковій формі до 31 грудня поточного сільськогосподарського року включно.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати здійснюється на підставі письмової заяви орендодавця, поданої орендареві в строк до 01 березня поточного сільськогосподарського року та оформляється відповідними накладними та/ або актами.

Однак в порушення умов договору ФГ Вінеса орендна плата виплачена їй не в повному обсязі.

Так, за 2019 рік орендна плата виплачена їй у розмірі 10 000 грн., шляхом перерахування грошових коштів на її банківський рахунок, за 2020 рік орендна плата виплачена в натуральній формі шляхом надання їй 1 тони пшениці та 1 тони кукурудзи, при цьому ринкова вартість їх на той період складає 10 000 грн..

На її неодноразові звернення до голови ФГ Вінеса щодо виплати їй орендної плати в повному обсязі, останній повідомив їй, що грошові кошти їй доплачені не будуть, оскільки її близькі відмовились передавати належні їм земельні ділянки ФГ Вінеса в оренду.

Таким чином заборгованість відповідача з орендної плати складає 4 844.74 грн., за два роки, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснила, що відповідач недоплачує їй орендну плату, оскільки відносно трьох земельних ділянок, які належали її родичами, договори оренди земельної ділянки припинені та її родичі здійснюють обробіток даних земельних ділянок власними силами. При такому відношенні до неї зі сторони відповідача вона не бажає, щоб земельна ділянка перебувала в оренді відповідача в подальшому, тому настоює на задоволенні заявлених нею позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом виставлення інформації на офіційному сайті судової влади.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у власності позивача перебуває: земельна ділянка загальною площею 7.5675 га, яка складається із земельної ділянки площею 2.6471 га,. кадастровий номер 1221084100:01:054:0415, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, право власності на зазначену земельну ділянку підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Зазначена земельні ділянки передана позивачем в оренду відповідачеві на підставі договору оренди земельної ділянки від 14.10.2010 року, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки.

Додатковою угодою до даного договору від 28.12.2016 року були внесені зміни до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка станом на 01.01.2016 року була визначена у розмірі 216 196.60 грн. та продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки до 31.12.2027 року.

Крім того п. 4 Договору викладено в наступній редакції: орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі - 12 422.37 грн., на рік, що становить 5.755% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п. 2 Договору оренди землі.

Орендар сплачує Орендодавцю суму орендної плати після утримання прибуткового податку та військового збору, згідно вимог чинного законодавства України.

Орендна плата сплачується орендарем в строк (термін):

- В грошовій формі до 31 грудня поточного сільськогосподарського року включно;

- В натуральній та відробітковій формі до 31 грудня поточного сільськогосподарського року включно.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати здійснюється на підставі письмової заяви орендодавця, поданої орендареві в строк до 01 березня поточного сільськогосподарського року та оформляється відповідними накладними та/ або актами, що підтверджується копією додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

За вимогами ч. 1 ст.13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі - визначено поняття договору оренди землі: Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 ЗУ Про оренду землі - Орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати

З наданих позивачем доказів встановлено, що за 2019 рік орендна плата виплачена позивачці у розмірі 10 000 грн., шляхом перерахування грошових коштів на її банківський рахунок, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

За 2020 рік, за доводами позивача, орендна плата виплачена в натуральній формі шляхом надання їй 1 тони пшениці та 1 тони кукурудзи, при цьому ринкова вартість їх на той період складає 10 000 грн.

Отримання даних коштів та сільськогосподарської продукції позивачем не заперечується.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України - Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що боржник належним чином виконав взяті на себе зобов`язання та сплатив позивачці грошові кошти за 2019 рік в сумі 10 000.00 грн., а за 2020 рік в натуральній формі в цій же сумі, що позивачем не заперечується.

З положень укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього вбачається, що Орендар сплачує Орендодавцю суму орендної плати після утримання прибуткового податку та військового збору, згідно вимог чинного законодавства України. Таким чином витрати по оплаті прибуткового та інших податків здійснюється за рахунок позивача.

З наданої позивачем випискою по банківському рахунку позивача та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків вбачається, що орендна плата нарахована позивачеві в сумі 12 422.37 грн., з якої утриманий податок в сумі 2 236.03 грн. Таким чином позивачеві виплачена орендна плата в сумі по 10 000.00 грн., після відрахування передбачених договором податків та зборів: за 2019 рік - в грошовій формі, за 2020 рік - в натуральній формі.

Відповідно до чинного законодавства систематичною є несплата орендної плати (більше одного разу). Згідно з п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України систематична несплата орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою та відповідно підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

При цьому систематично ( ч.5 ст. 17 ЗУ Про плату за землю ) є несплата орендної плати протягом пів року.

Судом встановлено, що 2019-2020 роки відповідачем обов`язок щодо сплати орендної плати виконаний належним чином.

Виходячи з вищевикладеного суд не вбачає порушення прав позивача та приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичної невиплати позивачеві орендної плати задоволенню не підлягають.

Крім того згідно заявлених позовних вимог позивач просить розірвати лише договір оренди земельної ділянки і не просить розірвати додаткову угоду до нього.

Порядок визначення способу захисту, який суд може застосувати здійснюючи правосуддя встановлений в ст. 5 ЦПК України.

При визначенні способу захисту у відповідності до вказаної норми слід враховувати положення, ч.1 ст. 13 п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, відповідно до яких спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач. А отже - суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який останній не просить застосувати.

За загальним правилом (ч.1. ст. 5 ЦПК України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.

Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи і інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.

При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатись можливістю вибору між декількома способами захисту ( передбаченими законом або договором), якщо це на заборонено законом.

Якщо ж законом або договором не передбачено ефективного способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч.2 ст. 5 КПК України).

Вказане з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 , означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства в будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення порушених прав.

Тому обираючи спосіб захисту позивач повинен ( в першу чергу) перевірити, чи не передбачає закон або договір іншого більш ефективного способу захисту порушених прав.

Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, - позивач повинен обрати саме такий спосіб.

Якщо у такому випадку позивач обрав інший спосіб захисту - суд має відмовити в задоволенні позову, крім випадків, коли з урахуванням положень ч. 2 ст. 5 ЦПК, дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи.

Якщо ефективний спосіб захисту законом або договором не передбачено і позивач обирає інший ефективний спосіб захисту його прав, свобод чи інтересів, позивач в позовній заяві має навести в відповідне обґрунтування необхідності застосування такого способу захисту, інакше суд має залишити таку позовну заяву без руху на підставі ч.1 ст. 185 ЦПК.

Якщо позивач обрав спосіб захисту, передбачений законом або договором, проте він є неефективним, - суд не має права відмовляти в позові на такій підставі.

Якщо спосіб захисту є ефективними лише у поєднанні з іншим способом захисту,- суд не має права відмовляти в задоволенні позову лише на такій підставі.

Суд не має права визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, коли обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

Таким чином правильне застосування зазначеної процесуальної норми не призведе до виходу за межі позовних вимог та порушення принципу диспозитивності. Для правильного визначення в рішенні суду іншого способу повинні бути наявними одночасно три умови:

а) жоден визначений законом або договором спосіб захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу, з огляду на обставини даної конкретної справи, не забезпечує ефективного захисту або поновлення такого права, свободи чи інтересу позивача;

б) позивач в позові просить застосувати інший конкретний спосіб захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу

в) визначений позивачем інший спосіб захисту не суперчить закону.

Таким чином, оскільки позивач просить розірвати лише договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами і не просить розірвати додаткову угоду до даного договору, якою між сторонами визначені істотні умови договору оренди земельної ділянки: строк договору, розмір орендної плати. Відповідно позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права. Але з наведеного вище суд не встановлено порушення відповідачем умов укладеного договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього, тому підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки суд не вбачає.

Оскільки судом встановлено, що позивачеві орендна плата за 2019-2020 роки виплачена в повному розмірі після відрахування з неї необхідних податків і зборів позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати з відповідача задоволенню також не підлягають.

Доводи позивача та свідка ОСОБА_2 , про те, що позивачці сплачується орендна плата в меншому розмірі ніж іншим пайщикам в зв`язку з тим, що родичі позивачки перестали бути орендодавцями відповідача стосовно трьох земельних ділянок, суд вважає безпідставними.

Оскільки з наданих позивачем доказів встановлено, що позивачці орендна плата виплачена в передбаченому договором оренди земельної ділянки та додатковою угодою до нього розмірі.

Позивачем надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2021 рік, яка складає 224 272.11 грн., тобто є більшою, ніж передбачено в договорі, суд вважає неналежним до предмету спору доказом, оскільки строк виплати орендної плати за 2021 рік ще не настав. А доказів того, що в 2019 та 2020 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки була більшою, ніж передбачено додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки позивачем не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 816.00грн., стягненню з відповідача не підлягають та покладаються на позивача, оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України - Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача;

Відповідно понесені позивачем витрати за надання правової допомоги в сумі 10 000.00 грн., покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263- 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування АДРЕСА_2 , до фермерського господарства Вінеса , (юридична адреса: вул. Зелена, 6 с. Посуньки Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 23374766) про розірвання договору оренди землі б/н від 14.10.2010 року, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області № 122100004000053 від 10.02.2011 року, стягнення орендної плати в сумі 4 844 грн. 74 коп. - відмовити в повному обсязі.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1816.00 грн., та витрати за надання правової допомоги в сумі 10 000.00 покласти на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування АДРЕСА_2

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 17.10.2021року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 18.10.2021 року

Дата набрання законної сили 17.11.2021 року.