Рішення

від 11.10.2021 по справі 921/327/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/327/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС", вул. Михайлівська, буд.24-А, м. Київ, 01001

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, вул. Галицька,буд.1, м. Тернопіль, 46002

про : - визнання укладеним Договору №36 від 01.04.2019 з додатками ;

- стягнення 47 853 грн 25 коп., з яких : 39 498 грн 64 коп. тіло боргу, 4 028 грн 80 коп. пеня в розмірі подвійної ставки НБУ, 3 353 грн 38 коп. інфляційні збитки, 972 грн 43 коп. - 3% річних.

За участі представників:

Позивача: адвокат Оплачко Віталій Олексійовича, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1114535 від 17.05.2021 (обмеження прав адвоката згідно договору про надання правової допомоги: без права відмови від позову) ;

Відповідача : начальник квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль Маланчук Валерій Мар`янович, витяг з наказу №19 від 12.02.2019.

1. Судові процедури. Суть та рух справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №36 від 17.05.2021 (вх.№377 від 24.05.2021) до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу, у якій просить суд визнати укладеним Договір №36 від 01.04.2019 з додатками між ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль ; стягнути з відповідача в користь позивача 47 853 грн 25 коп., з яких : 39 498 грн 64 коп. тіло боргу, 4 028 грн 80 коп. пеня в розмірі подвійної ставки НБУ, 3 353 грн 38 коп. інфляційні збитки, 972 грн 43 коп. - 3% річних.

У відповідності до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2021 головуючим суддею для розгляду справи №921/327/21 визначено суддю Гевко В.Л.

Ухвалою суду від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.06.2021 о 14 год. 40 хв.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.

Суд у судовому засіданні 16.09.2021 протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати, постановив закрити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті.

В порядку статті 216 ГПК України, розгляд справи по суті неодноразово відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 12.10.2021 о 8 год. 50 хв.

Присутній у призначеному судовому засіданні 12.10.2021 представник позивача позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Уповноважений представник відповідача у судовому засіданні 12.10.2021 проти позову заперечує, вважає, що спірного договору укладено не було, а вимоги позивача не ґрунтуються на нормах закону.

Судом, у судовому засіданні 12.10.2021, після виходу з нарадчої кімнати, оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2.Розгляд заяви прокуратури про вступ у справу.

06.08.2021 через канцелярію суду від Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону надійшла заява №711 ВИХ-21 від 04.08.2021 (вх.№6442 від 06.08.2021) про вступ у справу, у якій просить суд допустити її у справу в інтересах держави на стороні відповідача, відповідно до якого остання, керуючись статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", статтею 53 ГПК України, та посилаючись на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, просить допустити Тернопільську спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону у дану справу.

Заява обґрунтована тим, що КЕВ м.Тернопіль (відповідач у справі) є бюджетною установою та його фінансування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. В розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" КЕВ м.Тернопіль виступає замовником, який здійснює закупівлі відповідно до цього Закону. Таким чином, стягнення бюджетних коштів на виконання договорів, які не укладені відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" (без проведення певної процедури закупівлі) порушує інтереси держави. У КЕВ м.Тернопіль відсутні бюджетні призначення на 2021 рік для оплати послуг (робіт) з очищення зовнішніх мереж водовідведення, каналізації та вигрібної ями, що створює загрозу нецільового використання бюджетних коштів.

Однією з підстав для звернення прокурора до суду із заявою про вступ у справу зазначено те, що КЕВ м. Тернопіль, яка є відповідачем у справі, є розпорядником бюджетних коштів і відповідає за зобов`язаннями бюджетними коштами. Її діяльність повинна відповідати принципам бюджетного законодавства, у тому числі принципу цільового використання бюджетних коштів.

Також, підставою для вступу прокурора у справу для їх захисту прокурор вважає і те, що предметом позову є державні кошти та судом вирішуватиметься питання щодо стягнення їх із державного бюджету, рішення у справі може вплинути на обсяг державного бюджету, що є загрозою порушення державних інтересів.

Суд, розглянувши та оцінивши заяву Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (вх№ 6442 від 06.08.2021) про вступ у справу відмовив у задоволенні заяви Тернопільської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (вх№ 6442 від 06.08.2021) про вступ у справу з підстав, зазначених в ухвалі від 16.09.2021.

3. Аргументи сторін.

3.1. Аргументація позивача, викладена ним у позові.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом взятих на себе зобов`язань, а саме: не підписання Договору №36 від 01.04.2019 та додатків до нього, а також прострочення виконання зобов`язань з оплати виконаних робіт.

3.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.10.2021 заперечив позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №14/1123 від 15.06.2021, додаткових поясненнях №14/1123 від 15.06.2021 та №14/1709 від 01.09.2021. Зокрема зазначає, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди із усіх істотних умов договору, а позивачем не надано жодних доказів про досягнення такої згоди, а сам проект даного правочину Товариством було надіслано на адресу відповідача лише 16.06.2020, тобто більше ніж через рік після нібито виконаних позивачем робіт.

Звертає увагу суду на те, що факт виконання робіт зі сторони позивача належним чином не підтверджено, а також позивачем не надано жодного доказу на підтвердження допуску саме відповідачем представників позивача на територію для проведення робіт.

3. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Предметом даного спору є заявлені вимоги позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу про : - визнання укладеним Договору №36 від 01.04.2019 з додатками ; - стягнення 47 853 грн 25 коп., з яких : 39 498 грн 64 коп. тіло боргу, 4 028 грн 80 коп. пеня в розмірі подвійної ставки НБУ, 3 353 грн 38 коп. інфляційні збитки, 972 грн 43 коп. - 3% річних.За твердженням позивача, у березні-квітні 2019 року між ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль було досягнуто домовленості щодо надання послуг (робіт) з гідрохімічного очищення внутрішніх мереж центрального опалення будівлі казарми військового містечка в/ч 3200 в смт. Бережани з оплатою після виконання робіт у відповідності до ДБН України.

В подальшому Товариством було передано відповідачу проект Договору №36 від 01.04.2019 з додатками.

ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" вказує, що його контрагент акцептував дану пропозицію та вчинив дії для допуску позивача (режимний об`єкт) до виконання послуг (робіт) з гідрохімічного очищення внутрішніх мереж центрального опалення будівлі казарми військового містечка в/ч 3200 в смт. Бережани.

16(25) квітня 2019 року Товариство повністю виконало роботи, про що сторони підписали Бригадний акт здачі-прийняття виконаних робіт.

Додатковим доказом узгодження всіх істотних умов Договору, окрім допуску на режимний об`єкт і повного прийняття виконаних робіт, є звернення Відповідача до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (м. Львів), для виділення додаткового фінансування, Листом від 29.03.2019р. №1/603, сканкопію якого, Відповідач надіслав на електронну скриньку Позивачу 29.03.2019р. (копії додаються).

В подальшому Відповідач надіслав Позивачу сканкопію Звернення від 12.04.2019р. №515/2/1739/308 Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (м. Львів) до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України з аналогічним змістом.

В обох Зверненнях співпадають з фактично укладеним і виконаним Договором фронт робіт, об`єкт виконання та договірна ціна.

В червні 2020 року Позивач повторно звернувся до Відповідача з вимогою (копія додається) про підписання договору з додатками, акт виконаних робіт встановленої форми (КБ-2в) та сплатити грошові кошти в розмірі 39 498,64грн. за виконані послуги (роботи).

Проте, станом на день подачі позову, відповідач Договір з додатками та акти не підписав, грошові кошти не сплатив, але й зауважень щодо неналежного виконання послуг (робіт) не надіслав.

Враховуючи, що Квартирно-експлуатаційним відділом зазначена вимога не задоволена, грошові кошти позивачу не перераховані, останній звернувся із відповідним позовом до господарського суду.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких міркувань.

Положеннями статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України (в редакції, чинній до внесення змін згідно із Законом України №738-IX від 19.06.2020) було обумовлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст.641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначено в ст.181 Господарського кодексу України.

Так, статтею 181 ГК України (в редакції чинній до внесення змін згідно із Законом України №738-IX від 19.06.2020) було передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За змістом частин 2, 3 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що підписаний зі сторони позивача Договір №36 від 01.04.2019 з додатками, а саме: Зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта, Договірна ціна, Локальний кошторис на роботи, Дефектний акт, Акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, Довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3 (в 2 примірниках) були надіслані Товариством на адресу відповідача разом із вимогою 16.06.2020.

Як стверджує позивач, такі документи в червні 2020 року направлялись Квартирно - експлуатаційному відділу повторно, оскільки вже передавались останньому раніше. Проте доказів в підтвердження наведеного, як і дати передання таких документів відповідачу (як пропозиції укласти договір) матеріали справи не містять, а відтак дане твердження оцінюється судом критично.

У проекті Договору №36 від 01.04.2019 викладені його істотні умови, зокрема: предмет договору "Послуги з гідрохімічного очищення внутрішніх мереж центрального опалення будівлі казарми військового містечка в/ч 3200 в смт. Бережани "; ціну Договору 39 498,64 грн (в т.ч. ПДВ 6 583,11 грн), умови оплати (в т.ч. проведення кінцевого розрахунку не пізніше 31.12.2019 після повного виконання послуг); строк дії Договору (з моменту підписання обома сторонами і до 31.12.2019, при умові повного виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору).

Таким чином слід прийти до висновку, що пропозиція укласти Договір №36 від 01.04.2019 була зроблена позивачем саме 16.06.2020, без встановлення відповідачу строку на відповідь.

Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст.644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді на вимогу укласти договір Товариству не надіслав, підписаного зі своєї сторони примірника Договору №36 від 01.04.2019 з додатками не повернув.

При цьому суд констатує, що у матеріалах справи відсутні докази вчинення КЕВ м. Тернопіль фактичних дій на виконання вказаних у вимозі умов договору, які б засвідчували його бажання укласти спірну угоду (як прийняття пропозиції, акцепту) після надіслання відповідачу її проекту (тобто після 16.06.2020).

Поряд із цим слід зазначити, що направлення Квартирно-експлуатаційним відділом листа №1/603 від 29.03.2019 до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління м. Львів, у якому міститься інформація щодо необхідності проведення промивки системи центрального опалення на об`єктах КЕВ м. Тернопіль, з визначенням орієнтовної вартості робіт по кожному об`єкту, в тому числі: поточний ремонт (очищення) зовнішніх мереж водовідведення, каналізації та вигрібної ями на території в/ч 3200, орієнтовна вартість 198,8 тис. грн, мало місце більш, ніж за рік до направлення позивачем проекту Договору №36 від 01.04.2019 з додатками відповідачу. До того ж у листі йдеться про необхідність проведення робіт на об`єктах, а не підтверджується їх фактичне виконання.

З наведеного в сукупності суд констатує, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, у зв`язку з чим Договір №36 від 01.04.2019 з додатками слід вважати неукладеним (таким, що не відбувся).

При цьому суд враховує, що надіслана Товариством у червні 2020 року вимога укласти угоду на суму 198,8 тис. грн не ґрунтується на процедурах та не відповідає порядку укладення договорів, що визначені Законом України "Про публічні закупівлі", який є спеціальним та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Варто також зазначити, що зазначена у проекті Договору №36 дата його укладення 01 квітня 2019 року (тобто більш ніж за рік до дати надіслання контрагенту) суперечить встановленому законодавством порядку оформлення договірних відносин між сторонами.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Статтею 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Таким чином, оскільки договір, визнання укладеним якого з додатками є предметом даної справи, не є обов`язковим для укладання сторонами в силу прямої норми закону чи попереднього договору, по суті договір є не акцептований відповідачем і сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, відсутні правові підстави вважати спірний договір укладеним у відповідній редакції позивача.

Також, не може свідчити про оформлення договірних стосунків між сторонами у спрощений спосіб шляхом складання Бригадного акту здачі-прийняття виконаних робіт від 25.04.2019.

Так, з точки зору законодавця, що викладена у ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

В свою чергу, даною правовою нормою було обумовлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України (у вказаній вище редакції) у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до статей 180, 189 Господарського кодексу України однією з істотних умов господарського договору є ціна договору, яка визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Проте, як вбачається із змісту Бригадного акту здачі-прийняття робіт від 25.04.2019, копію якого долучено до матеріалів справи, останній не містить умови щодо ціни перелічених в ньому робіт (послуг). Отже, сторонами вартість виконуваних робіт (послуг) не погоджувалася.

Частинами 1, 4 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Частиною першою та другою статті 837 ЦК України обумовлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (частини перша та друга статті 843 ЦК України).

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст.75 ГПК України).

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши надані позивачем документи, за відсутності факту погодження сторонами вартості запланованих чи виконаних робіт (послуг) та за відсутності доказів в підтвердження фактично понесених позивачем витрат у зв`язку з виконанням таких робіт (послуг), суд дійшов висновку, що позивачем у встановленому порядку не обґрунтовано їх вартість в сумі 39498,64 грн. При цьому, така вказується позивачем, виходячи із умов Договору №36 від 01.04.2019 та додатків до нього, в т.ч. Акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, які направлялись відповідачу більш, ніж через рік з дати складення Бригадного акту.

Слід зазначити, що сам "Бригадний акт" Методичними рекомендаціями щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов`язань та проведення платежів, затвердженими наказом Державної казначейської служби України від 29.04.2013 №68 чи іншими нормативно-правовими актами, до числа документів якими підтверджується виконання робіт чи надання послуг, не віднесений.

До того ж, всупереч ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" "Бригадний акт", не містить відтиску печатки відповідача; відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; зі сторони позивача підписаний невстановленою особою, зі сторони відповідача - не уповноваженою на те особою. При цьому, суд враховує твердження відповідача про те, що згідно Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль, лише начальник КЕВ м. Тернопіль наділений повноваженнями на укладення договорів відповідно до чинного законодавства України та візування відповідних документів.

З наведеного в сукупності суд зазначає, що за відсутності договірних відносин між сторонами щодо виконання робіт (послуг) з очищення зовнішніх мереж водовідведення та каналізації на території в/ч 3200 в смт. Бережани, а також без належним чином доведеного факту їх виконання та вартості, позовні вимоги щодо стягнення 39 498,64 грн - вартості таких робіт (послуг), 4 028 грн 80 коп. пені (нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі п. п. 6.4, 6.7, 8.4 Договору №36 від 01.04.2019, який сторонами не укладено), 3 353 грн 38 коп. інфляційних збитків (нарахованих за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року), 972 грн 43 коп. - 3% річних (нарахованих за період з 17.07.2020 по 12.05.2021), є необґрунтованими.

Враховуючи вище наведене, з врахуванням обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були повно та всебічно досліджені у судовому засіданні, однак не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу. З даного приводу Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

5. Судові витрати.

Із змісту частин 1,4 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позову повністю, суд, судові витрати покладає повністю на позивача у справі.

Керуючись положеннями статей 2, 42, 74-79, 86, 129, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС", вул. Михайлівська, буд.24-А, м. Київ, 01001, (код ЄДРПОУ 40555913) ;

Відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль, вул. Галицька,буд.1, м. Тернопіль, 46002 (код ЄДРПОУ 08464162).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення із врахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення, із врахуванням вихідних та святкових днів, відрядження судді, складалося на протязі робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення та остаточно складено і підписано 13.10.2021.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко