Рішення

від 05.10.2021 по справі 922/2486/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2486/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Ляшенко О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (61002, м. Харків, вул. Сумська,70, код ЄДРПОУ 22649344) до Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання незаконним і скасування рішення та визнання договору оренди землі поновленим за участю учасників справи:

позивача - Залеська А.С.;

відповідача - Столбовий М.І.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п.16 додатку № 2 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 № 48/21 "про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою", що стосується надання дозволу територіальній громаді м. Харкова на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,1670га (кадастровий номер 6310136600:09:001:0018) комунальної власності для будівництва тимчасового торговельного майданчику по продажу непродовольчих товарів по просп. Ювілейному (напроти розворотного кола тролейбусів);

- визнати договір оренди землі від 30.04.2004 (зареєстрований в Харківській філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 30.04.2004 за № 6665/04), укладений між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (на момент укладення договору - Акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко", код ЄДРПОУ 22649344) стосовно оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6310136600:09:001:0018 площею 0,1670 га, що розміщена за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний (напроти розворотного кола тролейбусів), поновленим на той саме строк і на тих саме умовах;

- визнати укладеною між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 30.04.2004 (зареєстрований в Харківській філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 30.04.2004 за № 6665/04), в редакції, викладеній позивачем у позові.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір оренди землі від 30.04.2004, укладений між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (на момент укладення договору - Акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко"), зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 30.04.2004 за № 6665/04, з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою від 18.04.2012, вважається поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, оскільки відповідно до ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на момент припинення чинності спірним договором оренди землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Як зазначає позивач, з цього випливає обов`язок відповідача надати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на той самий строк. Відповідно до цієї ж статті Закону оформлення відповідних правовідносин сторін здійснюється шляхом укладання сторонами додаткової угоди до договору оренди землі.

Як зазначає позивач, після закінчення терміну дії договору оренди землі, останній продовжував використовувати земельну ділянку та вносити плату за землю, відповідач вказані платежі отримував, проти продовження використання земельної ділянки не заперечував, оскільки жодних листів-заперечень на адресу позивача від відповідача не надходило.

Ухвалою суду від 23.06.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" залишено без руху. Надано позивачу для усунення недоліків строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

06.07.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 07.07.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Розгляд справи у підготовчому провадженні неодноразово відкладався.

Про хід розгляду справи викладено в протокольних ухвалах суду.

В судовому засіданні 14.09.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує повністю, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими. Як зазначає відповідач, позивач не надав доказів вчинення обов`язкових дій, передбачених ст.33 Закону України "Про оренду землі", необхідних для визнання договору оренди землі укладеним. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача в передбачений договором строк з листом-повідомленням щодо продовження дії договору разом із проектом додаткової угоди. За таких обставин у позивача відсутнє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, а продовження користування орендованою земельною ділянкою позивачем та його повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди поза межами строку дії цього договору за наявності заперечень орендодавця не є підставою для зобов`язання позивача до поновлення договору оренди землі, оскільки в даному випадку право позивача на переважне поновлення договору оренди землі не може вважатися порушеним.

Відповідач вважає, що сплату позивачем платежів за користування земельною ділянкою після закінчення дії договору, не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки орендар сплачував кошти за фактичне користування майном, здійснення платежів не є підставою для продовження договору, термін дії якого закінчився.

При здійсненні повноважень власника землі відповідач є вільним у реалізації права розпоряджатися землею та вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому права користуватися землею в порядку, встановленому Законом. Відповідач рішення щодо поновлення позивачу права користування земельною ділянкою по просп. 50-річчя ВЛКСМ (напроти розворотного кола тролейбусів) у м. Харкові не приймав, угоди стосовно поновлення договору оренди землі від 30.04.2004 № 6665/04 не укладались.

Як зазначає відповідач, право оренди позивача припинено у зв`язку з закінченням строків договору оренди, державна реєстрація речового права скасована, земельна ділянка повернута до земель запасу міста, що підтверджується одностороннім актом приймання спірної земельної ділянки від 25.01.2017 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про проведення державної реєстрації припинення пава оренди 14.05.2019 на підставі зазначеного акту приймання земельної ділянки від 25.01.2017. Будь-якою особою дії державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації припинення права оренди не оскаржувалися.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач про закінчення дії договору був обізнаний з 2012 року, а отже строк на подання вказаного позову сплив 02.06.2015, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині, на думку відповідача, задоволенню не підлягають.

Позивач у відповіді на відзив з запереченнями відповідача не погоджується, посилаючись на те, що доводи, викладені відповідачем в частині не виконання позивачем вимог ст.33 Закону України "Про оренду землі" є безпідставними, оскільки при поновленні договору відбувається продовження договірних відносин після закінчення строку договору оренди землі на той же строк та з умовами, що були передбачені в договорі оренди землі, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і відсутні заперечення орендодавця протягом одного місяця. Як зазначає позивач, сутністю ж переважного права є укладання договору оренди землі на новий строк зі встановленням за домовленістю сторін умов, відмінних від існуючих, а не його автоматичне поновлення. В даному випадку позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору на тих самих умовах договору, які були передбачені договором.

Що стосується посилання відповідача на односторонній акт приймання спірної земельної ділянки до земель запасу міста, позивач посилається на те, що відповідач з 01.06.2012 (з моменту закінчення строку дії договору) до 06.01.2017 (до направлення листа щодо повернення земельної ділянки) не мав жодних заперечень щодо використання спірної земельної ділянки позивачем та продовжував приймати за її використання орендну плату в повному обсязі, а тому одностороння відмова відповідача від спірного договору оренди, на думку позивача, є безпідставною.

Також позивач не погоджується з доводами відповідача стосовно застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивачу лише у 2021 році стало відомо із загальнодоступних джерел, що рішенням 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 № 48/21 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою" (п.16 додатку № 2 до рішення) територіальній громаді м. Харкова надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,1670га (кадастровий номер 6310136600:09:001:0018) комунальної власності для будівництва тимчасового торговельного майданчику по продажу непродовольчих товарів по просп. Ювілейному (напроти розворотного кола тролейбусів). Таким чином, позивач вважає, що строк позовної давності ним не пропущено.

Щодо посилання відповідача на не оскарження позивачем рішення державного реєстратора про припинення права оренди земельної ділянки, позивач зазначає, що звернення до суду є правом, а не обов`язком особи. На думку позивача, враховуючи характер спірних правовідносин, найбільш ефективним способом захисту його прав є вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач звернувся до суду з заявою, в якій просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про:

- визнання договору оренди землі від 30.04.2004 (зареєстрований в Харківській філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 30.04.2004 за № 6665/04), укладеного між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (на момент укладення договору - Акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко", код ЄДРПОУ 22649344) стосовно оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6310136600:09:001:0018 площею 0,1670 га, що розміщена за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний (напроти розворотного кола тролейбусів), поновленим на той саме строк і на тих саме умовах;

- визнання укладеною між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 30.04.2004 (зареєстрований в Харківській філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 30.04.2004 за № 6665/04), в редакції, викладеній позивачем у позові.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що на час подання позовної заяви у справі № 922/2486/21 вже існувала ухвала Господарського суду Харківської області від 06.06.2017, якою затверджено мирову угоду у справі № 922/1002/17 та припинено (закрито) провадження у справі між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позивач проти закриття провадження у справі в частині визнання договору оренди землі від 30.04.2004 поновленим на той саме строк і на тих саме умовах та визнання укладеною між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 30.04.2004 заперечує, посилаючись на те, що позов у справі № 922/1002/17 містив інший предмет, а саме зазначено інші строки, на які має бути продовжено договір оренди, у зв`язку з чим пропонувалась інша редакція додаткової угоди.

Розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

За приписами п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Дослідивши матеріали справи № 922/1002/17, судом встановлено, що позов у даній справі містить інший предмет, оскільки під час подання позовної заяви у справі № 922/1002/17 позивачем зазначались іншій строк, на який має бути продовжено договір оренди, у зв`язку з чим до затвердження пропонувалась інша редакція додаткової угоди, а також застосована нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про нетотожність предмету позову у справі № 922/2486/21 з предметом позову у даній справі, у зв`язку із цим відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача та закриття провадження у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечує повністю, просить суд в його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.04.2004 між Харківською міською радою (відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Концерн Авек та Ко» (на момент укладення договору - Акціонерне товариство «Концерн Авек та Ко» ) (позивач) укладено договір оренди землі (далі договір), яким останньому було передано в строкове платне користування земельну ділянку із кадастровим номером 6310136600:09:001:0018 площею 0,1670 га, що розміщена за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний (колишній просп. 50-річчя ВЛКСМ) (напроти розворотного кола тролейбусів).

Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору земельна ділянка надана в оренду строком до 01.03.2009 для будівництва тимчасового торговельного майданчика по продажу непродовольчих товарів та для експлуатації цього об`єкту.

Договір зареєстровано в Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах» в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 30.04.2004 за № 6665/04, про що міститься відповідний запис на договорі.

30.04.2004р. між сторонами договору складений акт приймання-передачі земельної ділянки, підписаний повноважними представниками сторін.

Додатковою угодою від 18.04.2012 подовжено термін дії вищевказаного договору до 01.06.2012.

Листом від 20.04.2012р. № 499 Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" повідомило Харківську міську раду про намір продовжити використання земельної ділянки, просило продовжити строк дії договору в частині продовження строку будівництва до 31.12.2014 з оформленням додаткової угоди до договору оренди землі № 6665/04 від 30.04.2004.

На даний лист від Харківської міської ради жодних заперечень не надходило.

Після закінчення терміну дії вищевказаного договору оренди землі позивач продовжив використовувати земельну ділянку та вносити за неї орендну плату, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 23.03.2021.

Відповідач орендні платежі приймав, проти продовження використання земельної ділянки не заперечував.

Натомість, 06.01.2017р. Харківська міська рада звернулась до Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" із вимогою повернути спірну земельну ділянку за актами приймання-передачі, від підписання яких Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" відмовилось у зв`язку із тим, що договір оренди землі було поновлено на той самий строк та на тих самих умовах (відповідь на лист від 20.01.2017р. №19).

Листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради №1215/0/225-17 від 24.02.2017р. повідомлено позивача, що підготовлено акти приймання-передачі земельних ділянок в односторонньому порядку та передано до органів Державної реєстрації для вчинення заходів щодо припинення дії договорів оренди.

Рішенням 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 № 48/21 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою» (п. 16 додатку № 2 до рішення) територіальній громаді м. Харкова надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,1670 га (кадастровий номер 6310136600:09:001:0018) комунальної власності для будівництва тимчасового торговельного майданчику по продажу непродовольчих товарів по просп. Ювілейному (напроти розворотного кола тролейбусів). Фінансування робіт із землеустрою забезпечити за рахунок коштів КП «Міський торговий ринок» згідно укладеної угоди з розробником документації із землеустрою.

Як зазначає позивач, йому з загальнодоступних джерел стало відомо про відповідне рішення та вбачаючи наявність порушення своїх прав як орендаря спірної земельної ділянки, Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" звернулося до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст.172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

У ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, у тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно із ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Відповідно до ч.10 ст.59 названого Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно із ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Системне тлумачення наведених положень законодавства свідчить, що, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ч.13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

Спеціальним Законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України «Про землеустрій» .

Згідно з пунктом «б» ч.1 ст.20 названого Закону землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою.

Відповідно до пункту «й» частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій" одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (ч.1 ст.26 Закону України "Про землеустрій").

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" визначено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст.31 названого Закону зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою, за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою. Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

За змістом ч.12 ст.186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується: у разі якщо поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюється її користувачем - власником земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у разі поділу, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, - заставодержателем; у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - землекористувачем. Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок (абз.1 ч.10 ст.24 вказаного Закону).

Положеннями частин 1, 2 статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

Згідно з пунктом 136 цього Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012р. відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об`єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:

1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об`єднання, згідно з пунктами 107 - 111 і 113 цього Порядку;

3) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об`єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом: проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об`єднання за формою згідно з додатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об`єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об`єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку.

З аналізу наведених норм вбачається, що здійснення поділу сформованої земельної ділянки припиняє її існування як об`єкту цивільних прав та її державної реєстрації, тому вказане може стати перешкодою для реалізації речових прав власником або землекористувачем земельної ділянки, яка була поділена, що свідчить про ключове завдання при вирішенні питання про наявність підстав для визнання незаконним та скасування акту органу місцевого самоврядування встановити факт порушення таким актом прав та законних інтересів особи, яка звертається із відповідним позовом, зокрема - власника майна або орендаря земельної ділянки.

Розглянувши справу суд дійшов висновку, що спірний п.16 додатку №2 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021р. №48/21 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою» порушує права й інтереси позивача та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

За змістом ч.1 ст.93 ЗК України, ст.1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

За змістом ст.24 Закону України «Про оренду землі» у поточній редакції орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Вирішуючи питання наявності або відсутності у позивача прав як землекористувача щодо спірної земельної ділянки суд вважає зазначити наступне.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Підстави для поновлення договору оренди землі передбачені ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин).

Таким чином, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об`єднує два випадки поновлення договору оренди, які фактично не пов`язані одна із іншою.

Згідно із частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто ч. 1 ст. 33 відповідного Закону закріплює переважне право орендаря.

Частини 2-5 ст. 33 Закону встановлюють порядок, строки реалізації орендарем переважного права та його припинення.

Частина 6 ст. 33 Закону врегульовує пролонгацію договору на той самий строк и на тих саме умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору заперечення орендодавця, що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору.

Відповідна правова позиція щодо розрізнення цих підстав була сформульована ВСУ у постанові у справі № 6-219цс14 від 25.02.2015р. та неодноразово викладалась у постановах Верховного суду та існувала, зокрема, на час існування спірних правовідносин.

Суд звертає увагу на той факт, що з приводу тлумачення відповідних норм права судова практика, в тому числі й позиція Верховного суду, постійно змінювалась. Так, відповідно до іншої правової позиції і саме на неї посилається відповідач, в обґрунтування своїх заперечень, переважне право на поновлення договору на новий строк, як і пролонгація договору на той самий строк, мають однакові підстави та для отримання відповідного права орендар до закінчення строку дії договору повинен повідомити орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України азначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Крім того, відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 констатував, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України у справі від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 міститься наступний висновок із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі .

Дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію якості закону .

У постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18) Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу якості закону ; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У контексті даного критерію якості закону зобов`язують суд застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону у випадку встановлення таким судом, що окремі положення закону не відповідають критерію якість закону .

Вимога щодо якості закону та обов`язок суду застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону, який не відповідає визначеним критеріям якості закону, ґрунтуються передусім на положеннях ч. 1 ст. 57 Конституції України, яка встановлює, що кожному гарантується право знати свої права і обов`язки . Із цієї конституційної норми випливає те, що у випадку встановлення судом того факту, що закон сформульований у спосіб, який не дозволяє особі знати свої права і обов`язки, застосування (тлумачення) такого закону повинно відбуватися судом на користь особи, яку позбавили (звузили) на підставі цього закону певного права або встановили (розширили) для неї нові обов`язки.

Також у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 911/1521/18 Верховний Суд наголосив на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин саме те тлумачення норм права, що є найбільш сприятливим для позивача та було неодноразово викладено у правових висновках Верховного суду у період виникнення та існування спірних правовідносин щодо необхідності розрізнення та не пов`язаності між собою підстав для переважного права на поновлення договору оренди на новий строк зі встановленням за домовленістю сторін умов, відмінних від існуючих, та підстав для поновлення договору оренди на той же строк та на тих же умовах, а тому не приймає заперечення відповідача, з посиланням на відповідну практику Верховного суду, щодо ототожнення відповідних підстав. Таким чином суд вважає помилковими посилання відповідача на факт не вчинення позивачем обов`язкових дій, передбачених ст. 33 Закону України Про оренду землі та договором оренди щодо реалізації переважного права поновлення договору на новий строк.

Як було встановлено судом, листом від 20.04.2012р. № 499 (відмітка про отримання відповідачем 20.04.2012), тобто більш ніж за місяць до спливу відповідного строку, позивач повідомив Харківську міську раду про намір продовжити використання спірної земельної ділянки.

Харківська міська рада плату за землю приймала, проти продовження використання земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку не заперечувала, із вимогою про повернення земельної ділянки звернулася лише 06.01.2017.

Лист Харківської міської ради № 499 від 20.04.2012 суд не визнає як належний доказ, оскільки позивач факт його отримання не визнав, а відповідач доказів його направлення на адресу позивача суду не надав.

З наведеного у сукупності вбачається, що між сторонами існували довготривалі правовідносини за укладеним договором оренди землі, які продовжилися і після спливу строку, вставленого у відповідному договорі (з врахуванням додаткової угоди до нього), після повідомлення орендарем орендодавця про намір продовжити користування земельною ділянкою та не заперечення відповідача проти цього протягом місяця після спливу відповідного строку, разом із фактом отримання відповідачем орендної плати за відповідну земельну ділянку.

Передбачений п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принцип справедливості, добросовісності та розумності включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Суд вважає за необхідне зауважити, що поведінка учасників господарських та цивільних правовідносин повинна бути зрозумілою та не суперечити принципу venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі - « non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)» .

Враховуючи встановлені вище обставини, поведінка відповідача як розпорядника земель комунальної власності, органу місцевого самоврядування, а також сторони зобов`язання, є суперечливою і, беручи до уваги подальші конклюдентні дії з прийняття плати за користування позивачем спірною земельною ділянкою, відсутність письмового заперечення орендодавця щодо поновлення строку дії договору впродовж встановленого законом строку, суд дійшов висновку, що все це у сукупності свідчить про доведеність факту поновлення строку дії договору двічі на тих самих умовах та на той самий строк.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений нормами ч.ч.6 - 11 ст.33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків (складний фактичний склад), при цьому право оренди на той самий (новий) строк підлягає обов`язковій державній реєстрації на підставі укладеної додаткової угоди про поновлення договору, оскільки в силу положень ст.125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у оскаржуваному рішенні суду, відповідно до п.1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не було спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", надано не було та відповідач продовжував приймати від позивача плату за користування спірною земельною ділянкою, що призвело двічі до його пролонгації, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання укладеною додаткової угоди до спірного договору в запропонованій орендарем редакції, як належного правового способу захисту орендарем свого права на поновлення строку дії договору та, відповідно, про наявність правових підстав для скасування п.16 додатку №2 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021р. № 48/21 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою» , як такого, що порушує права й інтереси позивача як законного користувача спірною земельною ділянкою.

Що стосується заперечень відповідача з посиланням на факт не оскарження факту скасування 14.05.2019 державної реєстрації припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку, проведеної на підставі одностороннього акту приймання спірної земельної ділянки від 25.01.2017, суд їх не приймає з огляду на наступне.

За визначеннями, наведеними у ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів як набуття, так і зміни або припинення, зокрема, речових прав на нерухоме майно.

Однак, сам по собі факт державної реєстрації, або припинення реєстрації відповідних речових прав не може бути самостійною правовою підставою для виникнення або припинення таких прав.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст.ст.256 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, позивач після закінчення строку дії спірного договору та за відсутності заперечень з боку відповідача щодо користування спірною земельною ділянкою позивачем, продовжив її використання, сплачував за це відповідну плату, яку приймав відповідач, та, відповідно, не вважав своє право порушеним. Про порушення відповідного права позивач довідався лише у 2021 році із загальнодоступних джерел, що рішенням 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 № 48/21 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою» (п. 16 додатку № 2 до рішення) в частині, що стосується надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки.

Таким чином, позивач саме у 2021 році дізнався про те, що відповідач не визнає його права оренди на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим був змушений звернутись до суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що при зверненні позивача з відповідним позовом до суду строк позовної давності не був пропущений, а тому відсутні правові підстави для його застосування до спірних правовідносин.

Що стосується судових витрат зі сплати судового збору, суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.74, 86, 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати п.16 додатку № 2 до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 № 48/21 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою , що стосується надання дозволу територіальній громаді м. Харкова на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,1670 га (кадастровий номер 6310136600:09:001:0018) комунальної власності для будівництва тимчасового торговельного майданчику по продажу непродовольчих товарів по просп. Ювілейному (напроти розворотного кола тролейбусів).

Визнати договір оренди землі від 30.04.2004 (зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 30.04.2004 за № 6665/04), укладений між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (на момент укладення договору - Акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко", код ЄДРПОУ 22649344) стосовно оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6310136600:09:001:0018 площею 0,1670 га, що розміщена за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний (напроти розворотного кола тролейбусів), поновленим на той саме строк і на тих саме умовах.

Визнати укладеною між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Концерн АВЕК та Ко" (код ЄДРПОУ 22649344) додаткову угоду про поновлення дії договору оренди землі від 30.04.2004 (зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельною кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 30.04.2004 за № 6665/04) в наступній редакції:

Додаткова угода № 2 до договору оренди землі

(м. Харків, просп. Ювілейному (напроти розворотного кола тролейбусів) S=0,1670 га кадастровий номер 6310136600:09:001:0018)

від "30" квітня 2004 року, зареєстрованого "30" квітня 2004 року за № 6665/04 у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) 30.04.2004 за № 6665/04

"___"

Харківська міська рада (Орендодавець) в особі уповноваженого представника, діючого на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з одного боку, та Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" (найменування якого змінено з Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко") (Орендар) в особі президента Вінакова Андрія Вікторовича, який діє на підставі статуту Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (дата державної реєстрації 11.07.1994 року, дата та номер запису 23.02.2005 року за № 1 480 120 0000 007057, ідентифікаційний код 22649344) з другого, домовились про нижченаведене:

І. Відповідно до Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України. Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018", рішення 26 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.04.2019 № 1554/19 "Про затвердження Положення про оренду землі в м. Харкові", викласти у новій редакції:

1. Орендодавець на підставі рішення ХІХ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 25.02.2004 року № 18/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ відсутній, з кадастровим номером 6310136600:09:001:0018, яка розташована м. Харків, просп. Ювілейний (напроти розворотного кола тролейбусів).

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання додаткової угоди становить: 9 124 450 гривень (дев`ять мільйонів сто двадцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят гривень).

У разі зміни нормативної грошової оцінки земель м. Харкова за рішенням міської ради Орендар самостійно замовляє витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки і направляє його до територіального органу Державної фіскальної служби України за місцем знаходження земельної ділянки.

8. Договір укладено строком до 01.08.2028 року. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, Орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити Орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк листом-повідомленням.

У разі неподання орендарем листа-повідомлення, а також подання листа - повідомлення пізніше строку, передбаченого пунктом 8 цього договору, Департамент земельних відносин Харківської міської ради інформує про це відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України за місцем знаходження земельної ділянки. При цьому розмір річної орендної плати встановлюється у подвійному розмірі, але не більше 12% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки до моменту поновлення права оренди або припинення права оренди земельної ділянки.

У разі подання орендарем листа-повідомлення в належний строк Орендар продовжує сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому пунктом 9 цього договору, до моменту поновлення права оренди або припинення права оренди з земельної ділянки.

9. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківський області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному територіальному органі Державної фіскальної служби України за місцем розташування земельної ділянки.

Розмір орендної плати за земельну ділянку становить 3% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає:

273 733,50 (двісті сімдесят три тисячі сімсот тридцять три гривні тридцять п`ятдесят копійок);

розмір орендної плати за земельну ділянку в місяць становить:

22 811,13 (двадцять дві тисячі вісімсот одинадцять гривень тринадцять копійок).

16. Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - відсутній.

ІI. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від "30" квітня 2004 року, зареєстрованого "30" квітня 2004 року за № 6665/04 у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) і складена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий - в Орендаря.

Орендодавець

Харківська міська рада код ЄДРПОУ 04059243

61003, м. Харків, м-н Конституції, 7

Орендар

Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко"

код ЄДРПОУ 22649344

61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 70

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 70, код ЄДРПОУ 22649344) - 6 810,00грн судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "18" жовтня 2021 р.

Суддя Т.А. Лавренюк