Ухвала

від 06.10.2021 по справі 910/15489/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 910/15489/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю.- головуючого, Чумака Ю. Я., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (головуючий суддя Кравчук Г. А., судді Козир Т. П., Коробенко Г. П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 (суддя Балац С. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БМС БУД

до Міністерства оборони України,

за участю Військової прокуратури Центрального регіону України,

про визнання недійсним договору від 02.08.2018 № 303/21/105/2988,

за участю представників:

прокурора - Ющенко М. А.,

позивача - Малого В. А. (у порядку самопредставництва), Пономарьової І. В. (адвокат),

відповідача - Барди С. Ю. (у порядку самопредставництва),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю БМС БУД (далі - ТОВ БМС БУД ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міністерство) та Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - Управління) про визнання недійсним вчиненого Управлінням правочину у формі листа від 02.08.2018 № 303/21/105/2988 Про розірвання договору щодо розірвання договору підряду від 21.05.2018 № 198 (далі - договір підряду) в односторонньому порядку.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правочин про розірвання договору підряду в односторонньому порядку вчинений з порушенням умов цього договору, частин першої, другої, четвертої статті 203, пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, частини першої статті 188 Господарського кодексу України.

3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 заяву Міністерства про заміну сторони у справі № 910/15489/18 задоволено, замінено Управління його правонаступником - Міністерством.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

4. Справа розглядалася судами неодноразово.

5. Господарський суд міста Києва рішенням від 30.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у цій справі, позов задовольнив. Визнав недійсним вчинений Управлінням у формі листа від 02.08.2018 № 303/21/105/2988 Про розірвання договору правочин щодо розірвання договору підряду на виконання робіт із будівництва будівлі казарми поліпшеного планування (житлового комплексу) № 3, м. Конотоп, Сумська область, військове містечко № 25 (шифр 2018-09) від 21.05.2018 № 198.

6. Суди попередніх інстанцій зазначили, що станом на дату (02.08.2018) направлення Управлінням повідомлення про розірвання в односторонньому порядку договору підряду за порушення позивачем виконання своїх зобов`язань, строк їх виконання не настав як за приписами пункту 5.1 договору підряду (08.08.2018), так і за письмовою вимогою Управління від 27.07.2018 №303/21/3/2884 (10.08.2018).

Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

7. У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства (далі - скаржник), в якій скаржник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

8. Підставою касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

9. На обґрунтування підстав касаційного оскарження Міністерство посилається на те, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми статей 613, 883 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 911/1570/18.

10. Підставою касаційного оскарження Міністерство також визначило відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування статті 849 Цивільного кодексу України щодо будівництва загальновійськового об`єкта.

11. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ БМС БУД зазначає, що твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду є безпідставним, оскільки судами застосовувалися різні норми права, а тому правовідносини не є подібними. Також вказує, що Міністерство не обґрунтовує потребу формування єдиної правозастосовчої практики, визначивши підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

12. У судовому засіданні представник Міністерства підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, та просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

13. Прокурор у судовому засіданні підтримала доводи скаржника та зазначила про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 849, 852 Цивільного кодексу України. Просила оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

14. Представники ТОВ БМС БУД у судовому засіданні просили залишити оскаржувані судові рішення без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

17. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у пункті 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

18. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, дослідив наведені у касаційних скаргах доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися з огляду на таке.

19. Суди попередніх інстанцій у цій справі вирішили спір про визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання договору підряду, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

20. Як встановили суди попередніх інстанцій, зі змісту укладеного між сторонами договору підряду, зокрема пункту 6.1.3, вбачається, що саме на замовника покладено зобов`язання після підписання договору підряду передати генпідряднику з оформленням відповідного акта приймання-передачі будівельний майданчик для виконання робіт на об`єкті та проектну документацію на об`єкт.

21. Водночас, як зазначили суди, умовами договору підряду сторони погодили строк, в який генпідрядник повинен розпочати виконання робіт, і цей строк визначався як датою підписання цього договору підряду, так одночасно і отриманням від замовника проектної документації.

22. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що будівельний майданчик був переданий замовником з порушенням умов пункту 6.1.3 договору підряду, що, в свою чергу, призвело до порушення строків виконання будівельних робіт на кожному з етапів. Так, відповідно до пункту 6.1.3 договору підряду акт приймання-передачі будівельного майданчика мав бути підписаний до 26.05.2018, натомість будівельний майданчик переданий 28.06.2018. Позивач також зазначив, що проектна документація була передана з порушенням передбаченого договором підряду строку, - на 20 днів пізніше.

23. Суди попередніх інстанцій установили, що судом розглядалась інша справа № 910/10119/19 за позовом ТОВ БМС БУД до Міністерства та Управління про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 497 517,00 грн. Позовні вимоги у вказаній справі мотивовані порушенням відповідачами строків виконання своїх зобов`язань за договором підряду. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/10119/19, яке набрало законної сили, встановлені обставини щодо виконання генпідрядником умов договору підряду, які мають преюдиційне значення для цієї справи. Зокрема, зазначеним рішенням місцевого господарського суду встановлено, що, беручи до уваги дату укладення договору підряду (21.05.2018) та положення пункту 6.1.3 цього договору, останнім днем строку виконання зобов`язання відповідача-2 (Управління) з передачі позивачу (ТОВ БМС БУД ) будівельного майданчика є 26.05.2018. Відповідно до акта прийому-передачі будівельного майданчика відповідач-2 передав, а позивач прийняв будівельний майданчик 28.06.2018. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання відповідача-2 становить 33 календарних дні.

24. Крім того, судом розглядалася справа № 910/7312/19 за позовом ТОВ БМС БУД до Міністерства та Управління про стягнення 290 780,00 грн пені з підстав неналежного виконання умов договору підряду в частині передачі проектно-кошторисної документації.

25. За результатами розгляду справи № 910/7312/19 Господарським судом міста Києва 11.09.2019 ухвалено рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020, про відмову у задоволенні позову про стягнення пені в розмірі 290 780,00 грн за порушення умов договору підряду в частині передачі проектно-кошторисної документації. При цьому судами встановлено, що передача проектно-кошторисної документації згідно з актом від 15.06.2018, а саме: системи пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, системи передавання тривожних сповіщень, креслення на улаштування фундаментів була здійснена замовником з порушенням строку виконання зобов`язання щодо передачі проектно-кошторисної документації на 20 календарних днів.

26. Зазначені обставини відповідно до вимог частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення при розгляді справи №910/15489/18, тобто не доказуються при розгляді цієї справи, в якій беруть участь ті самі особи.

27. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що станом на дату направлення відповідачем на адресу позивача повідомлення від 02.08.2018 № 303/21/105/2988 про розірвання договору підряду за порушення строку завершення виконання робіт на підставі підпункту 6.2.1.2 договору підряду строк виконання зобов`язання згідно з пунктом 5.1 договору підряду за першим етапом (04.07.2018) і за другим етапом (08.08.2018) з урахуванням несвоєчасної передачі замовником будівельного майданчика і проектної документації (прострочення кредитора) не настав.

28. Звідси суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог, визнання недійсним правочину у формі листа від 02.08.2018 № 303/21/105/2988 про розірвання договору, оскільки за встановлених у справі обставин несвоєчасне завершення робіт на першому та другому етапах відбулося не з вини генпідрядника, а у зв`язку з простроченням замовника. Отже, саме неправомірні дії замовника позбавила генпідрядника можливості своєчасно виконати свої зобов`язання за договором підряду. При цьому, враховуючи положення частини другої статті 613 Цивільного кодексу України (відстрочення виконання боржником зобов`язання на час прострочення кредитора) та умови пункту 6.2.1 договору підряду (порушення генпідрядником строків завершення робіт за будь-яким етапом робіт більш ніж на 20 календарних днів), у відповідача не виникло право відповідно до вимог пункту 6.2.1 договору підряду розірвати цей договір в односторонньому порядку, оскільки строк виконання зобов`язання позивача за укладеним між сторонами спору договором підряду не настав як за договором, так і за письмовою вимогою відповідача від 27.07.2018 № 303/21/3/2884 про усунення допущених порушень.

29. Посилання Міністерства на висновки Верховного Суду щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статей 613, 883 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 911/1570/18, не може бути виключною правовою підставою для касаційного оскарження судового рішення з огляду на таке.

30. Так, у справі № 911/1570/18 предметом спору було стягнення 571 959,65 грн авансу у зв`язку із відмовою замовника від договору підряду на підставі частини другої статті 849 Цивільного кодексу України. Суд касаційної інстанції у справі № 911/1570/18 дійшов висновку, що положення статті 849 Цивільного кодексу України не встановлюють права замовника на повернення попередньої оплати за договором. Положення зазначеної статті передбачають право замовника на відшкодування збитків підрядником, при цьому для застосування таких правових наслідків суду необхідно встановити обставини невиконання підрядником умов договору підряду.

31. Натомість у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що строк виконання зобов`язання позивача за укладеним між сторонами договором підряду не настав як за цим договором, так і за письмовою вимогою Управління від 27.07.2018 № 303/21/3/2884 про усунення допущених порушень, тому суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог та визнали недійсним правочин у формі листа від 02.08.2018 № 303/21/105/2988 щодо розірвання договору підряду.

32. Отже, проаналізувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 911/1570/18, на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження згідно з приписами пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України судових рішень, прийнятих у цій справі, суд касаційної інстанції зазначає, що вони ухвалені за неподібних правовідносин стосовно обставин цієї справи, з огляду на іншу фактично-доказову базу, за інших, поданих сторонами й оцінених судами, доказів, залежно від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення. Таким чином, правові висновки, на які посилається скаржник, є нерелевантними для цієї справи.

33. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

34. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/15489/18 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою Міністерства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у цій справі, поданою з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

35. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то Верховний Суд зазначає таке.

36. Міністерство у поданій касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норми права, а саме статті 849 Цивільного кодексу України щодо будівництва загальновійськового об`єкта.

37. За змістом пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

38. Як вже зазначалося, предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним вчиненого Управлінням правочину у формі листа від 02.08.2018 № 303/21/105/2988 Про розірвання договору щодо розірвання договору підряду в односторонньому порядку.

39. Відповідно до положень частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

40. Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

41. Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

42. Звертаючись до господарського суду з цим позовом про визнання недійсним одностороннього правочину щодо розірвання договору підряду, ТОВ БМС БУД посилалося на те, що цей правочин вчинений з порушенням положень законодавства.

43. У статті 849 Цивільного кодексу України передбачено права замовника під час виконання роботи.

44. Так, згідно із частиною першою зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід та якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

45. Відповідно до частини другої статті 849 Цивільного кодексу України (яку визначено підставою позову) якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

46. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті 849 Цивільного кодексу України).

47. За змістом частини четвертої статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

48. Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме:

- підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга);

- очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина третя);

- відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина четверта).

49. Відповідно правові наслідки через відмову замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

50. Аналогічна права позиція щодо застосування статті 849 Цивільного кодексу України висловлена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2020 у справі № 910/2051/19.

51. Водночас Верховний Суд зазначає, що законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини другої статті 849 Цивільного кодексу України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини четвертої цієї норми. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 910/14846/19.

52. Ураховуючи викладене, наведені положення статті 849 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин за договором будівельного підряду щодо будь-яких об`єктів, незалежно від того, чи мають вони статус загальновійськового об`єкта (казарма поліпшеного планування, гуртожиток для військовослужбовців тощо), або ж ні. Інші акти законодавства також не визначають відмінних від наведених у згаданій цивільно-правовій нормі як підстав, так і правових наслідків відмови замовника від договору підряду.

53. Оскільки висновок щодо застосування положень частини першої статті 849 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах Верховним Судом вже викладався, то у суду касаційної інстанції відсутні підстави для формування висновку у цій справі щодо застосування вказаної норми права.

54. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

55. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

56. За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, тому колегія суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про закриття касаційного провадження у справі № 910/15489/18 за касаційною скаргою Міністерства.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/15489/18 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Ю. Я. Чумак

Г. М. Мачульський