Рішення

від 18.10.2021 по справі 400/2605/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 р. справа № 400/2605/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідачаКоблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453,

провизнання протиправним та скасування рішення від 25.05.2020 р. № 75; зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (надалі - відповідач або Коблівська сільська рада), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення LI сесії 8 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 75 від 25.05.2020 року, яким учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва в зв`язку з тим, що земельна ділянка вказана у викопіюванні має обмеження у використанні у вигляді прибережної захисної смуги;

2) зобов`язати Коблівську сільську раду надати учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва відповідно до поданої нею заяви від 14.02.2020 року.

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено, що позивачка у позові та позовних вимогах посилається на заяву від 14.02.2020 року, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва. Натомість, до позову позивачкою додано заяву про надання дозволу, що датована 14.02.2019 року. Відтак, у тексті рішення суд вказує дату заяви 14.02.2019 року, що додана до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що звернулась до відповідача з заявою про безоплатну приватизацію земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, однак отримала відмову, аргументовану тим, що земельна ділянка, вказана у викопіюванні має обмеження у використанні у вигляді прибережної захисної смуги. На думку позивачки, така підстава відмови не відповідає ст. 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача до суду відзив не надходив. При цьому, згідно рекомендованого повідомлення про вручення, відповідач отримав позов з додатками та вищезазначену ухвалу (а. с. 19).

Згідно ч. 2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачу було надано достатньо часу для надання відзиву на позов.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 КАС України без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивачка звернулась до Коблівської сільської ради з заявою від 14.02.2019 року, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для індивідуального дачного будівництва орієнтовною площею 0,075 га. До заяви позивачкою додані копія паспорту громадянина України, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта про відсутність приватизованих земельних ділянок відповідного виду використання, копія документу, що підтверджує статус учасника бойових дій (а. с. 9-10).

25.05.2020 року, розглянувши заяву ОСОБА_1 , Коблівською сільською радою прийнято рішення № 75 "Про відмову у вирішенні земельних питань", в пункті 14 якого позивачці відмовлено у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, у зв`язку з тим що земельна ділянка вказана у викопіюванні має обмеження у використанні у вигляді прибережної захисної смуги (а. с. 8).

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Частинами 1-2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

При цьому, за наслідком розгляду суб`єктом владних повноважень відповідних клопотань приймається одне із двох рішень: надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

За нормами п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Стаття 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою відмови у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, стало те, що земельна ділянка вказана у викопіюванні має обмеження у використанні у вигляді прибережної захисної смуги.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів.

За змістом пункту "б" ч. 1 ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Положеннями ст. 60 ЗК України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЗК України, прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЗК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Пунктом "а" і "г" ч. 2 ст. 61 ЗК України визначено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Аналогічні положення щодо встановлення та режиму використання прибережних захисних смуг містить і Водний кодекс України (надалі - ВК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України, межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 6-7 ст. 88 ВК України, у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, воно містить посилання на положення, у тому числі, статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, однак у ньому відсутня інформація про відповідну документацію із землеустрою, генеральний план населеного пункту, що є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, тощо, у якій наявні відомості про встановлені прибережні захисні смуги та про те, що бажана земельна ділянка відноситься до земель загального користування та знаходиться в прибережній захисній смузі.

Матеріали справи також не містять вищевказаних відомостей.

Разом з цим, позивачкою надано інформаційний витяг з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:12:042:0032 відноситься до земель рекреаційного призначення (а. с. 12).

У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до статті 50 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації (стаття 51 ЗК України).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" від 23.07.2010 року № 548, землі рекреаційного призначення за цільовим призначенням поділяються, зокрема, для індивідуального дачного будівництва.

Згідно з ч. 3 ст. 52 ЗК України, на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.

Відтак, враховуючи, що з матеріалів справи неможливо встановити факт обмеження у використанні бажаної земельної ділянки у вигляді прибережної захисної смуги, а відзиву, який би підтверджував такий факт, відповідачем не подано, маються підстави для визнання протиправним та скасування рішення LI сесії 8 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 75 від 25.05.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені ст. 245 КАС України, відповідно до п. 4 ч. 2 якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Отже, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У спірних правовідносинах відповідач не навів обставин, що слугували підставою для відмови у наданні позивачці дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивачки, ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 року (справа № 540/2441/18, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83942941), які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивачка на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453, ЄДРПОУ 04375748), задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення LI сесії 8 скликання Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 75 від 25.05.2020 року "Про відмову у вирішенні земельних питань" в частині відмови ОСОБА_1 у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва.

3. Зобов`язати Коблівську сільську раду Березанського району Миколаївської області (вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453, ЄДРПОУ 04375748) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 14.02.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,075 га для індивідуального дачного будівництва, що розташована на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні вимоги про зобов`язання Коблівської сільської ради надати учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва відповідно до поданої нею заяви від 14.02.2020 року - відмовити.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз