Рішення

від 18.10.2021 по справі 560/9402/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/9402/21

РІШЕННЯ

іменем України

18 жовтня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 25 березня 2021 року №54161-2408-2225 Головного управління ДПС України у Хмельницькій області, видане ОСОБА_1 , яким нараховано податкові зобов`язання за платежем "Орендна плата з фізичних осіб", за 2020 рік в розмірі 15072,28 грн., за 2021 рік в розмірі 15072,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29 квітня 2021 року отримав податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 25 березня 2021 року №54161-2408-2225 складене ГУ ДПС України у Хмельницькій області відповідно до якого, позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем: "Орендна плата з фізичних осіб" код 18010900, за 2020 рік в розмірі 15072,28 грн., а за 2021 рік, в розмірі 15072,28 грн. Всього 30144 грн. 56 коп.

Підставою для нарахування в податковому повідомленні-рішенні вказано пп. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України та п. 286.5 ПК України.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що піддягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16 серпня 2021 року до суду від представника ГУ ДПС у Хмельницькій області та ДПС України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що ГУ ДПС у Хмельницькій області відповідно до п. 286.5 ст. 286, п. 42.2 ст. 42 ПКУ та підставі договору оренди від 01.02.2016 року було сформоване та вручене громадянину ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення по орендній платі з фізичних осіб №54161-2408-2225 від 25.03.2021 року на суму 30044,56 грн. (15072,28 за 2020 рік, 15072,28 за 2021 рік). Крім цього, представником відповідачів зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області прийнято відповідно до законодавства України, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №097364 фермерське господарство "Планта-Агрос" (ідентифікаційний код 37347851) зареєстроване 17 лютого 2011 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР - 16681020000003087.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником фермерське господарство "Планта-Агрос".

Позивачка також є засновником вказаного господарства, про що зазначено в пункті 1.2 Статуту фермерського господарства "Планта-Агрос".

Для створення фермерського господарства, ОСОБА_1 отримав в оренду три земельні ділянки, які передав фермерському господарству "Планта-Агрос", в тому числі земельну ділянку площею 20 га. за кадастровим номером: 6825080600:04:007:0100, що підтверджується договором № 430 від 30 вересня 2010 року та довідкою Чорноострівської селищної Ради від 08 червня 2021 року № 792.

Відповідно до розділу 5 статуту фермерського господарства "Планта-Агрос" до земель господарства належать: п. 5.1.2. Землі, які належать безпосередньо Голові господарства на праві приватної власності, та землі, які належать йому на праві оренди для ведення фермерського господарства. Зокрема: земельна ділянка площею 20,00 га на території Антонівського сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (договір № 430 від 30 вересня 2010 року): Цільове призначення "для ведення фермерського господарства"; земельна ділянка площею 36,76 га на території Антонівського сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (договір № 439 від 22 грудня 2010 року); земельна ділянка площею 63,01 га на території Миколаївської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (договір № 431 від 30 вересня 2010 року).

Відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 25 березня 2021 року №54161-2408-2225, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 15072,28 грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 25 березня 2021 року №54161-2408-2225 протиправним, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з статтею 270 ПК України, об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Згідно з пунктами 288.1 - 288.3 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Зі змісту наведеного слідує, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Положеннями пункту 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Таким чином, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки. У разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Разом з цим, оцінюючи доводи позивача про те, що об`єктом плати за землю в розглянутих правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, та фактично використовується фермерським господарством, яке реалізуючи права фактичного землекористувача має обов`язок внесення плати за землю, суд вказує наступне.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17 та від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18.

Зі змісту приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" слідує, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отже, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №704/29/17-ц, від 16 січня 2019 року у справі №695/1275/17, від 27 березня 2019 року у справі №574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі №628/776/18).

Суд дійшов висновку, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц.

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Відповідна правова позиція викладена в постанові ВП ВС №922/989/18 від 23 червня 2020 року.

За таких обставин, позивач з моменту реєстрації фермерського господарства "Планта-Агрос" втратила статус землекористувача, а такий статус з моменту реєстрації перейшов до вказаного господарства.

Наведене є підставою для визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним, оскільки податкове зобов`язання визначено не тому суб`єкту, який є землекористувачем.

Що ж до посилання відповідача на те, що позивач належним чином не оформив передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу і відповідне право за фермерським господарством не зареєстроване у відповідному реєстрі, то ці посилання, на думку суду, є безпідставними з огляду на наступне.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певного майна, а не надає правомочності щодо його використання як такого.

Внесення права користування до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним за цих правовідносин. Так, по перше, відповідачем у справі не спростовано фактичне (безпосереднє) використання земельних ділянок саме фермерським господарством, а по друге, виходячи зі специфіки створення фермерського господарства та переходу до нього прав і обов`язків землекористувача згідно з нормами Закону України "Про фермерське господарство", укладення якоїсь додаткового угоди про зміну землекористувача з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, про що наголошено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №927/79/19.

При цьому суд враховує, що відсутність записів у реєстрі речових прав щодо фактичного користування земельними ділянками фермерським господарством в жодному разі не може спричинювати шкоди інтересам держави, оскільки всі необхідні податкові платежі в цьому випадку мають сплачуватися саме фактичним користувачем земельної ділянки - фермерським господарством.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не надав доказів, які безумовно та беззаперечно свідчать про обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення - рішення орми "Ф" від 25 березня 2021 року №54161-2408-2225, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25 березня 2021 року №54161-2408-2225.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, Київ 1, 04053 , код ЄДРПОУ - 43005393) Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя П.І. Салюк