Рішення

від 04.10.2021 по справі 759/10806/18

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10806/18

пр. № 2/759/185/21

04 жовтня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Журибеди О.М.,

при секретарях Кушнірчук А.Р., Мурга Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної ради Готово про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 16.07.2018 року звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради Готово про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника та моральної шкоди, яким з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з КП Київської обласної ради Готово на його користь невиплачену заробітну плату в розмірі 6273, 70 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 853447,98 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що з 01.07.2015 року працював заступником генерального директора в Комунальному підприємстві Київської обласної пади Готово та наказом № 97-к від 26.06.2017 року був звільнений з 30.06.2017 року за згодою сторін з вказаного підприємства. Звернувшись до відповідача з листом про надання йому довідки про доходи за період з 2016 року по 2017 рік та детального розрахунку нарахування йому відпускних та лікарняних, відповідач не надав йому жодних документів та натомість безпідставно почав вимагати з нього відшкодування завданої шкоди підприємству у розмірі 308421,12 грн. Зазначив, що відповідачем не вірно було проведеного з них розрахунок при звільненні оскільки, заробітну плату було нараховано менше ніж підлягала до виплати в загальному розмірі 6273,70 грн., а саме за: липень 2016 року у розмірі 59,52 грн., серпень 2016 року у розмірі 818,18 грн., вересень 2016 року у розмірі 2000,00 грн., за жовтень 2016 року у розмірі 1000,00 грн., грудень 2016 року у розмірі 322,91 грн., березень 2017 року у розмірі 55,41 грн., квітень 2017 року у розмірі 55,41 грн., червень 2017 року у розмірі 1962,27 грн. Вказав, що у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП відповідач зобов`язаний сплатити йому середній заробіток за весь час затримки, що становить 853447,98 грн.

Ухвалою від 20.07.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами загального позовного провадженням.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у поданому до суду 17.08.2018 року відзиві.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом № 2-к від 01.07.2015 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Комунального підприємства Київської обласної ради Реклама правонаступником якого є Комунальне підприємство Київської обласної ради Готово на посаду заступника директора, з 01.07.2015 року з окладом згідно штатного розкладу (т. 1 а.с. 147).

Наказом № 97-к від 26.06.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника генерального директора КП Київської обласної ради Готово з 30.06.2017 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки за 34 календарні дні (т.1 а.с. 152).

З наданої до суду виписки ПАТ КБ Приватбанк з карткового рахунку по заробітній платі ОСОБА_1 вбачається, що 30.06.2017 року позивачу було перераховано на картковий рахунок заробітну плату у розмірі 36983,33 грн. та 21.07.2017 року заробітну плату у розмірі 3262,66 грн. (т. 1 а.с. 103).

Як вбачається, з наданого позивачем до суду розрахунку невиплаченої заробітної плати, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 6273,70 грн.

Основним Законом України статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованість по заробітній платі наданого ОСОБА_1 за період з липня 2016 року по грудень 2016 року, з березня 2017 року по квітень 2017 року та за червень 2017 року загальний розмір заборгованості становить 6273, 70 грн.

За таких умов, з огляду на викладені норми чинного законодавства України та наявність в матеріалах справи документального підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі і її розміру, що не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 6273,70 грн., отже позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Як вбачається з наданого позивачем до суду розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні, загальний розмір який підлягає до сплати позивачу за період з липня 2017 року по лютий 2020 року становить 853447,98 грн.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини , заява N9 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України Про оплату праці , а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 30.06.2017 року включно, але при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань у розумінні практики Європейського Суду, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з КП Київської обласної ради Готово невиплаченої заробітної плати у розмірі 6273,70 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи у суді.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08 лютого 1995 року за № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи, що між сторонами існував спір щодо розміру належних до виплати сум при звільненні працівника, а невиплачена сума при звільненні 6273,70 грн. є меншою у 136 разів, ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (853447,98 грн), тому з урахуванням конкретних обставин справи, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає, що наявні підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з невеликим розміром суми заборгованості порівняно із сумами середнього заробітку, нарахованими за період затримки розрахунку при звільненні, вважає зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 6273,70 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором .

Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано угоду № 02/1-0718 від 02.07.2018 року про надання правової допомоги, а тому суд вважає за необхідне відмовити в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн., оскільки їх документально не підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, суд, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 15, 76, 81, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної ради Готово про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради Готово ЄДРПОУ 36449839 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає в АДРЕСА_1 невиплачену заробітну плату за період з липня 2016 року по грудень 2016 року, з березня 2017 року по квітень 2017 року та за червень 2017 року у розмірі 6 273 (шість тисяч двісті сімдесят три) грн. 70 коп.

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради Готово ЄДРПОУ 36449839 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає в АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6 273 (шість тисяч двісті сімдесят три) грн. 70 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Журибеда