Рішення

від 06.10.2021 по справі 902/479/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/479/21

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Сичуку І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056, код - 33908322

до: Комунального підприємства " Вінницька транспортна компанія", вул. Хмельницьке шосе, 29, м. Вінниця , код - 03329925

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Місто", вул. Хлібна, буд. 25, м. Вінниця, 21050, код - 33295475

про стягнення 54 560,20 грн

за участю представників:

позивача : не з`явився

відповідача: Король Сергій Іванович, паспорт серії НОМЕР_1 від 09.07.1999 року виданий Калинівським РВ УМВС України у Вінницькій області

третьої особи: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

11.05.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (вих. № 070521-69742/к від 07.05.2021 року) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто" про стягнення 54 560,20 грн відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року відкрито провадження у справі № 902/479/21, за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 08.06.2021 року.

26.05.2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 26.05.2021 року) (вх.канц. № 01-34/4770/21), в якому останній вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними та просить суд відмовити в задоволенні позову. Додатком до відзиву додано ряд додаткових документів.

01.06.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вих. № 270521-70484/к від 27.05.2021 року), в якому останній просить суд проводити судове засідання без його участі.

Також, 01.06.2021 року від представника позивача до суду надійшло клопотання (вих. № 270521-704478/к від 27.05.2021 року), в якому останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. В якості додатків додано ряд документів.

07.06.2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (вих. № 310521-70592/к від 31.05.2021 року), в якому останній просить суд замінити неналежного відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Місто" (код ЄДРПОУ - 33295475) на належного відповідача Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" (код ЄДРПОУ - 03327925).

За результатами проведеного 08.06.2021 року судового засідання суд постановив ухвали про заміну відповідача на належного - Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/479/21 на 21.07.2021 року , які занесено до протоколу судового засідання.

23.06.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вих. №180621-71168-к від 18.06.2021 року), в якому останній просить суд проводити судове засідання без його участі.

14.07.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вих. №013/21юв від 13.07.2021 року), в якому останній з метою ознайомлення з матеріалами справи та надання пояснень з правовою позицією щодо заявлених позовних вимог просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

За результатами проведеного 21.07.2021 року судового засідання суд постановив ухвали про залучення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/479/21 на 27.08.2021 року о 11:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 27.07.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

02.08.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вих. №290721-72244/к від 29.07.2021 року), в якому останній просить суд проводити судове засідання без його участі.

16.08.2021 року на адресу суду від Управління патрульної поліції у Вінницькій області на виконання вимог ухвали надійшов лист (№ 34123/41/21/02-2021 від 13.08.2021 року).

27.08.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. канц. 01-34/7594/21 від 27.08.2021 року), в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Документ сформовано заявником в системі "Електронний суд".

В судовому засіданні 27.08.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/479/21 до судового розгляду по суті на 15.09.2021 року.

Ухвалою суду від 30.08.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

07.09.2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (вих. № 020921-73149/к від 02.09.2021 року) в якому останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування".

15.09.2021 року на адресу суду Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області на виконання вимог ухвали надійшов лист №21708/200/01-2021 від 10.09.2021 року.

15.09.2021 року до суду від Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області надійшов лист № 21350200/2021 від 03.09.2021 року надійшов лист.

В судовому засіданні 22.09.2021 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 06.10.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 22.09.2021 року.

Ухвалою суду від 24.09.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

04.10.2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (вих. № 280921-7389/к від 28.09.2021 року) про долучення до матеріалів справи доказів. Також, у клопотанні останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника ПРАТ "СК "Арсенал страхування".

05.10.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача до суду на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/8044/21 від 05.10.2021 року). Додатком до клопотання долучено довідку № 960 від 05.10.2021 року.

В судове засіданні 06.10.2021 року з`явився представник відповідача. Представники позивача та третьої особи правом участі в судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

Зважаючи на вищевикладене, судом враховується наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає , що 08.05.2020 року між ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" та ОСОБА_1 було укладено договір страхування наземного транспорту № 194/20-Т/В, згідно якого ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" взяло на себе зобов`язання компенсувати ОСОБА_1 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Audi Q7", д/н НОМЕР_2 .

25.10.2020 року на вул. Театральна, в м. Вінниця внаслідок технічної несправності тролейбуса № 271 "Зиу 682", відбулось падіння головки стумоприймача та обрив тролейбусної лінії контактної електромережі, внаслідок чого було пошкоджено передню частину автомобіля марки "Audi Q7", д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Дана подія зафіксована Вінницьким відділом поліції ГУНП у Вінницькій області. У зв`язку з названою подією, згідно Звіту №111-20-М243 від 20.11.2020 року, наданого ФОП Довбня М.Ю., вартість відновлювального ремонту склала 62 287,52 грн.

Проте, відповідно до Рахунку № СИХ-С-000607 від 26.10.2020 року, наданого ТОВ "Інтер Авто Центр" вартість відновлювального ремонту склала 54 560,20 грн.

У зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" відшкодувало 54 560,20 грн.

При цьому, відповідно до довідки патрульної служби тролейбус №271 "Зиу 682" належить KП "Вінницька транспортна компанія".

Враховуючи викладене, позивач звернувся до КП "Вінницька транспортна компанія" з претензією про відшкодування шкоди.

У відповідь на дану претензію КП "Вінницька транспортна компанія" було повідомлено, що цивільно-правова відповідальність водія тролейбуса №271 "Зиу 682" була застрахована у ПрАТ "СК "Місто".

З метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто" про стягнення 54 560,20 грн відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

ПАТ "Страхова компанія "Місто" вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи про наступне.

28.02.2020 року між ПрАТ "СК "Місто" (Страховик) та КП "Вінницька транспортна компанія" (Страхувальник) було укладено Договір комплексного добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами номер 318-000022.

Предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної Страхувальником життю, здоров`ю, працездатності, майну третіх осіб, під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Як зазначає відповідач, до переліку забезпечених транспортних засобів належить, зокрема, тролейбус ЗиУ-9 682, інв, №271.

По кожному окремому транспортному засобу передбачено ліміт відповідальності Страховика у розмірі 100 000,00 грн.

За договором страхування встановлена безумовна франшиза в розмірі 1 000,00 грн за одним та кожним страховим випадком.

Підставою для виникнення у Страховика договірного зобов`язання перед потерпілими особами є визнання події страховим випадком, що здійснюється страховиком відповідно до умов Договору страхування та підставі аналізу поданих документів.

При цьому, 25.10.2020 року на вул. Театральна, в м. Вінниця внаслідок технічної несправності тролейбуса "ЗиУ-9 682, інв. № 271, відбулося падіння головки струмоприймача та обрив тролейбусної лінії контактної електромережі, внаслідок чого було пошкоджено передню частину автомобіля марки "Audi Q7", д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується листом Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції від 10.11.2020 року № К-1115/41/21/02- 2020.

У доданих документах відсутня інформація щодо складання адміністративного протоколу за фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП та про особу, що винна в настанні події. Рішення прийняте Управлінням патрульної поліції у Вінницькій області не оскаржено відповідно до чинного законодавства.

За умовами Договору комплексного добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами номер 318-000022 від 28.02.2020 року Страховиком не підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна при експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ТЗ), але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону (п.7.1.1. Договору).

Не вважається страховим випадком подія, в частині заподіяння шкоди, у результаті порушення Страхувальником, водієм Страхувальника, правил експлуатації та/або ремонту ТЗ, у тому числі використання технічно несправного ТЗ, ТЗ, що не пройшов технічного огляду у встановленому порядку, а також у результаті порушення правил пожежної безпеки, правил перевезення й зберігання вогненебезпечних і вибухонебезпечних речовин і предметів, вимог безпеки під час перевезення вантажів (відповідно до Правил дорожнього руху (п.7.4.3. Договору).

Зі змісту положень статті 988 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України "Про страхування" обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Приписи наведених норм нерозривно пов`язують момент виникнення обов`язку страховика щодо здійснення виплати страхового відшкодування з настанням страхового випадку. Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є виключенням зі страхових випадків, не породжує обов`язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, зважаючи, що подія, що мала місце 25.10.2020 року на вул. Театральна в м. Вінниця, підпадає під виключення з страхових випадків згідно умов договору страхування, у відповідача не виникло, зобов`язання щодо здійснення страхового відшкодування (а.с. 51-53, т. 1).

27.08.2021 року до суду надійшов відзив Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія", у якому відповідач посилається на не доведення усіх ознак складу цивільного правопорушення, зокрема вини.

Також, відповідач вважає неналежним доказом Лист УПП у Вінницькій області ДП НП України від 10.12.2021 року №4825/41/21/03-2020.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, слідує, що 08.05.2021 року ОСОБА_1 (Страхувальник) подано заяву на страхування до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (Страховик) з метою укладення договору страхування наземного транспорту (а.с. 13, т. 1).

08.05.2020 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № 194/20-Т/В (а.с. 12, т. 1).

Предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать Закону, пов`язані з володінням користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, вказаними у розділах 5,6 цього Договору (п. 4 Договору).

За змістом п. 5 Договору застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки "Audi Q7", реєстраційний номер НОМЕР_3 , реєстр. свідоцтво НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , рік випуску 2016, колір - сірий, д/н НОМЕР_2 .

Загальна страхова сума по ТЗ: 1 500 000,00 грн (п.10 Договору).

Страхова сума по ТЗ: 1 480 000,00 грн (п.10.1 Договору).

Страхова сума по додатковому обладнанню 20 000,00 грн (п.10.2 Договору).

Страховий платіж: 55 000,00 грн (п. 11 Договору).

За умовами цього Договору Страховик бере на себе зобов`язання компенсувати Страхувальнику прямі збитки, які с наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 22.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості (п. 22.1 Договору).

25.10.2020 року о 09 год. 00 хв. на перехресті вул. Магістратська та вул. Театральна громадянин ОСОБА_2 рухався на своєму автомобілі "AUDI Q7" д.н.з НОМЕР_2 позаду тролейбуса №271, що рухається за маршрутом №15, в цей час внаслідок обриву головки струмоприймача, яка зірвалась із штанги струмоприймача та впала на капот вищезазначеного автомобіля, пошкоджено транспортний засіб за ОСОБА_2 .

Внаслідок ДТП було завдано майнової шкоди власнику транспортного засобу "AUDI Q7" д.н.з НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області та зареєстровано повідомлення в ІТС ІПНПУ Вінницького ВП під № 23285 від 25.10.2020 року.

01.11.2020 року до договору добровільного страхування наземного транспорту № 194/20-Т/В від 08.05.2020 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) та ОСОБА_2 (Страхувальник 2; Новий Страхувальник) укладено Додаткову угоду № 1 за якою змінено Страхувальника та Вигодонабувача за договором та передано усі права та обов`язки Страхувальника та Вигодонабувача за договором Новому Страхувальнику та Вигодонабувачу (а.с.14, т. 1).

Відповідно Звіту №111-20-М243 від 20.11.2020 року, наданого ФОП Довбня М.Ю., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля "AUDI Q7" д.н.з НОМЕР_2 склала 62 287,52 грн (а.с.16-28, т.1).

На підставі Рахунку № СИХ-С-000607 від 26.10.2020 року, наданого ТОВ "Інтер Авто Центр" вартість відновлювального ремонту склала 54 560,20 грн (а.с.31, т. 1).

Відповідно до умов договору страхування, ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" відшкодувало 54 560,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 63449506 від 24.11.2020 року (а.с. 34,т. 1).

При цьому, відповідно до довідки патрульної служби тролейбус №271 "Зиу 682" належить KП "Вінницька транспортна компанія".

Враховуючи викладене, позивач звернувся до КП "Вінницька транспортна компанія" з претензією про відшкодування шкоди.

У відповідь на дану претензію КП "Вінницька транспортна компанія" було повідомлено, що цивільно-правова відповідальність водія тролейбуса №271 "Зиу 682" була застрахована у ПрАТ "СК "Місто".

28.02.2020 року між ПрАТ "СК "Місто" (Страховик) та КП "Вінницька транспортна компанія" (Страхувальник) було укладено Договір комплексного добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами номер 318-000022 (а.с. 60-63, т. 1).

Предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної Страхувальником життю, здоров`ю, працездатності, майну третіх осіб, під час експлуатації наземного транспортного засобу (п. 1.1 Договору).

Перелік забезпечених ТЗ вказаний в Додатку № 1 до цього Договору, який є невід`ємною його частиною (п. 1.2 Договору).

Дія Договору розповсюджується на осіб, які перебувають в трудових відносинах зі Страхувальником, знаходяться на посаді водія згідно з штатним розписом Страхувальника та керують забезпеченим ТЗ (п. 1.3 Договору).

За змістом п. 2.2 Договору страховим випадком є: виникнення обов`язку Страхувальника, відшкодувати заподіяну ним шкоду життю, здоров`ю, працездатності фізичній особі та/або її майну, та/або шкоду, заподіяну юридичній особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого ТЗ; виникнення обов`язку Страхувальника, відшкодувати заподіяну ним шкоду життю, здоров`ю, працездатності фізичній особі та/або її майну, та/або шкоду, заподіяну юридичній особі під час експлуатації забезпеченого ТЗ, за винятком шкоди, шо заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відшкодуванню Страховиком підлягають реальні збитки, заподіяні третій особі у період дії Договору, а також моральна шкода, з врахуванням п.10.4. Договору, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) за участю забезпеченого ТЗ та внаслідок експлуатації забезпеченого ТЗ (п. 2.3 Договору).

Страхова сума (загальний ліміт відповідальності) встановлено по кожному окремому забезпеченому ТЗ у розмірі 100 000,00 грн, що зазначений у Додатку № 1 до договору (п. 3.1 Договору).

За договором страхування встановлена безумовна франшиза в розмірі 1 000,00 грн за одним та кожним страховим випадком (п. 4.1 Договору).

Згідно Додатку № 1 до Договору № 318-000022 від 28.02.2020 року до переліку забезпечених транспортних засобів належить, зокрема, тролейбус ЗиУ-9 682, інв, №271 (а.с. 64-67, т. 1).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту норм глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Аналіз положень ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

З метою вирішення питання щодо задоволення позову слід встановити належного відповідача по справі та наявність складу цивільного (деліктного) правопорушення між фактом завдання шкоди, її розміром та діями відповідача.

Відшкодування завданої шкоди є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано шкоди, є підставою для її відшкодування.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

На позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Вина також може полягати у необережності з огляду на положення ст. 614 ЦК України.

Для застосування такої санкції як стягнення шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, від 21.04.2021 року у справі № 913/335/20.

При цьому, відсутність у матеріалах справи відомостей про складення протоколу про адміністративне правопорушення, притягнення водія до адміністративної відповідальності, не позбавляє суд обов`язку самостійно встановити вину та склад правопорушення за наявними у справі доказами.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу №910/16505/19, у якій досліджував питання застосування стандарту доказування вірогідності доказів .

Стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саму ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Судом встановлено, що відповідно Звіту №111-20-М243 від 20.11.2020 року, наданого ФОП Довбня М.Ю., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля "AUDI Q7" д.н.з НОМЕР_2 склала 62 287,52 грн (а.с.16-28, т.1).

На підставі Рахунку № СИХ-С-000607 від 26.10.2020 року, наданого ТОВ "Інтер Авто Центр" вартість відновлювального ремонту склала 54 560,20 грн (а.с.31, т. 1).

Відповідно до умов договору страхування, ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" відшкодувало 54 560,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 63449506 від 24.11.2020 року (а.с. 34,т. 1).

Тому, позивачем відшкодовано вартість завданих збитків володільцю автомобіля марки "Audi Q7", д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , які виникли внаслідок обставин падіння головки стумоприймача та обриву тролейбусної лінії контактної електромережі 25.10.2020 року на вул. Театральна, у м. Вінниця під час проїзду тролейбуса № 271 "Зиу 682".

Наведені докази, якими визначено розмір завданої шкоди не спростовано відповідачем іншими належними засобами доказування, не заявлено клопотань про призначення експертизи, з метою спростування суми завданої шкоди.

Тому, суд критично оцінює заперечення відповідача з приводу не доведення розміру завданого збитку.

З приводу наявності вини відповідача у заподіянні шкоди та причинно-наслідкового зв`язку суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Суд також враховує, що діями, які можуть підтвердити визнання свого обов`язку можуть бути правочини (ст. 202 ЦК України), а також інші дії у розумінні ст. 241 ЦК України (письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів (Постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17).

З матеріалів перевірки №6728 звернення ОСОБА_2 ІТС ІПНПУ №23285 від 25.10.2020 року, які надані на вимогу суду Вінницьким відділом поліції ГУ НП у Вінницькій області, судом встановлено, що Комунальним підприємством "Вінницька транспортна компанія" надано Лист №1153 від 19.11.2020 року.

Згідно даного листа відповідачем визнано обставини обриву лівого проводу контактної мережі 25.10.2020 року о 09 год. 00 хв. на перехресті вул. Магістратська та вул. Театральна громадянин ОСОБА_2 під час проїзду тролейбуса №271 через другий перетин контактної мережі, на якому лівий струмоприймач зійшов з контактного проводу і головка струмоприймача зачепилась за поперечний трос контактної мережі, зірвалась з штанги струмоприймача і впала на капот автомобіля "AUDI Q7" д.н.з НОМЕР_2 .

Таким чином, даний лист містить опис механізм виникнення пошкодження, підтверджує, що шкоду завдано саме внаслідок проїзду тролейбуса, який вийшов на маршрут у технічно справному стані.

Суд також враховує, що як тролейбус, так і контактна мережа згідно Довідки Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" №960 від 05.10.2021 року перебувають на балансі відповідача.

Тому, саме на відповідача покладено обов`язок відповідальності за шкоду. завдану внаслідок взаємодії джерела підвищеної небезпеки та обладнання, яке перебуває на його балансі.

З огляду на зміст Листа №1153 від 19.11.2020 року у суду відсутні сумніви відносно заподіювача шкоди, механізму утворення пошкоджень автомобіля та причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами.

Отже, матеріалами справи підтверджено наявність усіх ознак складу деліктного правопорушення.

Однак, вирішення питання щодо стягнення страхового відшкодування залежить від визначення особа, яка несе цивільну відповідальність за такі дії.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15 викладено наступні правові висновки: "право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду.

Аналогічні по суті висновки зроблені, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-725цс16, від 26.10.2016 у справі № 756/12292/14-ц, від 21.12.2016 у справі № 760/25782/14-ц.

Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи № 910/14293/19 (Постанова від 07.09.2021 року) здійснено правовий висновок, що особа потерпіла внаслідок ДТП особа (інша особа, яка має/набула відповідне право), у випадку наявності договору страхування та за умови виникнення у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування, не може звернутись з позовом до завдавача шкоди (винуватця ДТП) в рамках деліктного зобов`язання.

Тобто, за наявності договору страхування відповідальність за відшкодування шкоди виникає саме у страховика.

За матеріалами справи №902/479/21 встановлено, що 28.02.2020 року між ПрАТ "СК "Місто" (Страховик) та КП "Вінницька транспортна компанія" (Страхувальник) було укладено Договір комплексного добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами номер 318-000022.

До переліку забезпечених транспортних засобів належить, зокрема, тролейбус ЗиУ-9 682, інв, №271.

По кожному окремому транспортному засобу передбачено ліміт відповідальності Страховика у розмірі 100 000,00 грн.

За умовами Договору комплексного добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами номер 318-000022 від 28.02.2020 року Страховиком не підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна при експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ТЗ), але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону (п.7.1.1. Договору).

Не вважається страховим випадком подія, в частині заподіяння шкоди, у результаті порушення Страхувальником, водієм Страхувальника, правил експлуатації та/або ремонту ТЗ, у тому числі використання технічно несправного ТЗ, ТЗ, що не пройшов технічного огляду у встановленому порядку, а також у результаті порушення правил пожежної безпеки, правил перевезення й зберігання вогненебезпечних і вибухонебезпечних речовин і предметів, вимог безпеки під час перевезення вантажів (відповідно до Правил дорожнього руху (п. 7.4.3. Договору).

При наданні відповіді на вимогу позивача щодо відшкодування страхової виплати, ПрАТ "СК "Місто" керувалося відомостями з Довідки Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області та зареєстровано повідомлення в ІТС ІПНПУ Вінницького ВП під № 23285 від 25.10.2020 року.

У даній Довідці зазначено обставини технічної несправності тролейбус ЗиУ-9 682, інв, №271, саме з цих підстав подія не визнана страховим випадком в силу положень п. 7.4.3. Договору.

Однак, такі висновки спростовано матеріалами справи, оскільки технічну справність тролейбуса підтверджено поясненнями представника відповідача у судових засіданнях, а також Листом №1153 від 19.11.2020 року Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія".

Отже, подія завдання шкоди володільцю автомобіля "AUDI Q7" д.н.з НОМЕР_2 25.10.2020 року на перехресті вул. Магістратська та вул. Театральна громадянин під час проїзду тролейбуса №271 підпадає під визнання страхового випадку згідно умов Договір комплексного добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами номер 318-000022 від 28.02.2020 року, укладеного між ПрАТ "СК "Місто" (Страховик) та КП "Вінницька транспортна компанія" (Страхувальник).

Тобто, з урахування правових висновків Верховного Суду, саме ПрАТ "СК "Місто" є відповідальною особою за виплату страхового відшкодування та належним відповідачем за такими вимогами.

Водночас, судом встановлено, що згідно п. 4.1. Договору комплексного добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування відповідальності перед третіми особами номер 318-000022 від 28.02.2020 року встановлена безумовна франшиза в розмірі 1 000,00 грн за одним та кожним страховим випадком.

Тому, Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" несе відповідальність за сплату суми непокритого страховою виплатою збитку у розмірі 1 000,00 грн.

Вирішення питання про стягнення цієї суми під час розгляду даної справи обумовлено висновками Великої Палати Верховного Суду, згідно яких обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд (Постанова ВП ВС у справі № 662/397/15-ц від 08.06.2021).

Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (Постанова ВП ВС від 01.06.2021 року у справі № 910/12876/19).

Підсумовуючи суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги до КП "Вінницька транспортна компанія" у розмірі 1 000,00 грн.

Отже, за наведеними вище висновками щодо відповідальності ПрАТ "СК "Місто", позивачем безпідставно заявлено вимоги до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" в сумі 53 560,20 грн, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Тому, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання відносно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

На підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 270,00 грн судового збору, предметом позову було стягнення 54 560,20 грн.

Вимоги задоволено частково, що становить 1,83% ціни позову, тому на користь позивача слід стягнути 41,60 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Водночас, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 228,40 грн суд залишає за позивачем.

При вирішенні питання стосовно розподілу витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

У позові наведено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

У заяві про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат від 01.06.2021 року (вх. №01-34/4999/21) позивачем заявлено про стягнення 5 000,00 грн.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження обставин понесення таких витрат позивачем надано Договір про надання правової допомоги №110119 від 11.01.2019 року, рахунок №902/479/21-г від 18.05.2021 року, який виставлено в рамках укладеного договору на суму 5 000,00 грн, Акт виконаних робіт від 18.05.2021 року, до якого включено послуги з визначення підсудності розгляду справи, аналізу законодавства, тощо, а також підготовки позовної заяви та формування пакету документів про відшкодування шкоди; платіжне доручення №27362681 від 21.05.2021 року на суму 5 000,00 грн (том. 1 а.с. 72-78).

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджено поданими доказами.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

Верховний Суд прийшов до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Правова позиція Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що відповідачем подано заяву про зменшення витрат на правову допомогу, зазначивши про те, що витрати в сумі 5 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг. Підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи.

Види правої допомоги та послуг адвоката наведено у п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 1 та ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак на думку виокремлення процесу ознайомлення з доказами, матеріалами судової практики, визначення підсудності спору від безпосередньої правової допомоги у формі складання позову, суд вважає протиправним та вчинено на шкоду іншій стороні.

Тому, суд критично оцінює включення до суми витрат на професійну правничу допомогу дослідження матеріалів судової практики, підсудності спору, вчинення інших дій, передбачених п. п. 1. 2 Акту виконаних робіт від 18.05.2021 року.

Суд вважає правомірним віднесення до витрат на правову допомогу: проведення зустрічі з клієнтом, підготовку позову з додатками.

Крім того, з огляду на зміст та обсяг процесуальних заяв, участі представника у судовому процесі, суд вважає завищеним суму гонорару.

Зокрема, представник позивача не приймав безпосередню участь у судовому засіданні, зміст позову з додатками становить 4 аркуші, докази по справі самостійно витребовувались судом, саме за ініціативи суду надійшли матеріали перевірки звернення №6728 Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, згідно яких встановлено причинно-наслідковий зв`язок між розміром шкоди та діями відповідача, наявність вини у вчиненні правопорушення.

Верховний Суд дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (Постанови КГС ВС від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17,від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

Тому, суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн.

Оскільки, позов задоволено частково на рівні 1,83% ціни позову, тому на користь позивача слід стягнути 45,75 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 954,25 грн суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (вул. Хмельницьке шосе, 29, м. Вінниця , код - 03329925) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056, код - 33908322) 1 000,00 грн - шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 41,60 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору та 45,75 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056, код - 33908322) в частині стягнення з Комунального підприємства " Вінницька транспортна компанія" (вул. Хмельницьке шосе, 29, м. Вінниця, код - 03329925) 53 560,20 грн.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 228,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 954,25 грн - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи на офіційні електронні адреси; за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та засобами електронного зв`язку: ІНФОРМАЦІЯ_1; kp.vinttu@gmail.com; info@ic-misto.com.ua.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 18 жовтня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, 29, м. Вінниця, 21036)

4 - третій особі ( вул. Хлібна, 25, м. Вінниця, 21050)