Рішення

від 19.10.2021 по справі 910/7297/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2021Справа № 910/7297/21 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Столиця-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда спецбуд монтаж"

про стягнення заборгованості,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.05.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Столиця-Сервіс" (позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда спецбуд монтаж" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 523 194, 93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором поставки № 30/10/2017 від 30.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя ОСОБА_1) від 02.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7297/21, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справу 08.09.2021 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 вказану справу передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 прийнято справу № 910/7297/21 до свого провадження, повторно розпочато розгляд справи № 910/7297/21 по суті.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/7297/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам позивача та відповідача.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вантажні перевезення "Столиця-Сервіс", яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Столиця-Сервіс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Варда спецбуд монтаж" (покупець) укладено договір поставки № 30/10/2017 (надалі також - договір), згідно з п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставляти у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах Договору, певний товар - бетон та/або бетонні/залізобетонні вироби, загальна кількість, асортимент, ціна за одиницю виміру, адреса поставки та загальна вартість якого визначена сторонами у видаткових накладних. Товар поставляється на об`єкт покупця: "Будівельно-монтажні роботи з реконструкції дошкільного навчального закладу № 652 на вул. Волго-Донській, 21-а (вул. Бориспільській, 28/1) у Дарницькому районі м. Києва".

Загальна ціна Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних поставок постачальником і прийнятих покупцем, визначені у видаткових (транспортних, товарних) накладних протягом терміну дії Договору (п. 2.1 договору).

Ціна товару вважається погодженою покупцем з моменту прийняття товару (п. 2.3 договору).

У п. 2.4 договору встановлено, що покупець зобов`язаний розрахуватися за поставлений товар завчасно до моменту його отримання (100% предоплата), але продавець має право поставити товар без попередньої оплати. У випадку поставки товару без попередньої оплати, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати поставки товару.

Згідно з 2.5 договору, оплата здійснюється покупцем на підставі Договору та/або рахунків-фактур, виставлених постачальником на вартість кожної партії товару. При здійсненні розрахунку покупець в платіжному дорученні зазначає номер та дату Договору.

Видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, специфікації та інші документи створені сторонами для належного виконання умов Договору є невід`ємною його частиною (п. 2.7 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом та за рахунок продавця.

Як визначено у п. 6.2 договору, за порушення строків оплати, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

На підтвердження виконання умов договору щодо поставки товару на загальну суму 429 987,73 грн позивач надав суду, зокрема, видаткові накладні № РН-003865 від 15.12.2017, № РН-003856 від 14.12.2017, № РН-003840 від 13.12.2017, № РН-0000059 від 10.02.2018, № РН-003832 від 12.12.2017, № РН-003831 від 09.12.2017, № РН-003830 від 08.12.2017, № РН-003829 від 07.12.2017, № РН-003829 від 07.12.2017, № РН-003824 від 02.12.2017, № РН-003821 від 01.12.2017, № РН-003776 від 30.11.2017, № РН-003770 від 29.11.2017, № РН-003762 від 28.11.2017, № РН-003754 від 27.11.2017, № РН-003723 від 24.11.2017, № РН-003708 від 23.11.2017, № РН-003699 від 22.11.2017, № РН-003694 від 21.11.2017, № РН-003687 від 20.11.2017, № РН-003680 від 18.11.2017, № РН-003679 від 17.11.2017, № РН-003663 від 16.11.2017, № РН-003644 від 15.11.2017, № РН-003637 від 14.11.2017, № РН-003611 від 09.11.2017, № РН-003610 від 08.11.2017, № РН-003605 від 07.11.2017, № РН-003547 від 31.10.2017, № РН-0000278 від 12.05.2018, № РН-0000073 від 15.02.2018, № РН-0000072 від 14.02.2018, № РН-0000069 від 13.02.2018, № РН-0000061 від 12.02.2018, № РН-0000057 від 09.02.2018, № РН-0000050 від 07.02.2018, № РН-0000049 від 07.02.2018, № РН-000045 від 06.02.2018, № РН-0000030 від 02.02.2018, № РН-0000023 від 31.01.2018, № РН-0000053 від 08.02.2018, відповідні товарно-транспортні накладні, а також акт виконаних робіт № ОУ-00000465 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 429 987,73 грн. Окрім того, у зв`язку з простроченням відповідача позивач нарахував та заявив до стягнення з останнього 3% річних у розмірі 6445,69 грн, інфляційні у розмірі 15 952,42 грн та пеню у розмірі 70 809,09 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статей 692, 693 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання з поставки товару за договором у період з липня 2017 року по лютий 2018 року, травень 2018 року позивач виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними № РН-003865 від 15.12.2017, № РН-003856 від 14.12.2017, № РН-003840 від 13.12.2017, № РН-0000059 від 10.02.2018, № РН-003832 від 12.12.2017, № РН-003831 від 09.12.2017, № РН-003830 від 08.12.2017, № РН-003829 від 07.12.2017, № РН-003829 від 07.12.2017, № РН-003824 від 02.12.2017, № РН-003821 від 01.12.2017, № РН-003776 від 30.11.2017, № РН-003770 від 29.11.2017, № РН-003762 від 28.11.2017, № РН-003754 від 27.11.2017, № РН-003723 від 24.11.2017, № РН-003708 від 23.11.2017, № РН-003699 від 22.11.2017, № РН-003694 від 21.11.2017, № РН-003687 від 20.11.2017, № РН-003680 від 18.11.2017, № РН-003679 від 17.11.2017, № РН-003663 від 16.11.2017, № РН-003644 від 15.11.2017, № РН-003637 від 14.11.2017, № РН-003611 від 09.11.2017, № РН-003610 від 08.11.2017, № РН-003605 від 07.11.2017, № РН-003547 від 31.10.2017, № РН-0000278 від 12.05.2018, № РН-0000073 від 15.02.2018, № РН-0000072 від 14.02.2018, № РН-0000069 від 13.02.2018, № РН-0000061 від 12.02.2018, № РН-0000057 від 09.02.2018, № РН-0000050 від 07.02.2018, № РН-0000049 від 07.02.2018, № РН-000045 від 06.02.2018, № РН-0000030 від 02.02.2018, № РН-0000023 від 31.01.2018, № РН-0000053 від 08.02.2018, актом виконаних робіт № ОУ-00000465 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2017, відповідними товарно-транспортними накладними, актом звірки розрахунків АС-0000047 від 02.03.2020.

Вказані документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а тому приймаються судом в якості належних доказів виконання позивачем зобов`язань за договором.

Однак, незважаючи на отримання товару, всупереч п. 2.4 договору щодо строку його оплати, відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі на суму 429 987,73 грн.

Належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем у розмірі 429 987,73 грн до матеріалів справи не подано.

За наведених обставин суд зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 429 987,73 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Отже, за наведених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 64 342,52 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6445,69 грн та інфляційні у розмірі 15 952,42 грн за загальний період прострочки 06.11.2017 по 18.11.2018.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013)

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та необхідність задоволення у заявленому позивачем обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 70 809,90 грн за загальний період прострочки з 06.11.2017 по 18.11.2018.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Як визначено у п. 6.2 договору, за порушення строків оплати, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про її обґрунтованість та необхідність задоволення у заявленому позивачем обсязі.

Відповідач викладених у позові обставин свого прострочення перед позивачем за договором не заперечив та не спростував.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда Спецбуд Монтаж" (вул. Володимирська, буд. 10, офіс 420, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 39481351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Столиця-Сервіс" (вул. Гагаріна, буд. 22, офіс 159, м. Бровари, Київська обл., 07400, ідентифікаційний код 39771066) борг у розмірі 429 987,73 грн, 3% річних у розмірі 6445,69 грн, інфляційні у розмірі 15 952,42 грн, пеню у розмірі 70 809,09 грн та судовий збір у розмірі 7847,92 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19.10.2021

Суддя Т. Ю. Трофименко