Ухвала
від 06.10.2021 по справі 911/3172/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" жовтня 2021 р. Справа № 911/3172/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пролісок ЛТД» , Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, код ЄДРПОУ 20580086

про банкрутство

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» надійшла заява про відкриття провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пролісок ЛТД» .

Ухвалою господарського суду від 10.12.2020 р. прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» до розгляду; підготовче засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Кіцула С.Б. про участь у даній справі призначено на 20.01.2021 р., викликано для участі в засіданні уповноважених представників заявника та боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2021 р. відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» , визнано грошові вимоги ТОВ «Мані Флоу» до ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» в розмірі 39973815,75 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» , призначено розпорядником майна ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича, оприлюднено у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пролісок ЛТД» , попереднє засідання суду призначено на 17.03.2021 р.

22.02.2021 р. на поштову адресу суду від ТОВ «Мані Флоу» надійшла заява про грошові вимоги (додаткові) до боржника на суму 138972889,33 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2021 р. розгляд кредиторських вимог ТОВ «Мані Флоу» призначено на 17.03.2021 р.

10.03.2021 р. через канцелярію суду розпорядником майна боржника подано документи на виконання вимог ухвал суду від 20.01.2021 р. та 22.02.2021 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2021 р. розгляд кредиторських вимог ТОВ «Мані Флоу» та попереднє засідання суду відкладено на 07.04.2021 р.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2021 р. розгляд кредиторських вимог ТОВ «Мані Флоу» та попереднє засідання суду призначено на 02.06.2021 р., зобов`язано ТОВ «Мані Флоу» у строк до 26.05.2021 р. подати до суду деталізований розрахунок заявлених вимог в частині процентів за користування кредитом та 3 % річних за кредитними договорами №№ 48, 50, 53/52.

20.04.2021 р. на офіційну електронну адресу суду від розпорядника майна боржника надійшла заява про сплату арбітражному керуючому Кіцулу С.Б. основної грошової винагороди за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника у справі № 911/3172/20 за період з 20.01.2021 р. по 20.04.2021 р.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2021 р. розгляд клопотання розпорядника майна боржника про сплату основної грошової винагороди призначено на 02.06.2021 р.

17.05.2021 р. на поштову адресу суду від розпорядника майна боржника надійшло клопотання, яким останній просить зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області надати:

- інформацію відносно наявності відкритих і закритих рахунків боржника; часу, з якого боржник не подає податкову звітність; наявності або відсутності податкової заборгованості боржника та податкової застави; активів підприємства та їх руху з початку 2018 року по сьогоднішній день; проведених документальних та камеральних перевірок результатів діяльності платника боржника; господарських договорів, укладених боржником і його контрагентів; порушених кримінальних справ відносно посадових осіб боржника; проведених в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуків, вилучень та інших слідчих дій; повідомити про майновий стан боржника, наявність активів, дебіторської заборгованості, вилучень за рішенням суду документації підприємства, яка б свідчила про правопорушення;

- інформацію відносно перевірки фактів, які свідчать про доведення до банкрутства, або фіктивне банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пролісок ЛТД" (за наявності);

- належним чином засвічені копії: акту останньої перевірки підприємства; звітних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пролісок ЛТД" (код ЄДРПОУ 20580086) за період з 2018 року по сьогоднішній день; декларацій по сплаті податку на додану вартість з додатками та переліком контрагентів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2021 р. розгляд клопотання розпорядника майна боржника про зобов`язання вчинити дії призначено на 02.06.2021 р.

26.05.2021 р. через канцелярію суду розпорядником майна боржника подано клопотання про зобов`язання вчинити дії, в якому заявник просить суд зобов`язати Головне управління статистики у Київській області надати розпоряднику майна боржника фінансову та статистичну звітність за 2014 - 2017 роки.

27.05.2021 р. через канцелярію суду кредитором - ТОВ "Мані Флоу" подано заяву про долучення на виконання ухвали суду документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2021 р. розгляд кредиторських вимог ТОВ «Мані Флоу» та попереднє засідання суду відкладено на 22.09.2021 р., заяву розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кіцула С.Б. від 20.04.2021 р. № 02-12/50 (вх. № 9346/21) про перерахування грошової винагороди задоволено, здійснено сплату основної винагороди арбітражному керуючому Кіцулу С.Б. за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника у справі № 911/3172/20 про банкрутство ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» за період з 20.01.2021 р. по 20.04.2021 р. у розмірі 45000,00 грн. з депозитного рахунку господарського суду Київської області за рахунок коштів, авансованих ТОВ «Мані Флоу» , клопотання розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кіцула С.Б. від 14.05.2021 р. № 02-12/55 (вх. № 11231/21) про зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення, клопотання розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кіцула С.Б. від 25.05.2021 р. № 02-12/59 (вх. № 13160/21) про зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення.

15.06.2021 р. на поштову адресу суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшла заява про визнання грошових вимог в розмірі 193596,06 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2021 р. розгляд кредиторських вимог Головного управління ДПС у Київській області призначено на 22.09.2021 р.

25.06.2021 р. на офіційну електронну адресу суду від розпорядника майна боржника надійшло клопотання про припинення повноважень керівника ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» - Дмитрієнка Олексія Миколайовича та покладення обов`язків керівника на розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кіцула С.Б.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2021 р. розгляд клопотання розпорядника майна боржника про припинення повноважень керівника ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» - Дмитрієнка Олексія Миколайовича та покладення обов`язків керівника на розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кіцула С.Б. призначено на 22.09.2021 р.

20.07.2021 р. на поштову адресу суду від розпорядника майна боржника надійшов відзив на кредиторську заяву Головного управління ДПС у Київській області.

06.08.2021 р. на поштову адресу суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

15.09.2021 р. через канцелярію суду розпорядником майна боржника подано доповнення до клопотання про припинення повноважень керівника боржника.

16.09.2021 р. на поштову адресу суду від ТОВ «Мані Флоу» надійшли пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду від 22.09.2021 р. розгляд кредиторських вимог ТОВ «Мані Флоу» , розгляд кредиторських вимог Головного управління ДПС у Київській області, розгляд клопотання розпорядника майна боржника про припинення повноважень керівника ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» - Дмитрієнка О.М. та покладення обов`язків керівника на розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кіцула С.Б. та попереднє засідання суду відкладено на 06.10.2021 р.; викликано в судове засідання, що відбудеться 06.10.2021 р. керівника ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» - Дмитрієнка Олексія Миколайовича, явку останнього визнано обов`язковою; встановлено строк керівнику боржника - Дмитрієнку Олексію Миколайовичу до 01.10.2021 р. для подання заперечень, аргументів, пояснень щодо клопотання розпорядника майна боржника про припинення повноважень керівника ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» - Дмитрієнка Олексія Миколайовича та покладення обов`язків керівника на розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кіцула С.Б.

В судове засідання з`явились уповноважені представники ТОВ «Мані Флоу» та Головного управління ДПС у Київській області, а також розпорядник майна боржника, належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання боржник уповноваженого представника до суду не направив, про причини неявки суд не повідомив, заперечень, щодо заявлених до нього кредиторських вимог не заявив.

Судом враховано, що неявка в судове засідання учасників у справі, належним чином повідомлених про місце, дату та час його проведення у відповідності до положень процесуального законодавства не є підставою для відкладення розгляду справи.

Заслухавши присутніх учасників судового процесу, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, суд

встановив:

Відповідно до положень частини першої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

Частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Як вбачається із матеріалів справи, у встановлений положеннями Кодексу України з процедур банкрутства строк, до суду із кредиторськими вимогами до боржника звернулось ТОВ "Мані Флоу" на суму 138972889,33 грн.

З пропущенням встановленого положеннями Кодексу України з процедур банкрутства строку для подання кредиторських вимог до суду звернулось Головне управління ДПС у Київській області з грошовими вимогами до боржника на суму 193596,06 грн.

1. В судовому засіданні, розглянувши кредиторські вимоги ТОВ "Мані Флоу" до боржника в загальному розмірі 138972889,33 грн., суд зазначає таке:

1.1. 28.09.2007 р. між ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" (нова назва - ПАТ "БГ Банк"; далі-банк) та ТОВ "Агрофірма "Пролісок ЛТД" (позичальник) укладено кредитний договір № 48 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії в іноземній валюті), відповідно до умов якого, з урахуванням змін, банк на умовах, передбачених цим договором, відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 434766,34 доларів США в межах якої надає позичальнику в користування грошові кошти для поповнення обігових коштів зі сплатою 12,5 % річних за користування сумою кредиту.

Відповідно до п. 1.3. договору, зі змінами, строк повернення кредиту - 03.02.2015 рік.

Як стверджує заявник і не заперечує розпорядник майна боржника, банком було належним чином виконано взяті за зазначеним договором зобов`язання із надання кредиту в сумі 434766,34 доларів США, проте боржником свої зобов`язання за договором щодо повернення суми кредиту не було виконано, крім цього, неналежним чином виконано зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитом у передбачені договором строки та розмірах.

Станом на дату судового засідання, боржником вищенаведені обставини не спростовано жодними доказами.

Як вбачається із наданих доказів, в забезпечення виконання вищевказаних зобов`язань за кредитним договором від 28.09.2007 р. № 48 боржником за договором застави від 09.04.2013 р. було передано в заставу банку наступне майно:

- автомобіль марки: NISSAN X TRAIL, рік випуску 2007, колір - сірий, шасі № НОМЕР_1 ;

- автомобіль марки SKODA OCTAVIA A5 AMBIE, рік випуску 2011, колір - сірий, шасі № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Вартість предмета застави за згодою сторін визначено - 240000,00 грн. (п. 3.1. договору застави).

Як вбачається із матеріалів справи, з урахуванням положень ст.ст. 510-517 ЦК України, належними та допустимими доказами, а саме, належним чином завіреними копіями: договору № 11/2019-23 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного 28.11.2019 р. між ПАТ "БГ Банк" та ТОВ "Мані Флоу"; реєстру договорів, права вимоги за якими відступається та боржників за такими договорами (додаток до договору № 1); додаткової угоди від 25.02.2020 р. № 1 до договору; платіжного доручення від 11.11.2019 р. № 12; договору відступлення прав вимоги за договорами застави від 08.11.2019 р., заявником доведено, що він є правонаступником ПАТ "БГ Банк" за зобов`язаннями, що виникли на підставі вищевказаних договорів.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Отже, зважаючи на те, що, в даному випадку, до предмету доказування входить факт надання кредиту за кредитним договором від 28.09.2007 р. № 48, судом враховано інформацію, наявну у банківських виписках по рахунках боржника, наданих заявником на CD-R диску, файли на якому підписано електронним підписом, що перевірено судом 06.04.2021 р. (матеріали щодо перевірки долучено до матеріалів справи), а також враховано відсутність заперечень розпорядника майна та боржника щодо факту надання банком за вказаним договором кредитних коштів позичальнику.

Згідно з приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За загальним правилом норми процесуального права застосовуються в редакції чинній, на момент ухвалення рішення.

Система доказування у господарському процесі, засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту, чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. При чому, ключовим фактором у тому, як сторона користується стандартами доказування виступає, її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.

Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмета доказування по справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту або об`єктивні причини та розумне пояснення їх відсутності. Однак, якщо сторона з тих чи інших причин не доводить певну важливу для розгляду справи обставину, то суд, оцінюючи докази за внутрішнім переконанням вирішує, чи мав місце певний факт, що підлягає доказуванню, чи він є просто надуманим.

За результатами повного та всебічного дослідження матеріалів справи, аналізу аргументів заявника та розпорядника майна, з урахуванням, поданих заявником доказів, водночас відсутність заперечень боржника, судом враховано, що боржником, вищевказані обставини - надання банком позичальнику за кредитним договором від 28.09.2007 р. № 48 кредитних коштів в сумі 434766,34 доларів США, на які посилається заявник та надає на їх підтвердження відповідні докази, більш вірогідними доказами не спростовано.

Таким чином, з урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів погашення боржником кредиту за кредитним договором від 28.09.2007 р. № 48 в сумі 434766,34 доларів США, наявність заборгованості в зазначеному розмірі є документально підтвердженою.

Разом із тим, судом враховано положення частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до яких: склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

З огляду на вищенаведене, сума заборгованості в національній валюті за вищенаведеним кредитним договором, визначена, з урахуванням курсу НБУ станом на дату звернення кредитора із заявою до суду, становить 10426871,57 грн.

Разом із тим, крім боргу по тілу кредиту, заявником заявлено:

- вимоги по сплаті відсотків за користування кредитом на суму 328373,67 доларів США, що еквівалентно 9143926,05 грн., нарахованих, згідно розрахунку заявника, за період з 28.09.2007 р. по 26.11.2019 р.;

- 3% річних в сумі 16044,66 доларів США, що еквівалентно 446781,21 грн., нарахованих на суму заборгованості по тілу кредиту, згідно розрахунку заявника, за період з 28.11.2019 р. по 19.02.2021 р.

Розглянувши вказані вимоги, суд зазначає таке:

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика» ) глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад» ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами кредитного договору від 28.09.2007 р. № 48 (з урахуванням змін та доповнень) сторони погодили, що банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію на поповнення обігових коштів зі сплатою процентів за користування кредитом на строк до 03.02.2015 р.

Відтак, у межах строку кредитування позичальник мав, зокрема, використати кредит на зазначені в п. 1.1. договору цілі і повернути кредит у сумі, отриманій згідно п. 1.1. договору, не пізніше 03.02.2015 р. (п. 1.3. договору), а також, сплачувати відсотки, нараховані за користування кредитом банком у валюті кредиту з дня надання кредиту по дату настання строку погашення суми щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом (п. 2.4. договору).

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Судом враховано, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позивальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, заявником неправомірно заявлено грошові вимоги до боржника в частині відсотків за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування, тобто після 03.02.2015 р.

За таких обставин, здійснивши перерахунок заявлених в зазначеній частині вимог, виходячи із розрахунку заявника, однак врахувавши, що правомірним є нарахування відсотків по дату повернення кредиту, тобто - 03.02.2015 р., судом встановлено, що задоволенню підлягають вимоги по відсоткам за користування кредитом в частині суми 62891,16 доларів США, що еквівалентно 1751317,55 грн. Водночас, відхиленню підлягають відсотки за користування кредитом, нараховані та заявлені заявником за період - поза межами строку кредитування, на суму 265482,51 доларів США (7392608,50 грн.).

Що стосується кредиторських вимог в частині 3% річних в сумі 16044,66 доларів США, що еквівалентно 446781,21 грн., нарахованих на суму заборгованості по тілу кредиту, згідно розрахунку заявника, за період з 28.11.2019 р. по 19.02.2021 р., суд зазначає наступне:

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд із зазначеним, відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2021 р., а відтак, правомірним, в даному випадку, є заявлення кредиторських вимог в частині 3% річних, нарахованих виключно до дня відкриття провадження у даній справі, а саме: до 20.01.2021 р.

Таким чином, заявником неправомірно заявлено вимоги в частині 3% річних, нарахованих на суму заборгованості по тілу кредиту, згідно розрахунку заявника, за період з 20.01.2021 р. по 19.02.2021 р.

Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до положень частини першої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» введено ухвалою суду від 20.01.2021 р., а відтак, з огляду на вищевказані положення чинного законодавства, з 20.01.2021 р. не нараховуються 3% річних на заборгованість, що виникла до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в даній справі.

З огляду на зазначене, за результатами здійсненого судом перерахунку заявлених вимог по 3 % річних, судом встановлено, що заявником правомірно заявлено вимоги в частині суми 14975,92 доларів США, що еквівалентно 417031,45 грн., нараховані за період з 28.11.2019 р. по 19.01.2021 р. (тобто до дня введення мораторію), а в іншій частині вимоги по 3 % річних, нараховані, у зв`язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором від 28.09.2007 р. № 48, - підлягають відхиленню.

Виходячи із вищевказаних обставин, встановлених судом, заявником правомірно заявлено кредиторські вимоги, що виникли, у зв`язку із неналежним виконанням боржником зобов`язань за кредитним договором від 28.09.2007 р. № 48, в загальному розмірі 12595220,57 грн.

Разом з тим, як вже зазначалось, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 28.09.2007 р. № 48 боржником за договором застави від 09.04.2013 р. було передано в заставу банку два автомобілі. Відповідно до умов договору застави, вартість предмету застави за згодою сторін визначено - 240000,00 грн.

Абзацом 2 частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Законодавцем в абзаці 3 частини другої статті 45 вказаного Кодексу визначено, що забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

За змістом частини шостої статті 64 Кодексу вбачається, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Отже, з набранням чинності 21.10.2019 р. Кодексом України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, які виникли за зобов`язаннями, що повністю (частково) забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, включаються до реєстру вимог кредиторів окремо, виходячи з обсягу забезпечення таких вимог, що визначається виходячи з тих доказів, які досліджуються у справі та волевиявлення заставного кредитора щодо повної або часткової відмови від забезпечення. Якщо конкурсний кредитор надає докази того, що його забезпечені вимоги охоплюються вартістю заставного майна, визначеною на момент укладення договору застави, а боржник не надає інших доказів щодо ринкової вартості такого майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору застави , оскільки своїм волевиявленням забезпечений кредитор обмежив своє право на забезпечення за рахунок предмета застави інших своїх вимог. Вимоги конкурсного кредитора, які не охоплюються вартістю заставного майна за волевиявленням кредитора, включаються до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості в порядку частини першої статті 64 Кодексу залежно від правової природи таких кредиторських вимог (вимоги за основним боргом, штрафними санкціями, судові витрати тощо).

Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора не заперечує застосування положень цивільного законодавства щодо визначення загального розміру вимог заставного кредитора, виходячи з розміру його зобов`язань за укладеним договором застави та розміру заборгованості за кредитним договором, однак надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог четвертої черги чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо вартості предмета застави та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення.

Вищенаведеного висновку дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 24.09.2020 р. у справі № 905/2852/16.

З огляду на вищевказане, виходячи із суми вартості предмету застави, визначеної сторонами, згідно договору заяви від 09.04.2013 р., суд дійшов висновку, що кредиторські вимоги, що виникли, у зв`язку із неналежним виконанням боржником зобов`язань за кредитним договором від 28.09.2007 р. № 48, є такими, що забезпеченні майном боржника лише на суму 240000,00 грн.

1.2. 21.03.2006 р. між ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" (нова назва - ПАТ "БГ Банк"; далі-банк) та ТОВ "Агрофірма "Пролісок ЛТД" (з урахуванням змін, внесених на підставі договору № 12 про внесення змін та доповнень від 25.11.2010 р.; позичальник) укладено кредитний договір № 50 (про надання відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії), відповідно до умов якого, з урахуванням змін, банк на умовах, передбачених цим договором, відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію з загальним лімітом 15905000,00 грн., в межах якої надає позичальнику в користування грошові кошти на ведення статутної діяльності зі сплатою:

- 15,5 % річних, за користування сумою кредиту, отриманою позичальником в національній валюті України;

- 12,5 % річних, за користування сумою кредиту, отриманою позичальником в іноземній валюті (долари США).

Відповідно до п. 1.3. договору, зі змінами, строк повернення кредиту - 03.10.2014 рік.

Як стверджує заявник і не заперечує розпорядник майна боржника, банком було належним чином виконано взяті за зазначеним договором зобов`язання із надання кредиту в сумі 15905000,00 грн., проте боржником свої зобов`язання за договором щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків було виконано неналежним чином. Так, згідно тверджень заявника у боржника наявний борг, зокрема по тілу кредиту на суму 15833346,08 грн.

Станом на дату судового засідання, боржником вищенаведені обставини не спростовано жодними доказами.

Як вбачається із наданих доказів, в забезпечення виконання вищевказаних зобов`язань за кредитним договором від 21.03.2006 р. № 50 боржником за договором застави від 25.05.2010 р. було передано в заставу банку наступне майно:

- автомобіль марки ГАЗ 33023, тип - бортовий малотоннажний - В, рік випуску - 2002, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_5 ;

- автомобіль марки DAEWOO, модель LANOS, рік випуску 2007, колір - сірий, шасі № НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_7 ;

- автомобіль марки SUBARU, модель LEGACY, рік випуску - 2000, колір - бежевий, шасі № НОМЕР_8 , реєстраційний № НОМЕР_9 ;

- автомобіль марки ЗАЗ, модель 110307, рік випуску 2007, колір - сірий, шасі № НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_11 ;

- транспортний засіб трактор колісний МТЗ-82-1, рік випуску - 2006, двигун № НОМЕР_12 , реєстраційний номер № НОМЕР_13 ;

- транспортний засіб трактор колісний МТЗ-82-1, рік випуску - 2006, двигун НОМЕР_14 , реєстраційний № НОМЕР_15 ;

- автомобіль марки ГАЗ, модель 5327, рік випуску 1987, колір - синій, реєстраційний номер НОМЕР_16 .

Вартість предметів застави за згодою сторін визначено - 342951,88 грн. (п. 3.2. договору застави).

Окрім наведеного, в забезпечення виконання вищевказаних зобов`язань за кредитним договором від 21.03.2006 р. № 50 боржником за договором застави обладнання від 22.04.2010 р. № 50 було передано в заставу банку обладнання для ведення теплового бізнесу згідно додатку № 1. Вартість предмета застави за згодою сторін визначено - 10238589,19 грн. (п. 3.3. договору застави).

Також, в забезпечення виконання вищевказаних зобов`язань за кредитним договором від 21.03.2006 р. № 50 боржником за договором застави обладнання від 22.04.2010 р. № 51 було передано в заставу банку газово-генераторну установку (газо поршнева електрогенераторна установка Caterpillar G3520C). Вартість предмета застави за згодою сторін визначено - 3421349,39 грн. (п. 3.3. договору застави).

Як вбачається із матеріалів справи, з урахуванням положень ст.ст. 510-517 ЦК України, належними та допустимими доказами, а саме, належним чином завіреними копіями: договору № 11/2019-23 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного 28.11.2019 р. між ПАТ "БГ Банк" та ТОВ "Мані Флоу"; реєстру договорів, права вимоги за якими відступається та боржників за такими договорами (додаток до договору № 1); додаткової угоди від 25.02.2020 р. № 1 до договору; платіжного доручення від 11.11.2019 р. № 12; договору відступлення прав вимоги за договорами застави від 08.11.2019 р., заявником доведено, що він є правонаступником ПАТ "БГ Банк" за зобов`язаннями, що виникли на підставі вищевказаних договорів.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Отже, зважаючи на те, що, в даному випадку, до предмету доказування входить факт надання кредиту за кредитним договором від 21.03.2006 р. № 50, судом враховано інформацію, наявну у банківських виписках по рахунках боржника, наданих заявником на CD-R диску, файли на якому підписано електронним підписом, що перевірено судом 06.04.2021 р. (матеріали щодо перевірки долучено до матеріалів справи), а також враховано відсутність заперечень розпорядника майна та боржника щодо факту надання банком за вказаним договором кредитних коштів позичальнику.

Згідно з приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За загальним правилом норми процесуального права застосовуються в редакції чинній, на момент ухвалення рішення.

Система доказування у господарському процесі, засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту, чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. При чому, ключовим фактором у тому, як сторона користується стандартами доказування виступає, її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.

Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмета доказування по справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту або об`єктивні причини та розумне пояснення їх відсутності. Однак, якщо сторона з тих чи інших причин не доводить певну важливу для розгляду справи обставину, то суд, оцінюючи докази за внутрішнім переконанням вирішує, чи мав місце певний факт, що підлягає доказуванню, чи він є просто надуманим.

За результатами повного та всебічного дослідження матеріалів справи, аналізу аргументів заявника та розпорядника майна, з урахуванням, поданих заявником доказів, водночас відсутність заперечень боржника, судом враховано, що боржником, вищевказані обставини - надання банком позичальнику за кредитним договором від 21.03.2006 р. № 50 кредитних коштів в сумі 15905000,00 грн., на які посилається заявник та надає на їх підтвердження відповідні докази, більш вірогідними доказами не спростовано.

Таким чином, з урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів погашення боржником кредиту за кредитним договором від 21.03.2006 р. № 50 в сумі 15833346,08 грн., про які заявляє заявник, наявність заборгованості в зазначеному розмірі є документально підтвердженою.

Разом із тим, крім боргу по тілу кредиту, заявником заявлено:

- вимоги по сплаті відсотків за користування кредитом на суму 13884543,05 грн., нарахованих, згідно розрахунку заявника, за період з 26.11.2010 р. по 26.11.2019 р.;

- 3% річних в сумі 584315,54 грн., нарахованих на суму заборгованості по тілу кредиту, згідно розрахунку заявника, за період з 28.11.2019 р. по 19.02.2021 р.

Розглянувши вказані вимоги, суд зазначає таке:

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика» ) глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад» ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами кредитного договору від 21.03.2006 р. № 50 (з урахуванням змін та доповнень) сторони погодили, що банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію на ведення статутної діяльності зі сплатою процентів за користування кредитом на строк до 03.10.2014 р.

Відтак, у межах строку кредитування позичальник мав, зокрема, використати кредит на зазначені в п. 1.1. договору цілі і повернути кредит у сумі, отриманій згідно п. 1.1. договору, не пізніше 03.10.2014 р. (п. 1.3. договору), а також, сплачувати відсотки, нараховані за користування кредитом банком у валюті кредиту з дня надання кредиту по дату настання строку погашення суми щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом (п. 2.4. договору).

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Судом враховано, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позивальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, заявником неправомірно заявлено грошові вимоги до боржника в частині відсотків за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування, тобто після 03.10.2014 р.

За таких обставин, здійснивши перерахунок заявлених в зазначеній частині вимог, виходячи із розрахунку заявника, однак врахувавши, що правомірним є нарахування відсотків по дату повернення кредиту, тобто - 03.10.2014 р., судом встановлено, що задоволенню підлягають вимоги по відсоткам за користування кредитом в частині суми 2956547,01 грн. Водночас, відхиленню підлягають відсотки за користування кредитом, нараховані та заявлені заявником за період - поза межами строку кредитування, на суму 10927996,04 грн.

Що стосується кредиторських вимог в частині 3% річних в сумі 584315,54 грн., нарахованих на суму заборгованості по тілу кредиту, згідно розрахунку заявника, за період з 28.11.2019 р. по 19.02.2021 р., суд зазначає наступне:

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд із зазначеним, відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2021 р., а відтак, правомірним, в даному випадку, є заявлення кредиторських вимог в частині 3% річних, нарахованих виключно до дня відкриття провадження у даній справі, а саме: до 20.01.2021 р.

Таким чином, заявником неправомірно заявлено вимоги в частині 3% річних, нарахованих на суму заборгованості по тілу кредиту, згідно розрахунку заявника, за період з 20.01.2021 р. по 19.02.2021 р.

Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до положень частини першої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» введено ухвалою суду від 20.01.2021 р., а відтак, з огляду на вищевказані положення чинного законодавства, з 20.01.2021 р. не нараховуються 3% річних на заборгованість, що виникла до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в даній справі.

З огляду на зазначене, за результатами здійсненого судом перерахунку заявлених вимог по 3 % річних, судом встановлено, що заявником правомірно заявлено вимоги в частині суми 545274,41 грн., нараховані за період з 28.11.2019 р. по 19.01.2021 р. (тобто до дня введення мораторію), а в іншій частині вимоги по 3 % річних, нараховані, у зв`язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором від 21.03.2006 р. № 50, - підлягають відхиленню.

Виходячи із вищевказаних обставин, встановлених судом, заявником правомірно заявлено кредиторські вимоги, що виникли, у зв`язку із неналежним виконанням боржником зобов`язань за кредитним договором від 21.03.2006 р. № 50, в загальному розмірі 19335167,50 грн.

Разом з тим, як вбачається із вищевказаних обставин, встановлених судом, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 21.03.2006 р. № 50 боржником за договором застави автомобіля від 25.05.2010 р., договорами застави обладнання від 22.04.2010 р. № 50, 51, було передано в заставу банку відповідне майно. Відповідно до умов зазначених договорів, загальна вартість предметів застави за згодою сторін визначено - 14002890,46 грн.

Абзацом 2 частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Законодавцем в абзаці 3 частини другої статті 45 вказаного Кодексу визначено, що забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

За змістом частини шостої статті 64 Кодексу вбачається, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Отже, з набранням чинності 21.10.2019 р. Кодексом України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, які виникли за зобов`язаннями, що повністю (частково) забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, включаються до реєстру вимог кредиторів окремо, виходячи з обсягу забезпечення таких вимог, що визначається виходячи з тих доказів, які досліджуються у справі та волевиявлення заставного кредитора щодо повної або часткової відмови від забезпечення. Якщо конкурсний кредитор надає докази того, що його забезпечені вимоги охоплюються вартістю заставного майна, визначеною на момент укладення договору застави, а боржник не надає інших доказів щодо ринкової вартості такого майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору застави , оскільки своїм волевиявленням забезпечений кредитор обмежив своє право на забезпечення за рахунок предмета застави інших своїх вимог. Вимоги конкурсного кредитора, які не охоплюються вартістю заставного майна за волевиявленням кредитора, включаються до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості в порядку частини першої статті 64 Кодексу залежно від правової природи таких кредиторських вимог (вимоги за основним боргом, штрафними санкціями, судові витрати тощо).

Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора не заперечує застосування положень цивільного законодавства щодо визначення загального розміру вимог заставного кредитора, виходячи з розміру його зобов`язань за укладеним договором застави та розміру заборгованості за кредитним договором, однак надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог четвертої черги чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо вартості предмета застави та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення.

Вищенаведеного висновку дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 24.09.2020 р. у справі № 905/2852/16.

З огляду на вищевказане, виходячи із суми вартості предметів застави, визначеної сторонами, згідно вищевказаних договорів, суд дійшов висновку, що кредиторські вимоги, що виникли, у зв`язку із неналежним виконанням боржником зобов`язань за кредитним договором від 21.03.2006 р. № 50, є такими, що забезпеченні майном боржника на суму 14002890,46 грн.

1.3. 21.11.2007 р. між ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" (нова назва - ПАТ "БГ Банк"; далі-банк) та ТОВ "Агрофірма "Пролісок ЛТД" (позичальник) укладено договір № 52 про відкриття та обслуговування відновлювальної кредитної лінії у національній валюті України.

Поряд із зазначеним, 21.11.2007 р. між ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" (нова назва - ПАТ "БГ Банк"; далі-банк) та ТОВ "Агрофірма "Пролісок ЛТД" (позичальник) укладено кредитний договір № 53/52 в межах договору № 52 про відкриття та обслуговування відновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 21.11.2007 р., відповідно до умов якого, з урахуванням змін, банк на умовах, передбачених цим договором, відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 46550000,00 грн., в межах якої надає позичальнику в користування грошові кошти для придбання обладнання та будівництва виробничих об`єктів сільськогосподарського призначення, а також для виконання інших договірних зобов`язань; а також на поповнення обігових коштів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,5 % річних.

Відповідно до п. 1.2. договору, зі змінами, строк повернення кредиту - 03.02.2015 рік.

Як стверджує заявник і не заперечує розпорядник майна боржника, банком було належним чином виконано взяті за зазначеним договором зобов`язання із надання кредиту в сумі 46550000,00 грн., проте боржником свої зобов`язання за договором щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків було виконано неналежним чином. Так, згідно тверджень заявника у боржника наявний борг, зокрема по тілу кредиту на суму 45525000,00 грн.

Станом на дату судового засідання, боржником вищенаведені обставини не спростовано жодними доказами.

Як вбачається із наданих доказів, в забезпечення виконання вищевказаних зобов`язань за кредитним договором від 21.11.2007 р. № 53/52 боржником за договором іпотеки від 30.11.2007 р. було передано в іпотеку банку наступне майно:

- цілісний майновий комплекс Агрофірма "Пролісок ЛТД", загальною площею 31 983,65 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Баришівський район, с. Дернівка, вул. Березанський шлях, буд. 3;

- земельну ділянку, загальною площею 6,5027 га, що розташована за адресою: Київська область, Баришівський район, Дернівська сільська рада.

Вартість предмета застави за згодою сторін визначено - 55300460,00 грн. (п. 1.5. договору іпотеки).

Як вбачається із матеріалів справи, з урахуванням положень ст.ст. 510-517 ЦК України, належними та допустимими доказами, а саме, належним чином завіреними копіями: договору № 11/2019-23 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, укладеного 28.11.2019 р. між ПАТ "БГ Банк" та ТОВ "Мані Флоу"; реєстру договорів, права вимоги за якими відступається та боржників за такими договорами (додаток до договору № 1); додаткової угоди від 25.02.2020 р. № 1 до договору; платіжного доручення від 11.11.2019 р. № 12; договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28.11.2019 р., заявником доведено, що він є правонаступником ПАТ "БГ Банк" за зобов`язаннями, що виникли на підставі вищевказаних договорів.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Отже, зважаючи на те, що, в даному випадку, до предмету доказування входить факт надання кредиту за кредитним договором від 21.11.2007 р. № 53/52, судом враховано інформацію, наявну у банківських виписках по рахунках боржника, наданих заявником на CD-R диску, файли на якому підписано електронним підписом, що перевірено судом 06.04.2021 р. (матеріали щодо перевірки долучено до матеріалів справи), а також враховано відсутність заперечень розпорядника майна та боржника щодо факту надання банком за вказаним договором кредитних коштів позичальнику.

Згідно з приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За загальним правилом норми процесуального права застосовуються в редакції чинній, на момент ухвалення рішення.

Система доказування у господарському процесі, засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту, чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. При чому, ключовим фактором у тому, як сторона користується стандартами доказування виступає, її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.

Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмета доказування по справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту або об`єктивні причини та розумне пояснення їх відсутності. Однак, якщо сторона з тих чи інших причин не доводить певну важливу для розгляду справи обставину, то суд, оцінюючи докази за внутрішнім переконанням вирішує, чи мав місце певний факт, що підлягає доказуванню, чи він є просто надуманим.

За результатами повного та всебічного дослідження матеріалів справи, аналізу аргументів заявника та розпорядника майна, з урахуванням, поданих заявником доказів, водночас відсутність заперечень боржника, судом враховано, що боржником, вищевказані обставини - надання банком позичальнику за кредитним договором від 21.11.2007 р. № 53/52 кредитних коштів в сумі 46550000,00 грн., на які посилається заявник та надає на їх підтвердження відповідні докази, більш вірогідними доказами не спростовано.

Таким чином, з урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів погашення боржником кредиту за кредитним договором від 21.11.2007 р. № 53/52 в сумі 45525000,00 грн., про які заявляє заявник, наявність заборгованості в зазначеному розмірі є документально підтвердженою.

Разом із тим, крім боргу по тілу кредиту, заявником заявлено:

- вимоги по сплаті відсотків за користування кредитом на суму 39768370,83 грн., нарахованих, згідно розрахунку заявника, за період з 21.11.2007 р. по 26.11.2019 р.;

- 3% річних в сумі 1680059,59 грн., нарахованих на суму заборгованості по тілу кредиту, згідно розрахунку заявника, за період з 28.11.2019 р. по 19.02.2021 р.

Розглянувши вказані вимоги, суд зазначає таке:

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика» ) глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад» ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами кредитного договору від 21.11.2007 р. № 53/52 (з урахуванням змін та доповнень) сторони погодили, що банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію для придбання обладнання та будівництва виробничих об`єктів сільськогосподарського призначення, для виконання інших договірних зобов`язань; а також на поповнення обігових коштів зі сплатою процентів за користування кредитом на строк до 03.02.2015 р.

Відтак, у межах строку кредитування позичальник мав, зокрема, використати кредит на зазначені в п. 1.1. договору цілі і повернути кредит у сумі, отриманій згідно п. 1.1. договору, не пізніше 03.02.2015 р. (п. 1.2. договору), а також, сплачувати відсотки, нараховані банком за користування кредитом не пізніше настання строку погашення кредиту (п. 2.3 договору).

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Судом враховано, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позивальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, заявником неправомірно заявлено грошові вимоги до боржника в частині відсотків за користування кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування, тобто після 03.02.2015 р.

За таких обставин, здійснивши перерахунок заявлених в зазначеній частині вимог, виходячи із розрахунку заявника, однак врахувавши, що правомірним є нарахування відсотків по дату повернення кредиту, тобто - 03.02.2015 р., судом встановлено, що задоволенню підлягають вимоги по відсоткам за користування кредитом в частині суми 5814169,14 грн. Водночас, відхиленню підлягають відсотки за користування кредитом, нараховані та заявлені заявником за період - поза межами строку кредитування, на суму 33954201,69 грн.

Що стосується кредиторських вимог в частині 3% річних в сумі 1680059,59 грн., нарахованих на суму заборгованості по тілу кредиту, згідно розрахунку заявника, за період з 28.11.2019 р. по 19.02.2021 р., суд зазначає наступне:

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд із зазначеним, відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2021 р., а відтак, правомірним, в даному випадку, є заявлення кредиторських вимог в частині 3% річних, нарахованих виключно до дня відкриття провадження у даній справі, а саме: до 20.01.2021 р.

Таким чином, заявником неправомірно заявлено вимоги в частині 3% річних, нарахованих на суму заборгованості по тілу кредиту, згідно розрахунку заявника, за період з 20.01.2021 р. по 19.02.2021 р.

Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до положень частини першої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною третьою статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» введено ухвалою суду від 20.01.2021 р., а відтак, з огляду на вищевказані положення чинного законодавства, з 20.01.2021 р. не нараховуються 3% річних на заборгованість, що виникла до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в даній справі.

З огляду на зазначене, за результатами здійсненого судом перерахунку заявлених вимог по 3 % річних, судом встановлено, що заявником правомірно заявлено вимоги в частині суми 1567806,17 грн., нараховані за період з 28.11.2019 р. по 19.01.2021 р. (тобто до дня введення мораторію), а в іншій частині вимоги по 3 % річних, нараховані, у зв`язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором від 21.11.2007 р. № 53/52, - підлягають відхиленню.

Виходячи із вищевказаних обставин, встановлених судом, заявником правомірно заявлено кредиторські вимоги, що виникли, у зв`язку із неналежним виконанням боржником зобов`язань за кредитним договором від 21.11.2007 р. № 53/52, в загальному розмірі 52906975,31 грн.

Разом з тим, як вбачається із вищевказаних обставин, встановлених судом, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 21.11.2007 р. № 53/52 боржником за договором іпотеки від 30.11.2007 р. було передано в іпотеку банку нерухоме майно, вартість якого відповідно до умов зазначеного договору, як предмету іпотеки за згодою сторін визначено - 55300460,00 грн.

Абзацом 2 частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Законодавцем в абзаці 3 частини другої статті 45 вказаного Кодексу визначено, що забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

За змістом частини шостої статті 64 Кодексу вбачається, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Отже, з набранням чинності 21.10.2019 р. Кодексом України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, які виникли за зобов`язаннями, що повністю (частково) забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, включаються до реєстру вимог кредиторів окремо, виходячи з обсягу забезпечення таких вимог, що визначається виходячи з тих доказів, які досліджуються у справі та волевиявлення заставного кредитора щодо повної або часткової відмови від забезпечення. Якщо конкурсний кредитор надає докази того, що його забезпечені вимоги охоплюються вартістю заставного майна, визначеною на момент укладення договору застави, а боржник не надає інших доказів щодо ринкової вартості такого майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору застави , оскільки своїм волевиявленням забезпечений кредитор обмежив своє право на забезпечення за рахунок предмета застави інших своїх вимог. Вимоги конкурсного кредитора, які не охоплюються вартістю заставного майна за волевиявленням кредитора, включаються до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості в порядку частини першої статті 64 Кодексу залежно від правової природи таких кредиторських вимог (вимоги за основним боргом, штрафними санкціями, судові витрати тощо).

Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора не заперечує застосування положень цивільного законодавства щодо визначення загального розміру вимог заставного кредитора, виходячи з розміру його зобов`язань за укладеним договором застави та розміру заборгованості за кредитним договором, однак надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог четвертої черги чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо вартості предмета застави та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення.

Вищенаведеного висновку дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 24.09.2020 р. у справі № 905/2852/16.

З огляду на вищевказане, виходячи із суми вартості предметів іпотеки, визначеної сторонами, згідно вищевказаного договору іпотеки, суд дійшов висновку, що кредиторські вимоги, що виникли, у зв`язку із неналежним виконанням боржником зобов`язань за кредитним договором від 21.11.2007 р. № 53/52, в загальному розмірі 52906975,31 грн., є забезпеченими майном боржника в повному обсязі.

Виходячи із вищенаведених обставин, встановлених судом, за результатами розгляду кредиторської заяви ТОВ "Мані Флоу" з вимогами до боржника в загальному розмірі 138972889,33 грн., що надійшла до суду у встановлений кодексом України з процедур банкрутства строк, судом встановлено, що кредитором обґрунтовано заявлено кредиторські вимоги, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 84841903,38 грн. Поряд із цим, в іншій частині, заявлені ТОВ "Мані Флоу" в заяві від 19.02.2020 р. № 295 (вх. № 4164/21, 22.02.2021 р.) до боржника грошові вимоги із вищенаведених підстав їх необґрунтованості відхиляються судом.

Таким чином, з урахуванням положень статей 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду кредиторських вимог у попередньому засіданні суду, врахувавши визнані ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2021 р. в даній справі грошові вимоги ТОВ "Мані Флоу" в сумі 39973815,75 грн., а також понесені останнім витрати на сплату судового збору за подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, суд дійшов висновку, що до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Агрофірма «Пролісок ЛТД» підлягають включенню грошові вимоги ТОВ "Мані Флоу", як такі що підлягають задоволенню у наступному порядку: 124836739,13 грн., з яких: 25560,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 57661313,36 грн. - в четверту чергу; 67149865,77 грн. підлягають погашенню в позачерговому порядку за рахунок майна, яким забезпечено такі вимоги.

2. Розглянувши кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області до боржника в загальному розмірі 193596,06 грн., що надійшли до суду із пропущенням встановленого Кодексом України з процедур банкрутство строку, суд зазначає таке:

У кредиторській заяві Головне управління ДПС у Київській області просить суд визнати грошові вимоги до боржника у заявленій сумі, як такі що підлягають задоволенню в другу чергу, за виключенням 1803,57 грн. штрафних санкцій, які мають бути задоволені в шосту чергу.

Заявлені вимоги виникли у зв`язку із наявністю у боржника заборгованості з Єдиного соціального внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати.

Нарахування Єдиного внеску здійснювалось самостійно боржником згідно поданих звітів: від 17.02.2015 р. № 1507956662; 13.03.2015 р. № 1510326185; 15.04.2015 р. № 1512038816; від 13.05.2015 р. № 1513895591; від 17.06.2015 р. № 1515862645; від 15.07.2015 р. № 1517622550 на загальну суму 219978,83 грн., а відтак, з урахуванням часткової сплати на суму 28186,34 грн., невиконані боржником зобов`язання становлять 191792,49 грн.

Крім того, рішенням від 24.09.2018 р. № 0059555102 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до боржника було застосовано штрафні санкції у розмірі 1223,03 грн. та нараховано пеню в сумі 580,54 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 4 того ж Закону визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною дванадцятою статті 9 зазначеного Закону визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

За результатами розгляду кредиторських вимог Головного управління ДПС у Київській області, з урахуванням того, що такі вимоги визнано розпорядником майна боржника, щодо них не заявлено заперечень боржником, доказів їх погашення також не надано, а тому, з огляду на подані на їх підтвердження докази, судом встановлено, що кредитором доведено наявність у боржника заборгованості з єдиного соціального внеску на суму 193596,06 грн., що виникла до відкриття провадження у даній справі про банкрутство.

За таких обставин, суд визнає Головне управління ДПС у Київській області кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пролісок ЛТД» з грошовими вимогами, що з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 198136,06 грн. та підлягають задоволенню, з урахуванням положень статей 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства в наступному порядку: 4540,00 грн. - в першу чергу; 191792,49 грн. - в другу чергу; 1803,57 грн. - в шосту чергу.

Поряд із зазначеним, суд звертає увагу на те, що Головне управління ДПС у Київській області у відповідності до положень частини четвертої статті 45 Кодексу є конкурсним кредитором боржника, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Окрім наведеного, як вбачається із матеріалів справи, до суду звернувся розпорядник майна боржника із клопотанням про припинення повноважень керівника ТОВ "Агрофірма "Пролісок ЛТД" - Дмитрієка Олексія Миколайовича та тимчасове покладення його обов`язків на розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кіцула Сергія Богдановича.

Зазначене клопотання вмотивоване тим, що розпорядник майна вчинив заходи спрямовані на сумісний розгляд із боржником кредиторських заяв, що надійшли до суду, а також для сумісного проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості, однак боржник жодним чином не відреагував. Дані обставини, на переконання розпорядника майна слід розцінювати як перешкоди діям розпорядника майна в частині проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках, так як зазначені обставини свідчать, що керівник боржника самоусунувся від покладених на нього обов`язків.

Частиною дванадцятою статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, на які посилається розпорядник майна, визначено, що повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. У разі виявлення обставин, передбачених абзацом першим цієї частини, за клопотанням кредиторів або інших учасників справи ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов`язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

Згідно із частиною тринадцятою зазначеної статті Кодексу з дня постановлення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника керівник, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, зобов`язаний протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна - прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Поряд із зазначеним, в ході дослідження доказів, поданих на підтвердження викладених в зазначеному клопотанні обставин, судом встановлено, що розпорядником майна боржника належними, допустимими, достовірними, вірогідними в розумінні положень ст.ст. 76-79 ГПК України, доказами, не доведено, що керівником боржника не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. Так, зокрема на підтвердження направлення листів на адресу боржника та адресу керівника надано лише копії фіскальних чеків, які, за відсутності описів вкладення в цінний лист, не є належними доказами направлення відповідних документів боржнику та його керівнику, оскільки з такого документу не вбачається за можливе встановити та перевірити адресу, на яку скеровано лист, а також який саме лист було направлено (вимога, прохання, повідомлення, тощо, №, дата).

За таких обставин, з урахуванням того, що розпорядником майна боржника, звертаючись із вищевказаним клопотанням від 24.06.2021 р. № 02-12/66 про припинення повноважень керівника, не дотримано положень частини першої статті 74 ГПК України, якими визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, зазначене клопотання залишається судом без задоволення, у зв`язку із не доведенням наявності підстав для застосування положень частини дванадцятої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства.

Окрім наведеного, за результатами даного судового засідання, з урахуванням положень статті 47 Кодексу України з процедур банкрута, суд призначає підсумкове засідання суду на 03.11.2021 р. та зобов`язує розпорядника майна боржника, зокрема: здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках, провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість, про що надати суду відповідний звіт, розглянутий комітетом кредиторів боржника; надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника та протокол зборів комітету кредиторів боржника з прийнятими рішеннями відповідно до ч. 5 та ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» в загальному розмірі 84 841 903,38 грн., з яких: 4540,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 17687497,61 грн. - в четверту чергу; 67149865,77 грн. підлягають погашенню в позачерговому порядку за рахунок майна, яким забезпечено такі вимоги.

2. В іншій частині кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пролісок ЛТД» відхилити.

3. Визнати кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пролісок ЛТД» Головне управління ДПС у Київській області з грошовими вимогами у розмірі 198136,06 грн., з яких: 4540,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 191792,49 грн. - в другу чергу; 1803,57 грн. - в шосту чергу.

4. Розпоряднику майна боржника внести до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пролісок ЛТД» грошові вимоги кредиторів у наступному порядку:

- Головне управління ДПС у Київській області з грошовими вимогами у розмірі 198136,06 грн., з яких: 4540,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 191792,49 грн. - в другу чергу; 1803,57 грн. - в шосту чергу;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» з грошовими вимогами у розмірі 124836739,13 грн., з яких: 25560,00 грн. підлягають задоволенню в першу чергу; 57661313,36 грн. - в четверту чергу; 67149865,77 грн. підлягають погашенню в позачерговому порядку за рахунок майна, яким забезпечено такі вимоги.

5. Клопотання розпорядника майна боржника від 24.06.2021 р. № 02-12/66 про припинення повноважень керівника боржника та тимчасове покладення його обов`язків на розпорядника майна залишити без задоволення.

6. Зобов`язати розпорядника майна боржника організувати проведення загальних зборів кредиторів боржника; письмово повідомити учасників у справі про банкрутство про місце, дату і час проведення зборів кредиторів боржника, належні докази про що надати суду. Скликання перших загальних зборів кредиторів призначити на 29.10.2021 року.

7. Зобов`язати кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пролісок ЛТД» створити комітет кредиторів; засідання комітету кредиторів боржника провести 29.10.2021 року.

8. Зобов`язати розпорядника майна боржника здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках, провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість, про що надати суду відповідний звіт, розглянутий комітетом кредиторів боржника.

9. Зобов`язати розпорядника майна боржника надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника та протокол зборів комітету кредиторів боржника з прийнятими рішеннями відповідно до ч. 5 та ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства.

10. Підсумкове засідання суду призначити на « 03» листопада 2021 року о 11:00 год. (засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1 )

11. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Копію ухвали направити учасникам у справі про банкрутство та державному органу з питань банкрутства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 18.10.2021 р.

Суддя А.В. Лопатін

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення06.10.2021
Оприлюднено19.10.2021
Номер документу100394867
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/3172/20

Ухвала від 09.10.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 12.06.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 06.03.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 01.03.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 18.10.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 19.06.2023

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 03.11.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Постанова від 03.11.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 06.10.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 23.09.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні