Рішення

від 12.10.2021 по справі 911/1490/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1490/21

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЖД Транс Комплект , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод декоративної упаковки , м. Вишгород, Київська область

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: Т.І.Волкова, Г.В.Вітер

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЖД Транс Комплект б/н від 18.05.2021 року (вх.№1481/21 від 21.05.2021 року) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод декоративної упаковки (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 178372,41 грн., з яких 166376,55 грн. основної заборгованості, 2311,66 грн. 3% річних та 9684,20 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1490/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.07.2021 року.

Представник відповідача, у судовому засіданні 13.07.2021 року, заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання часу для мирного врегулювання спору.

Позивач у судовому засіданні 13.07.2021 року не заперечував проти заявленого клопотання відповідача.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1490/21 на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 14.09.2021 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання 14.09.2021 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 14.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі №911/1490/21 та призначено розгляд справи по суті на 12.10.2021 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання 12.10.2021 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача у судовому засіданні 12.10.2021 року позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві, між сторонами ТОВ ЖД Транс Комплект та ТОВ Завод декоративної упаковки було досягнуто згоди щодо продажу товару, а саме, біаксіально-двовісно-орієнтованої поліпропіленової плівки ВОРР film.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №39 від 12.08.2020 року, №42 від 09.09.2020 року, №54 від 02.11.2020 року, №55 від 04.11.2020 року.

Так, позивачем на виконання своїх зобов`язань поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №21 від 12.08.2020 року, №28 від 09.09.2020 року, №40 від 02.11.2020 року, №41 від 04.11.2020 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №233 від 02.11.2020 року, №237 від 04.11.2020 року.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем здійснено часткову оплату виставлених рахунків у сумі 35672,92 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Таким чином, у зв`язку із неповною оплатою поставленого товару, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 166376,55 грн., а саме, за видатковою накладною №40 від 02.11.2020 року на суму 49394,98 грн. та №41 від 04.11.2020 року на суму 116981,57 грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №01-26/01 від 26.01.2021 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи) з вимогою погасити наявну у відповідача заборгованість за поставку товару. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання, борг в повному обсязі не погашено.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду, відповідач вказану суму не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 166376,55грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно ч. 8 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень,якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, судом встановлено, що шляхом прийняття позивачем оплати за товар сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме, майново-господарських зобов`язань.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які є одним із видів господарських зобов`язань, - це цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у розмірі 166376,55 грн., є предметом спору у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №21 від 12.08.2020 року, №28 від 09.09.2020 року, №40 від 02.11.2020 року, №41 від 04.11.2020 року, які підписано представниками сторін без зауважень та скріплено їх печатками, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №233 від 02.11.2020 року, №237 від 04.11.2020 року та рахунками на оплату№39 від 12.08.2020 року, №42 від 09.09.2020 року, №54 від 02.11.2020 року, №55 від 04.11.2020 року, в той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату поставленого товару здійснив частково. Доказів оплати решти поставленого товару за видатковими накладним №40 від 02.11.2020 року, №41 від 04.11.2020 року у розмірі 166376,55 грн. матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано, отримання товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем не заперечується. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 166376,55грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2311,66 грн. 3% річних та 9684,20 грн. інфляційних втрат за загальний період з 03.12.2020 року по 18.05.2021 року згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким що настав та відповідач повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, в даному випадку з моменту підписання видаткових накладних, які додано до позовної заяви.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суми не за кожною видатковою накладною з урахуванням часткових оплат, а на суми, які визначено позивачем шляхом додавання до залишку заборгованості за попередньою накладною заборгованості за наступною та віднімання часткових оплат від загальної суми боргу, внаслідок чого позивач невірно визначив як періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних, так і заборгованість, на яку нараховано інфляційні втрати та 3% річних.

Згідно вірного розрахунку, зробленого судом щодо кожної видаткової накладної на суму такої накладної, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, часткових оплат та періодів нарахування, розмір інфляційних втрат та 3% річних є більшим, тому, стягненню підлягає 2311,66 грн. 3% річних та 9684,20 грн. інфляційних, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат у сумі 152,21 грн., зокрема, витрат пов`язаних з відправленням примірника позовної заяви на адресу суду та копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу, суд зазначає, що витрати на підготовку та складання позовної заяви та заяви про усунення недоліків позовної заяви, не можуть вважатись необхідними та бути покладені на відповідача, оскільки, такі витрати обумовлені невиконанням самим позивачем вимог Господарського процесуального кодексу України щодо направлення копії позовної заяви відповідачу.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЖД Транс Комплект (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 12-А, офіс 2, код ЄДРПОУ 41097489) до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод декоративної упаковки (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 16, код ЄДРПОУ 36965137) про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод декоративної упаковки (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 16, код ЄДРПОУ 36965137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЖД Транс Комплект (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 12-А, офіс 2, код ЄДРПОУ 41097489) 166376 (сто шістдесят шість тисяч триста сімдесят шість) грн. 55 коп. основного боргу, 2311 (дві тисячі триста одинадцять) грн. 66 коп. 3% річних, 9684 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 2675 (дві тисячі шістсот сімдесят п`ять) грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено 19.10.2021 р.

Суддя Д.Г. Заєць