Рішення

від 11.10.2021 по справі 914/3071/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2021 Справа № 914/3071/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» від 19.04.2021 р. (вх.№ 1651/21 від 19.04.2021 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» , м. Львів

про: стягнення 207 330,00 грн. заборгованості

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Сливка В.В. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000254 від 20.08.2015 р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1025906

ВСТАНОВИВ:

25.11.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» про стягнення 284 883,00 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2020 р. судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.02.2021 р., судом постановлено залишити без розгляду заяву представника позивача за вх. № 152/21 від 18.01.2021 р. про зменшення позовних вимог; прийняти до розгляду заяву представника позивача за вх. № 2219/21 від 01.02.2021 р. про залишення без розгляду позовної заяви в частині стягнення 77 553,00 грн. (з ПДВ) та подальший розгляд справи № 914/3071/20 здійснювати з її урахуванням; продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/3071/20 на тридцять днів за клопотанням представника відповідача за вх. № 416/21 від 03.02.2021 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.04.2021 р. у справі № 914/3071/20, судом ухвалено позовні вимоги задовольнити повністю. Вирішено стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» 207 330,00 грн. - основної заборгованості та 3 109,95 грн. понесених втрат на сплату судового збору.

19.04.2021 р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява з додатками від 19.04.2021 р. (вх.№ 1651/21 від 19.04.2021 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України та про винесення/ухвалення додаткового рішення в частині здійснення розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі № 914/3071/20.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.04.2021 р. судом прийнято до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» від 19.04.2021 р. (вх.№ 1651/21 від 19.04.2021 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат в частині здійснення розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі № 914/3071/20. Розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» призначено в судовому засіданні на 05.05.2021 р.

26.04.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду заперечення з додатками на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення від 19.04.2021 р. за вх. № 9942/21.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.05.2021 р., судом постановлено відкласти вирішення питання щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» від 19.04.2021 р. (вх.№ 1651/21 від 19.04.2021 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат в частині здійснення розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу). Дату та час судового засідання щодо розгляду заяви ТзОВ «Оіл Фекторі» від 19.04.2021 р. визначити після повернення матеріалів справи № 914/3071/20 до Господарського суду Львівської області, у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2021 р. у справі № 914/3071/20.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2021 р. рішення Господарського суду Львівської області від 14 квітня 2021 року у справі №914/3071/20 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» без задоволення.

Матеріали справи №914/3071/20 повернуто до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2021 р. розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» від 19.04.2021 р. (вх.№ 1651/21 від 19.04.2021 р.) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат в частині здійснення розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі № 914/3071/20 призначено в судовому засіданні на 11.10.2021 р.

11.10.2021 р. представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

11.10.2021 р. представник відповідача в судове засідання з`явився, просив суд відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з підстав, які викладені у поданих запереченнях за вх. № 9942/21 від 26.04.2021 р. або у разі якщо суд дійде висновку про необхідність і наявність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то просить врахувати всі обставини, які вказані у поданих запереченнях, у зв`язку з чим зменшити розмір витрат на правову допомогу на 90%.

Відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.221 ГПК України, у випадку визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши в судовому засіданні заяву представника ТзОВ «Оіл Фекторі» від 19.04.2021 р. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат за вх. № 1651/21 від 19.04.2021 р., заслухавши представника відповідача, дослідивши подані суду документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 14.04.2021 р. у даній справі (Том 2, а.с. 44-45) в судовому засіданні 14.04.2021 р., представником позивача до закінчення судових дебатів усно заявлено клопотання про відшкодування судових витрат на правову допомогу та зазначено, що відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

19.04.2021 р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява з додатками від 19.04.2021 р. (вх.№ 1651/21 від 19.04.2021 р.) про ухвалення додаткового рішення, щодо судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України та про винесення/ухвалення додаткового рішення в частині здійснення розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі № 914/3071/20, відповідно до якої представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

До вказаної заяви представником позивача долучено, зокрема, акт приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2021 р. на суму 20 000,00 грн., платіжне доручення № 273 від 19.04.2021 р. на суму 20 000,00 грн. про перерахування ТзОВ «Оіл Фекторі» на користь Адвокатського бюро Уляни Вовк 20 000,00 грн.

Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. долучено до матеріалів справи наступні документи, а саме: договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 18.11.2020 р., який укладений між Адвокатським бюро Уляни Вовк та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» ; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000553 від 19.04.2017 р., видане адвокату Вовк У.Я.; платіжне доручення № 273 від 19.04.2021 р. на суму 20 000,00 грн. про перерахування ТзОВ «Оіл Фекторі» на користь Адвокатського бюро Уляни Вовк 20 000,00 грн.; акт приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2021 р. на суму 20 000,00 грн.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката Вовк У.Я., як адвоката, підтверджені копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000553 від 19.04.2017 р., яке долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача в судових засіданнях у справі № 914/3071/20 представляв адвокат Вовк У.Я.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Враховуючи статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

18.11.2020 р. між Адвокатським бюро Уляни Вовк (за договором Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» (за договором Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 18.11.2020 р. Клієнт доручає, а Бюро бере на себе зобов`язання надати йому правову допомогу з питань захисту його інтересів, а саме: представництво інтересів клієнта в усіх державних, комунальних, громадських, приватних підприємствах, установах, організаціях, органах державної влади та місцевого самоврядування з усіх питань, пов`язаних з таким представництвом, в тому числі в усіх судах будь-якої ланки та юрисдикції, у справах № 914/3071/20 та № 914/358/19 з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта з усіма правами, передбаченими чинним законодавством України; підготовка, подання, підписання, отримання необхідних процесуальних документів.

Згідно з п. 1.2 Договору № 18.11.2020 р. безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Вовк Уляна Ярославівна.

У пункті 3.2 Договору № 18.11.2020 р. сторони погодили визначити вартість послуг за даним договором у розмірі 20 000,00 грн.

Послуги за надання правової допомоги у справі № 914/3071/20 були оплачені позивачем платіжним дорученням № 273 від 19.04.2021 р. на суму 20 000,00 грн. Адвокатському бюро Уляни Вовк , засвідчена копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

У поданому на адресу суду акті приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2021 р. зазначено, що Бюро надало, а Клієнт прийняв наступні послуги у справі № 914/3071/20 за позовом ТзОВ «Оіл Фекторі» до відповідача - ТзОВ «Грінера Україна» про стягнення заборгованості на загальну суму 20 000,00 грн., зокрема, підготовка та подання до суду позовної заяви (з додатками) - 6 годин; підготовка та подання до суду заяви про залишення позовної заяви в частині - 1 год.; підготовка та подання до суду відповіді на відзив - 3 год.; участь у судовому засіданні 03.02.2021 р. - 0,5 год.; участь у судовому засіданні 24.02.2021 р. - 1 год.; участь у судовому засіданні 10.03.2021 р. - 1 год.; участь у судовому засіданні 12.04.2021 р. - 1 год.; участь у судовому засіданні 14.04.2021 р. - 1 год. Всього - 14,5 годин.

Стосовно твердження представника відповідача про те, що позивачем у позовній заяві не зазначено про орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини другої статті 123 ГПК України). Відповідно до частин першої - третьої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.03.2021 р. у справі № 905/717/20 зазначив, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. При цьому, аналіз частини другої статті 124 ГПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Близькі за змістом висновки, застосування частини другої статті 124 ГПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19.

Розглядаючи заяву представника ТзОВ «Оіл Фекторі» від 19.04.2021 р. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат за вх. № 1651/21 від 19.04.2021 р. та вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача - адвокат Вовк У.Я. брала участь в судових засіданнях у даній справі, подавала на адресу суду заяви по суті справи, зокрема відповідь на відзив з додатками за вх. № 1073/21 від 18.01.2021 р., заява представника позивача про залишення без розгляду позовної заяви в частині за вх. № 2219/21 від 01.02.2021 р., клопотання про долучення до матеріалів справи копії листів за вх. № 2504/21 від 03.02.2021 р. Відтак, вказане підтверджує наявність фактичного надання адвокатських послуг представником позивача адвокатом Вовк У.Я. у даній справі.

Крім того, суд зазначає, що при винесенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема у рішеннях у справах: « East/West Alliance Limited» проти України зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обгрунтованим; «Лавенто проти Латвії» від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі N 904/8478/16).

Як убачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17).

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, що ціна позову у справі № 914/3071/20 становила 207 330,00 грн. основної заборгованості, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет позову, а також п. 1.1 та п. 3.2 договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 18.11.2020 р., суд частково погоджується із доводами наведеними у запереченні ТзОВ «Грінера Україна» на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення за вх. № 9942/21 від 26.04.2021, щодо неспіврозмірності заявленого відшкодування 20 000,00 грн., та дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України обмежити розмір витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Подання такої заяви зобов`язує суд на підставі пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в рішенні призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати. Позивач подав відповідну заяву та необхідні докази у строк, визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з положеннями частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі « East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши наявні матеріали справи та беручи до уваги аргументи, які викладені у поданих запереченнях ТзОВ «Грінера Україна» на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення за вх. № 9942/21 від 26.04.2021 р., суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково. Таким чином, заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» від 19.04.2021 р. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат за вх. № 1651/21 від 19.04.2021 р. необхідно задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» необхідно відмовити.

Суд зазначає, що додаткове рішення приймається з урахуванням доказів, які існували та були долучені до матеріалів справи станом на час ухвалення такого рішення.

В судовому засіданні 11.10.2021 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 123, 126, 129, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» від 19.04.2021 р. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат за вх. № 1651/21 від 19.04.2021 р. задовольнити частково .

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» (79008, м. Львів, вул. Староєврейська, буд. 22; код ЄДРПОУ № 35429502) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» (79020, м. Львів, вул. Бальзака, 3/1а; код ЄДРПОУ № 42070253) 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл Фекторі» - відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили, відповідно до ст. 327 ГПК України.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст додаткового рішення складено 19.10.2021 р.

Суддя О.З. Долінська