Постанова

від 13.10.2021 по справі 371/498/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 371/498/20

провадження № 51-2164 км 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 42019111190000007, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ноябрськ Тюменської області Російської Федерації, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 191КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Миронівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2020 року ОСОБА_7 засуджено:

- за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень;

- за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі

50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання покарань, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді штрафу у розмірі 550 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить

9 350 гривень.

ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

За обставин встановлених судом та викладених у вироку, 25 жовтня 2018 року в м.Миронівка Київської області між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (далі ФОП ОСОБА_7 ) та відділом освіти Миронівської РДА в особі начальника відділу освіти ОСОБА_8 укладено договір № 2 від 25 жовтня 2018 року, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_7 зобов`язаний в повному обсязі і у встановлений термін провести «Поточний ремонт ганку комунального закладу Пустовітської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Миронівської районної ради Київської області по вул. Івана Франка, 24 в с. Пустовіти Миронівського району Київської області», загальна сума виконуваних робіт за вказаним договором складає 133 661 грн за рахунок бюджетних коштів. Підписавши вищезазначений договір та приступивши до виконання робіт за договором ФОП ОСОБА_7 , з метою незаконного заволодіння грошовими коштами та особистого збагачення, за рахунок чужого майна, вирішив привласнити частину грошових коштів відведених на оплату поточного ремонту ганку вказаної вище будівлі, Головного управління юстиції у Чернівецькій областізавищивши обсяги виконаних робіт за вказаним об`єктом, для чого вирішив внести в документи первинного обліку - акт виконаних робіт за формою № КБ-2в завідомо неправдиві відомості про виконання та обсяги робіт з капітального ремонту.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ФОП ОСОБА_7 ,перебуваючи вдома за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 25.10.2018 року по 06.12.2018 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, вніс завідомо недостовірні відомості до офіційного документу первинного обліку форми № КБ-2в - акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 06 грудня 2018 року про виконання та обсяги робіт з капітального ремонту ганку комунального закладу Пустовітської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Миронівської районної ради Київської області по вул. Івана Франка, 24 в с. Пустовіти Миронівського району, а саме визначення ремонтних робіт: навішування жолобів підвісних з готових елементів загальною довжиною 31,4 м при фактичній довжині 12 м; навішування водостічних труб, колін, відливів і лійок з готових елементів загальною довжиною 12 м при фактичній довжині 9 м; ринва, довжиною по 3 м кожна у кількості 10,9 штук при фактичній наявності у кількості

5 штук; тримач ринви у кількості 64 штуки при наявній кількості 30 штук; труба водостічна довжиною по 3 м кожна у кількості 4 штук при фактичній наявності

3 штуки; колін у кількості 6 штук при фактичній наявності 2 штуки; тримач труби водостічної у кількості 12 штук при фактичні наявності 2 штуки; улаштування плінтусів полівінілхлоридних площею 5,4 м при фактичній їх відсутності; дюбелів швидкий монтаж у кількості 12 штук при фактичній їхній відсутності.

Після чого, ФОП ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що вищезазначені роботи були виконані ним з порушеннями, а обсяг вказаних робіт не відповідає відомостям, підписав вищевказаний акт приймання виконаних будівельних робіт,у який раніше вніс завідомо неправдиві відомості, у результаті чого допустив завищення обсягів та вартості виробничих ресурсів на загальну суму 7 011,9 грн, тим самим підробив офіційний документ первинного обліку форми № КБ- 2в, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 06.12.2018 року на загальну суму 133 661 грн.

У подальшому, 06.12.2018 року ФОП ОСОБА_7 , продовжуючи діяти з корисливих мотивів, після підписання вищевказаного акту приймання виконаних будівельних робіт, у який раніше вніс завідомо неправдиві відомості, в результаті чого відбулось завищення обсягів та вартості виробничих ресурсів на загальну суму 7011,9 грн, з метою отримання права на розрахунок за роботи, які фактично не виконувались, з метою привласнення бюджетних грошових коштів на суму

7 011,9 грн, перебуваючи у приміщенні Миронівської районної державної адміністрації Київської області передав посадовим особам вказаної установи раніше підроблений ним документ первинного обліку форми № КБ-2в - акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 06.12.2018 року з недостовірними відомостями щодо обсягу та якості проведених ним робіт з поточного ремонту ганку вказаної вище будівлі, тим самим використав підроблений документ.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_7 було висунуте обвинувачення за ч. 1 ст. 191 КК України, за яким його визнано невинуватим. Судові рішення у цій частині в касаційному порядку не оскаржуються.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 порушує питання про скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду в частині визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 4

ст. 358 КК Українита закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції про доведеність винуватості засудженого у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень зроблено не на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду.

Висновки місцевого суду щодо встановлених обставин та оцінки доказів ґрунтуються на припущеннях, що безпідставно залишилося без належної уваги суду апеляційної інстанції. Указує, що судами не взято до уваги доводи сторони захисту про відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують встановлені судом обставини справи. Крім того, стверджує, що ОСОБА_7 не передбачав та не бажав настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, оскільки роботи з поточного ремонту ганку виконані в строк та якісно, відсутні будь-які претензії у замовника щодо виконання робіт, надлишки матеріалів було повернуто, а отже відсутній прямий умисел в діях засудженого. Вказую, що акт приймання виконаних будівельних робіт засвідчує конкретні факти, але ці факти не спричиняють наслідків правового характеру у вигляді виникнення, зміни або припинення певних прав та обов`язків. Вважає, що комплексна судова будівельно-технічна та економічна експертиза від 31 березня 2020 року не підтверджує точної вартості фактично виконаних робіт за договором № 2 від 25.10.2018 року та має лише ймовірний характер. Також зазначає, що прокурором не було доведено, яким саме чином та у який спосіб ОСОБА_7 вніс неправдиві відомості до документу.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до приписів ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із визнанням винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 4 ст. 358 КК України, між іншим, оспорює правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, наводить власну оцінку доказам, ніж ту, що дав суд першої інстанції.

Однак, суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 4 ст. 358 КК України,був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оцінених судом і є обґрунтованим.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання засудженого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,представника потерпілої особи ОСОБА_11 , а також письмові докази: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2,

а. п. 13-18), положення про відділ освіти Миронівської районної державної адміністрації, затверджене головою районної державної адміністрації 19 жовтня 2016 року № 430 (т.1, а. п. 123-131), розпорядження голови Миронівської районної державної адміністрації від 10 грудня 2001 року № 513 «Про призначення ОСОБА_8 на посаду начальника відділу освіти райдержадміністрації» (т. 1,

а. п. 132), табель обліку робочого часу працівників відділу освіти Миронівської районної державної адміністрації за січень 2019 року (т. 1, а. п. 133), договір № 2 від 25 жовтня 2018 року (підряду) (т. 1, а. п. 134-135), протокол огляду місця події від

16 січня 2019 року з фототаблицею до нього (т. 1, а. п. 115-121), зведений кошторисний розрахунок вартості об`єктів будівництва (т. 1, а. п. 136-137), об`єктний кошторис № 2-1 (т. 1, а. п. 138-139), довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т. 1, а. п. 160), локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 (т. 1,

а. п. 144-152), акт приймання виконаних будівельних робіт довідка форми № КБ-2в (т. 1, а. п. 161-169), підсумкову відомість ресурсів (витрат по-факту) (т.1, а. п. 170-176), висновок експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 31 березня 2020 року № 13-2/109/24/188 (т. 1, а. п. 198-234), виписку з рахунку по платіжному дорученню №3998 від 10 грудня 2018 року (т. 1, а. п. 250).

Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають сумнівів у їх правдивості.

Таким чином, проаналізувавши всі досліджені у справі докази в їх сукупності, місцевий суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 4 ст. 358 КК України.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Твердження захисника про необхідність скасування судових рішень у зв`язку з тим, що комплексна судова будівельно-технічна та економічна експертиза від 31 березня 2020 року № 13-2/109/24/188 має ймовірний характер, а тому достеменно не встановлює заподіяння ОСОБА_7 шкоди в розмірі 7011,9 грн, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Так, з вищенаведеної експертизи вбачається, що вартість фактично виконаних ремонтних робіт за договором № 2 від 25 жовтня 2018 року «Поточний ремонт ганку КЗ Пустовітської ЗОШ І-ІІІ ступенів Миронівської районної ради Київської області по вул.І.Франка, 24 в с. Пустовіти Миронівського району Київської області», укладеного між відділом освіти Миронівської РДА та ФОП ОСОБА_12 , ймовірно становить 126 649,1 грн. Обсяг та вартість фактично виконаних ремонтних робіт не відповідає обсягам та вартості, визначеним узгодженою виконавчою документацією (акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В та ін.). З урахуванням висновків в частині судової будівельно-технічної експертизи, внаслідок завищення вартості ремонтних робіт відділу освіти Миронівської РДА спричиненоматеріальної шкоди на загальну суму 7011,9 гривень.

До того ж, під час експертного дослідження, судові експерти проаналізували детальний перелік та вартість невиконаних робіт по акту № 1 за грудень 2018 року, з якого слідує, що ОСОБА_12 внесені наступні відомості стосовно обсягу використаних матеріалів: навішування жолобів підвісних з готових елементів загальною довжиною 31,4 м при фактичній довжині 12 м; навішування водостічних труб, колін, відливів і лійок з готових елементів загальною довжиною

12 м при фактичній довжині 9 м; ринва довжиною по 3 м кожна у кількості 10,9 штук при фактичній наявності у кількості 5 штук; тримач ринви у кількості 64 штуки при наявній кількості 30 штук; труба водостічна, довжиною по 3 м кожна у кількості

4 штук при фактичній наявності 3 штуки; колін у кількості 6 штук при фактичній наявності 2 штуки; тримач труби водостічної у кількості 12 штук при фактичні наявності 2 штуки; улаштування плінтусів полівінілхлоридних площею 5,4 м при фактичній їх відсутності; дюбелі швидкий монтаж у кількості 12 штук при фактичній їхній відсутності.

З журналу судового засідання та технічного носія інформації перебігу судового засідання за 17 вересня 2020 року убачається, що суд допитав експерта ОСОБА_13 , яка зазначила, що під час проведення ремонту, згідно технічної документації було виконано три види робіт: підготовчі, приховані та фактично виконані. Вартість та кількість підготовчих і прихованих робіт підтверджуються документально та нею не розглядались. Перевірявся розмір та вартість проведених фактичних робіт.

Також судом було допитано експерта ОСОБА_14 , яка пояснила, що проводила економічну частину вказаної експертизи на підставі наданих документів та висновків будівельно-технічної експертизи. Ймовірна вартість робіт зазначена у висновку тому, що вартість підготовчих та прихованих робіт взята з акта виконаних робіт, а досліджувалася вартість лише фактично виконаних робіт.

Таким чином, вбачається, що вартість та кількість підготовчих і прихованих робіт було підтверджено документально, а тому експертами досліджувалася вартість лише фактично виконаних робіт.

З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що наявна в матеріалах кримінального провадження комплексна судова будівельно-технічна та економічна експертиза від 31 березня 2020 року є належним та достатнім доказом для підтвердження того, що ОСОБА_7 підробив офіційний документ первинного обліку форми № КБ-2в шляхом внесення у нього завідомо неправдивих відомостей про завищення обсягів та вартості виробничих ресурсів на суму 7 011,9 грн.

Доводи захисника, що суди не зазначили, коли та яким саме чином ОСОБА_7 вніс до акту виконаних робіт завідома неправдиві відомості, є необґрунтованими та спростовуються зазначеним у вироку формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

До того ж, твердження ОСОБА_6 про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, а саме об`єктивної сторони, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, правильність встановлення яких підтвердив суд апеляційної інстанції.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що документ первинного обліку форми № КБ-2в, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 06.12.2018 року не є офіційним документом, то вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Тому, при встановленні ознак офіційного документа слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків.

Таким чином, на думку Суду та з огляду на примітку до ст. 358 КК України, документ первинного обліку форми № КБ-2в, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт засвідчує конкретні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків, а тому є офіційним документом.

Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадженняза апеляційною скаргою захисника, ретельно перевірив викладені в ній доводи та правильно зазначив про законність, обґрунтованість і вмотивованість вироку щодо ОСОБА_7 , а також щодо відсутності порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнули б за собою безумовне скасування судового рішення, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Разом з тим, відповідно ч. 2 ст. 433КПК України суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції встановив, що у діях обвинуваченого ОСОБА_7 відсутня об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, а саме привласнення чужого майна, оскільки майно відділу освіти Миронівської РДА не було ввірено обвинуваченому та не перебувало у його віданні.

З урахуванням викладеного, з мотивувальної частини вироку та ухвали апеляційного суду, з обвинувачення визнаного судом доведеним за ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України, необхідно виключити формулювання щодо мети привласнення частини грошових коштів відведених на оплату поточного ремонту ганку вказаної вище будівлі, а судові рішення в цій частині підлягають зміні на підставі ч. 2 ст. 433 КПК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Миронівського районного суду Київської області від 21 жовтня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України змінити, виключити з мотивувальної частини вказаних судових рішень формулювання щодо мети привласнення частини грошових коштів відведених на оплату поточного ремонту ганку вказаної вище будівлі.

В іншій частині судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3