Постанова

від 18.10.2021 по справі 815/1435/16

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 815/1435/16 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016р. по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКОЙЛ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016р. ТОВ «ТЕКОЙЛ» звернулося в суд із позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 4.01.2016р. за №0000141702, №0000012209, №0000072209.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з 23.11.2015р. по 11.12.2015р. співробітники ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ ТЕКОЙЛ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.09.2013р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 25.09.2013р. по 31.12.2014р., за результатами якої, 18.12.2015р. складено акт за №3032/15-54/22-02/38910142, у висновках якого встановлено низку порушень податкового законодавства.

Так, на підставі встановлених порушень податковим органом 4.01.2016р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за №0000072209, яким позивачеві за порушення вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 766 773грн., у тому числі за основним платежем 613 418грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 153 355грн.;

- за №0000012209, яким позивачеві за порушення вимог п.135.1, п.135.2, п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 797 451грн., у тому числі за основним платежем 637 961грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 159 490грн.;

- за №0000141702, яким до позивача за порушення вимог п.176.2 б ст.176 ПК України, п.3.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010р. за №1020 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510грн..

Позивач вважає вказані рішення протиправними та незаконними у зв`язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Головного управління ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм права.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016р. апеляційну скаргу податкового органу було задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016р. скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 24 червня 2021р. задоволено касаційну скаргу ТОВ «ТЕКОЙЛ» та скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016р. та справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Так, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2021р. судовою колегією прийнято до свого провадження та призначено розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Під час розгляду даної справи в апеляційному суді, ТОВ ТЕКОЙЛ неодноразово викликалось в судове засідання усіма засобами зв`язку, проте, в жодне судове засідання представник чи директор товариства так і не з`явились та не надали пояснень щодо апеляційної скарги податкового органу. При цьому, судові повістки неодноразово направлялись на 2 відомі адреси позивача, проте, вони повертались в суд з відміткою пошти - адресат відсутній за вказаною адресою .

Представники податкового органу в судові засідання з`являлись та надавали відповідні пояснення щодо даної справи.

На підставі надання податковим органом відповідних пояснень та наявності відповідних та належних документів та доказів в матеріалах справи, судова колегія вирішила продовжити розгляд справи в письмовому порядку.

З урахуванням належного сповіщення сторін та наявності відповідних документів в матеріалах справи, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування постанови суду та прийняття по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову, з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки товариством спростовано належними та допустимими доказами виявлені контролюючим органом під час перевірки порушення та доведено відсутність порушень вимог податкового законодавства, то податковий орган приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв протиправно та з порушенням чинних норм законодавства України.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, не надав належної оцінки представленим первинним документам податкового та бухгалтерського обліку, та помилково вважав, що податковим органом при прийнятті оскаржуваних рішень допущенні порушення податкового законодавства, у зв`язку із чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлень ДФС від 20.11.2015р. за №342/1554-2200, за №341/1554-2200, за №340/15-54/22-00, від 23.11.2015р. за №343/15-54-23-00 та від 30.11.2015р. за №358/15-54-17-02, наказів податкового органу від 28.10.2015р. за №697 та від 3.12.2015р. за №769, в період з 23.11.2015р. по 11.12.2015р. співробітники ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області провели планову виїзну перевірку ТОВ ТЕКОЙЛ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 25.09.2013р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 25.09.2013р. по 31.12.2014р., за результатами якої 18.12.2015р. ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено акт за №3032/15-54/22-02/38910142, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 25.09.2013р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 25.09.2013р. по 31.12.2014р., у висновках якого встановлено порушення вимог:

- п.135.1, п.135.2, п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 637 961грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 613 418грн., у тому числі у травні 2014р. на 55 625грн., у червні 2014р. на 175 065грн., у липні 2014р. на 170 997грн., у вересні 2014р. на 47 154грн., у жовтні 2014р. на 14 890грн., у грудні 2014р. на 149 687грн. (з урахуванням від`ємного значення у грудні 2014р. в сумі 67 591грн. за даними декларації);

- п.176.2 б ст.176 ПК України, п.3.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010р. №1020 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , а саме встановлено подання з недостовірними даними податкового розрахунку про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми отриманого з них податку ф. 1ДФ.

На підставі встановлених порушень, 4.01.2016р. податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за №0000072209, яким позивачеві за порушення вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 766 773грн., у тому числі за основним платежем 613 418грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 153 355грн.;

- за №0000012209, яким позивачеві за порушення вимог п.135.1, п.135.2, п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 797 451грн., у тому числі за основним платежем 637 961грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 159 490грн.;

- за №0000141702, яким до позивача за порушення вимог п.176.2 б ст.176 ПК України, п.3.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010р. №1020 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510грн..

Підставами прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, що під час проведення податковим органом перевірки, товариством не було надано податковому органу усіх первинних документів, які б підтверджували дійсність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, та беручи до уваги висновки Верховного Суду, судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Положеннями п.187.1 ст.187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Отже, судова колегія зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Положеннями п.200.14. ст.200 ПК України передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Приписами абз.2,3 п.201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Приписами ст.1 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до ч.1 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За правилами ч.2 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом у зв`язку із не підтвердженням правовідносин між позивачем ТОВ ТЕКОЙЛ та його контрагентами: ПСП Агропродукт , ТОВ СК ОІЛ , ТОВ Агоресурси , ТОВ Петра-Ойл , ТОВ Агроінвест-ТТ , ПП А7 Транс , ТОВ Перша плодово-овочева компанія, ТОВ Енергоімпекс , СФГ Бородатого Василя Федоровича , ФГ Дінекс-Агро , ПП Марс і С , ТОВ Мітгард , ТОВ Транс ФМ .

Як вбачається із матеріалів справи, що ТОВ ТЕКОЙЛ уклало з ПП Марс і С та ТОВ Мідгард договори поставки за якими ПП Марс і С та ТОВ Мітгард зобов`язуються поставити та передати у власність ТОВ ТЕКОЙЛ нафтопродукти.

Також, між ТОВ ТЕКОЙЛ та ТОВ Транс ФМ було укладено договір про міжміські перевезення вантажів автотранспортом, за яким ТОВ Транс ФМ взяв на себе обов`язки надати ТОВ ТЕКОЙЛ міжміські автотранспортні послуги по перевезенню вантажів та інших матеріальних цінностей.

Крім того, ТОВ ТЕКОЙЛ уклало з ПСП Агропродукт , ТОВ СК ОІЛ , ТОВ Агоресурси , ТОВ Петра-Ойл , ТОВ Агроінвест-ТТ , ПП А7 Транс , ТОВ Перша плодово-овочева компанія , ТОВ Енергоімпекс , СФГ Бородатого Василя Федоровича , ФГ Дінекс-Агро договори, за якими ТОВ ТЕКОЙЛ зобов`язалось поставити та передати у власність вказаних підприємств нафтопродукти.

Перевіркою відображених у рядку 02 Декларацій Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) показників за період з 25.09.2013р. по 31.12.2014р. у загальній сумі 2 165 7642грн. податковим органом встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій із оптової реалізації твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Податковим органом встановлено, що у період з 25.09.2013р. по 31.12.2014р. в сумі 2 165 7642грн. на підставі документів, наведених у додатку 3 до акту, встановлено заниження задекларованих ТОВ ТЕКОЙЛ показників у рядку 02 Декларацій Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) всього в сумі 618 314грн..

А саме: ТОВ ТЕКОЙЛ до складу доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) не було віднесено вартість безоплатно переданих (реалізованих) товарів невизначеним особам, всього в сумі 438 630грн..

У запереченнях на апеляційну скаргу, представник позивача зазначає, що податковим органом не зазначено яким невстановленим особам та не надав актів прийому-передачі, договорів дарування.

Під час судового розгляду, представник податкового органу зазначав, що товар, а саме нафтопродукти, ТОВ ТЕКОЙЛ придбав у ТОВ Мітгард у липні 2014р. відповідно видаткової накладної №215 від 4.07.2014р. найменування продукції: Дизельне паливо (Свро) марки С виду 1 , що підтверджено відомостями, які містяться у паспорті якості та підтверджено Сертифікатом відповідності продукції, у бухгалтерському обліку відображено проводкою: Дт.281 Кт.631.

Списання собівартості придбаних товарів в результаті продажу товару Дизельне паливо (Євро) марки С виду 1 у 2014р. за даними бухгалтерського обліку ТОВ ТЕКОЙЛ по оборотно-сальдовим відомостям за 2014р. по рахунку 281 Товари (Додаток 5 до акту), не підтверджено первинними документами, тобто дані про списання собівартості товарів не відповідають даним реалізації товарів, відображених у складі доходів.

У відповідності наданих ТОВ ТЕКОЙЛ первинних та бухгалтерських документів, перевіркою встановлено безоплатну передачу вищевказаних товарів (Дизельного палива_(Євро) марки С виду на загальну суму 438 630грн. (без ПДВ) невстановленим особам.

Отже, внаслідок, ТОВ ТЕКОЙЛ занижено суму доходів от реалізації товарів всього в сумі 438 630грн., собівартість яких була списана у 2014р. (липень) та, відповідно були зменшені залишки товару на вартість списаної собівартості реалізованих товарів.(відсутні у залишках товару станом на 31.07.2014р. та на 31.12.2014р.).

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що представник чи директор позивача неодноразово викликались в судове засідання, проте так і не з`явились та так і не дали пояснення щодо відсутності залишків товару, а лише зазначали в своєму позові, запереченнях на апеляційну скаргу, що це бухгалтерська помилка, проте вказане не було відображено у бухгалтерських документах та в матеріалах справи. Також, в касаційній скарзі товариство зазначило що нібито залишки товару залишались у перевізника на збереженні, проте, жодним документом вказане не підтверджено.

Аналізуючи вказане, судова колегія вважає, що податковим органом обґрунтовано зроблено висновок, що залишок товару було передано невстановленим особам та підприємством не було відображено даної події у бухгалтерських документах, а, як наслідок, правомірною є позиція податкового органу, що враховуючи те, що собівартість таких товарів було врахована підприємством у складі витрат при визначені об`єкта оподаткування, то при безоплатній передачі товарів їх вартість повинна враховується у складі доходу від реалізації при обчисленні податку на прибуток.

Також, судовою колегією встановлено, що ТОВ ТЕКОЙЛ до складу доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) не було віднесено вартість безоплатно переданих (реалізованих) товарів невизначеним особам, всього в сумі 315 107грн., а саме, за даними бухгалтерського обліку станом на 31.12.2014р. відображено залишки товару в сумі 315 107грн. (бензину А-95 Євро в кількості 18110,440л вартістю 206 775грн.., дизельного палива марки ДТ-3-К5 Сорт Р в кількості 2817л вартістю 33 804грн., дизельного палива в кількості 5845л вартістю 74 524грн.) без підтверджуючих документів щодо їх наявності у ТОВ ТЕКОЙЛ .

При цьому, податковим органом зазначалось, що товариство не має власних засобів для зберігання бензину та дизелю.

Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності засобів для зберігання нафтопродуктів.

Як вбачається із матеріалів справи та акту перевірки, що у ТОВ ТЕКОЙЛ відсутні документи, які б підтверджували передачу вищевказаних товарів будь-яким особам.

Отже, судова колегія вважає обґрунтованою позицію контролюючого органу, що в порушення вимог п.135.1, п.135.4, ст.135, п.137.1, ст.137 ПК України від 2.12.2010р. за №2755-УІ із змінами та доповненнями, ТОВ ТЕКОЙЛ не включено до складу рядку 02 дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток за 2014р. безоплатно передані стороннім особам товар. (Дизельного палива та бензину), який значиться у ТОВ ТЕКОЙЛ в залишках товарів станом на 31.12.2014р. без підтверджуючих документів щодо їх наявності в сумі 315 107грн., що призвело до заниження значення рядку 02 дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робот, послуг) декларації з податку на прибуток.

Як вбачається із матеріалів справи, що в ході перевірки також встановлено, що ТОВ ТЕКОЙЛ в періоді, що перевірявся, здійснювало продаж товару (метил-трет-бутиловий-ефір (МТБЕ)) на ТОВ Петра Ойл , код 39144576, видаткова накладна від 22.12.2014р. за №РН-0000187, МТБЕ об`ємом 81405 літрів за ціною 18грн. за літр з ПДВ. Сплата за товар ТОВ Петра Ойл здійснювалась грошовими коштами через банківські рахунки.

До перевірки позивачем було надано товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів від 22.12.2014рю за №038 (фотокопія додається), в якій зазначено: Автопідприємство - ФОП ОСОБА_1 . Автомобіль - держномер НОМЕР_1 , причіп - держномер НОМЕР_2 Водій - Грабанов С.С. Маршрут - Дніпродзержинськ Ізмаїл Найменування вантажу та його об`єм - МТБЕ 81 405л.

У запереченнях на апеляційну скаргу представником позивача зазначено, про ще одну технічну помилку, а саме у товарно-транспортній накладній.

Так, позивач стверджував, що вказана товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів: №038 від 20.12.2014 р. на перевезевення МБТЕ фактичним об`ємом навантаження - 41022дмЗ та №038/1 від 22.12.2014р. на перевезевення МБТЕ фактичним об`ємом навантаження - 40 383дмЗ, що в сумі відповідає видатковій накладній - 81 405л. Стосовно товарно-транспортних накладних, вказана апелянтом ТТН від 22.12.2014р. помилково виписана та фотокопію якої додають до апеляційної скарги та вірними треба вважати товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів: №038 від 20.12.2014р. на перевезення МБТЕ фактичним об`ємом навантаження - 41022дм3 та №038/1 від 22.12.2014р. на перевезення МБТЕ фактичним об`ємом навантаження - 40383 дм3.

При цьому, судова колегія зазначає, що при перевірці податковому органу була надана саме та товарно-транспортна накладна, яка була надана апелянтом по справі та перевіряючі не могли знати, що дана накладна є помилковою.

Вказана обставина була висвітлена позивачем лише при розгляді справи та не може бути доказом того, що перевіряючі дійшли неправильних висновків в акті перевірки позивача.

Окрім того, за результатами аналізу системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФСУ, між сумами податкових зобов`язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ ТЕКОЙЛ та його контрагентів встановлено, що ТОВ ТЕКОЙЛ задекларовано в додатку 5 до Декларації з ПДВ за грудень 2014р. суму ПДВ в розмірі 244 215грн. від операцій з ТОВ Петра Ойл , а ТОВ Петра Ойл в грудні 2014р. в свою чергу не декларувало будь-яких взаємовідносин з ТОВ ТЕКОЙЛ . Крім того, ТОВ Петра Ойл має стан 8 ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ .

Апеляційний суд зазначає, що дана справа стосується правомірності дій посадових осіб податкового органу під час проведення перевірки позивача та обґрунтованість їх висновків.

Отже, судова колегія наголошує на тому, що перевіряючі не можуть здійснити перевірку контрагента, який перебуває у стані 8 та відсутній за місцезнаходження.

Також, судовою колегією встановлено, ТОВ ТЕКОЙЛ до складу інших доходів не було віднесено вартість безоплатно отриманих товарів від невизначених осіб, всього в сумі 438 630грн., а саме встановлено, що списання собівартості товарів в результаті їх продажу по найменуванню (Дизельне паливо (Євро) марки В виду 1) за даними бухгалтерського обліку по оборотно-сальдовим відомостям за 2014р. по рахунку 281 Товари (Додаток №7 до акту), були оприбутковані ТОВ ТЕКОЙЛ по бухгалтерського обліку товарів (матеріальний облік), без підтвердження первинними документами щодо їх придбання. Таким чином, придбанні товарі, не підтверджені відповідними первинними документами, вважаються безоплатно отриманими, а їх вартість враховується (у складі доходу при обчисленні податку на прибуток на підставі пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, що під час проведення перевірки посадовими особами податкового органу також було встановлено, що у жовтні 2014р. позивачем не віднесено до податкових зобов`язань суми ПДВ за операціями з ПСП Агропродукт (код 30766938) у сумі 12 555грн.. Так, за даними обліку підприємства сума податкових зобов`язань з ПДВ при операціях з ПСП Агропродукт у жовтні 2014р. становить 80 616,1грн. (видаткові накладні від 27.10.2014р. за №РН-0000158 на суму 68 268,6грн. у т.ч. ПДВ 11 378,1грн. та від 16.10.2014р. за №РН-0000149 на суму 415 428грн. у т.ч. ПДВ 69 238грн.), при цьому ТОВ ТЕКОЙЛ задекларовано у Додатку 5 Декларації з ПДВ за жовтень 2014р. суму податкових зобов`язань з ПДВ при операціях з ПСП Агропродукт у розмірі 68 061,1грн., різниця становить 12 555грн..

Крім того, перевіркою встановлено, що у липні 2014р. позивачем не віднесено до податкових зобов`язань суми ПДВ за операціями з ТОВ СК Оіл (код 38089059) у сумі 20 250грн.. За даними обліку підприємства сума податкових зобов`язань з ПДВ при операціях з ТОВ СК Оіл у липні 2014р. становить 20 250грн. (видаткова накладна від 31.07.2014р. за №РН-0000095 на суму 121 500грн. у т.ч. ПДВ 20 250грн.), натомість ТОВ ТЕКОЙЛ не задекларовано у Додатку 5 Декларації з ПДВ за липень 2014р. дану суму податкових зобов`язань з ПДВ при операціях з ТОВ СК Оіл , різниця становить 20 250грн..

Також, за період з 29.05.2013р. по 31.12.2014р. було встановлено подання позивачем з недостовірними даними податкового розрахунку про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку ф. 1ДФ. Під час розгляду даної справи в судах, позивачем не спростовано відповідними доказами встановлені порушення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що приймаючи оскаржувані рішення податковий орган діяв у відповідності та на підставі чинних норм податкового законодавства України, оскільки товариством не надано відповідних документів та доказів, які б дійсно підтверджували здійснення останнім господарської діяльності.

Крім того, Верховний Суд при розгляді та задоволенні касаційної скарги ТОВ ТЕКОЙЛ у своєму рішенні вказав на те, що апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги податкового органу неповно встановлені обставини по справі та не надано відповідної оцінки та аналізу викладених аргументів товариства у позовній заяві, у зв`язку із чим скасував постанову Одеського апеляційного адміністративного суду та направив дану справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Так, при новому розгляді апеляційної скарги, судовою колегією досліджено матеріали справи, документи бухгалтерського та податкового обліку. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що під час нового розгляду апеляційної скарги податкового органу, судом неодноразово викликалось ТОВ ТЕКОЙЛ для надання відповідних пояснень, проте, ні директор, а ні представник товариства так і не з`являлись в судові засідання та не надавали ніяких пояснень.

При цьому, судовою колегією було здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань для з`ясування місця знаходження позивача. Так, у відповідності до вказаного запиту, за ідентифікаційним кодом юридичної особи позивача - 38910142 - знайдено лише одне товариство, а саме - ТОВ ДОСУГ ІНФО яке зареєстроване - 24.09.2013р., датою реєстрації позивача. Крім того, номер запису ТОВ ДОСУГ ІНФО та позивача також співпадає. При цьому, жодних даних про те, що позивач перейменувався не має. Також, вид діяльності ТОВ ДОСУГ ІНФО зовсім інший від виду діяльності позивача.

Крім того, ТОВ ДОСУГ ІНФО - 25.04.2019р. припинило свою діяльність у зв`язку із визнанням його банкрутом від 16.04.2019р. на підставі судового рішення Господарського Суду Одеської області у справі за №916/380/18.

Аналізуючи встановлені обставини, судова колегія вважає, що висновки, які були зроблені на підставі проведеної перевірки ТОВ ТЕКОЙЛ знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. При цьому, встановлені під час повторного апеляційного розгляду обставини свідчать про фіктивність діяльності позивача.

Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016р. - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю ТЕКОЙЛ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв